|
собаківництва.
Згідно із вимогами Статуту патрульно-постової служби міліції України, “право застосування службових собак надається працівникам міліції, що несуть з ними службу. Службові собаки застосовуються на довгому і короткому повідках, у наморднику і без нього, виходячи із конкретної ситуації, яка виникла.
__________
1 Постанова Ради Міністрів УРСР від 27.02.1991р. №49 “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР”.
В патрульно-постовій службі міліції службові собаки використовуються на маршрутах (постах), як правило у вечірній і нічний час, у лісопаркових зонах, на окраїнах міст, інших населених пунктів, на неосвітлених вулицях та в інших місцях, де необхідна присутність таких нарядів... Час та інтенсивність їх застосування визначається з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника”1.
Статистика щодо застосування службових собак як спеціального засобу адміністративного припинення також відсутня. Але вже зрозуміло, що собака, як тварина, під час затримання не в змозі контролювати свою агресивність, а також визначати характер правопорушення, суспільну небезпечність правопорушника і необхідний мінімум застосування сили.
Як наслідок - ступінь завданої службовою собакою шкоди може не відповідати ступеню суспільної небезпеки вчиненого правопорушення.
Є ще одна важлива особливість - при затриманні між собакою і правопорушником не повинно бути сторонніх, так як вона реагує на активні рухи.
В практиці охорони громадського порядку, під час сутичок, її застосувати неможливо, тому що це небезпечно і для самих працівників міліції.
Дипломанту відомі непоодинокі випадки, коли під час затримання правопорушника, що вчинює непокору, опір працівнику міліції, службовою собакою було завдано помилково тілесних ушкоджень саме правоохоронцю, так як під час боротьби увага міліціонера зосереджена на діях затримуємого, подолання протидії правопорушника законним вимогам співробітника міліції, а собака виконує команду незалежно від того, на кого її дії спрямовані.
Законом також передбачається застосування такого спеціального засобу як звязування.
Наскільки правомірне його застосування з точки зору Конституції, норм міжнародного права з питань захисту прав людини?
__________
1 Наказ МВС України від 28.07.1994р. №404 “Статут патрульно-постової служби міліції України”
Якщо у наручників можна послабити фіксацію замків (працівник міліції повинен це робити кожні 2 години)1-2, то при звязуванні це зробити неможливо без ризику самовільного звільнення затриманого. Невизначені способи і засоби звязування. Працівники міліції застосовують цей спеціальний засіб адміністративного припинення також на власний розсуд, як підказує уява. Наприклад, неофіційно, для припинення буйства у приміщенні затриманому звязують одночасно руки і ноги, після чого порушник деякий час вимушено виконує акробатичну фігуру “місток”, лежачи на животі.
Таким чином порушуються вимоги міжнародних норм права, ратифікованих Україною.
У першу чергу - це “Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських чи принижуючих гідність видів поводження і покарання”, що була прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 39/46 від 10.12.84р., вступила у силу 26.06.87р. і ратифікована Україною згідно з вимогами національного законодавства.
Отже, невизначеність меж застосування такого спеціального засобу адміністративного припинення як звязування перетворюється у порушення законності, прав людини, передбачених Конституцією України, нормами міжнародного права.
Найбільш частіше при припиненні непокори, подоланні протидії законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції застосовується гумовий
кийок РП-73М.
Однак він дуже небезпечний у застосуванні. При вазі 730 г., діаметрі 30 мм і довжині 60 см удар гумовим кийком набуває травмуючого ефекту, на який ще впливає сила замаху. А під час припинення непокори контролювати силу удару, особливо, коли порушник нецензурно ображає працівника міліції, чи здійснює опір, важко. Для цього потрібно мати таку витримку, яка повинна бути у співробітника спеціального підрозділу по боротьбі із злочинністю.
__________
1 Постанова Ради Міністрів УРСР від 27.02.1991р. №49 “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР”.
2 Наказ МВС України від 28.07.1994р. №404 “Статут патрульно-постової служби міліції України”
До речі, “Статутом патрульно-постової служби міліції України” (Наказ МВС України №404 від 28.07.94р.) забороняється нанесення ударів гумовим кийком по голові, шиї, в область ключиці, живота, статевих органів.
Навіть якщо вдарити по спині - можна травмувати життєво важливі органи людини. Можна зробити висновок, що дозволених для застосування гумового кийка частин тіла людини залишається небагато і потрібно мати дуже сильні руки і філігранну майстерність у володінні цим спеціальним засобом адміністративного припинення, щоб під час затримання вдало його застосувати.
На нашу думку РП-73М доречно застосовувати як спеціальний засіб кримінального припинення під час групових порушень громадського порядку, а для охорони громадського порядку потрібен гумовий кийок іншої модифікації, удар яким повинен бути хльостким і завдавати больовий ефект, а не травмувати внутрішні органи і ламати кістки.
Розглянемо адміністративно-правову практику застосування наступного виду спеціальних засобів адміністративного припинення.
Це світлозвукові пристрої відволікаючої дії “Заря”, “Пламя”, пристрої для відкриття приміщень “Ключ”, “Импульс”.
Зазначені спеціальні засоби застосовуються при проведенні спеціальних операцій по затриманню злочинців, звільненню заручників спеціалістами, що пройшли відповідну підготовку, мають допуск підривника встановленого зразка.
