Прикметникова синоніміка у поезії В. Симоненка - курсовая работа

б) серед негативно забарвлених синонімів виділяються ті, емоціональний елемент яких повязаний або з сутністю явища (байдужий, холодний, черствий, мертвий);

в) синоніми нейтральні в контексті у поета набувають емоційного забарвлення завдяки метафоричному вживанню (огненний вік, соняшний вік - хороший вік), нагромадженню семантичних значень слів (непроханий, нежданий), використанню експресивних епітетів (високий - високочолий);

4) поезії В.Симоненка властиве також вживання різностильових синонімів. Це переважно книжні (наприклад, патетичні - безпомічно-крилаті думи, космічна доба) та розмовні (наприклад, зневажливі - мляві двері, заношений храм; побутові - смачні паляниці, теплий ватяник), менше зустрічаються колористичні (наприклад, іронічні - клейке баговиння слів) синонімічні слова. Цьому типові синонімів характерне семантичне узгодження за стилем, за експресією, за оцінкою;

5) особливістю поетичної мови В.Симоненка є використання контекстуальних синонімів, синонімічне зближення слів. Поет вживає такі синоніми, щоб описати інтенсивність означень (жіночий, ніжний, материнський), показати зростання міри ознаки (розкішний, фантастичний) або її спадання (маленький, дрібний, мізерний), розширити семантичний обсяг явища (убогий, одноманітний, скупий).

Мова поезій В.Симоненка багата й різноманітна, як і його життя, відображене в творчості. Разом із країною він пройшов складний шлях, переживаючи її злети й падіння, вболіваючи за її долю, відбиваючи життя, своє сприймання його від молодечого запалу до філософських роздумів зрілого віку. Цей складний шлях знайшов вираження не тільки в ідейно-тематичному й емоціональному змісті поезій, а і в мові.

Особливості психічного складу поета знаходять виявлення в багатстві й способах уживання синонімів. Своєрідність мови поезій В.Симоненка полягає не тільки в багатстві словникового складу, а і в способі його використовування відповідно до емоційного стану автора. У поетичному мовленні це знаходить вираження в побудові тексту, у способі включення в текст тих чи інших мовних елементів.

Характерною ознакою індивідуального стилю автора є його словотворення, зокрема морфологічні неологізми, що включають композити-прикметники (орлино-мудрий взір).

Якщо оцінювати мовне явище з лінгвістичного погляду, то треба відзначити, що в поезії Сионенка переважають синоніми стилістичного типу.

З погляду семантики привертають увагу синоніми (у тому числі й контекстуальні), що позначають явища внутрішнього світу людини: почуття, настрої, переживання.

У поетичних творах синоніми-прикметники, як мовний засіб, виконують усі пять основних функцій, але для стилістики цього поета найбільш характерн функція уточнення (диференціації).

Прикметникова синоніміка у віршованих творах Василя Андрійовича Симоненка надзвичайно багата і різноманітна. Вона охоплює всі се-мантичні групи прикметників; просторові і часові якості і від-ношення (великий, малий); якості, що сприймаються відчуттям (мужній, соняшний, сумний); зовнішні чи внутрішні ознаки людей (добрий, лагідний, тупий); синоніми, що позна-чають колір (чорний, червоний, білий) т. і.

Таким чином, можна підсумувати, що висока частотність синонімічних мовностилістичних засобів у мові поезії В.Симоненка, які надають можливість розкрити всю глибину й діалектичну єдність контрастивних думок, є проявом могутнього темпераменту поета.