Зміст

• ВСТУП
• РОЗДІЛ І. Теоретичні основи контролінгу
• • 1.1 Сутність контролінгу, причини його виникнення й особливості розвитку у керуванні економікою
  • 1.2 Контролінг у системі керування підприємством
• РОЗДІЛ ІІ Організаційне й інформаційне забезпечення оперативного контролінгу
• • 2.1 Організаційна структура підприємства, орієнтована на оперативний контролінг
  • 2.2 Інформаційне забезпечення оперативного контролінгу
  • 2.3 Управлінський облік в інформаційному забезпеченні контролінгу
• РОЗДІЛ ІІІ. Методичне забезпечення оперативного контролінгу в керуванні підприємством
• • 3.1 Основний інструментарій функціонування оперативного контролінгу
  • 3.2 Методичні процедури впровадження оперативного контролінгу в керування підприємством
• ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах ринкових відносин найважливішим засобом успішного функціонування підприємства є контролінг, оскільки він забезпечує необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень шляхом інтеграції процесів збору, обробки, підготовки, аналізу та інтерпретації інформації; надає інформацію для керування трудовими і фінансовими ресурсами; забезпечує виживання підприємства на рівнях стратегічного і аналітичного управління. Отже, необхідність дослідження даної теми є, на мій погляд, актуальною.

Мета дослідження полягає у розробці методичних процедур впровадження оперативного контролінгу в керування підприємством.

У звязку з цим у магістерській роботі поставлені і вирішені такі задачі:

· вивчити і критично проаналізувати наукові публікації за обраною темою дослідження, узагальнити їх за підходом авторів щодо цієї проблеми;

· обґрунтувати необхідність місця контролінгу в інформаційно-аналітичній системі керування підприємством і на цій основі окреслити необхідні напрямки розробки пропозицій щодо впровадження оперативного контролінгу в керування підприємством;

· сформулювати конкретні висновки за предметом дослідження;

· обґрунтувати практично значимі пропозиції, впровадження яких в СТзОВ “Хлібопродукт” смт. Чернівці забезпечило б функціонування оперативного контролінгу в діяльності підприємства.

Обєктом дослідження вибрано СТзОВ “Хлібопродукт”, в якому наявні можливості всестороннього висвітлення досліджуваних у роботі питань щодо необхідності впровадження контролінгу в керування підприємством.

Предметом дослідження визначено організаційне й інформаційне забезпечення оперативного контролінгу і методичні процедури впровадження його в управління підприємством з урахуванням галузевої специфіки.

Методи дослідження. У магістерській роботі використовувались такі методи як: системний аналіз - для деталізації і розчленування обєкта дослідження на окремі важливіші складові елементи; синтез - для узагальнення аспектів методики впровадження контролінгу в управління підприємством; аналогія - для дослідження відповідності вітчизняної та зарубіжної практики; абстрагування - для формування узагальнених висновків на основі системного аналізу і синтезу теорії й практики формування системи управління з використанням контролінгової служби; конкретизація - для обґрунтування змісту оперативного контролінгу; монографічний - для дослідження теоретичних розробок вітчизняних та зарубіжних вчених щодо необхідності впровадження системи контролінгу.

Наукова новизна отриманих результатів полягає втому, що в роботі узагальнено і критично проаналізовано основну наукову і методичну літературу з обраної теми дослідження, обґрунтовано методику впровадження контролінгу в керування підприємством.

Практичне значення отриманих результатів визначається тим, що запропонована методика апробована в СТзОВ “Хлібопродукт”, що свідчить про її реальність і можливість застосування на інших підприємствах галузі. Практичне значення отриманих результатів засвідчує довідка про впровадження окремих з них в СТзОВ “Хлібопродукт” (довідка № 4 від 29 квітня 2005 р.)

Обсяг та структура роботи. Магістерська робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури. Вона викладена на 100 сторінках, ілюстрована 7 таблицями, 10 рисунками. Список використаної літератури включає 78 найменувань.

У вступі викладено актуальність теми, обєкт і предмет дослідження, методи його проведення, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів тощо.

У першому розділі “Теоретичні основи контролінгу ” досліджуються сутність контролінгу, причини його виникнення й особливості розвитку у керуванні підприємством, мікроекономікою та економікою загалом.

У другому розділі “Організаційне й інформаційне забезпечення оперативного контролінгу” досліджено роль і місце управлінського обліку в інформаційному забезпеченні контролінгу.

У третьому розділі “Методичне забезпечення оперативного контролінгу в керуванні підприємством” досліджено основний інструментарій функціонування оперативного контролінгу і впровадження його в керування підприємством.