Світлошумові гранати “Заря”, “Пламя” застосовуються на відстані не ближче двох метрів від людини, а малогабаритні підривні пристрої “Ключ”, “Импульс” забороняється застосовувати для відкриття приміщень, де разом із злочинцями знаходяться заручники.
Пристрої для примусової зупинки автотранспорту “Еж-М”, “Диана” на практиці застосовується рідко, тому що відсутня докладна інструкція по їх застосуванню, тільки вказані обмеження, ігнорування яких може призвести до людських жертв.
“Спеціальні засоби для примусової зупинки автотранспорту забороняється застосовувати до вантажних автомобілів, що здійснюють перевезення людей; автотранспорту, що належить дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав; мотоциклів, моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю; залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях”1.
Законом, у якості спеціальних засобів адміністративного припинення, також передбачається застосування бронемашин та інших спеціальних транспортних засобів. Така практика на Україні відсутня. Навіть тактичні навчання по припиненню групових порушень громадського порядку не проводяться з використанням спеціального автотранспорту. Законом України “Про міліцію” не дається вичерпного переліку транспортних засобів, що можуть бути застосовані як спеціальні засоби адміністративного припинення. А головне - як, яким чином?
Виникає питання: чи можна застосовувати танки, бойові машини піхоти, бойові машини десанту, інженерну техніку і взагалі - гусеничну чи колісну?
На нашу думку, певні види колісної, спеціально захищеної техніки потрібно застосовувати для припинення масових безладь шляхом оточення місця події, а також як пересувні агітаційні пункти. Повинні існувати типові плани застосування кожного виду спеціальних засобів під час припинення групових порушень громадського порядку, інакше ця невизначеність прагне призвести до непередбачених подій.
Існуюча адміністративно-правова практика застосування міліцією спеціальних засобів адміністративного припинення під час охорони громадського порядку свідчить про необхідність її негайного вдосконалення, вироблення єдиної стратегії, тактики застосування сили як під час несення патрульно-постової служби, так і під час проведення спеціальних операцій.
Вимоги щодо застосування цих заходів необхідно закріпити у відповідному законі, а також у ряді підзаконних актів МВС, що сприятиме зміцненню законності і правопорядку.
Головною метою такого підходу є гарантія дотримання прав людини в умовах розбудови правової держави, формування нової Людини і нового суспільства, яке у далекому майбутньому повинно відмовитись від насильства як руйнівної сили взагалі.
__________
1 Постанова Ради Міністрів УРСР від 27.02.1991р. №49 “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР”.
§ 2. Вдосконалення практики застосування спеціальних засобів нарядами патрульно-постової служби міліції при охороні громадського порядку.
На підставі аналізу практики застосування засобів адміністративного припинення дипломантом вироблено ряд пропозицій по вдосконаленню практики їх застосування з метою виключення випадків порушення законності з боку працівників міліції, дотримання державою прав людини шляхом максимального обмеження застосування сили та чіткої регламентації дій правоохоронних органів в цих відносинах.
Почати потрібно з фізичної підготовки працівників міліції.
Існуючий комплекс прийомів рукопашного бою потребує суттєвого вдосконалення, так як не дозволяє навчити працівників міліції ефективно захищати громадян і себе.
Необхідно розробити комплекс прийомів на базі такого виду східних єдиноборств як айкідо. Техніка цього виду боротьби заснована на самозахисті шляхом використання енергії нападу супротивника. Такий підхід до застосування фізичної сили працівником міліції знизить рівень травматизму серед порушників що затримуються правоохоронцями при вчиненні непокори чи опору, а також зменшиться кількість випадків перевищення меж необхідної оборони з боку працівників міліції.
Законом України “Про міліцію” від 20.12.90р. допускається застосування прийомів рукопашного бою для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам працівника міліції.
А що включає в себе поняття “рукопашний бій”? У науково-практичному коментарі до Закону України “ Про міліцію ” колективу Національної академії внутрішніх справ МВС України дається визначення цього терміну.
“Мистецтво рукопашного бою містить у собі всі засоби та прийоми індивідуального самозахисту та нападу, основа яких базується на практичному вивченні та науковому аналізі реального бою та його обстановки”.1
__________
1 Ознобішин Н.Н. Мистецтво рукопашного бою. - М., 1980. - с. 7.
“Згідно з цим визначенням до прийомів рукопашного бою слід відносити кидки, удари, захвати, прийоми звільнення від них, прийомів обшуку та конвоювання, блоки, відходи з лінії атаки та ін.”1.
Комплекс прийомів рукопашного бою носить у цілому агресивний характер і спрямований на завдання тілесних ушкоджень. Звичайно є безпечні прийоми, але тактика застосування фізичної сили повинна грунтуватися не на бою, а на захисті громадян, самозахисті, блокуванні протиправних дій правопорушників. Отже головне завдання працівника правоохоронних органів - захищати життя, здоровя, права і свободи громадян, а не карати порушників, як це прийнято у кіно-відео “героїв” популярних у сучасної молоді бойовиків.
До речі прийоми рукопашного бою чинним законодавством не включені у класифікацію спеціальних засобів адміністративного припинення, як і вогнепальна зброя.
