2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Імені Вадима Гетьмана
КАФЕДРА МАКРОЕКОНОМІКИ ТА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Макроекономіка»
на тему:
Платіжний баланс України
Київ --2009
План
Вступ
1. Теоретичні основи побудови та аналізу платіжного балансу країни
1.1 Економічний зміст платіжного балансу
1.2Структура платіжного балансу
1.3 Фактори , що впливають на платіжний баланс
2. Платіжний баланс України
2.1 Особливості стану платіжного балансу України за 2007 рік
2.2 Платіжний баланс України 2008 року та основні його проблеми
3. Напрямки вирішення проблеми пасивного сальдо поточних операцій в Україні у звязку з економічною кризою
Висновки
Список літератури
Додаток
Вступ
Зовнішньоторговельна діяльність країни обраховується у вигляді платіжного балансу. Макроекономічне призначення платіжного балансу полягає в тому, щоб у лаконічній формі відбивати стан міжнародних економічних відносин даної країни з її закордонними партнерами, являючись індикатором для вибору кредитно-грошової, валютної, бюджетно-податкової, зовнішньоторговельної політики і управління державною заборгованістю.
Актуальність розгляду даної теми для України, насамперед, повязано з тим, що країну охопила світова економічна криза, яка негативно позначилася на її зовнішньоекономічній діяльності і безпосередньо призвела до зменшення попиту та цін на послуги та товари українського виробництва, а також зменшення фізичного обсягу товарів та послуг. Тому в даний час для України є необхідним визначити свою позицію та напрям оптимізація платіжного балансу країни для того, щоб поліпшити умови функціонування економіки в цілому, оптимізувати міжнародну економічну діяльність загалом та її окремих компонентів. Тому український уряд проводячи економічну політику повинен враховувати ті обмеження та вимоги які висувають завдання формування платіжних балансів, а також аналізувати та застосовувати шляхи та засоби подолання негативних явищ та процесів, що виникли у результаті різних збурень на світовому ринку.
Метою даної роботи є розгляд не тільки теоретичних основ побудови та аналізу платіжного балансу, його структури та факторів, що мають безпосередній вплив на баланс, а також порівняльна розробка характеристики платіжного балансу України за 2007 та 2008 роки. Таким чином, розгляд платіжних балансів цих років дасть можливість проаналізувати зміни, що відбулися в зовнішньоекономічній діяльності України, їх тенденції та причини, що відбулися у звязку з світовою економічною кризою, що застала Україну у другій половинні 2008 року.
Мета роботи зумовлює виконання таких завдань, як:
- дослідження поняття та основ побудови платіжного балансу, його структуру та факторів, що впливають на стан платіжного балансу;
- аналіз платіжного балансу України за 2007 та 2008 роки, а також дослідження статистичних розрахунків та їх співставлення за обома роками, визначення основних тенденцій розвитку за допомогою статистичних розрахунків;
- дослідження напрямків та засобів подолання пасивного сальдо поточних операцій, визначення особливостей їх застосування на практиці.
1. Теоретичні основи побудови та аналізу платіжного балансу країни
1.1 Економічний зміст платіжного балансу
Багатогранний комплекс міжнародних відносин країни відображається в балансовому рахунку її міжнародних операцій, які носять назву платіжного балансу.
Іншими словами, це кількісне і якісне вартісне відображення масштабів, структури і характеру зовнішньоекономічних операцій країни, її участі у світовому господарстві.
Останнім часом у доповнення до платіжного балансу, який відображає відомості про рух потоків цінностей між країнами, складають і баланс міжнародних активів і пасивів країни, що відображає її міжнародний фінансовий стан.
Платіжний баланс - це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських звязків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.
Платіжний баланс є найбільш поширеним балансом міжнародних розрахунків, який показує співвідношення платежів за кордон і надходжень з-за кордону за певний період часу (рік, квартал, місяць).
При побудові платіжного балансу враховується той факт, що всі зовнішньоекономічні операції можна поділити на кредитні (які приносять іноземну валюту) і дебетні (повязанні з її витратами). Тому в балансі перші йдуть зі знаком «+», а другі зі знаком «-». Так, експорт товарів і запозичення, одержані країною, -- це кредитні операції, а імпорт і кредитування інших країн -- дебетні. [8; ст. 223]
За економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період.
Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів і надходжень, які з дня на день змінюються.
Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійснені за цей період зовнішньоекономічні показники про здійснені на цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних звязках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.
З бухгалтерської точки зору платіжний баланс завжди перебуває в рівновазі. Але за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження.
Тому платіжний баланс -- це не тільки рахунок міжнародних операцій країни, дві сторони якого урівноважують ода одну, а й певний стан цих операцій, що включає якісні й структурні характеристики основних його елементів. [9; ст. 24]
Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які погано, або які явища їх викликають, зате показує, що відбувається насправді, відображаючи реальні фінансові потоки між певною країною та зовнішнім світом, чим допомагає зробити власні відповідні висновки.
По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих валютних курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більше зацікавленні в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти).
По-друге, платіжний баланс і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагромадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза.
По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам. [7; ст. 67]
Кількісне визначання стану міжнародних платіжних відносин є давньою історією і пройшло за цей час значний шлях розвитку.
Перші спроби обліку масштабів та оцінювання наслідків міжнародних економічних операцій робилися в Англії ще наприкінці XIV ст. і були повязані з економічними поглядами раннього меркантилізму, коли золото ототожнювалося з найбільшим національним багатством і на цій основі вважалося за необхідне не допускати його відпливу з країни.
Саме поняття «платіжний баланс» вперше ввів в економічну теорію Джеймс Стюарт у 1767 р., але складання платіжного балансу, класифікація операцій, що входять до нього, до початку XX ст. були різним.
Практично всі видатні представники світової економічної думки, включаючи класиків буржуазної політичної економії -- А. Сміта і Д. Рікардо, тією чи іншою мірою віддали належне у свої працях проблемі рівноваги платіжного балансу.
Однак у практичному плані найбільш повного розвитку методи складання платіжного балансу набули у США і Великій Британії на початку XX ст. Так, перша офіційна публікація платіжного балансу США була підготовлена Міністерством торгівлі у 1923 р. за показниками 1922 р. У 1923 р. Міністерство торгівлі США опублікувало платіжний баланс, дані якого були згруповані в трьох розділах: поточні операції, рух капіталів, операції з золотом та сріблом. Ця форма без суттєвих змін зберігалася до початку Другої світової війни.
У 1943 р. американський економіст Х. Лері склав платіжний баланс США за 1919--1934 рр., форма якого послужила основою для складання платіжного балансу США після Другої світової війни.
Формування світового господарства з часом не тільки ставило більш жорсткі вимоги до методик складання платіжних балансів окремих країн, а й вимагало зіставлення показників міжнародних розрахунків між країнами. Тому принципи складання платіжних балансів окремих краї закономірно все більше уніфікувалися.
Досягненню певної однотипності даних міжнародних розрахунків сприяла й діяльність Ліги Націй і МВФ, створеного на основі рішень міжнародної конференції в Бреттон-Вудсі.
Так, ще в 1924 р. публікація Лігою Нації даних про платіжні баланси 13 країн за 1922 р. поклала початок міжнародному порівнянню цих показників. У 1927 р. Ліга Націй запропонувала схему і низку рекомендацій, в яких за зразок приймалися головним чином платіжні баланси США і Англії. У результаті уточнень, внесених експертами Ліги Націй, була створена уніфікована схема платіжного балансу, яка в 1947 р. була опублікована як документ ООН і стала базою для подальших розробок форми і принципів складання платіжного балансу Міжнародним валютним фондом.
Сьогодні МВФ продовжує розробку методики уніфікації схеми платіжного балансу, результати якої знаходять відображення в періодичних випусках «Керівництва з платіжного балансу».
Запропонована МВФ схема в загальних рисах повторює прийняту систему побудови статей платіжних балансів провідних країн світу, але з деяким уніфікаціями, які роблять цю схему універсальною і дають змогу порівнювати й аналізувати платіжні баланси не тільки розвинутих країн, а й країн, що розвиваються, та постсоціалістичних країн. [8; ст. 225-226]
1.2 Структура платіжного балансу
Платіжний баланс складається з таких розділів:
торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням
та ввезенням товарів;
баланс послуг і некомерційних платежів (баланс "невидимих"
операцій);
баланс руху капіталів та кредитів.
