|
rico (бідний - багатий) і так далі. А одиниці виявляють принципово загальну структуру протилежних значень і велика подібність у структурній і семантичній класифікації антонімів. В наслідок цього, потрібно сказати, що проблемою антонімії в різні роки займалися такі учені лінгвісти, научні роботи яких і складють методологічну основу нашого дослідження, Л.A. Новиков, Э.И. Родичева, В.Н. Комісарів, А.А. Киреев, И.О. Грицкой, А.А. Уфимцева і так далі.
На відміну від антонімії, конверсивні відносини, як вираження категорії “протилежності”, порівняно недавно привернули увагу учених лінгвістів. Але, не дивлячись на це, багато наукових праць присвячено конверсивним відносинам. Над цією проблемою працювали: М.И. Жиляева, Э.В. Зуєва, З.М. Кумахова, Ю.Д. Апресян, М.В. Моисеев і т.д.
Таким чином, обєктом дослідження зявляється процес вивчення антонімічних явищ в англійскій мові.
Предметом дослідження являється антонімія, як спосіб вираження протилежності в англійській мові.
Оскільки в даний час у нашій країні виріс інтерес до англійської мови, зявляється необхідність у доскональному вивченні семантики англійської мови, у тому числі такого маловивченого явища як антонімія і конверсивні відносини. Належна робота може бути використана, як основа для подальшого наукового дослідження категорії “протилежність”, а також, як навчальний матеріал.
Отже, метою нашої роботи є дослідження категорії “протилежність” і виявлення основних засобів її вираження в англійській мові.
Для досягнення поставленої мети ми виділяємо ряд завдань:
1. Розглянути антонімію і конверсивні відносини, як засіб вираження категорії “протилежність” в антійськой мові.
2. Виділити групи антонімів та дослідити їх.
3. Вивчити критерії класифікації антонімів.
4. Розробити та дослідити практичний аспект засобів вивчення категорії “протилежність”.
В процесі дослідження використовувався типологічний метод - був виділений комплекс істотних ознак антонімів, на основі яких може бути побудована ідеальна модель антонімів. Для дослідження слів, що складають антонимические пар антонімів, був використаний аналіз дефініцій.
Належна дипломна робота, крім вступу і висновку, містить у собі три частини: перша і друга освітлює теоретичні питання по поставленій проблемі, третя присвячена практичним аспектам проблеми. Крім того, включений список робіт, що використовувався в процесі дослідження.
Розділ I Протилежність: форма і зміст.
1.1. Трактування значення «антонімії» с погляду філології
Як відомо, лексика мови являє собою певним чином організовану систему, елементи якої (слова, значення) повязані різноманітними відношеннями. Одним із багатьох проявів системних відношень у лексиці є антонімія.
Академік М.М. Покровський ще на початку розвитку семасіології писав, що слова та їх значення живуть "не окремим один від одного життям", а незалежно від нашої свідомості обєднуються "в різні групи, причому основою для групування служить схожість або пряма протилежність за основним значенням" [63; с.82].
Відомий французький лінгвіст Ш. Баллі вважав протиставлення логічних понять природним нахилом людського розуму. Він відзначив, що в свідомості людини такі "абстрактні поняття закладені парами, причому кожне із слів такої пари завжди так чи інакше викликає уявлення про інше" [2; с.139].
Традиційно антоніми характеризують як слова, що мають протилежне значення [24; с.10].
Антоніми (гр. anti - проти + onyma - імя) - це слова, різні по звучанню, що мають прямо протилежні значення: правда - неправда, добрий - злий, говорити - мовчати. Антоніми, як правило, відносяться до однієї частини мови й утворюють пари.
Однак Л.А. Булаховський підкреслював, що під антонімією слід розуміти лише "протиставлення… значень, виражених різними коренями" [4; с.45]. Таке звужене розуміння антонімії відповідало нерозробленості цих питань у науковій літературі того часу.
Своєрідною реакцією на такого роду обмеження в розумінні і визначенні антонімів були статті О.О. Кирєєва та В.М. Клюєвої, які затверджували, що антонімічні відносини дозволяють виражати протиставлення понять і в незакритому: багаточинному ряді . Останнім часом антоніми дедалі більше привертають увагу дослідників, відповідно і питання про обсяг антонімії вивчене докладніше.
Суттєву поправку до визначення антонімії робить М.М. Шанський, зазначаючи, що "антонімами є різні за звучанням слова, які виражають протилежні, але співвідносні один з одним поняття" [83 ; с. 63].
Д.М. Шмельов дає визначення антонімів, яке відповідає новим методам аналізу семантичної структури слова і відношень слів у лексичній системі: "Найбільш повне протиставлення слів розцінюється як антонімія. Антонімічними можуть бути визнані слова, що протиставляються за найбільш загальною і суттєвою для їх значення семантичною ознакою, причому перебувають на крайніх точках відповідної лексико-семантичної парадигми" [85; с.131]. Близьке до традиційного (хоч у новій термінології) визначення дає Л.О. Новиков: "Два чи більше лексично-семантичних варіантів є антонімів, якщо у них різні знаки (лексеми) і протилежні значення (семеми)" [52; с.247]. Дослідник визначає антонімію як відношення крайнього заперечення між двома лексичними одиницями, які розрізняються однією дистинкцією - протилежними семами.
Проте в лінгвістичній літературі вказувалися й на інші, власне лінгвістичні ознаки, антонімів. Так, В.Н. Комісаров до таких ознак відносить, по-перше, регулярне протиставлення слів-антонімів у мовленні, зокрема вживання їх поруч як однорідних членів речення, по-друге, однакову сферу лексичної сполучення, тобто властивість слів-антонімів сполучатися з одним і тим же колом слів [29; с.56]. Л.О. Введенська зробила спробу описового визначення антонімів через перерахування їх різних властивостей у вступі до "Словника антонімів російської мови" [6; с.35].
Страницы: 1 | [2] | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |
|