Наступний спеціальний засіб - гумовий кийок. Про його недоліки ми вже говорили. Інша модифікація зазначеного спеціального засобу повинна передбачати захист кісті руки, який одночасно буде служити для більш надійної фіксації захвата рукоятки гумового кийка. Можна передбачити приховане носіння гумового кийка, так як до відкритого громадяни психологічно звикають, демонстрація цього спеціального засобу перед застосуванням не викликає у правопорушника певного збентеження.
Крім того, відкрите носіння гумового кийка є демонстрацією сили, що не завжди доречно. У деяких випадках, наприклад під час забезпечення громадського порядку при проведенні масових заходів, це може спровокувати напад. Коли натовп агресивний - демонстрація спеціальних засобів може бути сприйнята громадянами як виклик. Да і заволодіти кийком, що вільно носиться на бедрі і застосувати його проти власника також легко.
__________
1 Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: підручник /
І.П. Голосніченко, Я.Ю. Кондратьєв - К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996. -с.100.
Службові собаки
Активно застосовуються як спеціальний засіб адміністративного припинення під час охорони громадського порядку. Але це дуже небезпечно, так як завдана нею шкода правопорушнику може не відповідати ступеню суспільної небезпечності вчиненого діяння.
На нашу думку, службові собаки повинні тільки використовуватися для охорони і конвоювання затриманих і взятих під варту осіб, наприклад, під час припинення групових хуліганських дій (бійки) собака може охороняти вилучених із натовпу осіб, що допоможе працівникам міліції затримати залишившихся правопорушників.
Службова собака повинна вміти чітко виконувати команду “Охороняй!”. Також вона повинна голосом попереджувати міліціонера-кінолога про спробу затриманого втекти і затримати, при необхідності, порушника.
З цим видом спеціальних засобів адміністративного припинення треба визначитись, про що вже говорилось вище.
Замість звязування доцільно використовувати одноразові наручники, які кожен працівник міліції може постійно носити і які дуже просто застосувати як під час несення служби, так і у вільний від роботи час при наданні допомоги наряду міліції чи громадянам у затриманні бешкетників, або осіб, що підозрюються у вчиненні злочину.
Вогнепальна зброя.
Під час патрулювання працівники міліції можуть бути озброєні пневматичною зброєю - пістолетами, що стріляють гумовими кулями непроникаючої дії. Це також досить небезпечний спеціальний засіб, так як при необережному поводженні з ним затриманому можна завдати важких тілесних ушкоджень, навіть вбити. Однак це все ж таки безпечніше вогнепальної зброї, яку повинні застосовувати тільки фахівці (певне коло осіб, що проходять посилену підготовку кожен рік для підтвердження допуску для постійного носіння і володіння певним видом вогнепальної зброї).
Такий експеримент ще не проводився.
Газова зброя, електрошокові пристрої вже знаходяться на озброєнні ОВС, однак вони ще не набули широкого використання у практиці.
“Волна-Р”
Патрони з гумовою кулею ударної непроникаючої дії відстрілюються за допомогою спеціального карабіну на відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг.
Практики застосування цього виду спеціального засобу немає, але ці вимоги виконати дуже важко, практично неможливо. На такої відстані, да ще по нижній частині ніг, вогонь потрібно вести як мінімум за допомогою оптичного прицілу.
Дуже добре, що у спеціальних підрозділів не було нагоди застосувати
“Волну-Р” на практиці. Необхідно науковому обєднанню МВС “Спецтехніка” розробити інший патрон, з меншим зарядом для того, щоб можна було вести стрільбу по ногах, але з більш близької відстані. Тобто зазначений вид спеціального засобу можна застосовувати для припинення правопорушень, що являють собою велику суспільну небезпеку (спеціальний засіб кримінального припинення).
Потрібно виключити випадковість попадання гумових куль по корпусу, голові порушника. По нижній частині ніг стріляти також недоцільно, тому що гумова куля, якщо відскочить від землі, може нанести важкі травми не тільки правопорушнику, а і оточуючим.
Пристрої для примусової зупинки транспорту “Еж-М”, “Диана”.
Могли б застосовуватись частіше, але працівники міліції надають перевагу вогнепальній зброї, що дуже небезпечно, що можна поранити водія, а також пасажирів транспортного засобу, спровокувати його аварію, що може стати причиною інших жертв серед громадян.
“Еж-М”, “Диана” можуть знаходитись у багажнику машини кожного екіпажу патрульного автомобіля ДАІ, який при необхідності може виїхати у місце вірогідної зустрічі з порушниками, що переслідуються і підготувати “Еж-М” чи “Диану” до застосування.
Це набагато безпечніше ніж переслідування тікаючого водія по місту чи застосування до переслідуємого транспортного засобу на великій швидкості вогнепальної зброї.
Я думаю, що держава, не зважаючи на існуючі економічні труднощі, може собі дозволити забезпечити кожний обласний центр легким гелікоптером при чергових частинах, за допомогою яких можна буде легко спостерігати за водієм, що намагається уникнути затримання, допоможе вибрати місце і час, коли можна буде його здійснити у безпечних для оточуючих умовах.
Пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками:
малогабаритні, підривні - “Ключ”, “Импульс”.
Забороняється застосування у приміщеннях, де є заручники.
На практиці частіше трапляються випадки, коли злочинці замикаються у приміщеннях, де є громадяни, що використовуються як заручники. Виникає питання: що робити?