Торговельний баланс. Зовнішня торгівля історично виступає висхідною формою міжнародних економічних відносин, які повязують національні економіки зі світовим господарством. Торговельний баланс -- це співвідношення вартості експорту та імпорту. Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, є розбіжності між показниками торгівлі, платежів та надходжень, що фактично здійснені за відповідний період.
Саме завдяки цим розбіжностям у свій час і виникло поняття платіжного балансу як співвідношення здійснених грошових платежів і фактичних надходжень, на відмінну від загального торговельного балансу, що відображає відповідні вимоги і зобовязання з різними термінами погашення.
Економічний зміст активу або дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її становища у світовому господарстві, характеру звязків з партнерами і загальної економічної політики.
Країнам, які відстають від лідерів за рівнем економічного розвитку, активний торговельний баланс необхідний як джерело валютних засобів для оплати міжнародних зобовязань за іншими статтями платіжного балансу.
Пасивний торгівельний баланс вважається небажаним і зазвичай оцінюється як ознака слабкості світогосподарських позицій країни. Це характерно для країн, що розвиваються, та більшості постсоціалістичних країн, де гостро відчувається нестача валютних надходжень.
Баланс послуг та некомерційних платежів. Він включає й надходження з транспортних перевезень, страхування, електронного, телекосмічного звязку та інших видів звязку, міжнародного туризму, обміну науково-технічним і виробничим досвідом, експертних послуг, утримання дипломатичних, торгівельних та інших представництв за кордоном, передачі інформації, культурних та наукових обмінів, різних комісійних зборів, реклами, організації виставок, ярмарок і т. ін.
Сьогодні послуги стали найбільш динамічним сектором світогосподарських звязків, їх значення і вплив на обсяги і структуру платежів постійно зростають. Це торгівля ліцензіями, ноу-хау, іншими видами науково-технічного і виробничого досвіду, лізингові операції, ділові консультації та інші послуги виробничого і персонального характеру.
За прийнятими у світовій статистиці правилами в розділ «послуги» входять, як не дивно виплати доходів з інвестицій за кордоном і процентів з міжнародних кредитів. Хоча за економічним змістом вони, безумовно, ближчі до руху капіталів. [8; ст. 228]
За методикою МВФ прийнято також показувати особливою позицію в платіжному балансі так звані односторонні перекази:
· державні операції -- субсидії іншим країнам за лінією економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;
· приватні перекази -- перекази іноземних робітників, спеціалістів, родичів на батьківщину.
Три перелічені вище групи операцій -- послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази -- називають невидимими операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей -- товарів. Використовується також термін послуги і некомерційні платежі як данина традиції тих часів, коли головним змістом економічних звязків між країнами була торгівля товарами.[9; ст. 27]
Платіжний баланс з поточних операцій включає торговельний баланс і «невидимі» операції. Поточними ці операції стали називати для того щоб відокремити світову торгівлю товарами та послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів та кредитів.
Баланс руху капіталів і кредитів виражає співвідношення вивозу і ввозу державних та приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів.
За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:
· міжнародний рух підприємницького капіталу;
· міжнародний рух позикового капіталу.
Підприємницький капітал включає прямі закордонні (придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельні (купівля цінних паперів закордонних компаній) інвестиції.
Вивіз підприємницького капіталу на сучасному етапі відбувається інтенсивніше, ніж зростання виробництва і зовнішньої торгівлі, що свідчить про його важливу роль в інтернаціоналізації господарського життя. Причому понад 2/3 вартості прямих закордонних інвестицій складають взаємні капіталовкладення розвинутих країн. Це є наочним підтвердженням того, що господарські звязки між розвинутими країнами зміцнюються більшою мірою, ніж між іншими країнами світу.
Міжнародний рух позичкового капіталу класифікується за ознаками терміновості. Розрізняють довго-, середньо- і короткострокові операції.
