Конкурентоспроможність національної економіки і валютний курс: оцінка впливу, прогнозування динаміки - автореферат

7

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

УДК 338.242.2 (477): 339.743

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ І ВАЛЮТНИЙ КУРС: ОЦІНКА ВПЛИВУ, ПРОГНОЗУВАННЯ ДИНАМІКИ

08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ПАЦЕНКО ОЛЕГ ЮРІЙОВИЧ

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економічного прогнозування НАН України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Точилін Віктор Олександрович, Інститут економічного прогнозування НАН України, завідувач відділом секторальних прогнозів та конюнктури ринків.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Александрова Валентина Петрівна, Інститут економічного прогнозування НАН України, провідний науковий співробітник відділу технологічного прогнозування та інноваційної політики;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Шаблиста Любов Миколаївна, Інститут економіки НАН України, старший науковий співробітник відділу теоретичних проблем регулювання економіки.

Провідна установа. Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, відділ методології регулювання та прогнозування цін (м. Київ).

Захист відбудеться "28" березня 2007 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.239.07 Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України, 01011, Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий "27" лютого 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Економіка будь-якої країни на сучасному етапі не може обійтися без виходу на світові ринки. Розширення рамок такого виходу за допомогою збільшення обсягів і асортименту продукції національних товаровиробників забезпечує нарощування потужності держави і сприяє зміцненню її конкурентоспроможності на світових ринках.

З розпадом єдиного радянського простору перед молодими суверенними державами виникла проблема проникнення на світові ринки зі своїми товарами. Глибока ступінь їх глобалізації і вже існуюча структура привели до того, що молодим державам доводиться вступати в конкурентну боротьбу з більш економічно розвиненими країнами або обєднаннями країн. При цьому держави, що знаходяться на шляху до ринкових реформ, мають витрачати значні зусилля, концентруючи їх на окремих напрямах, найбільш доступних з огляду на існуючі умови господарювання. У цих умовах і виникає питання про конкурентоспроможність національної економіки як можливості реалізації конкурентних переваг країни на зовнішніх ринках.

З одного боку, конкурентоспроможність є однією з форм прояву обєктивної економічної категорії - конкуренції, а проблема її підвищення звичайно розглядається в контексті розвитку міжнародних економічних відносин і просування країни на зовнішніх ринках. З іншого боку, внаслідок міжнародного розподілу праці і необхідності для всіх економік, незалежно від надбудовних чинників, виходу на ринки, економіки всіх країн номінально конкурентоспроможні.

Актуальність теми. Сучасне розуміння конкурентоспроможності національної економіки неможливе без вирішення цілого ряду методологічних проблем, повязаних, по-перше, із зясуванням самої суті конкуренції, по-друге, створенням чіткої, структурованої системи показників для її аналізу і, по-третє, зясуванням можливості їх використання з метою отримання моделі, придатної для комплексної оцінки конкурентоспроможності і прогнозування її динаміки.

Динаміка показників конкурентоспроможності національної економіки формується під впливом валютного курсу, який є важливим регулятором зовнішньоекономічних відносин і впливовим важелем у розвитку економіки, особливо української, у звязку із довготривалою загальною кризою і незавершеністю формування ринкової інфраструктури. Тому прогнозування конкурентоспроможності національної економіки неможливе без урахування впливу рівня і динаміки валютного курсу на цей процес.

Теоретичною основою дослідження є праці класиків економічної науки в галузі ринкової економіки та конкуренції, зокрема А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, Дж.С. Мілля, А. Маршалла, П. Сраффи, Дж. Робінсон, Е. Чемберліна, М. Портера, І. Ансоффа, А. Томпсона, а також вітчизняних вчених В. Геєця, М. Гельвановського, Б. Губського, Д. Кузіна, Д. Лукяненка, В. Білоуса, Ю. Пахомова, які досліджували конкурентоспроможність економік, що знаходяться у процесі трансформації. В галузі дослідження валютних курсів: Г. Касселя, П. Ліндерта, М. Федорова, М. Бункіної, А. Альохіна, С. Берестового, О. Белецької, М. Павловського, А. Філіпенка, О. Петрика, С. Куріленка, В. Сенчагова, С. Семеніщева, які досліджували процеси курсоутворення, в тому числі в перехідному періоді; в галузі теорії та методології прогнозування та моделювання економічних процесів: Дж. Едні Юла, М. Кенделла, Х. Ютлера, П. Растокіна, А. Еренберга, В. Вітлінського, С. Наконечного, Е. Четиркіна, П. фон дер Ліппе, Л. Ковальової, Н. Костіної, О. Василика, В. Горбачука, А. Головача.

Доцільність дослідження цієї проблеми, його актуальність підтверджуються тим, що деякі аспекти залишаються дискусійними і недостатньо вивченими. Зокрема, відсутні методологічні положення, що дозволяють визначати конкурентоспроможність національної економіки і застосовувати механізми позитивного впливу на неї з боку регулювання валютних курсів в країні.

Загалом, проблема не вирішена в багатьох країнах, в тому числі і в Україні, для якої проблема підвищення національної конкурентоспроможності надзвичайно актуальна, бо від вирішення її залежить місце України як незалежної держави на світових ринках.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася в рамках планової теми відділу секторальних прогнозів та конюнктури ринків Інституту економічного прогнозування НАН України "Методологічні засади і методи прогнозування конюнктури ринку товарів" (шифр 3.1.7 10, номер державної реєстрації 0198U004320). Особисто здобувачу належать параграф 1.3.1 "Теоретична сутність конкуренції та форми її прояву" та параграф 1.3.2 "Конкуренція у ціновій та неціновій формах: фактори та індикатори" в колективній монографії відділу "Розвиток секторів і товарних ринків України".

