Прикметник. Числівник. Займенник. Прислівник - реферат

Ці числівникові займенники відмінюються, як два; заперечні та неозначені займенники, утворені на основі стільки, скільки, відмінюються аналогічно до них.

4. Питання до теми «Прислівник»

4.1. Способи творення прислівників

Різноманітність структури, лексичного значення і синтаксичних функцій прислівників свідчить, що прислівники, як самостійна частина мови, сформувалися на основі різних частин мови -- прикметників, іменників, числівників, займенників, прислівників і дієслів.

Прислівники утворювалися протягом багатьох епох. Кількість слів цієї категорії весь час збільшувалася і збільшується внаслідок утворення нових слів.

Незначна частина прислівників утворилася давно від таких слів і форм, які в сучасній мові вже не існують і які збереглись у своїх закамянілих архаїчних формах тільки в цих прислівниках, наприклад, набакир: Висока сива шапка з решетилівських смушків, перехиляючись набакир, натякала про парубоцьку вдачу... (П. Мирний).

Більшість прислівників утворилася недавно, і тому легко можна визначити, від якої частини мови вони походять, наприклад: по-комсомольськи (від прикметника комсомольський), довіку (від форми родового відмінка іменника з прийменником), по-нашому (від форми давального відмінка присвійного займенника і префікса по-), по-перше (від форми знахідного відмінка порядкового числівника з прийменником по) і т. ін.

Слова різних частин мови, перетворюючись у прислівники, змінюють своє лексичне значення, втрачають колишні граматичні ознаки і набувають нових ознак, властивих прислівникам.

Прислівники характеризуються властивими їм типами словотворення, які часто повязуються з перетворенням флексії в суфікс.

Для утворення прислівників вживаються особливі, властиві тільки їм, суфікси -о-, -е, -ськи, закамяніла форма -ому префікси по-, в-, з-, на-.

Творення прислівників в українській мові відбувалось і відбувається різними способами, а саме:

а) переосмисленням іменних форм на основі нової функції слова;

б) сполученням різних частин мови з префіксами;

в) додаванням підсилювальної частки най до форм означального прислівника на -о;

г) переосмисленням дієприслівників.

Прислівники прикметникового походження

1. Прислівники прикметникового походження в сучасній українській мові становлять найбільш продуктивний тип. Найбільшу групу в складі прислівників, утворених від прикметників, становлять прислівники на -о, що утворюються від називного відмінка якісних прикметників середнього роду нечленної форми: актуально, бадьоро, весело, грамотно, давно, красиво, ніжно, чисте, фанатично, задумливо, темно, тихо, тепло.

Прислівники цього типу мають невідмінювані ступені порівняння.

2. Значна кількість прислівників утворюється також від нечленної форми прикметників у сполученні з прийменником:

а) від форм родового відмінка однини давніх коротких (нечленних) прикметників з прийменником: звисока, здавна, здалека і здалеку, згарячу, спроста;

б) від форм давального відмінка нечленних прикметників чоловічого-середнього роду: помалу, потиху, потроху;

в) від форм давального відмінка відповідних членних прикметників і займенників: по-батьківському, по-козацькому, по-діловому, по-книжному, по-домашньому, по-старому, по-новому, по-доброму, по-хорошому; по-нашому, по-вашому, по-їхньому;

г) від форм знахідного відмінка однини з прийменником: востаннє, вручну, заново, наново, нарізно, напевне, нашвидку, наспіх;

д) від форм місцевого відмінка з прийменником на: напоготові.

Прислівники іменникового походження

Творення прислівників від іменників буває двох видів:

а) прийменникове творення (частіше) і

б) безприйменникове творення (рідше).

Прийменникове творення

Чимало прислівників української мови походять від форм непрямих відмінків іменників з прийменниками, тобто від тих форм іменників, які залежать від дієслів (адже прислівник відноситься найчастіше до дієслова).

1. Від форм родового відмінка однини з прийменнпками-префіксами до-, з- (с-), за-, а також з двома прийменниками і з займенником що. Наприклад:

а) з прийменником-префіксом з- (с-):< ...........