· Довго- і середньострокові операції включають державні та приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік. Одержувачами державних запозичень і кредитів виступають переважно країни, що розвиваються, й ті, які відстають від світових лідерів (постсоціалістичні країни), тоді як розвинуті країни виступають головними кредиторами. До приватних довгострокових запозичень і кредитів відносяться нарівні з країнами, що розвиваються, та постсоціалістичними країнами також корпорації розвинутих країн, активно використовуючи залучення ресурсів зі світового ринку у формі випуску довгострокових цінних паперів або банківського кредиту.
· Короткострокові операції включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками. За остання десятиліття міжбанківські короткострокові операції на світовому грошовому ринку набули значного поширення.
Помилки та упущення. Незважаючи на постійне вдосконалення методики обробки статистичних показників платіжного балансу, похибки все ж залишаються досить значними. Саме тому виділяється спеціальна стаття «Помилки та упущення», до якої включаються дані як статистичних похибок, так і неврахованих операцій.
Фахівці, які займаються розрахунками платіжного балансу, зазначають, що найважче піддається обліку рух короткострокового грошового капіталу, особливо в період кризових потрясінь.
Внаслідок цього стаття «Помилки та упущення» розташована безпосередньо за розділом платіжного балансу, де фіксується рух капіталів і кредитів. Показники статті «Помилки та упущення» різко зростають у період кризових ситуацій. [8; ст.229]
1.3 Фактори які впливають на стан платіжного балансу
Платіжний баланс прямо і зворотно повязаний з процесом відтворення.
З одного боку, він формується під безпосереднім впливом процесу відтворення, з іншого, -- впливає на останній через курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню заборгованість.
На стан платіжного балансу впливають такі фактори.
1. Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.
2. Циклічні коливання економіки.
Оскільки існує асинхронність сучасного економічного циклу, його коливання впливають на платіжний баланс опосередковано. Світові економічні й фінансові кризи призводять до значних дефіцитів в платіжних балансів то одних, о інших країн.
3. Зростання закордонних державних витрат, повязаних мілітаризацією економіки і військовими витратами.
Досить зазначити, що основна маса (понад 50%) державних витрат США за кордоном, які відображають у відповідних статтях платіжного балансу, являє собою саме витрати військового характеру (утримання та оснащення військових баз, воєнна допомога).
4. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.
5. Зміни в міжнародній торгівлі.
Наприклад, різке зростання світових цін на нафту може призвести до дефіциту поточних операцій платіжного балансу країн -- імпортерів нафти та активізації платіжних балансів нафтовидобувних країн.
У географії товарних потоків відмічається значне розширення взаємного обміну між промислово розвинутими країнами при скороченні питомої ваги країн, що розвиваються, в їх зовнішній торгівлі.
6. Вплив валютно-фінансових факторів.
З уведенням плаваючих курсів значно зросли ризики валютних втрат, особливо під впливом різких коливань курсів провідних валют світу, які найчастіше використовуються як валюти ціни і платежу: долара США, англійського фунта стерлінга, євро. В очікуванні зниження курсу національної валюти відбувається зсув за строками платежів з експорту й імпорту.
7. Негативний вплив інфляції.
8. Торговельно-політична дискримінація певних країн.
9. Надзвичайні обставини: неврожаї, стихійні лиха, катастрофи.
Після розгляду множинності факторів, які впливають на платіжний баланс, можна зробити висновок, що досягти щорічної збалансованості надходжень у країну чи її виплат іншим країнам -- завдання надзвичайно складне. Тому навряд чи яка-небудь держава світу ставить його для без заперечного вирішення, тому що немає безпосередньої загрози порушення економічної стабільності при певному не збіганні вхідних та вихідних потоків. Однак тут, як в усьому, також необхідно дотримуватися певної міри.
Так, довготермінове пасивне сальдо платіжного балансу призводить до того, що для покриття дефіциту іноземної валюти необхідно використовувати офіційні резерви, зменшуючи їх обсяг. Оскільки ці резерви не є безмежними, то країна, щоб виправити ситуацію, змушена йти на запровадження різних протекціоністських заходів для стримування імпорту й заохочування експорту. Одним із наслідків дефіциту платіжного балансу може стати зміна
курсової вартості національної валюти. Валютний курс з одного боку, віддзеркалює стан платіжного балансу, з іншого, є одним із факторів, які суттєво впливають на стан платіжного балансу. [10; ст. 175]
Стосовно довготермінового активного сальдо платіжного балансу, той тут може мати місце ціла низка негативних наслідків.
