|
слово здобуває значення, протилежне значенню слова, що має той же корінь, але не має префікса. Корінь слова з негативним префіксом як би антонімічний своєму слову. Негативне або антонімічне значення префікса закріплюється за ним у результаті вживання його в такому значенні. Заперечення шляхом приєднання негативного префікса якісно відрізняється від заперечення за допомогою негативної частки. Приєднуючись до слова, префікс робиться складовою частиною цього слова, значення його зливаються зі значенням кореня в єдине ціле. Слово з негативним префіксом не тільки означає заперечення значення кореня, але несе в собі твердження протилежного значення. Тому негативний префікс значно повніше виражає заперечення, чим негативна частка. У слова з негативним префіксом заперечення утримується в самому значенні слова. А оскільки заперечення в широкому змісті і є протиставлення, то виходить картина, характерна для слів - антонімів. Таким чином, негативний афікс теоретично може утворювати слово-антонім.
Окрім цього В.Н. Комісарів звертає увагу на той факт, що в звязку з практичною спрямованістю й обмеженим обсягом словника [29; 49] у ньому не знайшло відображення питання значеннєвих звязків усередині антонімічної групи, коли її членами є багатозначні слова.
Тому при підборі антоніма до багатозначного слова В.Н. Комісарів відзначає, що варто мати на увазі наступне:
1. У системі значень багатозначного слова антонімічними є лише деякі значення.
2. Наявність у значеннєвій структурі багатозначного слова - антоніма ряду не антонімічних значень не перешкоджає визнанню його антонімом у сукупності всіх його значень. Антонімічність, як особлива додаткова характеристика значення впливає на всю значеннєву структуру багатозначного слова. Пряме значення багатозначного слова - антоніма, що є вихідною точкою всієї системи значення даного слова, завжди несе значення антонімічності. Антонімічність переносних значень слова спирається на наявність антонімічного прямого значення, утворити як би своєрідну систему антонімічних значень усередині значеннєвої структури слова.
Як правило, багатозначні слова - антоніми мають трохи антонімічних значень. Це обставина не дає можливості використовувати антоніми безпосередньо для розмежування значень усередині багатозначного слова. Однак, облік антонімічного вживання слова допомагає установити границі окремого його лексичного значення.
В одного значення слова може бути більш одного антоніма.
Одночасне протиставлення декількох слів тому самому значенню слова-антоніма міцно звязує всі ці слова в єдину антонімічну групу.
Однієї з основних операцій в інтелектуальній діяльності людини є протиставлення. В думках зіставляє два предмети, явище або їхні ознаки з навколишньої дійсності, людина, якщо це виявляється можливим, робить висновок про їхнє протиставлення. Уявне протиставлення реалізується в мові через протиставлення слів, що позначають ці екстра лінгвістичні реалії [17; с. 77].
У синхронному зрізі мови існують такі слова, значення яких протиставляють усі (або майже усі) носії даної мови. Ці слова звичайно називаються антонімами.
Але протиставлення в мовній діяльності людини безумовно не вичерпується тільки вживанням слів-антонімів. Цілий ряд обставин може послужити причиною протиставлення будь-яких двох слів, навіть синонімів, наприклад: не ока, а очі. У таких випадках говорять про “оказіональним протиставлення” або “ контекстуальної антонімії”. На жаль, дотепер не визначені границі між антонімією й оказіональним протиставленням. Не існує навіть єдиної думки про те, чи вважати антонімію язиковим або чисто логічним явищем.
Існує думка що антонімії як категорії взагалі не існує, що можна протиставляти будь-які два слова і назвати їх антонімами, так що антонімами будуть “ стіл - не стіл”, а, отже, і “ стіл - шафа”. Дослідження антонімії утрудняються тим, що не виявляється ніяких точних лінгвістичних критеріїв для визначення антонімічності двох слів. Таким чином, якщо антонімія не є категорією мови як системи абстрактних відносин, то у всякому випадку її, як одного з типів семантичної кореляції плану змісту входить у компетенцію науки про мову, а точніше, семантичної типології мов.
Отже, щоб провести границю між антонімією й оказіональними протиставленнями, іншими словами, щоб відповісти на запитання: “які слова варто називати антонімами”, необхідно насамперед установити, який з компонентів значення слів антонімічної пари мовою містить потенційну здатність протиставлення в мові саме цих двох слів. Загальне лексичне, або функціональне значення, виведене в лексичній сполученності слів, у випадку антонімії не несе в собі протиставлення. Навпроти, лексична сполучуваність антонімів у більшості випадків виявляє велику подібність і завжди можливо підібрати такий контекст, у якому обидва члени антонімічної пари взаємозамінні, причому заміна одного антоніма іншим, повідомляє усій фразі протилежний зміст, наприклад:
B кімнаті було багато/мало меблів.
Однак, реалізація в мові розумової установки системи, що говорить на протиставлення за допомогою, антонімів не обмежено рамками одного висловлення - другий член антонімічної пари може бути ужитий в іншому, сусіднім висловленні або навіть може тільки матися на увазі, наприклад:
Антон: - Дурень ти!
Петро: - Ні, я розумний!
Або
Шварц: - Я був красивий! Навіть розумні жінки вдавалися у відчай.
Вираження “навіть розумні” легке добудовується “не говорячи вже про дурний” - і розгортається “ не тільки дурні, але і розумні “.
Треба зазначити, що антонімічні відносини існують у межах різних частин мови, але в найбільше яскраво вираженому виді вони представлені якісними прикметниками. Семантичні відносини прикметників, у тому числі й антонімічні, варто вивчати через їхню сполученність з іменниками [21; с.143].
Таким чином, антоніми в самому загальному виді визначаються як слова, що мають протилежне значення. Однак більшість прикметників багатозначні, тобто мають кілька елементних значень - лексико-семантичних варіантів (ЛСВ), тому традиційне визначення слів антонімів справедливо тільки для однозначних при ...........
Страницы: 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | [6] | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |
|