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи контролінгу

1.1 Сутність контролінгу, причини його виникнення й особливості розвитку у керуванні економікою

Історичні зведення і докази виникнення й існування контролінгу свідчать про його зародження при королівських дворах Англії і Франції. Потім деякі функції керування відокремилися, що привело до утворення окремих систем у сфері керування підприємством, таких як системи планування, системи внутрішнього контролю, а в ній як головна складова частина - внутрішній аудит. Робота цих систем у більшості розвитих європейських країн задовольняє інтереси і потреби менеджерів у керуванні підприємством і контролінг як такий не має там першорядного значення, навпроти, у США і Німеччині значимість його усі зростає, що звязано з історичними особливостями розвитку облікових систем, а також економічними труднощами і проблемами в оподатковуванні цих країн.

Передумови формування і розвитку контролінгу як інформаційної системи були визначені історично. Тривалий час бухгалтерський облік був лише засобом реєстрації господарських операцій методом подвійного запису і складання фінансової звітності. Однак уже на початку двадцятого століття стало зрозуміло, що традиційний облік не в повній мірі задовольняє потреби управління в умовах загострення конкуренції, ускладнення технології й організації виробництва. Відзначаючи недоліки бухгалтерського обліку, учені по-різному трактували його роль в управлінні і, зокрема, в управлінні витратами і результатами. Однак єдині були в тім, що бухгалтерський облік не може одночасно з інформаційною функцією володіти ще властивостями аналітичного і контрольного характеру.

Однієї з фундаментальних робіт, що відбивають прагнення до розробки вищезгаданої концепції, зявилося дослідження Стукова С.А. "Система виробничого обліку і контролю", у якому автор узагальнює передовий досвід (вітчизняний і закордонний) організації виробничого обліку і контролю за раціональним використанням ресурсів.

У визначенні виробничого обліку, сформульованому Стуковим С.А., просліджуються основні елементи формованої концепції інформації і управління, тому що автор підкреслює наступне: "На додаток до бухгалтерського обліку, що головним чином задовольняє нестатку зовнішніх органів і органів загальнодержавної статистики... зявляється якісно новий вид обліку - виробничий облік, що в основному на базі бухгалтерського обліку повинний синтезувати елементи усіх видів господарського обліку, а також елементи економічного аналізу, що забезпечить можливість активного спостереження за величиною, напрямком, доцільністю й ефективністю витрат виробничих ресурсів" і далі "...виробничий облік - це якісно нове явище, результат синтезу ресурсоконтролюючої частини бухгалтерського обліку (при збереженні ведучої його ролі), оперативно-технічного, статистичного обліку і елементів економічного аналізу, і навіть прогнозування майбутніх господарських подій" [59; 53].

Наступний етап розвитку контролінгу повязаний насамперед з розробкою механізмів калькулювання перемінних витрат і обліку по центрах відповідальності. У результаті цього в системі бухгалтерського обліку була сформована окрема підсистема, що використовувала не тільки грошові виміри і була орієнтована не на потреби калькулювання продукції, а на прийняття поточних управлінських рішень.

У звязку зі швидкими змінами у навколишнім середовищі і необхідністю передбачення майбутнього відбувається посилення ролі стратегічного керування. Якщо до цього контролінг був орієнтований тільки на оперативне керування виробництвом, то тепер він реалізує і стратегічні цілі підприємства.

В міру розвитку контролінгу відбувається його наукове обґрунтування. У США в 1931 р. був заснований Інститут контролерів Америки.

Інтерес до контролінгу як до одного з нових напрямків інформаційно-економічного розвитку підприємства обумовлюється у звязку з появою численної перекладеної літератури з питань фінансів, обліку, ціноутворення. При цьому існує неоднозначність трактувань, що характеризують внутрішній зміст цього поняття, наприклад: "управлінський облік", контролінг", "внутрішньогосподарський облік". Одні автори і перекладачі вважають приведені поняття й стоячі за ними обєктивні явища господарської практики західних підприємств рівнозначними по змісту, інші - навпаки.

Незважаючи на походження слова "конроллінг" від англійського «to control» - контролювати, керувати, в англомовних країнах використовується термін "управлінський облік", хоча працівників, у чиї обовязки входить формування інформації для керування, називають контролерами. В теорії і практиці керування німецькими підприємствами відсутнє поняття "управлінський облік". Бухгалтерія чітко підрозділяється на фінансову і виробничу, тому німці запозичили з англійської мови термін «controlling» і позначили як якісно нове явище в управлінні підприємством.

Слід зазначити, що особливістю розвитку західного обліку в сучасних умовах є його модифікація в складні системи керування підприємством. Поза залежністю від того, як будуть називатися ці системи, вони будуть обєктивно існувати і розвиватися під впливом реальних факторів.

Якщо визнати, що "внутрішньогосподарський облік" відбиває процес інтеграції традиційних методів обліку, аналізу, нормування, планування і контролю в єдину систему одержання, обробки й узагальнення інформації для прийняття на її основі управлінських рішень, то дана система керує підприємством, будучи зорієнтована на досягнення не тільки оперативних цілей у виді одержання, прибутку того чи іншого розміру, але і на глобальні стратегічні цілі (виживання підприємства, збереження робочих місць, проведення антикризової політики і т.д.).