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення, моделювання та прогнозування конкурентоспроможності національної економіки за допомогою системи показників її розвитку та оцінка впливу на неї валютного курсу.

Для досягнення цієї мети поставлені і вирішені наступні задачі:

дослідити теоретичну суть конкурентоспроможності національної економіки і визначити методологічні підходи у вивченні системи її чинників і показників;

дослідити економічну сутність валютного курсу та практику його державного регулювання;

вивчити і розробити рекомендації щодо використання інструментарія дослідження показників конкурентоспроможності національної економіки;

проаналізувати динаміку конкурентоспроможності економіки України;

дослідити зміну політики валютних курсів в Україні та їх динаміку в залежності від державного регулювання економіки;

розробити односекторну модель валютного курсу та спрогнозувати його динаміку в короткостроковому періоді;

створити економіко-математичну модель конкурентоспроможності національної економіки, оцінивши вплив на неї з боку валютного курсу;

розробити пропозиції щодо подальшого підвищення конкурентоспроможності національної економіки за допомогою удосконалення валютного регулювання в Україні.

Обєктом дослідження є економіка України.

Предметом дослідження є конкурентоспроможність національної економіки та механізм регулюючого впливу на неї валютного курсу, а також прогнозування її динаміки.

Методи дослідження. У дисертації використовується системний метод наукового пізнання, який передбачає інформаційно-аналітичне забезпечення управління конкурентоспроможністю національної економіки в період ринкової трансформації економічної системи України. На його основі дослідження явища проведено у взаємозвязку з розвитком економічної системи суспільства. Це дало можливість на базі використання методу порівняння та узагальнення здійснити комплексний аналіз конкурентоспроможності національної економіки та інтенсивності її впливу на загальні процеси економічного розвитку. В процесі роботи над дисертацією використано методи аналізу: інтенсивності та тенденцій розвитку, індексний метод, метод багатовимірної середньої, кореляційно-регресійний метод.

Інформаційною основою дослідження були матеріали статистичної звітності Держкомстату України, а також аналітичні звіти TACIS "Тенденції української економіки".

Наукова новизна одержаних результатів. В процесі проведеного дослідження отримано наступні результати, які становлять його наукову новизну:

Уточнено поняття конкурентоспроможності національної економіки як конкуренції в ціновій сфері, яка визначається динамікою макроекономічних чинників, формалізованих у вигляді системи показників конкурентоспроможності, з яких валютний курс є основним в короткостроковій перспективі; на відміну від загальноприйнятих систем оцінки, запропонована система показників відображає вплив на національну конкурентоспроможність державного регулювання валютних курсів як головного засобу реалізації конкурентних переваг країни на світових ринках в ціновій сфері.

Запропоновано комплексний аналіз конкурентоспроможності національної економіки, що передбачає використання методів інтенсивності та тенденцій розвитку, індексного, багатовимірної середньої, кореляційно - регресійного; на основі цього аналізу в оцінці стану конкурентоспроможності використано інтегральний (на основі рейтингових оцінок макроекономічних факторів за методом багатовимірної середньої) та результативний (валютний курс, обчислений за рівнянням множинної регресії) показники.

Запропоновані методичні підходи до оцінки стану конкурентоспроможності національної економіки, що враховують кількісні та якісні характеристики конкурентоспроможності на основі рейтингової оцінки макроекономічних факторів, темпів змін макроекономічних показників, кореляційних звязків між макроекономічними показниками, динаміки обмінних курсів в залежності від практики валютного регулювання в країні, змін структури та обсягів зовнішньої торгівлі.

Розроблено прогноз результативного показника конкурентоспроможності країни (валютного курсу) на основі методу інтенсивності та тенденцій розвитку, який доповнено методологічним положенням про використання в ньому поряд з узагальнюючим параметром індекса інфляції (індекса споживчих цін), що дозволило підвищити майже вдвічі точність отриманого прогнозу.

Розроблено модель конкурентоспроможності національної економіки на основі рівняння множинної регресії, в якій результативний показник (валютний курс) виступає в якості узагальнюючої характеристики, що складається під дією макроекономічних показників. Це дозволило розглядати конкурентоспроможність комплексно з позиції прийнятої в країні практики державного регулювання. Запропоновано новий порядок розрахунку обмінного курсу, який, на відміну від діючої практики, дозволить утримувати високий рівень конкурентоспроможності національної економіки на основі ефективного впливу на процеси її формування.

Розроблено положення щодо використання фіксованого режиму курсу в умовах високої інфляції, що властиві національній економіці, як механізму забезпечення конкурентоспроможності країни на світових ринках, які базуються на використанні запропонованого модельного апарату в трьох короткострокових прогнозах динаміки конкурентоспроможності національної економіки і визначенні впливу на динаміку конкурентоспроможності змін макроекономічних показників.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що використання запропонованої моделі підвищить точність оцінки та прогнозування динаміки конкурентоспроможності економіки України в залежності від державного регулювання.