Потрібно зняти це обмеження, чи розробити, або запозичити з досвіду поліції інших країн нові спеціальні засоби, що дозволять більш ефективніше і безпечніше для заручників діяти при їх визволенні.
Зрозуміло, наскільки важливо вжити негайних заходів по вдосконаленню практики застосування спеціальних засобів адміністративного припинення. В однобічному порядку це зробити практично неможливо. Потрібен комплексний план усунення виявлених недоліків, впровадження у життя нової тактики застосування засобів адміністративного припинення, що буде відповідати Конституції України та нормам міжнародного права.
§ 3. Особливості застосування спеціальних засобів при проведенні спеціальних операцій
3.1. при припиненні масових безладь
Перед тим, як розкрити особливості застосування спеціальних засобів адміністративного припинення при проведенні спеціальних операцій потрібно усвідомити поняття вказаного терміну.
Спеціальна операція по припиненню масових безладь, затриманню озброєних злочинців, визволенню заручників - це комплекс спланованих у відповідності до чинного законодавства України оперативно-тактичних заходів, що здійснюються спеціальними підрозділами органів внутрішніх справ у певний проміжок часу з використанням спеціальних засобів та техніки з метою відновлення правопорядку.
Підставою для проведення спеціальної операції є масові безладдя, групові порушення громадського порядку, що супроводжуються покликами до насилля, скоєнням правопорушень, негативним психологічним впливом на оточуючих громадян.
При припиненні масових безладь, групових порушень громадського порядку завжди треба памятати, що це люди, а не злочинці і ступінь вини кожного з них у безладдях індивідуальна.
Тому треба більш уважніше підходити до обрання спеціальних засобів адміністративного припинення. Вище вже згадувалися чинники, що впливають на обрання спеціальних засобів адміністративного припинення групових порушень громадського порядку, чи кримінального.
Пригадаємо, що спеціальні засоби адміністративного припинення групових порушень громадського порядку застосовуються у випадках, коли не скоюються діяння, що містять ознаки злочину, тобто враховується ступінь суспільної небезпеки дії, що вчинюється неозброєним натовпом.
Розглянемо порядок застосування найбільш безпечних спеціальних засобів адміністративного припинення групових порушень громадського порядку.
Водомети (спеціальні автомобілі з лафетним стволом).
Потрібно одразу звернути увагу на те, що у відповідності до чинного законодавства забороняється застосовувати водомети при температурі атмосферного повітря нижче 0С.
На нашу думку, не потрібно збивати з ніг порушників, достатньо створити стіну дощу (штучний ливень) для того, щоб учасники групових порушень відчули суттєвий дискомфорт. Для цього одна велика струя води подається горизонтально, а інша - віялом, під кутом 45.
Але вода швидко закінчується, тому потрібно 5-6 таких машин у залежності від кількості порушників.
Також можна передбачити автоцистерни з водою для дозаправки спеціальних автомобілів.
Вода ефективна, особливо коли додати у неї безпечні для здоровя красителі, газ “CS” - у певній концентрації, що не впливає на оточуючих, а тільки на учасників безладь, чи підводити до струї води слабкий струм. Все це буде викликати тільки неприємні відчуття, але це все ж таки набагато гуманніше, ніж застосування гумових куль, кийків, зброї. Під час застосування спеціального автомобіля з лафетним стволом повинна бути передбачена його надійна охорона. На машинах потрібно встановити сирени і проблискові маячки, які можна використати для психологічного впливу на натовп з метою його розосередження.
Кінна міліція використовується з метою психологічного впливу, при цьому вершники повинні створювати видимість, що вони ледь стримують коней, що готові кинутися у натовп. До речі, кінна міліція може успішно застосовуватися у деяких випадках у якості оточення так як коня практично неможливо опрокинути, підпалити пляшкою з пожежонебезпечною сумішшю, а також кінь може боляче наступити на ногу, чи вдарити, якщо до нього наблизитись.
У крайньому випадку кінна міліція може бути застосована до розосередження натовпу.
Група агітації
Розташована на спеціальних автомобілях. У складі групи повинні бути психологи, що будуть не просто вести банальні розмови: “Ваші дії є порушенням закону. Прохання розійтися. Маємо право застосувати спеціальні засоби”.
Потрібен діалог, що повинен вирішити проблему, яка людей турбує, що штовхнула їх на такий вчинок - як масовий протест.
Всі дії правоохоронних сил повинні коментуватись для того, щоб члени натовпу реально усвідомлювали ситуацію, особливо ті моменти, коли їм загрожує затримання.
Для успішного ведення агітації і пропаганди правової культури вказані автомобілі повинні бути обладнані засобами підсилення мови, можливо, додатково, електронними табло, на яких буде постійно бегущим рядком висвітлюватися звернення до учасників безладь.
Ще, як засіб деморалізації учасників протиправних вчинків, потрібно застосування відеозйомки подій. У натовпі панує психологія безкарності - всі, це значить ніхто. Виникає ілюзія уседозволеності, неукротимої сили людської стихії.
А відкрита зйомка на відеокамеру, по-перше, може змінити у певній мірі настрій людей, по-друге, допоможе виявити найбільш активних порушників громадського порядку, правопорушників після припинення групових безладь. Отже, у екстремальній ситуації всіх затримати не має можливості.
Взагалі натовп, на нашу думку, може бути двох видів: політично-протестуючий і бездумний.