На нашу думку, система контролінгу - це принципово нова концепція інформації і керування, яку можна визначити як обліково-аналітичну систему, що реалізує синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування, що забезпечує як оперативне, так і стратегічне керування процесом досягнення цілей і результатів діяльності підприємства. Однак, якщо звернутися до теорії і практики німецьких підприємств, то можна відзначити, що найважливішою складовою частиною контролінгу є управлінський облік.

Виходячи з цього, слід зазначити, що система внутрішньогосподарського обліку відбиває всі ознаки обліково-аналітичної системи і може ідентифікуватися як система контролінгу.

Особливий імпульс до переосмислення проблем розробки концепції інформації і керування був зроблений із прийняттям указу про необхідність реформування системи обліку і статистики в Україні. А поява такого терміну як «управлінський облік» послужило початком дискусії про правомірність перенесення даної ідеї на наш національний грунт. У періодичній пресі зявляється ряд статей, у яких поряд з розглядом проблем можливості реалізації ідеї системи "контролінгу" дискутуються питання щодо правомірності розподілу бухгалтерського обліку на "управлінський" і "фінансовий".

У відношенні подібних проблем хотілося б відзначити, що для розподілу бухгалтерського обліку на. фінансовий і управлінський достатніх основ немає. По-перше, навряд чи можна керувати без наявності фінансової інформації, а по-друге, коли мова йде про інформаційне забезпечення усього "обсягу управлінських рішень", та можливості бухгалтерського обліку, навіть необхідним чином реконструйованого з метою керування, обмежені через відсутність як належного методологічного забезпечення, так і аналітико-математичного апарата на стику з іншими функціями керування (планування. аналіз, контроль). Тому, коли мова йде про формування управлінської інформації, то мається на увазі фінансова інформація, оброблена відповідним чином для цілей керування і доповнена даними не фінансового характеру.

Виходячи з вищесказаного, очевидним є той факт, що більш правомірним варто визнати не розподіл бухгалтерського обліку на "управлінський" і "фінансовий", а зміна акцентів, коли в контурах традиційної системи нагромадження обліково-фінансової інформації частина її, необхідним образом деталізована з метою керування, буде інформаційним блоком обліково-аналітичної системи керування.

Результати вивчення напрямків еволюції вітчизняної обліково-економічної думки вказують на відсутність чітких представлень про систему контролінгу. Однак варто підкреслити, що й у країнах, де маються давні ринкові традиції, це поняття ще далеке від логічної завершеності й остаточного осмислення як виду комплексно сформованої сфери знань в економічній теорії і практиці. Фахівці з обліку і керування викладають субєктивні, деякою мірою, погляди на сутність, зміст і функції контролінгу. Порівнюючи й аналізуючи зміст визначень, приведених у табл. 1.1, з всією ймовірністю можна стверджувати, що контролінг є найважливішим засобом успішного функціонування підприємства, тому що:

· забезпечує необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень шляхом інтеграції процесів збору, обробки, підготовки, аналізу, інтерпретації інформації;

· надає інформацію для керування трудовими і фінансовими ресурсами;

· забезпечує виживання підприємства на рівнях стратегічного і античного управління;

· сприяє оптимізації залежності "доходи - витрати - прибуток".

Отже, контролінг, будучи обліково-аналітичною підсистемою в інформаційно-аналітичній системі керування підприємством, є основою для його роботи. При цьому контролінг можна представити систематичним розвиваючим використовувані їм традиційні бухгалтерські, аналітичні й інші прийоми і способи, і проблемним, що дозволяє виробити діючі управлінські рішення як оперативного, так і стратегічного характеру. Обидві ці частини тісно звязані між собою.

Причини, що обумовили появу нової концепції інформації і керування, складаються в необхідності гарантованого існування підприємства і пристосування його до розвитку ринків і зовнішнього середовища. Рішення цих проблем повязане зі створенням і одержанням інформації, що сигналізує про зміни і розвиток.

Таблиця 1.1. Трактування змісту визначень системи контролінгу

На сучасному етапі розвитку економіки для забезпечення життєдіяльності підприємств необхідною умовою є здатність до перетворень. Тому зараз акцент у керуванні переміщається з задач контрольного характеру на задачі аналізу, оцінки діяльності, розробки стратегії розвитку його реалізації, моделювання господарської діяльності, маркетингу.

Сучасний стан ринку припускає постійне ускладнення орієнтації підприємства, що веде не просто до зростання ролі керування ним, а для якісних змін у всій структурі і методах керування. У цих жорстких умовах перед керівниками все частіше стає задача недопущення банкрутства і запобігання кризової ситуації. При цьому контролінгу являє собою систему забезпечення виживання підприємства на етанах оперативного і стратегічного керування. Функціонування даної системи забезпечується шляхом послідовної реалізації її концепції, що представлена на рис. 1.1.