Запропонований інструментарій дослідження, окремі положення якого розроблено до рівня методики, є придатним для оцінки і прогнозування показників конкурентоспроможності, оскільки дозволяє обєднати в рамках побудованої моделі велику кількість різнорідних економічних характеристик, що відображають динаміку явища. Простота інструментарію і доступність засобів обробки статистичної інформації дозволяє використати запропоновану методологію дослідження на всіх рівнях народногосподарського механізму. Модель є достовірним інструментом оцінки конкурентоспроможності національної економіки і управління факторами позитивного впливу на неї, оскільки вони є обєктами державного регулювання.

Запропонована в роботі методологія дослідження використана в роботі Департаменту міжнародного торговельно-економічного співробітництва Міністерства економіки України (довідка № 28-33/458 від 21.06.2006 р), Управління прогнозування грошового потоку Державного казначейства України (довідка № 03-04/200-2915 від 24.04.2006 р) та Вищого закладу освіти “Національна академія управління” (довідка № 03/762 від 24.07.2007 р), що підтверджує як її достовірність, так і можливість застосування отриманих результатів у практичній діяльності. Іншим підтвердженням достовірності результатів дослідження є перевірка їх за допомогою стандартних методів, прийнятих в статистиці.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження було оприлюднено на Науково-практичній конференції аспірантів і студентів Інституту міжнародних відносин (м. Київ, 2006 р) та Другій міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми становлення ринкової економіки: інформаційне та фінансове забезпечення діяльності підприємницьких структур" (м. Севастополь, 2006 р).

Публікації. По темі дисертаційного дослідження опубліковано пять одноосібних наукових праць загальним обсягом 2,8 друк. арк., з них 4 - у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 214 сторінках машинописного тексту, містить 28 рисунків та 8 таблиць, одна з яких розміщена на окремому аркуші. Список використаних джерел містить 98 найменувань і розміщений на 8 сторінках. Додатки розміщені на 36 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі "Теоретичні аспекти конкурентоспроможності національної економіки та валютного курсу" досліджено економічну сутність конкуренції, конкурентоспроможності національної економіки як форми її прояву, методологічні проблеми створення структурованої системи показників для її оцінки, теоретичну сутність валютного курсу.

Конкуренція як обєктивне економічне явище, присутнє в діяльності господарюючих субєктів, найчастіше визначається як суперництво між ними з метою успішного просування на ринок своїх товарів. З позицій теоретичних основ самого явища, конкуренція є відображенням обєктивних процесів, властивих господарській діяльності: зниження витрат виробництва або задоволення потреб споживачів. Сама ж боротьба та притаманне їй суперництво є видимою частиною, предметом розгляду в економічних доктринах, у рамках яких конкуренція розуміється з точки зору прояву в ціновій і неціновій формах.

У більшій мірі дослідженими залишаються нецінові форми конкуренції, що базуються в сучасній економічній науці на понятті конкурентних переваг, початковим постулатом якої є наступне: конкурентоспроможність може бути надбана або втрачена внаслідок дій учасників економічної діяльності. Оскільки явище проявляється як процес, що має природні межі (надбання або втрата внаслідок тих або інших подій, дій), центр тяжіння в цій теорії переноситься з сутнісної сфери в більш практичну, операційну, причому конкуренція ототожнюється зі стратегією і тактикою конкурентної боротьби, яка набуває самодостатнього характеру.

Загалом, більш обгрунтованим є положення про номінальну конкурентоспроможність економіки країни внаслідок того, що вона вимушена виходити на світові ринки зі своїми товарами, і тільки конкурентоспроможність її може бути різною. У числі недостатньо розроблених у рамках сучасної теорії конкурентних переваг проблем знаходиться систематизація чинників, в числі яких до основних віднесені параметри попиту, параметри факторів, стратегія і структура національних фірм, структура галузей. Неосновними, супутніми чинниками в рамках теорії вважалися роль уряду і випадкові події. Динаміка конкурентоспроможності з позицій цієї теорії є нечітко визначеною, і зводиться до опису мікроекономічних систем. Наприклад, параметри попиту в її рамках розглядаються як сегментна структура внутрішнього ринку, структура і характер попиту з боку національних користувачів, величина попиту і характер його зростання (величина внутрішнього ринку), що в умовах сучасної політики державного регулювання, яка прийнята у світі, і поглиблення глобалізації світової економіки вже не може відігравати ролі визначальних характеристик. Недостатньо структурованою залишається в рамках теорії і система факторів (параметри факторів), яка розподіляється за походженням (основні і розвинені штучно), за ступенем спеціалізації (загальні і спеціалізовані), за способом надбання (наявні природно і створені штучно).

Однак головним недоліком теорії конкурентних переваг, на наш погляд, є те, що в її рамках втрачається значна роль державного регулювання, що робить проблематичним розгляд проблеми конкурентоспроможності передусім в міжнародному аспекті, який передбачає оцінку її з позицій, по-перше, якісних і цінових характеристик товарів і послуг даної країни на світових ринках, і, по-друге, стабільності зростання її економіки як передумови для утримання або збільшення національних конкурентних переваг. При визначенні конкурентоспроможності країни у рамках цього підходу виходять з того, що за національними товарами і послугами на світових ринках стоїть цілеспрямовано орієнтована на їх виробництво економіка країни. Звичайно, роль державного регулювання економіки зростає в тих країнах, економіки яких втратили (повністю або частково) здатність до конкуренції в неціновій сфері, з одного боку, і не можуть змагатися з провідними світовими державами і спеціалізованими обєднаннями в якості і спектрі запропонованих товарів, з іншого. Країни, що розвиваються, внаслідок обєктивних причин не можуть досить ефективно підтримувати всіх національних виробників, а зосереджують свої зусилля на окремих напрямах діяльності, можливих для даного етапу.