У першому випадку громадяни висувають політичні вимоги, намагаються добитися забезпечення своїх конституційних прав, а у другому - у натовпі панують хуліганські спонукання.
Колективне насилля - це тактика критичного консенсусу.
Люди по-різному оцінюють несправедливість і тих, хто страждає від цієї несправедливості. Натовп футбольних хуліганів - одне, а натовп людей з соціальними вимогами (пенсіонери, лікарі, вчителі, шахтарі...) - інше.
В одному випадку колективне насилля (спочатку тільки психологічне - тиск на відповідних голів місцевих органів влади) - це політичне вираження загальної несправедливості, а в іншому (футбольні хулігани) - ірраціональна, негативна реакція на певні події.
Грамотні тактичні дії міліції попередять масові безладдя, а неграмотні - можуть спровокувати їх.
Наступний вид спеціальних засобів адміністративного припинення - це сльозоточиві речовини: “Черемуха-5”, “Черемуха-6”, “Черемуха-7”, “Сирень-1”, “Сирень-2”.
В умовах міста застосування вказаних сльозоточивих речовин небезпечно для оточуючих. А на відкритій місцевості - десь у полі, люди як правило не збираються. Із своїми проблемами громадяни йдуть до місцевої влади і збираються там, де живуть - у населених пунктах.
Спеціальні бронемашини (на колісному ході)
Застосовуються з метою блокування місця події, в якості оточення, локалізації конфлікту з метою попередження його розповсюдження. Спеціальну техніку потрібно застосовувати в якості психологічного впливу, коли діалог з лідерами натовпу не призводить до мирного врегулювання конфлікту. Демонстрація сили правоохоронців - велика кількість особового складу, спеціальної техніки, відповідного спорядження - це фактори, що стримують порушників громадського порядку від активних дій, попереджує, що вдаватись до насильства - небезпечно.
Одночасний рух транспортних засобів, що оточують натовп - це ефективний психологічний вплив, але техніку потрібно захищати. Групи захисту можна спорядити: першу шеренгу - довгими щитами, другу - невеличкими вогнегасниками з піною, гумовими кийками, електрошоковими пристроями (в якості засобів самозахисту). Оточення повинно відбуватись швидко і рішуче.
Службові собаки.
Повинні використовуватись тільки для конвоювання найбільш агресивних правопорушників, як засіб психологічного впливу, тому що завдана застосуванням службової собаки шкода може не відповідати ступеню суспільної небезпеки діяння. Тобто агресія собак не завжди виправдана.
Вибір спеціальних засобів, що можуть бути застосовані під час припинення групових порушень громадського порядку повинен бути виправданим і обгрунтовуватися з урахуванням вимог чинного законодавства України.
Перелік їх видів і тактика застосування повинні бути викладені у типовому плані припинення групових порушень громадського порядку, що повинен узгоджуватись з прокурором області і головним лікарем облздороввідділу.
Керування спеціальною операцією повинно відбуватися за 3х рівневим контролем.
І рівень. Тактичний радник
Це досвідчений працівник міліції, що має відповідну підготовку і досвід організації таких міроприємств.
За його допомогою складаються типові плани проведення спеціальних операцій.
ІІ рівень.
Командир спеціального підрозділу, звідного загону, що здійснює безпосередньо проведення операції. На нього покладається відповідальність по виконанню поставленої службової задачі з урахуванням вимог чинного законодавства України.
ІІІ рівень
Командири взводів відділень, чи офіцери, що знаходяться з цією метою у шеренгах працівників міліції і приймають рішення на застосування того чи іншого дозволеного виду спеціального засобу з урахуванням обставин, що склалися у даному секторі дії підлеглого йому складу.
3.2. при захопленні озброєного злочинця, звільненні заручників
Затримання озброєного злочинця чи групи злочинців - складна задача і потребує грамотних, злагоджених дій, а також спеціальних знань, навичок, умінь, інакше кажучи професійної майстерності, що досягається багаторазовими відпрацьованими на практичних навчаннях.
Суттєві негативні процеси, що відбуваються у суспільному житті: падіння життєвого рівня населення і, як наслідок - зубожіння народу України, криміналізація економіки, недосконалість чинного законодавства, неспроможність органів влади зупинити ці негативні явища, ставлять перед особовим складом органів внутрішніх справ якісно нові завдання.
Зухвала злочинність нашого часу поглиблює соціальну напругу, сприяє невпевненості громадян у особистій безпеці. Збільшилась кількість важких злочинів, повязаних з посяганням на життя, здоровя людей - бандитизм, вбивства на
замовлення, розбійні напади... При цьому збільшилась кількість випадків збройного опору працівникам міліції.1
Ситуація ускладнюється тим, що сучасний правопорушник у багатьох випадках озброєний краще, ніж правоохоронець: наявність новітньої автоматичної зброї, засобів радіозвязку, вибухівки, пересуваються на машинах іноземного виробництва, які під час переслідування легко залишають позаду вітчизняні марки автомобілів.
Аналіз практики свідчить, що неправильні, невмілі дії співробітників органів внутрішніх справ, як правило, обумовлені низьким професійним рівнем. Працівникам міліції не вистачає відповідних знань і навичок. Як відомо, високий рівень професійної підготовки досягається завдяки проведенню з особовим складом систематичних теоретичних і практичних занять на високому методичному і організаційному рівні.