Виходячи з представленої на малюнку моделі концепції інформації і керування, можна говорити про її орієнтацію на різні функції керування. Процес орієнтації відбувається шляхом інтеграції традиційних методів обліку, аналізу, контролю в єдину систему обробки інформації для прийняття рішень.

Рис 1.1 Модель концепції інформації і управління - контролінг

З огляду на усі вищенаведені міркування, виділимо основні причини появи на сучасних підприємствах, такого нового напрямку обліково-економічної роботи як контролінгу.

1. Нестабільність як зовнішніх (інтернаціоналізація економічного життя, загострення конкуренції на внутрішніх і світових ринках і т.д.), так і внутрішніх (обсяги виробництва, заборгованості по зарплаті, пошук надійних партнерів і постачальників) факторів висувають додаткові вимоги до системи керування підприємством.

2. Необхідність пошуку усе більш нових і зроблених систем керування, що забезпечують гнучкість і надійність функціонування підприємства. А це, у свою чергу, припускає вироблення механізмів координації усередині системи керування.

3. Істотні зміни в організації і методології системи інформаційного забезпечення.

4. Відсутність коментарів різних варіантів управлінських рішень. Таким чином, ми прийшли до думки, що функціонування системи контролінгу як концепції інформації і керування вимагає уточнення її формулювання., визначення мети і функцій даної системи.

У сферу задач контролінгу входить постановка цілей підприємства, збір і обробка інформації для прийняття управлінських рішень, здійснення визначених процедур контрольно-аналітичного характеру, а також, що найбільш важливо, реалізація перерахованого вище сприяє виробленню рекомендацій для прийняття управлінських рішень. Виходячи з цього, дамо визначення системі контролінгу:

Система контролінгу являє собою синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування, реалізація яких забезпечує вироблення альтернативних підходів при здійсненні оперативного і стратегічного керування процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності підприємства.

Окремою задачею контролінгу є правильна організація руху інформаційних потоків на підприємстві з метою їхньої оптимізації, тобто одержання тільки тієї інформації, що може бути корисної в прийнятті управлінських рішень.

Варто врахувати, що діяльність системи контролінгу ефективна і доцільна там, де функції керування делеговані окремим підрозділам і службам. Саме на це звертають увагу Манн. Р., Майер. Е., вказуючи на відмінні риси контролінгу: "... контроль і керування з боку, поступаються місцем самоконтролю і самоврядуванню, головною задачею яких є підвищення відповідальності кожного окремого працівника"[43; 55].

Отже, координуючи, інтегруючи і направляючи діяльність усієї системи керування підприємством, на досягнення поставлених цілей, контролінг виконує функцію “керуванні керуванням”, тобто є механізмом саморегулювання на підприємстві, що забезпечує зворотний звязок у контурі керування.

З огляду на вищесказане, визначимо ціль функціонування даної системи, що полягає в забезпеченні прибутковості і ліквідності підприємства шляхом виявлення причинно-наслідкових звязків при зіставленні виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) і витрат, а також уживання заходів по регулюванню виниклих відхилень і оптимізації співвідношення "витрати -прибуток".

Ціль системи контролінгу визначає основні її функції. Серед фахівців, вивчаючих проблеми контролінгу, немає чіткої і єдиної думки по даному питанню. Так., наприклад, Штрайт Б., Петрик Е. дотримують тієї точки зору, що контролінгу притаманні функції планування, контролю, регулювання й інформаційна функції. Проф. Івашкевич В.Б. зупиняється лише на трьох основних, на його думку, функціях контролінгу: інформаційній, контрольній, функції керування.

З жодною, ні з іншою точкою зору, на наш погляд, не можна погодитися повною мірою, оскільки головним аргументом при виділенні комплексу функцій системи контролінгу є суть концепції і ціль системи. Виходячи з визначення системи контролінгу, суттю якого є інтеграція окремих елементів функцій керування (обліку, аналізу, контролю, планування), випливає, що даній системі притаманні функції:

· інформаційна, котра виявляється у виробленні контролінгової інформації для керування. за допомогою трансформації даних (інформаційних потоків), що надходять у відділ контролінгу;

· обліково-контрольна, котра використовується при зіставленні планових і фактичних величин для виміру й оцінки ступеня досягнення мети, установлення припустимих границь відхилень від заданих параметрів, інтерпретації причин відхилень і виробленню пропозицій для їхнього зменшення;

· аналітична, суть якої виявляється у виробленні основних підконтрольних показників, що дозволяють оцінити ефективність роботи підприємства, у визначенні ступеня впливу різних факторів на величину кінцевого результату, у виробленні заходів щодо усунення і запобігання відхилень, що мають місце, у майбутньому, у розрахунку прибутковості і доцільності тієї чи іншої комерційної справи;

· функція планування, ціль якої - координація окремих виробничих планів стосовно загального плану в рамках як короткострокового, так і довгострокового планування, складанню бюджету, виробленню планової і цільової інформації.