Термін конкурентоспроможність, на наш погляд, обгрунтованіше використовувати для характеристики конкуренції в ціновій формі. Саме цінова форма робить можливою оцінку стану конкурентоспроможності за допомогою тих або інших вартісних показників, що отримали в статистиці народного господарства назву індикатори. Назва ця традиційна, але не зовсім вдала, бо не відповідає основним сутнісним особливостям, які мають бути властивими таким характеристикам, виключаючи їх динамічну складову, оскільки індикатор вказує на деякий фактичний стан середовища (явища). Навіть сам їх набір (порівняння індексів цін, порівняння вартості оплати праці в одиниці продукції, індекси явних порівняльних переваг, різні форми реальних обмінних курсів на базі цін, індикатори статистики платіжного балансу, економічної динаміки, умов господарювання, економічних структур і структурних зсувів) являє собою швидше систему показників динаміки зростання національної економіки, яка використовується, наприклад, для оцінки інвестиційної привабливості країни. Таким чином, на наш погляд, більш правильним є використання терміну показники.

Така система показників для оцінки конкурентоспроможності, на наш погляд, є неоднорідною і складною у використанні в силу того, що включає в себе розподіл по рівнях господарського механізму (конкурентоспроможність товару, підприємства, галузі, національної економіки в цілому). При цьому показниками її для товару вважаються технічний рівень і якість товару, а також вартісні показники, найважливішим з яких є ціна. Конкурентоспроможність підприємства характеризується набором показників (обсяги продажу, частка на внутрішньому і світових ринках, ресурсний потенціал, чистий дохід на одного зайнятого, кількість конкурентів), що практично не відрізняються від характеристик конкурентоспроможної галузі (чистий експорт, чистий дохід на одного зайнятого, частка імпортованої продукції на внутрішньому ринку, ресурсні і інфраструктурні характеристики).

Конкурентоспроможність економіки країни характеризується з точки зору або ресурсного підходу (технологія, наявність капіталу для інвестування, чисельність і кваліфікація людських ресурсів, наявність природних ресурсів, економіко-географічне положення країни), або факторного (динаміка зростання національної економіки, що є базою зміни позицій країни на світових ринках), або рейтингового (інтегральне відображення стану економіки за допомогою тієї або іншої системи показників). Так чи інакше система показників конкурентоспроможності країни включає в себе і її характеристики для елементів народногосподарського механізму і, що найголовніше, зовнішньоекономічну складову як основу і головну мету їх діяльності.

По суті вартісним показником конкурентоспроможності є баланс зовнішньоторговельних операцій, динаміка і пропорції якого найкраще проявляються в динаміці курсу валют. Внаслідок вказаних вище причин важливого значення набуває прийнята в державі політика відносного регулювання валютного ринку, зокрема, практика розрахунку курсів валют як фактора регулювання її зовнішньоторговельного балансу.

Суттєвим висновком із розглянутих теорій валютного курсу є двосторонній вплив між ним та зовнішньоторговельним балансом країни. Курсові режими визначають багато в чому макроекономічну політику держави щодо її зовнішньоекономічної діяльності. В довгостроковому періоді найбільш чітко динаміка курсу описується за допомогою теорії паритету купівельної спроможності, можливість використання якої в умовах економіки України піддається великому сумніву внаслідок того, що, по-перше, спектр товарів, з якими вона виходить на світові ринки, є дуже вузьким, а основний обсяг припадає на відносно незначну кількість груп товарів, зокрема, продукцію чорної металургії, хімічної промисловості, транспорту та машинобудування, а по-друге, прийнята в Україні практика розрахунку курсів направлена на досягнення конкурентних переваг на основі цінових факторів. Вважається навіть, що більшість українських товарів не мають світової ціни.

Теорія нейтральних валютних курсів не може застосовуватися в національній економіці внаслідок того, що підходить тільки для рівноважних економічних систем, що поки що не характерно для України. Теорія ключових валют в цілому пояснює зміни вартості національної грошової одиниці, повязуючи її з динамікою "світової" валюти - долара США. Вступає у певне протиріччя з тим фактом, що основними торговими партнерами України є інші країни. До певної міри застосована в сучасних умовах конюнктури світових ринків, і знаходиться в чіткій залежності від політики провідних країн світу щодо умов імпорту окремих груп товарів. Теорії фіксованих паритетів і курсів та плаваючої валюти довели свою нежиттєздатність в звязку з розширенням сфери державного регулювання економікою навіть у високорозвинених країнах. Найбільш придатною на сучасному етапі розвитку економіки України є нормативна теорія валютного курсу, яка пропонує застосовувати режим гнучкого курсу, що контролюється державою.

Таким чином, валютний курс впливає на динаміку цін національних товарів на світових ринках, просування на які забезпечується потужністю держави, що забезпечується її динамічною економікою. Цілком обгрунтованим тому є теоретичне положення про звязок між валютним курсом і макроекономічними чинниками зростання, які, будучи вираженими у вартісній формі, самі набувають ролі показників конкурентоспроможності, характеризуючи не стільки стан, скільки динаміку процесу. У рамках викладеного вище конкурентоспроможність української економіки оцінювалася на основі методологічних підходів, найбільш придатних для дослідження динаміки валютного курсу в його звязку з макроекономічними показниками, а саме таких, які дозволяли б звязати в рамках однієї залежності велику кількість неспільномірних показників.