Цьому повинні сприяти відповідні підручники, методичні посібники, грамотні, досвідчені викладачі, наявність для проведення занять всього комплексу спеціальних засобів, що знаходяться на озброєнні органів внутрішніх справ.
Підставою для проведення спеціальної операції є данні про захоплення заручників, місце знаходження озброєних злочинців (злочинця).
Зазначені операції повинні проводитись за відпрацьованими і узгодженими заздалегідь типовими планами. Тобто повинна існувати приблизна схема дій у зазначених ситуаціях з урахуванням певних особливостей затримання злочинців, визволення заручників в різних умовах: у будівлях (квартири, горища, підвали,
на даху), на вулиці, у лісі, транспортному засобі і т.ін. Потрібна ретельна підготовка і організація операції.
Для термінового затримання злочинців повинен існувати черговий
підрозділ (взвод, рота...), що протягом доби знаходиться у готовності №3 для невідкладних дій.
Готовність №1 (особовий склад озброєний, споряджений, знаходиться у транспортних засобах; службова задача поставлена).
__________
1 Звіт перед Українським народом про оперативно-службову діяльність органів внутрішніх справ у 1998 році. - Іменем Закону, №7, 1999.
Готовність №2 (особовий склад озброєний, споряджений, знаходиться у службовому приміщенні, засоби звязку підготовлені до роботи, службова задача
не поставлена).
Готовність №3 (особовий склад знаходиться у службовому приміщенні на казарменому положенні, готовий у будь-яку мить виконати команду
по готовності №2, №1).
Приводити у готовність №2 і №1 черговий підрозділ має право начальник УМВС в області, а у невідкладних випадках - особа, що тимчасово виконує обовязки начальника УМВС в області. У випадках введення ступенів готовності №2 і №1 про прийняття рішення має бути повідомлений по команді перший заступник міністра внутрішніх справ України.
В організацію спеціальної операції входить:
підготовка до проведення спеціальної операції;
організація спеціальної операції;
проведення спеціальної операції по затриманню злочинців, звільненню заручників.
Розглянемо більш докладніше кожен організаційний етап.
1. підготовка до проведення спеціальної операції по затриманню озброєних злочинців, звільненню заручників.
Отримав наказ начальника УМВС в області чи його заступника на проведення відповідної спеціальної операції, начальник спеціального підрозділу повинен:
1.1. зясувати задачу;
1.2. оцінити обстановку;
1.3. прийняти рішення.
1.1. Зясування задачі
Задача на проведення спеціальної операції особовому складу ставиться усно командиром підрозділу.
Перед постановкою задачі доводиться оперативна обстановка у районі проведення заходу, її можливі зміни, загальна задача задіяних для відновлення правопорядку сил і окрема задача відповідного підрозділу:
- варіант дій;
- на якій ділянці місцевості, коли, протягом якого часу;
- задачі сусідніх підрозділів, порядок взаємодії з ними;
- категорія спеціальних засобів у залежності від ступеню суспільної небезпеки подій, ситуації, що склалася,;
- заходи у випадках загострення ситуації під час проведення спеціальної операції;
- порядок підготовки особового складу до несення служби, екіпіровка;
- резерв особового складу в якості заміни учасників спеціальної операції для відпочинку і прийняття порядку проведення замін, їжі;
- порядок використання службових собак;
- організацію контролю за службою.
1.2. Оцінка обстановки
Оцінюючи обстановку командир підрозділу, що приймає участь у проведенні спеціальної операції, повинен:
провести рекогносцирування місцевості;
зясувати характер суспільної небезпеки події;
визначити необхідну кількість особового складу, види нарядів, їх екіпіровку, місця несення служби для проведення операції;
визначити порядок взаємодії із сусідніми нарядами, використання службової техніки;
врахувати час доби, погодні умови, характер місцевості і характер впливу факторів на виконання зазначеної службової задачі.
1.3. Прийняття рішення
У рішенні командир підрозділу, що приймає участь у проведенні спеціальної операції по затриманню озброєних злочинців, звільненню заручників, визначає:
порядок виконання поставленої задачі;
розстановку особового складу у наряді;
порядок підтримання радіозвязку;
умовні сигнали і порядок дій за ними;
порядок взаємодії із сусідніми нарядами;
час готовності особового складу до проведення спеціальної операції.
Прийняте рішення узгоджується з начальником УМВС в області чи особою, що його замінює, оформлюється як службовий документ. Після прийняття рішення командир відповідного підрозділу керує особовим складом і несе відповідальність за його дії під час проведення операції.
Перший заступник начальника УМВС в області повинен мати досвід по організації спеціальних операцій, вміти грамотно приймати рішення, працювати із топографічною картою. З цією метою з відповідним рівнем керівників повинні періодично (приблизно раз на рік) проводитись підготовчі курси, з метою вдосконалення майстерності керування особовим складом під час спеціальної операції шляхом проведення тактичних навчань за допомогою топографічних карт.
А саме, після отримання задачі, офіцер повинен: її з`ясувати, оцінити обстановку, прийняти рішення, його оформити на топографічній карті і вирішити ввідні завдання в ході проведення операції під керівництвом викладача.
Зазначена підготовка дасть змогу офіцеру навчити підлеглих діяти грамотно у екстремальних ситуаціях, а самому виконувати роль тактичного радника.