Не можна погодитися з тим, що окремі фахівці наділяють систему контролінгу ще й управлінською функцією, аргументуючи це тим, що керування підприємством є сферою задач менеджменту, і без контролінгу говорити про реальне керування підприємством неможливо. Наслідком подібних тверджень є те, що поняття "менеджмент" і "контролінг" - рівнозначні чи близькі до рівнозначності. Однак далі вони приходять до твердження, що контролінг не приймає особистої участі в керуванні підприємством. У звязку з цим виникає питання: у чому ж виявляється управлінська функція контролінгу?

Критичний аналіз різних точок зору з цього приводу приводить нас до думки про те, що контролінг реалізує не управлінську, а скоріше коментує функцію менеджменту. Виробляючи альтернативні варіанти в прийнятті управлінських рішень, контролінг підготовляє широкий спектр можливих шляхів реалізації намічених цілей з обґрунтуваннями і коментарями кожного.

Він представляє інформацію, важливу для:

· визначення стратегії і планування майбутніх процесів і результатів діяльності підприємства;

· контролю за поточною діяльністю;

· оптимізації витрат;

· оцінки ефективності діяльності;

· зниження субєктивності в процесі прийняття управлінських рішень. При цьому право вибору того чи іншого пропонованого варіанта залишається все-таки за керівником підприємства.

Отже, специфічна функція контролінгу, виявляється саме в тім, що, не беручи участь у самому процесі управління, він надає велику допомогу керівництву в самім, прийнятті ефективних управлінських рішень, тобто, керує, не беручи участь в управлінні. Логіка міркувань привела до того, щодо поряд з перерахованими функціями контролінгу ще притаманна коментуюча функція, що є специфічною функцією даної системи.

Визначення пріоритетності тієї чи іншої функції також, на наш погляд, не носить конкретного характеру. Розгляд аналітичної функції як пріоритетної порозумівається тим, що аналіз показників, виявлення причинно-наслідкових звязків є основою функціонування системи контролінгу. Іншими словами, серцем контролінгу є аналіз, однак без надходження кисню в організм, тобто необхідної інформації, весь механізм стоїть. Тому інформаційна функція, що забезпечує весь процес руху і розвитку системи контролінгу, носить споконвічний характер. Але варто памятати, що незалежно від того, чи існує контролінг на підприємстві (це може бути просто група співробітників, що займаються аналітичною роботою) чи ні - насущні фінансові і господарські проблеми підприємства диктують необхідність "робити контролінг". Тому усі функції контролінгу мають першорядне значення.

Однак функції контролінгу необхідно розглядати з позицій функціонального керування. У цьому випадку просліджується залежність корисності функцій керування і причетність контролінгу до реалізації кожної функції.

Виходячи з вищесказаного, необхідно визнати, що контролінг є одним з основних елементів, що формують систему керування підприємством. При цьому сучасний менеджмент розділяє цілі підприємства на дві групи: оперативні (короткострокові) і стратегічні (довгострокові, перспективні). А виходить, що контролінг як система містить у собі два основних аспекти (підсистеми), стратегічний і оперативний. Порівняльна характеристика даних видів контролінгу представлена в табл. 1.2.

Таблиця 1.2.

Порівняльна характеристика оперативного і стратегічного контролінгу

Сутність оперативного контролінгу полягає у формуванні засобів і методів ефективного керування поточними цілями підприємства, що можуть бути визначені як прибутковість і ліквідність.

Сутність стратегічного контролінгу полягає в забезпеченні виживанні підприємства, його орієнтації на потенціал успіху, що може бути охарактеризований як шанси і ризики.

На практиці існує тісний взаємозвязок між оперативним і стратегічним контролінгом. При стратегічній постановці питання домінує завжди питання оперативного виконання чи навпаки - оперативні проблеми прибутковості можуть бути не побаченими при зневазі стратегічною постановкою питання. Цей взаємозвязок завжди носить фундаментальний характер.

Отже, основне призначення контролінгу полягає в орієнтації системи керування підприємством на досягнення поставлених цілей. Контролінг при цьому є складною конструкцією, що поєднує в собі різні елементи функцій керування і, що використовує їх у рішенні задач оперативного і стратегічного характеру. Унаслідок цього контролінг забезпечує синтетичний, цілісний погляд на діяльність підприємства в минулому, сьогоденні і майбутньому, комплектний підхід до виявлення і рішення проблем, що встають перед підприємством.

Говорячи про контролінг в цілому як про систему керування прибутком, не можна не згадати про витрати, віднесенні чи плановані у результаті здійснення господарської діяльності підприємства. За розміри витрат на підприємстві несуть відповідальність менеджери різних рівнів керування (центрів відповідальності). Отже, - основними обєктами контролінгу є «витрати» і «центри відповідальності».