Якщо активне сальдо досягається за рахунок позитивного сальдо платіжного балансу, то це означає, що імпорт не перекриває експорту і тим самим фактичний рівень споживання стає меншим від потенційно можливого.
Якщо сальдо формується під впливом значного перевищення притоку капіталу над його відтоком, то країна перетворюється в сторону, що приймає, зі всіма можливими негативними наслідками. Адже іноземні інвестиції -- це свого роду допінг для національної економіки, оскільки з часом частина валового національного доходу створеного в країні, у вигляді прибутку інвестора буде відпливати за кордон, що може негативно вплинути на темпи економічного зростання.
Крім того, довгочасне перевищення надходження валюти в країну над її вибуттям можу слугувати причиною інфляції, знецінення національної грошової одиниці й підвищення рівня цін на внутрішньому ринку.
Поширення практики плаваючих валютних курсів, збільшення масштабів кредитного ринку, відміна обмежень на рух капіталів привели до лібералізації проведення самостійних дій приватними учасниками міжнародних операцій. Виникає альтернатива вибору засобів платежу, а його критерії ускладнюються. Зявилася значна кількість нових фінансових інструментів, що забезпечують страхування від валютних та кредитних ризиків, відбувається швидке впровадження ЕОМ, новітніх засобів передачі та обробки інформації. [10; ст. 177]
Провідні країни вживають заходи щодо забезпечення стабільності ринкових курсів свої валют шляхом узгодження міждержавного впливу на діяльність валютних ринків, посилення впливу офіційних органів на курси з метою обмеження рамок їх коливання. для цього центральні банки проводять вільні валютні інтервенції.
Постійно посилюється тенденція до погодження у проведення внутрішньої макроекономічної політики західними країнами. За допомогою міжнародної координації цієї політики управління платіжними балансами стало розглядатись як альтернатива плаваючим валютним курсам.
Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в міжнародній кооперації, звязками із світовим ринком позичкових
капіталів, станом державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних
відносин. Тому платіжний баланс чітко відображає економічне становище
країни, широко використовується в інтересах прогнозування і
макроекономічного регулювання. [10; ст. 180]
2. Платіжний баланс України
2.1 Стан платіжного балансу України за 2007 рік, його особливості
У 2007 році внаслідок значного зростання обсягів імпорту відємне сальдо поточного рахунку збільшилося до рівня, що становив 4,2 % до ВВП. водночас зросли надходження коштів за фінансовими рахунком, нетто-приплив яких оцінено в 15,4 млрд. дол.. США. Це дозволило не лише компенсувати дефіцит поточного рахунку, але й збільшити резервні активи до 32,5 млрд. дол.. США. За цей рік відємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилось порівняно з 2006 роком в 3,7 разів й становило 5,9 млрд. дол. США. За 2007 рік зовнішній товарооборот порівняно з попереднім роком зріс майже на третину (32,7 %) та досяг 110,3 млрд. дол. США. Внаслідок збереження високих цін на світових ринках сировини та стабільний попит на продукцію вітчизняного машинобудування у країнах СНД відбувалося нарощування експортних поставок. основним чинником збільшення обсягів імпортних операцій стало активне розширення як споживчого, так і інвестиційного внутрішнього попиту. Прискорене зростання імпорту спричинило формування значного відємного сальдо торгівлі товарами у розмірі 10,6 млрд. дол.. США, що вдвічі перевищило рівень 2006 року. [5;ст.14-16]
У 2007 році експорт товарів збільшився на 28 % й становив 49,8 млрд. дол. США (у 2006 році експорт збільшився на 11,2 %). Найбільшими у зростанні експорту товарів у 2007 році були внески: продукції металургійної промисловості (11,2 п.п., або 40 % приросту експорту); продукція машинобудування (7,5 п.п. -- 27 % приросту експорту).
