|
алось як назва предмета і назва чотирьох десятків. Згодом слово сорок набуло значення чотирьох десятків і стало вживатись взагалі на означення числа 40. Таким чином, конкретна лічба стала абстрактною.
В українських памятках слово сорок в числовому значенні засвідчене з XIV століття. Наприклад, у грамоті 1359 р. Після XIV ст. числівник сорок в українській мові вживається послідовно.
Сучасні українські форми числівників пятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят утворились відповідно з давніх сполучень назв одиниць пять... вісім з формою родового відмінка множини числівника десять (тобто десять).
Ще в давньоруській мові ці словосполучення перетворились у своєрідні складні слова з єдиним наголосом. Головний наголос закріпився на кінці другої частини слова. Стались відповідні фонетичні і граматичні зміни. Втратилась мякість приголосного в першій частині слова.
Сучасні українські форми числівників пятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят відбивають рефлекси старих форм з втратою мякості приголосних у першій складовій частині цих складних числівників.
У старій українській мові, як і в давньоруській, числівник девяносто вживався у формі девятьдесятъ. Проте форму числівника девятьдесятъ ще в старій українській мові почала заступати нова форма -- девяносто. У сучасній українській літературній мові вживається тільки форма девяносто.
Сучасна форма сто утворилась із съто. Числівник сто, як і числівник девяносто, сприймався в старі часи як іменник середнього роду о-основи (пор. місто).
У живій народній мові числівник сто до недавнього часу був найбільшою одиницею числення. В західноукраїнських діалектах і тепер можна зустріти лічбу сотнями. Слово сто часто вживається в значенні -- дуже багато. Наприклад: сто раз говорити, сто сот раз і ін.
Сучасна форма двісті є закономірним розвитком старої форми дъвђ сътђ.
У російській мові маємо двести. У звязку із зникненням категорії двоїни в російській мові (XVI ст.) в кінці цього слова закріпилось и.
Числівники триста, чотириста -- це результат сполучення форм Н.в. жін.-серед, роду числівників три, чотири з формою наз. відмін, множ. сер. роду числівника съта.
У західноукраїнських діалектах ці числівники вживаються і в невідмінюваних формах, але їх уже заступають загальнонародні форми триста, чотириста.
Слова, що виражають назви сотень, від пятисот до девятисот включно, в старій українській мові, як і в давньоруській та старословянській мовах, являли собою сполучення назв одиниць пять... девять з формою Р.в. множини числівника съто (пять... девять сотень, як пять... девять літ). Складові частини цих числівників сприймались як окремі слова. Тому мякість звука т в першій частині кожного з цих числівників зберігалась дуже довго. У російській мові вона зберігається й тепер.
Слово тисяча раніше сприймалося як іменник жіночого роду а-основи.
Числівник тисяча ще й тепер зберігає категорію роду і форми числа. Але значення предметності в слові тисяча вже ослаблене.
Слово мільйон утворилось від кореня латинського слова mille -- тисяча. Вперше появилося слово мільйон у XIV ст. у Фландрії і Нідерландах, де в той час були найрозвиненіші фінансові операції. Згодом, коли грошовий обіг країн світу швидко зріс, слово мільйон стало інтернаціональним. Слово мільйон вживалось і для позначення чисел вищого порядку. Слово мільйон яскраво показує процес абстрагування від конкретного до загального. Тут ще виразно виступає предметно-збірне позначення множинності, але в той же час яскраво виступає і тенденція абстрагування.
Слово мільярд появилося в Європі в XIX ст. для позначення тисячі мільйонів. Паралельно із словом мільярд для позначення цього числа вживалося і слово більйон (з бі-мільйон, тобто двічі мільйон). Тепер це слово майже не вживається. Його цілком заступає слово мільярд.
Мільйон, мільярд і інші позначення великих величин ще сприймаються нами, як предметно-збірні позначення множинності. Вони мають усі ознаки іменників.
Складені числівники у давньоруській і в старій українській мові утворювались шляхом зєднання простих і складних числівників за допомогою сполучників і прийменників.
Збірні числівники
Збірні числівники творяться від основ кількісних числівників.
Збірний числівник двоє -- це стара форма середнього роду цього числівника, який у давньоруській мові мав форму: дъвои, дъвоя. Числівник двоє означає дві особи або два предмети.
Поряд із числівниками два, дві, двоє в українській мові вживаються числівники обидва, обидві, оба, обі, обоє, обадва, обідві. Ці числівники займають проміжне становище між кількісними і збірними числівниками.
Сучасні форми числівника обидва, обидва, обидві, обидві утворились із старих форм цього числівника обадъва (чол. р.), обђдвђ (жін. і сер. р.).
|