Витрати - саме невизначене слово в управлінні, що визначається сумою витрат, понесених підприємством (господарюючим субєктом) у момент придбання товарів чи послуг. Воно вживається в безлічі різних значень. Слово (вартість, витрати) здобуває більш точне значення, коли воно супроводжується визначенням: прямі витрати; непрямі витрати і т.д.

Класифікація витрат дуже важлива для розуміння того, як керувати витратами, і які вигоди вони за собою спричинять. Підстави для обліку витрат можуть бути наступні:

· необхідність виміру прибутку шляхом порівняння доходів з витратами;

· контроль відповідності витрат встановленим нормам (планам).

Серед фахівців, що досліджують проблеми контролінгу, немає єдиної думки щодо класифікації витрат. Цікавий і найбільш обґрунтований підхід до класифікації витрат реалізує Голов С.Ф. [10; 123]. Він виділяє три напрямки класифікації, в основу яких покладений принцип: різні витрати для різних цілей. Унаслідок чого відбувається угруповання витрат по відповідним цілям: оцінка запасів і визначення фінансових результатів; прийняття рішень; контроль виконання. На це ж звернено увагу в роботі "Контролінг - як інструмент керування підприємством" під редакцією Данилочкіной Н. Г. "Ціль класифікації витрат - виділити з загальної маси релевантну частину (частина, на яку можна вплинути в даний момент). Тому, спосіб класифікації буде залежати від конкретної задачі, що поставлена перед керівником. Отже. класифікація витрат повинна бути повязана зі специфікою конкретних задач» [34; 68].

Приймаючи в увагу вищевикладене відзначимо, що служби керування і виробничих підрозділів мають потребу в самій різній інформації, згрупованої різним способом. Система класифікації інформації для нестатків оперативного керування ґрунтується на наступних принципах: класифікація витрат по категоріях; класифікація витрат по центрах відповідальності (структурних підрозділах підприємства).

Класифікація витрат по категоріях припускає обєднання витрат з обліком конкретного виробничого чи невиробничого призначення і місця. При цьому оперативність контролінгу забезпечується поділом витрат на постійні і змінні, а також на прямі і накладні (рис. 1.2.)

Puc.1.2. Класифікація витрат по категоріях

Вищенаведена інформація свідчить про те, що різні категорії витрат існують не окремо один від одного, а тісно взаємоповязані. Такого роду взаємозвязки дозволяють згрупувати і систематизувати витрати таким чином, щоб це було зручно для визначення прибутку. В основу побудови даної інформаційної моделі покладені взаємозвязки між різними класифікаціями витрат, відзначені Рей Вандер Вилом і Палієм В. [67; 218].

Рішення питань поділу повноважень і взаємин між менеджерами різних рівнів звязано з формуванням структури підприємства, що відбиває склад і взаємозвязок його підрозділів. Слід зазначити, що ніякий тип організаційної структури не є обовязковим для тих чи інших підприємств на всіх етанах його росту і розвитку. Однак при цьому один принцип організації має універсальне значення. Для забезпечення ефективності керування повноваження і відповідальність повинні бути чітко визначені і закріплені.

Центр відповідальності - це підрозділ підприємства, де відповідальним обличчям (менеджером) контролюється поява витрат, одержання прибутку, використання інвестованого прибутку: (рис. 1.3)

Рис.1.3. Класифікація центрів відповідальності

Рисунок 1.3 дає опис суті - внутрішнього змісту кожного центра відповідальності. З усієї представленої сукупності центр відповідальності за формування витрат можна вважати самим дрібним підрозділом, оскільки інші центри відповідальності поряд зі здійсненням контролю за формуванням витрат несуть відповідальність за формування доходів (центр прибутку) і капітальних вкладень (центр інвестицій). Деякі фахівці виділяють ще центр виторгу "...підрозділ, керівник якого відповідає тільки за виторг, але не за витрати” [20; 59].

На мою думку, центр відповідальності за формування виторгу за своїм економічним змістом подібний з центром прибутку, оскільки одержання виторгу (доходу) припускає формування відповідних витрат. Відділ збуту, наприклад, не несе відповідальності за всю собівартість реалізованої продукції, але відповідає за витрати по її реалізації. А це повною мірою відповідає визначенню центра відповідальності за формування прибутку.

Чіткий розподіл і юридичне закріплення відповідальності - неодмінна умова функціонування системи інформаційного забезпечення керівництва. Первинні дані про обсяг продажу, витрат і інші збираються і класифікуються у відповідності зі структурою розподілу відповідальності усередині підприємства, Потім зведення обробляються, і інформація надходить у розпорядження конкретного користувача (менеджера) у найбільш оптимальній формі. Значимість цього процесу обумовлена наступними причинами.

1. Необхідністю інформування відповідального менеджера, здатного реагувати на сформовану ситуацію і приймати конкретні рішення;

2. Необхідністю оцінки якості прийнятих рішень менеджерами центрів відповідальності, з боку вищого керівництва підприємства.