Постає питання організації управління особовим складом під час проведення спеціальної операції.
На нашу думку, можна запропонувати 3-х рівневий контроль сил, засобів, задіяних для проведення спеціальної операції.
Відсутність дисципліни сприяє втраті контролю, самовладання співробітника міліції у екстремальній ситуації. Застосування сили міліцією повинно бути достатнім і не приводити до ескалації конфлікту.
I Рівень
Тактичний радник.
Це досвідчений працівник міліції, що має відповідну підготовку і досвід організації проведення спеціальних операцій.
Він повинен всі свої рекомендації узгоджувати із командиром підрозділу, чи звідного загону, що виконує службову задачу і не втручатися особисто в управління особовим складом. Тактичний радник повинен мати право давати дозвіл (після узгодження з прокурором області, міст Києва, Севастополя, АР Крим) на застосування у невідкладних випадках спеціальних засобів кримінального припинення.
II Рівень
Командир підрозділу, що здійснює безпосереднє керівництво операцією, тобто приймає рішення, організує виконання особовим складом поставленої задачі
III Рівень
Командир взводу (відділення), які спрямовують дії підлеглих під час захоплення злочинців, звільнення заручників.
Керівництво операцією очолює офіцер у залежності від рівня складності оперативної обстановки на місці події. На кожному етапі спецоперації може бути призначений окремий керівник.
Операцію по захопленню злочинців повинні проводити працівники міліції, що досконало володіють вогнепальною зброєю і мають спеціальну підготовку для проведення таких операцій, тобто повинні займатися тільки тренуванням.
З цією метою доречно виділити дві групи працівників міліції, що мають право постійного носіння вогнепальної зброї:
Група №1
Це працівники міліції, що мають допуск до застосування вогнепальної зброї і за ними вона закріплена. При цьому працівники міліції повинні кожен рік, чи півроку підтверджувати свою кваліфікацію - складати тести спеціальній комісії, в які повинні входити теоретичні і практичні питання:
- знання нормативно-правової бази по застосуванню вогнепальної зброї;
- виконання навчальних вправ із табельної зброї у статиці, динамиці;
- вирішення ввідної задачі на застосування зброї у екстремальній ситуації.
Крім цього працівники міліції повинні проходити спеціальний тест, завдяки якому можна спрогнозувати реакцію співробітника на наявність самоконтролю у екстремальній ситуації, під час застосування ним фізичної сили, спеціальних засобів чи вогнепальної зброї.
Справа у тому, що коли співробітнику міліції під час виконання ним обовязків по припиненню групових порушень громадського порядку хтось з натовпу плює в обличчя чи зухвало ображає, у правоохоронця виникає відповідна реакція: бажання помсти з метою провчити непокірний “антигромадський” елемент, особиста зацікавленість у проведенні затримання, що виражається у перевищенні меж необхідної оборони при застосуванні працівником міліції фізичної сили, спеціальних засобів, зброї.
Документальні кадри у теленовинах1 підтверджують і обгрунтовують необхідність проведення ретельного відбору особового складу для дій у екстремальних обставинах.
“Події 18 липня 1995 року ще раз показали, як сильно витоптані наші душі за сім десятиліть тоталітарно-комуністичного панування, як глибоко ушкоджені мораль, етика споконвічного шляхетного українського народу. Замислимося: вчинено замах на тайну смерті й поховання. Молоді дужі хлопці бють священиків,
жбурляють на землю віко домовини, гамселять кийками по головах безборонних людей... ”2
Події навколо поховання Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира засвідчило, що конфлікт виник унаслідок відсутності механізму правового регулювання відносин церква-держава. Взагалі, визначати урядом місце поховання церковних ієрархів - є втручанням у справи релігії. Всі конфесії в питаннях поховання своїх ієрархів керуються сталим звичаєм. Найвищих пастирів греко-католицької церкви ховають на подвірї Собору Святого Юра у Львові, мають місце поховання ієрархи всіх церков. Російських православних патріархів ховають в Загорському монастирі. І для здійснення поховань не просять ні в кого дозволу. Поховати Патріарха Володимира на Байковому цвинтарі (як запропонував уряд) це означало для віруючих і церкви, що він не був не тільки Патріархом, але й духовною особою, це було б визнанням, що Української Православної Церкви Київського Патріархату не існує. Кожен юрист знає, що одним із джерел права є звичай, традиції і нехтувати ними не можна. Але хтось з відповідальних чиновників вирішив це питання вольовим чином. Хто опинився на острії цієї штучної проблеми? Неважко здогадатись. Звичайно працівники міліції. Хроніка свідчить, що співробітники міліції
__________
1 Припинення групових порушень громадського порядку під час поховання Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира 18.07.95р.
2 Біла книга “чорного вівторка”. Народний рух України. К.,1995р.- с.288.
не були готові до таких подій. У екстремальній ситуації емоційного напруження міліціонери не тільки не могли контролювати ситуацію, а і себе: били людей похилого віку, жінок, а тих хто падав, працівники міліції били кийками, ногами, волокли за ноги по камяній бруківці.
Ця трагедія говорить про те, що невизначеність на законодавчому рівні питань застосування спеціальних засобів адміністративного припинення, самоусунення місцевих рад від вирішення проблем з питань охорони громадського порядку є наслідком, а не випадковістю і свідчить про нагальне вирішення виявлених питань.
