|
ot;>Числівник обоє являє собою форму сер. р. цього числівника, який у давньоруській мові мав форми: обои, обоя, обок.
Числівник обидва, обидві, як і латинське uterque, означає: той і другий. У сучасній українській літературній мові форми обидва, обидві, обоє вживаються досить часто, останні форми -- діалектні.
Числівник троє являє собою розвиток старої форми сер. р. цього числівника, який у давньоруській мові мав форми: трои, троя, трок.
Збірний числівник четверо утворився від тієї ж самої основи, що й порядковий числівник четвертий: четвер + (т) + ий -- четвер + о.
У дальших збірних числівниках, починаючи з числівника пятеро, виступає суфікс збірності -ер-, який є характерною ознакою збірних числівників.
Усі збірні числівники, починаючи з числівника пятеро і далі, творяться від основ відповідних кількісних числівників за допомогою суфікса збірності -ер- + о.
На закріплення суфікса -ер- у всіх збірних числівниках, починаючи з пятеро і далі, очевидно, мала вплив форма збірного числівника четверо. Від кількісних числівників, які ще не втратили ознак іменників, збірні числівники не творяться. До таких числівників належать: сорок, тисяча, мільйон, мільярд і ін.
Збірні числівники в українській мові дуже поширені. Вони вживаються і в сполученні з іменниками і самостійно. Іменники опускаються в реченні в тому разі, коли про них можна легко Догадатися із контексту, наприклад: семеро одного не ждуть.
В українській мові збірні числівники можуть вживатися із суфіксом пестливості -ко, -єчко: двойко, двійко, двоєчко, трійко і под. Наприклад: Як ми любилися двоєчко (Метлинський); Ото було тими вечорами, довгими, осінніми, як вже стомить мене робота, заберу обойко... (М. Вовчок).
У тісному звязку із збірними числівниками стоять і слова, що передають поняття розподільності. У сучасній українській мові окремих форм для розподільних числівників нема. Для передачі поняття розповідальності використовуються кількісні і збірні числівники в сполученні з прийменниками, наприклад: по одному, по двоє, по троє і т. д.
Дробові числівники
Дробові числівники виражають частини від цілого і синтаксично являють собою сполучення кількісних числівників з відповідними порядковими числівниками. Наприклад: одна пята (1/5) ; дві четвертих (2/4); сім десятих (7/10); девять двадцятих (9/20); десять сьомих (10/7) і ін.
У сучасній українській мові, як і в російській, дробові поняття можуть виражатися окремими словами (пів, півтора, чверть), які не становлять собою сполучення кількісних числівників з порядковими.
Числівник пів, сполучаючись з іменниками, виступає як головна частина словосполучення. Цей числівник зливається з іменником в одно ціле. Він керує родовим відмінком зєднаного з ним іменника, наприклад: півдня, піввідра, півроку, піваркуша, півяблука та ін. Але є й такі форми: південь, північ. Тут другий складовий елемент виступає в формі називного відмінка іменника. Усі ці слова переходять у категорію іменників.
Числівник пів має одну форму для всіх відмінків. Друга ж частина сполучення відмінюється на загальних підставах.
Абстрактне число 1/2 виражається іменником половина.
Числівники типу 21/3, 31/2 і т. д. виражаються кількісними числівниками в сполученні з іменником половина. Наприклад: 21/2-- два з половиною, 31/2 -- три з половиною і т. д.
Числівник півтора утворився з полъ + вътора. Друга складова частина (вътора) цього дробового числівника -- це родовий відмінок однини чол. і сер. р. короткої форми числівника въторъ. Цей числівник має ще одну форму, а саме -- півтори, яка являє собою сполучення пів з формою род. відм. одн. жін. роду -- втори: поль въторы.
Таким же способом утворювались і інші складені дробові числів ...........
Страницы: 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | [14] | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |
|