З вищевикладеного випливає, що менеджери центрів відповідальності здійснюють контроль стосовно підзвітних їм центрах, з одного боку, а з іншого боку, їхня діяльність також піддається контролю вищим керівництвом.

Виходячи з того, що за формування витрат відповідає кожен центр відповідальності, представляється можливим визначити види інформації з кожного елемента витрат у межах кожної зі сфер відповідальності. Для кожного складового елемента витрат, відповідальність за які несе конкретний менеджер, визначається нормативна (планова) величина витрат. По центрах відповідальності збираються і повідомляються зведення про фактичні витрати. Зіставлення нормативних (планових) і фактичних витрат дозволяє відповідальним, менеджерам оперативно контролювати і планувати роботу своєї ділянки. Інформація про результати зіставлення для вищестоящих менеджерів може повною мірою характеризувати роботу даного центра відповідальності.

1.2 Контролінг у системі керування підприємством

В умовах становлення ринкових відносин будь-яке підприємство поза залежністю від форми власності стає економічно і юридично самостійним. Таке положення підприємства як субєкта ринкових відносин визначає обєктивний процес не тільки зростання ролі і значення таких, функцій керування як облік, контроль, аналіз, планування, але і принципового переосмислення їхніх задач.

Кожна з функцій наповнюється новим змістом. У цьому звязку особливо актуальним є рішення проблем зясування ступеня співвідношення і тісноти взаємозвязку основних функцій керування, як у системі фінансового менеджменту, так і в обслуговуючій її системі контролінгу. Успішне подолання поставлених проблем можливе за умови чіткого представлення всієї інформаційної системи керування підприємством і ролі контролінгу в цій системі.

Для того, щоб зрозуміти місце контролінгу в системі керування підприємством, зазначимо, що остання представляє формування й організацію усього виробничо-господарського і фінансово-економічного процесу, а також координацію і регулювання різних її елементів. Сутність системи керування фірмою складається у визначенні її політики на тривалу перспективу, координації підрозділів і служб, стратегічній політиці персоналу, рішенні основних задач ведення бізнесу. При цьому окремі стадії управлінського процесу являють собою логічні звязки й утворять комплекс постійно повторюваного управлінського циклу, для якого характерна прямий і зворотний звязок. Представлена на рис. 1.4, послідовність стадій управлінського процесу описує його класичну схему і показує, що окремі стадії протікають циклічно.

Рис. 1.4. Модель стадій управлінського циклу

Місце і роль контролінгу в керуванні підприємством усього різноманіття наявних точок зору у відношенні поняття "інформаційна система керування" інтерес представляє підхід, заснований на одній, з пяти, американських, теорій керування - "Школі управлінського прийняття загальної теорії систем". її основою є "ієрархія систем, і класифікація Боулдінга". Особливістю даного підходу є те, що підсистема керування, крім традиційного його розуміння, повинна сприйматися ще і як процес прийняття рішень. Тоді інформаційна система керування, одним із блоків якої є контролінг, служить підсистемою, що обслуговує процес прийняття управлінських рішень. На це ж звертає увагу Анташов В.А., відводячи споконвічну функцію контролінгу інформаційному забезпеченню керівництва підприємства. При цьому він розглядає контролінг як концепцію керівництва підприємством, орієнтовану на її довгострокове й ефективне функціонування в постійно мінливих господарських умовах.

Роль контролінгу складається в підтримці і наданні допомоги керівнику. А звідси, він разом з керівництвом складає основу керування на підприємстві й у такий спосіб інтегрується в загальну систему керування підприємством. На прикладному рівні доцільно створювати цілісні інформаційно-аналітичні системи, що обслуговують процес прийняття рішень по цільовому принципі під рішення визначеної комплексної задачі.

Отже, вищенаведені аргументи дозволяють представити систему керування за допомогою розгляду окремих підсистем, серед яких найбільш цікава для нас підсистема, що обслуговує управлінський процес. Мова йде про інформаційно-аналітичну підсистему керування підприємством (рис. 1.5.), у якій формуються дані для прийняття рішень, звязаних з оптимізацією алгоритмів - "витрати-прибуток".

Рис. 1.5. Місце контролінгу в системі управління підприємством

При цьому формування обліково-економічної інформації на підприємстві повинне здійснюватися таким чином, щоб були задіяні і враховані всі аспекти його фінансово-господарської діяльності. У звязку з цим першочерговою задачею контролінгу є забезпечення оптимізації взаємозвязків і залежностей інформаційних потоків між всіма основними функціями керування, що дасть можливість одержання релевантної (корисної) інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень. Логічним продовженням вищенаведених аргументів є розгляд даних взаємозвязків. По історично-бухгалтерській орієнтації контролінг "робить" інформацію бухгалтерського обліку корисною для прийняття рішень. Вимоги, що підвищуються, до керівництва підприємства щодо удосконалювання методів керування привели до необхідності аналізу різних сторін фінансово-господарської діяльності. Ґрунтуючись на даних бухгалтерського обліку як на джерелі інформації, служба контролінгу вивчає, явища і процеси на підприємстві, виявляє "слабкі" місця, проводить порівняння фактичних показників із запланованими й аналізує причини відхилень, а також пропонує заходи для поліпшення ситуації на підприємстві. Розробкою концепцій ефективного керування, контролінг звільняє керівництво від ряду проблем по плануванню, контролю і забезпеченню інформацією. У його діяльності переважають елементи планування на основі знань процесів на підприємстві і зовнішнім середовищі (економічної, технологічної, політико-правовий), а також інформаційних технологій.