У другому розділі "Аналіз конкурентоспроможності національної економіки" проаналізовано та підібрано інструментарій дослідження, динаміку макроекономічних показників, структуру та обсяги торговельного балансу, зміни політики обмінного курсу та його динаміки. Особлива увага приділена методам аналізу та прогнозування обмінного курсу - динамічним рядам, методу оцінки по окремих показниках та моделям на основі рівняння множинної регресії.

У довгостроковій перспективі такий аналіз і прогноз можливі на основі теорії паритету купівельної спроможності, що найбільш чітко відображає динаміку валютного курсу як характеристики конкурентоспроможності національної економіки в її міжнародному аспекті. Теорія базується на співставленні ціни товару або груп товарів, загальної для всіх країн - торгівельних партнерів і дозволяє оцінювати відносний рівень розвитку зовнішньоторговельного балансу країни за допомогою реальних обмінних курсів. Однак показано, що ця теорія має цілий ряд недоліків. По-перше, достовірність результатів її застосування досягається тільки в довгостроковій перспективі, коли розрахунок ефективних (реальних) обмінних курсів передбачається зі значним часовим лагом (іноді в десятки років), відображаючи тенденцію відносно його динаміки. По-друге, в рамках теорії слабо пояснюються (або зовсім не пояснюються) державні заходи щодо підтримки конкурентоспроможності національної економіки, направлені на посилення позицій країни в сфері цінових факторів конкуренції. По-третє, теорія ніяк не порушує питання про динаміку обмінного курсу всередині країни, а врахування такої динаміки особливо важливе для економік, що знаходяться в процесі трансформації. Нарешті, розрахунки реальних обмінних курсів дають значні розбіжності з фактичною динамікою курсу в Україні. Тому в дослідженні використовувалися методологічні підходи, які дозволяли врахувати комплексний вплив макроекономічних показників на конкурентоспроможність національної економіки.

Для врахування залежності між макроекономічними чинниками обрано статистичні та економіко-математичні методи на основі кількісного та якісного аналізу. З множини кількісних виділено моделі на основі рівнянь множинної регресії, а також динамічних рядів. Прогнозування на основі рядів динаміки передбачало використання не тільки загальноприйнятого в цьому випадку параметра t (трендів на основі лінійних або експоненціальних залежностей, де незалежною змінною є сукупність чинників, що змінюються у часі), а й використання в якості незалежної змінної у таких рівняннях одного з макроекономічних показників, а саме - індексу споживчих цін. З якісних - відразу було відкинуто можливість застосування для аналізу методу написання сценаріїв, який давав дуже загальне уявлення про стан валютного ринку і зовнішньоекономічного середовища. Цей метод використано в третьому розділі. Натомість метод оцінки по окремих показниках із використанням кореляційного аналізу дозволив встановлювати залежність динаміки досліджуваних явищ і закладав базу для створення моделі конкурентоспроможності економіки України.

Крім цього, для комплексної оцінки конкурентоспроможності національної економіки розроблено методологічні засади рейтингової оцінки явища на основі методу багатовимірної середньої, який повністю усував проблему неспільномірності макроекономічних показників.

Дослідження валютного курсу вказало на те, що українським урядом послідовно випробувано декілька методик його регулювання. В цілому еволюція національної грошової одиниці відбувалася від фіксованого курсу через кероване плавання до вільно плаваючої гривні. Слід відмітити лише те, що всупереч твердженням про вільне плавання української гривні вона виступає в якості жорстко привязаної до одної валюти (долара США) фіксованої грошової одиниці. Зближення курсів валютних бірж, готівкового курсу та офіційного курсу НБУ свідчить про високий ступінь керованості процесом встановлення курсу.

Аналіз факторів конкурентоспроможності, який полягав у вивченні темпів їх змін, співставленні динамік розвитку, обчисленні кореляційних взаємодій, вказував на високу достовірність можливості застосування системи показників конкурентоспроможності національної економіки, яка включала в себе: обсяг реального ВВП; експорт товарів та послуг; імпорт товарів та послуг; обмінний курс долара США; обсяг готівки в обігу; індекс споживчих цін; індекс цін виробників; реальні доходи населення; реальне споживання населення. Результативним показником при цьому виступав валютний курс.

Вивчення макроекономічних факторів на основі частинних коефіцієнтів кореляції виявило значущі звязки між ними та дозволило відібрати фактори, які могли бути задіяні в моделі валютного курсу як показника конкурентоспроможності. Проведене дослідження взаємозвязку обмінного курсу з макроекономічними факторами набуття країною конкурентних переваг, з одного боку, та позиції країни в світі, з іншого, виявило цілий ряд парадоксів, які ми можемо віднести до непрояснених з точки зору економічної теорії. Такого роду процеси властиві економікам країн, які починають процес ринкових перетворень. Насамперед це стосується взаємовпливу між, наприклад, реальним ВВП та готівкою в обігу, чи експортом товарів та послуг та готівкою в обігу. З точки зору економічної теорії звязок в цих парах, який виражається математично за допомогою коефіцієнту кореляції, має бути прямим (коефіцієнт кореляції - додатним). В реальності ж він - зворотний, а коефіцієнт кореляції у цих парах - відємна величина. Не менш цікавий результат одержано і при дослідженні пари показників готівка в обігу та реальні доходи населення. Звязок між ними виявився несуттєвим (коефіцієнт кореляції - 0,0520).

Результати вивчення взаємозвязків факторів набуття конкурентних переваг свідчили про те, що всі вони могли включатися до моделі валютного курсу як індикатора національної конкурентоспроможності.