У першу групу можуть входити і експерти з питань правомірності застосування вогнепальної зброї.
До особового складу даної групи повинен застосовуватись диференційований підхід. У кого більше існує вірогідність застосування під час несення служби - проходить ретельну перевірку, а хто нею користується
тимчасово - може бути виділений у окрему підгрупу із простішими умовами перевірки.
Але повинно діяти головне правило - якщо співробітник міліції не володіє необхідним рівнем знань і навичок з питань застосування зброї, він позбавляється права нею користуватися, а картка-замісник вилучається .
Обовязково заохочувати матеріально тих працівників міліції, хто має право носіння вогнепальної зброї. Це може бути певна надбавка як за особливий характер служби.
Група №2
У дану групу повинні входити працівники міліції, які залучаються до вирішення конфліктних ситуацій більш високого рівня складності. Вони повинні вміти діяти разом, як злагоджена команда і не виконувати інші обовязки. Мають право носінні цивільного одягу. Приймають участь у проведенні спеціальних операцій по звільненню заручників, ведуть переговори із злочинцями, що тримають заручників. При цьому на офіцерів, що ведуть переговори ніхто не має право оказувати будь-який вплив.
У групі повинні бути медичні працівники, психологи. Потрібно продумати питання забезпечення життєдіяльності членів групи під час проведення тривалих операцій. Особовий склад повинен мати сучасну екіпіровку (окуляри для бачення у темряві, респіратори, спецкостюми...) і вміти вправно володіти багатьма видами вогнепальної зброї, а також мати відмінну фізичну підготовку.
У командира підрозділу, як керівника операцією, повинен бути план розташування обєкта.
До початку операції потрібно вести журнал спостереження за обєктом, де знаходяться злочинці з заручниками і заносити результати спостереження, а також зясовану інформацію про злочинців і заручників: опис зовнішності, одягу, злочинне минуле, характер скоєних злочинів, фізичні, психічні якості, можливі прийоми протидії при затриманні, наявність зброї, її тип, кількість боєприпасів, навички володіння нею.
Уміле використання даних про психологічні особливості затримуємих дозволить у ряді випадків уникнути збройного опору, схилити злочинців до добровільної здачі.
Якщо суспільно небезпечні дії здійснює психічно хвора особа, то важлива участь лікаря, що дозволить спрогнозувати її поведінку. Допомога психіатра у таких випадках необхідна.
Безпосередньо керувати особовим складом під час захоплення злочинців може командир взводу, відділення, у залежності від ступеню складності операції.
Тобто здійснювати зазначені спеціальні операції повинні висококваліфіковані співробітники міліції з правом постійного носіння зброї.
Вибору зброї також потрібно приділити увагу, так як від її тактико-технічних характеристик також залежить наскільки успішно буде діяти група захоплення. Зброя повинна бути легкою для того, щоб її можна було довго носити, мати широкий діапазон використання, надійною і щоб її можна було легко сховати.
До другого пункту - організація спеціальної операції - входить також вибір часу і способу затримання, визначення складу групи захоплення, порядок підтримання радіозвязку, умовні сигнали.
Останній, третій етап організації спеціальної операції по захопленню злочинців, звільненню заручників - це безпосередньо активні дії, особовий склад, що розпочинаються з моменту прибуття до місця майбутніх подій і його оточення.
Оточення повинно складатись із двох кордонів. Перший - не допускає громадян на місце проведення операції, а другий - контролює, щоб злочинець не зміг покинути обєкт де він знаходиться.
До затримання злочинців, що знаходяться в укритті, приступають після блокування району дій. Якщо переговори не дали позитивних результатів, цю задачу виконує група захоплення.
Якщо у приміщенні не має заручників можна застосувати сльозоточиві речовини дратливої дії. Але на їх застосування потрібен дозвіл обласного прокурора і головного лікаря місцевої лікарні, так як необізнані у медицині особи можуть застосувати такий вид сльозоточивих речовин, що у певному приміщенні може бути створена небезпечна для життя концентрація газодимової хмари.
Є інший спосіб - проникнення у приміщення групи захоплення.
З метою попередження поранень особового складу оперативної групи можна застосовувати дзеркало з довгою рукояткою для безпечного огляду приміщення із-за кута.
Проведення операції по захопленню злочинців, звільненню заручників буде більш успішною, якщо працівниками міліції будуть застосовані спеціальні засоби забезпечення спеціальних операцій у комплексі.
Але у застосуванні деяких спеціальних засобів при проведенні спеціальних операцій існують певні обмеження. Наприклад, “Черемуха-1”, “Черемуха-4”, “Черемуха-12”, “Сирень-3”, “Облако” застосовуються тільки на відкритій місцевості. Спеціальні засоби “Еж-М”, “Диана” для примусової зупинки автотранспорту забороняється застосовувати у випадку перевезення людей вантажними автомобілями, до автотранспорту, приналежного дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав; мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях.
Патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії відстрілюються за допомогою спеціального карабіну на відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг.
Забороняється застосовування малогабаритних підривних пристроїв “Ключ”, “Импульс” для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками, де перебувають заручники.
Зазначені обмеження ускладнюють проведення спеціальних операцій, але у випадках звільнення заручн ...........
Страницы: 1 | 2 | [3] | 4 | 5 |
|
[