Отже, знаходячись на перетинанні функцій обліку, контролю, аналізу і планування контролінг займає особливе місце в інформаційно-аналітичні системі керування підприємством. Він синтезує, звязує воєдино усі вищевказані функції, інтегрує і координує їх, не підмінюючи собою ні одну з функцій керування, а лише переводячи керування підприємством на якісно новий рівень.

Роль і значення контролінгу в системі керування підприємством повинні визначатися ступенем потреб інформації, формованою даною системою. У звязку з цим найбільш логічним, на наш погляд, буде представлення системи контролінгу у виді етапів формування контролінгової інформації, одержуваної в результаті трансформації окремих елементів функцій керування.

Визначена послідовність проведення робіт з формування контролінгової інформації, тобто основа для вироблення альтернативних варіантів для прийняття управлінських рішень. Крім того, кожен етап функціонування системи контролінгу характеризується ступенем використання окремих елементів функцій керування (обліку, контролю, аналізу, планування) у процесі підготовки контролінгової інформації. Саме ступенем використання окремих елементів функцій керування і визначаються функції, властивій системі контролінгу. А звідси, роль системи контролінгу в керуванні підприємством визначається реалізацією функцій даної системи.

Виходячи з того, що керівник повинний постійно приймати рішення, реалізація яких дозволить підтримувати підприємство в стані ділової активності, що випливає етап нашого дослідження щодо ролі контролінгу в системі керування підприємством буде будуватися на тім факті, що здійснення фінансово-господарської діяльності супроводжується прийняттям рішень.

Зміни внутрішнього середовища підприємства, звязані з процесом соціально-економічної трансформації (тобто зміни параметрів господарювання, таких як ціни, попиту, обсягів виробництва), поставили керівництво підприємства перед необхідністю приймати рішення. При цьому "рішення - це вибір альтернативи. Прийняття рішень - сполучний процес, необхідний для виконання будь-якої управлінської функції" [7; 64].

Оптимальний вихід із ситуації, що створилася, забезпечується за допомогою вироблення визначених рекомендацій для прийняття управлінських рішень, чим і займається система контролінгу. Щоб сформувати істотні рекомендації з прийняття рішень, необхідно, насамперед, проаналізувати сам процес прийняття рішень - з яких етапів він складається, коли і яка інформація потрібна керівнику, які найбільш розповсюджені помилки, яких варто остерігатися. Спробуємо вирішити ці питання шляхом класифікації підходів прийняття управлінських рішень у контролінгу.

Автори роботи "Основи менеджменту" Мескон М.Х. і ін. групують рішення на запрограмовані і незапрограмовані. Визначення факторів, що впливають на процес прийняття рішень, виробляється ними в залежності від середовища прийняття рішень, що традиційно підрозділяється на умови визначеності, ризику і невизначеності [28; 36]. Скористаємося цими даними як класифікаційними ознаками прийняття управлінських рішень і розглянемо роль контролінгу при його орієнтації на ті чи інші управлінські рішення.

Представлена інформація свідчить про складність і розмаїтість процесу прийняття рішень. Відповідно і контролінг, що функціонує як система підтримки прийняття управлінських рішень, повинний орієнтуватися на вироблення визначених критеріїв прийняття конкретних рішень у залежності від обраного напрямку. Ці критерії в різному ступені є контрольованими і служать результатом управлінських рішень, що стосується коректування цілей і планів підприємства, а також визначення кола осіб й обсягу робіт з формування необхідної інформації.

Оперативний контролінг визначає, наскільки прийняті управлінські рішення щодо формування цілей, ресурсів і процесів на підприємстві будуть сприяти підвищенню результативності, ефективності і продуктивності робіт. У залежності від визначеного керівництвом напрямку (типу) прийняття управлінських рішень у сферу задач контролінгу входить оптимізація внутрішніх можливостей підприємства, вибір елементів інструментарію і розробка методик їхньої реалізації для виконання поставленої мети.

1.3 Оперативний контролінг у керуванні мікроекономікою

Формування ринкових відносин, поява підприємств різних форм власності як у виробничій, так і невиробничій сферах вносить істотні зміни в систему керування мікроекономікою. Ринкова економіка ставить перед менеджерами підприємств різних форм власност ...........