Застосований в аналізі метод багатовимірної середньої дозволив запропонувати для оцінки стану конкурентоспроможності інтегральний показник, за допомогою якого динаміка самого явища співставлялася з динамікою окремих його показників, взятих за абсолютними значеннями. Значущих характеристик, як показало дослідження за цим методом, знову набувають валютний курс і темпи інфляції, які найбільш повно повторюють динаміку інтегрального показника конкурентоспроможності національної економіки, особливо в період після фінансової кризи 2004 р.

У третьому розділі "Визначення напрямів підвищення конкурентоспроможності національної економіки" розглянуто питання прогнозу валютного курсу на основі рядів динаміки та залежності його з індексом споживчих цін, запропоновано модель конкурентоспроможності національної економіки на основі рівняння множинної регресії, розроблено короткостроковий прогноз явища на основі трьох сценаріїв розвитку макроекономічного середовища в Україні. Окремі елементи використаного інструментарію доведено до рівня методики, яка дозволяє досліджувати динаміку показників національної конкурентоспроможності і розробляти пропозиції щодо її покращання.

Короткострокове прогнозування валютного курсу проведене на основі рядів динаміки (трендів). Ця методологія була застосована з метою визначення відповідності фактичного стану валютного курсу довгостроковим тенденціям в його динаміці і можливості за її допомогою отримання прогнозу явища. Одержані в ході дослідження залежності (лінійний тренд і експоненціальний ) дозволили отримати прогноз на 2007 р. Зіставлення розрахункового і фактичного валютних курсів давало великі розбіжності між ними, особливо в період після кризи 2004 р.

Крім того, стандартні помилки по таких трендах, розраховані за загальновідомими формулами, давали дуже великі зони можливого прогнозу. У випадку лінійного тренду помилка прогнозу складала , а у разі експоненціального - . За таких величин помилок верхня межа зони прогнозу відхиляється від лінійного тренду на величину 1,638 грн. /дол. США, а вся довірча зона по суті дорівнювала значенню розрахункового курсу за цей період. Точність прогнозу з використанням експоненціального тренду практично наближалася до нуля, даючи розходження розрахункової та фактичної динаміки курсу більш ніж 200% в окремі періоди.

Одержані результати підтверджували, що застосування трендів при дослідженні динаміки валютного курсу можливе тільки на етапах стабільного економічного зростання, що поки не характерно для України.

Запропоновано методологічний підхід, який полягає в тому, щоб замість опосередкованого часового параметра використовувати в динамічних рядах один із макроекономічних показників. Таким показником обрано темп інфляції, формалізований у вигляді індексу споживчих цін (1990=1). Використання рядів динаміки дозволяло одержати математичну залежність між ними, проявляючи її з точки зору відповідності динаміки обопільного зростання і взаємовпливу.

Такий підхід дозволив одержати односекторну модель валютного курсу у вигляді у вигляді лінійної і експоненціальної функцій, де і - розрахункові значення курсу, а - значення індексу. Етапи стабільної динаміки загалом правильно описувалися як лінійними, так і експоненціальними залежностями, але в період після 3-го кварталу 2004 р. відхилення від фактичних значень стають значними. Критерієм достовірності отриманих залежностей виступала середня квадратична похибка, що дорівнювала 0,444 і, відповідно, 0,597. Дослідження показало, що використання отриманих рівнянь для прогнозу було б можливим тільки при виборі дуже широких довірчих інтервалів (1,443 грн/дол. США і 1,294 грн/дол. США), що відповідає високим імовірностям прогнозування, однак значно знижує його точність.

Таким чином, хоча запропонована методологія дослідження дає значне покращання відображення тенденцій курсової динаміки, її використання не дозволяє досягти якісного стрибка в аналізі явища і, особливо, отримання майбутніх значень курсу. Неясним залишається і питання про механізми управління курсом із метою підвищення конкурентоспроможності. Загалом така односекторна модель не може відобразити курсову динаміку як явище, що складається під впливом багатофакторного процесу підтримки конкурентоспроможності. Принциповим висновком в цьому випадку може бути неможливість використання рядів динаміки для вирішення задач, поставлених у дослідженні, і необхідність переходу до методології, що описує багатофакторні моделі, в ході побудови яких визначається характер звязку між факторами економічного зростання.

Насамперед, цей висновок змушував нас переходити до методу прогнозування, який, окрім кількісних рівнянь моделі, дав би можливість якісного осмислення складних макроекономічних процесів, які проходять зараз в Україні і значним чином характеризують процес набуття чи втрати економікою держави глобальних конкурентних переваг, оскільки саме характеристики внутрішнього середовища є основою для їх отримання.

В якості такого методу виступає метод на основі рівняння множинної регресії, який дозволяє при своєму застосуванні на всіх етапах побудови моделі проводити як кількісний, так і якісний аналіз взаємодії макроекономічних факторів, тобто створити модель конкурентоспроможності національної економіки. Розраховані на базі частинних коефіцієнтів кореляції параметри рівняння множинної регресії дали можливість записати рівняння обмінного курсу як результуючого показника, що залежить від чинників динаміки національної економіки (вони виступають в якості незалежних змінних):

де - валютний курс (грн. /дол. США);

- реальний ВВП (млрд. крб. 1990 р);

- експорт товарів і послуг (млн. дол. США);

- імпорт товарів і послуг (млн. дол. США);

- готівка в обігу (млн. грн.);

- індекс споживчих цін (1990=1);

- індекс цін виробників (1990=1);

- реальні доходи населення (млрд. крб. 1990 р);

- реальне споживання населення (млрд. крб. 1990 р).

Розрахункові значення валютного курсу практично співпадали з фактичними. Розходження розрахованих на основі отриманого рівняння значень із фактичними не мали стійкої тенденції. Стандартні методи оцінки придатності одержаних результатів для аналізу і подальшого прогнозу валютного курсу дали наступні результати: середнє значення відносної похибки прогнозу - 0,018 (1,8%); значення за стандартним критерієм Фішера (одностороння імовірність збігу двох рядів даних) - 0,9594. Екстраполяція одержаної розрахункової кривої дозволила надати значенням результуючого показника вигляд валютного коридору, в якому з імовірністю р=0,683 в 2006 р. знаходиться курс: 5,2 - 6,1 грн. /дол. США.

Таким чином, дана методологія дає можливість оцінювати конкурентоспроможність національної економіки при одночасному прогнозуванні динаміки її чинників. Крім того, зявляється можливість розширення кількості показників динаміки до будь-якої кількості: єдиною умовою залишається їх спільномірність. Подібний підхід дозволяє розглядати девальвацію національної валюти з різних позицій, в тому числі і відповідності динаміки курсу та макроекономічних показників, характеризуючи таким чином процес підтримки цінової конкурентоспроможності економіки країни.

Розроблений інструментарій використано для імітаційного моделювання конкурентоспроможності національної економіки. У процесі моделювання використовувалися три сценарії розвитку явища: перший сценарій, побудований на трендах макроекономічних показників 2003 - 2005 рр.; другий сценарій, побудований на трендах показників 2005 р.; третій сценарій, побудований на даних, закладених до прогнозу фахівців.

З трьох сценаріїв розвитку найбільш імовірним виявився третій, який передбачав позитивну динаміку показників національної конкурентоспроможності зі значним випередженням темпів зростання ВВП, доходів населення та споживання населення в порівнянні з темпами інфляції. Принципове положення про валютний курс як про результативний показник стану національної конкурентоспроможності, який складається під впливом факторів набуття країною конкурентних переваг, підтвердилося. Підтвердилася і можливість застосування до прогнозування валютного курсу моделей на основі рівняння множинної регресії. Такі моделі виявилися цілком придатними для прогнозування в короткостроковому періоді.

Співставлення результатів моделювання обмінного курсу дозволило виділити найбільш значущі складові, що впливають на його динаміку. По-перше, стабілізація курсу істотно залежить від темпів зростання ВВП, обсягу готівки в обігу і реальних доходів населення. По-друге, темпи інфляції і девальвації гривні фактично ніяк не повязані. По-третє, динаміка курсу в значній мірі залежить від динаміки зовнішньоторговельного балансу як основного виміру відкритості національної економіки. Нарешті, третій сценарій вказує на близьку до фактичної курсову тенденцію: протягом 2006 р. спостерігається стабілізація валютного курсу.

Істотним результатом дослідження є прояснення ролі динаміки ВВП і зростаючих життєвих стандартів населення в підвищенні конкурентоспроможності країни. Роль зовнішньоекономічної діяльності набуває вирішального значення в звязку з неминучим для України процесом як збільшення ступеня відкритості економіки, зростання, що залежить від темпів ВВП, так і розширення асортименту продукції, що пропонується на світових ринках. Однак необхідно відмітити протиріччя, властиве економікам, що знаходяться в процесі трансформації: зниження обсягів споживаної населенням країни частки вироблюваного ВВП. Відкритість економіки, очевидно, не є панацеєю від всіх бід, повязаних із втратою конкурентних позицій на світових ринках.

Стабілізація курсу в цих умовах може бути викликана тим, що стрімке зниження споживання населенням України частки виробленого в країні ВВП при збільшенні ступеня відкритості економіки призводить до зростання темпів інфляції і падіння життєвого рівня українців. Наслідком цього є дедоларизація української економіки і значне перевищення пропозиції валюти над попитом на неї. Звязок між інфляцією і девальвацією гривні розривається, оскільки вказані вище процеси мають наслідком втрату громадянами країни інтересу до валютного ринку.

У цих умовах, коли стабілізація курсу може представляти реальну загрозу для конкурентоспроможності країни, необхідні заходи щодо управління курсом. Для вибору курсового режиму (фіксованого, плаваючого, регульованого) можна спиратися на практику, успішно застосовану державами колишнього соціалістичного блоку. В економіках, які орієнтуються на збільшення обсягів експорту, попередження інфляційних очікувань і залежать від критичного імпорту, найбільш ефективним є режим фіксованого курсу національної валюти. Такий режим курсу був в свій час випробуваний в українській економіці і при його застосуванні можливі наступні результати: позитивний темп зростання ВВП; зниження темпів інфляції, в тому числі значне зниження інфляційних очікувань, що здатне бути істотним фактором динаміки економічного зростання; зниження дефіциту державного бюджету внаслідок прояву за такої політики недоліків фіскальної системи; скорочення пропозиції грошової маси, наслідком чого будуть збільшення попиту на гроші, грошова стабілізація і зменшення темпів падіння виробництва. Таким чином, правильно вибраний курсовий режим дозволить значною мірою управляти динамікою конкурентоспроможності національної економіки, знижуючи чинники ризику її втрати як внаслідок умов розвитку внутрішнього ринку, так і внаслідок конюнктури світових ринків.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і наукове вирішення проблеми управління конкурентоспроможністю національної економіки та регулюючого впливу на неї валютного курсу. На базі проведеного дослідження зроблено наступні висновки:

1. Конкуренція як обєктивне економічне явище, властиве діяльності господарюючих субєктів, проявляється в ціновій і неціновій формах. Теоретичні підходи до прояснення природи і суті конкуренції дозволяють зробити висновок про те, що характеристикою цінової конкуренції є категорія конкурентоспроможність (товару, підприємства, галузі, країни). При цьому сама категорія традиційно вживається для характеристики нецінових форм конкуренції, що описуються сучасними економічними теоріями. Найбільш поширеним їх недоліком є те, що в рамках цих теорій недостатня увага приділяється фактору державного регулювання економіки, що набуває великого значення для національних економік, які втратили, внаслідок тих або інших причин, здатність до нецінової конкуренції і вимушені зосереджувати свої зусилля на окремих напрямах діяльності. Оскільки конкурентоспроможність країни розглядається традиційно в міжнародному аспекті як реалізація її конкурентних переваг на світових ринках, то конкурентоспроможною може вважатися національна економіка, що динамічно розвивається, здатна пропонувати на зовнішніх ринках товари за вигідними цінами, постійно поліпшуючи їх асортимент і якість.

2. Звичайно прийнята в статистиці народного господарства система характеристик конкурентоспроможності національної економіки, що отримали назву індикатори, включає ряд неоднорідних показників, що переважно описують динаміку економічного зростання. При цьому термін індикатори по суті виключає їх динамічну складову, оскільки призначений для визначення деякого миттєвого (фактичного) стану середовища (явища). Для характеристики явища краще використовувати термін показники. Пропонується структурувати їх систему на вартісні показники національних товарів і показники динаміки макроекономічного середовища. Найважливішим із них у довгостроковій перспективі виявляється динаміка курсу валют, що є відображенням динаміки зовнішньоторговельного балансу країни. У звязку з цим явище конкурентоспроможності можна досліджувати за допомогою виявлення звязків між курсом валют і макроекономічними факторами, які є обєктом державного регулювання.

3. Аналіз конкурентоспроможності національної економіки проводився за допомогою наступних методів, які дозволяли розглядати явища і процеси системно, у взаємозвязку та взаємодії: багатовимірної середньої, на основі якої отримано рейтинговий показник, який запропоновано вважати інтегральним показником конкурентоспроможності національної економіки; кореляційно-регресійного (з використанням апарату частинних коефіцієнтів кореляції), на основі якого досліджено звязки макроекономічних факторів; індексного, який дозволив порівняти тенденції розвитку макроекономічного середовища в Україні та інших країнах; інтенсивності та тенденцій розвитку (на основі динамічних рядів та рівняння множинної регресії), які дозволяли розглядати одночасовий вплив на валютний курс з боку всіх макроекономічних факторів.

4. Прогнозування валютного курсу в довгостроковій перспективі можливе на основі паритету купівельної спроможності, що дає змогу оцінювати його динаміку на період в десятки років. Однак у короткостроковій перспективі теорія паритету купівельної спроможності не може пояснити змін курсу, що найчастіше залежать від динаміки макроекономічних факторів. Тому методологічні підходи до прогнозування курсу відбиралися з позицій можливості виявлення його звязку з цими факторами. Найбільш придатними виявилися залежності на основі рядів динаміки (тренди) і кореляційні рівняння множинної регресії. При цьому використання трендів у прогнозі валютного курсу дозволяло отримати значення, які значно відхилялися від фактичних. Таким чином, дослідження за допомогою цього методу можливе на етапах стабільного економічного зростання, що поки що не властиве для української економіки. Заміна в динамічних рядах опосередкованого показника, що є відображенням всіх змінних у часі чинників, на індекс споживчих цін, дозволила зробити висновок про відсутність звязку між інфляцією і девальвацією національної грошової одиниці на сучасному етапі розвитку макроекономічного середовища. Проблему можливості прогнозу курсу не було вирішено, хоч отримані рівняння загалом точніше описували динаміку курсу, а збіг розрахункових і фактичних його значень був більшим, ніж у разі використання часового параметру.

5. Використання апарату коефіцієнтів частинної кореляції дозволило дослідити залежності між макроекономічними факторами та валютним курсом і записати рівняння множинної регресії, де курс виступав як результативний показник конкурентоспроможності національної економіки. Стандартні методи оцінки розрахункових значень показали високу достовірність одержаних результатів. Таким чином, запропонована методологія дає можливість оцінювати конкурентоспроможність національної економіки за одночасного прогнозування динаміки всіх інших її чинників. Подібний підхід дозволяє розглядати девальвацію національної валюти з різних позицій, у тому числі і відповідності динаміки курсу макроекономічним показникам, характеризуючи таким чином процес підтримки цінової конкурентоспроможності економіки країни. У звязку з цим пропонується вважати валютний курс, розрахований з використанням цього інструментарію, результативним показником конкурентоспроможності.

6. Моделювання конкурентоспроможності національної економіки проводилося за трьома сценаріями розвитку макроекономічного середовища і дозволило визначити пріоритетні складові її підтримки. Динаміка явища істотно залежить від темпів зростання ВВП, динаміки торговельного балансу і доходів населення. Суттєвим для нього є процес зниження темпів інфляції, особливо цін виробників. Вагомим результатом дослідження є прояснення ролі динаміки ВВП і зростаючих життєвих стандартів населення в підвищенні конк ...........