У 2007 році експорт металопродукції зріс на 26,6 порівняно з 2006 роком. зокрема збільшились вартісні обсяги експорту чорних металів на 28,3 %, а виробів з чорних металів - на 23,3 %, що було зумовлене зростанням експортних цін. Водночас фізичні обсяги експорту чорних металів збільшилися тільки на 1,8 %, виробів з чорних металів-- на 1 %. [1; ст. 3]
Експортні поставки машинобудування зростали у 2007 році найдинамічніше і перевищили рівень 2006 року більш як у 1,5 раза, питома вага цієї групи в загальному експорті збільшилась до 17 проти 14,3 у 2006 році. Зокрема експорт електричних машин та устаткування збільшився порівняно з 2006 роком у 1,8 раза, залізничних (трамвайних) локомотивів -- в 1,7 раза.
Нарощування експорту продукції агропромислового комплексу у 2007 році (за рік - на 32,6 %, у IV кварталі-- на 54,8 %) здійснювалося за рахунок збільшення обсягів поставок олії (у 1,8 раза), насіння олійних культур (у 2,1 раза), а також продукцію харчової промисловості (у 1,5 раза). Зростанню експорту продовольства також сприяло відновлення поставок молокопродуктів до Російської Федерації.
Вартість обсягів продукції хімічної промисловості збільшилася у 2007 році на 21,3 %. третина приросту експорту цієї групи була забезпечена збільшенням поставок мінеральних добрив, вартісні обсяги яких зросли на 32,7 %. Понад 35 % експортованої продукції було спожито в країнах СНД, 28 % -- в країнах Європи, близько 20 %-- в країнах Азії.
У 2007 році було імпортовано товарів на загальну суму 60,4 млрд. дол.. США, що на 36,9 % більше, ніж у 2006 році. Високі темпи зростання імпорту були зумовлені, з одного боку, підвищенням доходів домогосподарств і відповідним зростанням обсягів їх кредитування, з іншого --- підвищенням інвестиційного та проміжного попиту внаслідок поступового оновлення та розширення виробництва. Крім того, важливим чинником, що вплинув на підвищення вартісних обсягів імпорту, стало зростання цін на енергоносії. Імпорту у 2007 році значною мірою зростав за рахунок збільшення поставок: продукції машинобудування (37,3 % приросту імпорту); мінеральних продуктів (22,6 приросту імпорту); продукції хімічної промисловості (14,6 % приросту імпорту).
У 2007 році в Україні було імпортовано машин, устаткування та транспортних засобів на суму 19,8 млрд. дол. США, що становить третину загального обсягу імпорту товарів. Активне освоєння інвестицій підприємствами вітчизняної промисловості, а також розширення виробництва з комплектації машин та обладнання були основними чинниками зростання вартісних обсягів імпорту продукції машинобудування у 1,44 разу порівняно з 2006 роком. [1; ст. 5]
У 2007 році експорт та імпорт послуг зростали майже однаковими темпами (на 25 %), позитивне сальдо торгівлі послугами у розмірі 2,7 млрд. дол. США, о на 26,8 % більше від рівня 2006 року. Що стосується експорту послуг, то в цьому році нерезидентам було надано послуг на загальну суму 14,2 млрд. дол. США. Зростання експорту послуг було досягнуто головним чином завдяки збільшенню обсягів надання послуг за статтею «Подорожі» (на 31,9 %) та транспортних послуг (на 14,3 %). Найдинамічніше зростали у звітному році обсяги послуг у сфері залізничного транспорту (у 1,5 разу), що забезпечило половину приросту експорту транспортних послуг.
Відємне сальдо балансу доходів збільшилась порівняно з 2006 роком на 22,9 % і дорівнювало 2,1 млрд. дол. США. З 2007 рік доходів було отримано на загальну суму 2,2 млрд. дол. США, що у 1,7 разу більше, ніж у 2006 році. водночас нерезидентам країни було сплачено 4,3 млрд. дол. США.
У 2007 році за рахунок зростання інвестиційної привабливості України чистий приплив прямих іноземних інвестицій в економіку України в 1,6 разу перевищив рівень попереднього року й становив 9,2 млрд. дол. США (6,6 % від ВВП), що є найвищим показником за всю історію складання платіжного балансу України. Таким чином, за допомогою поданих даних можна зробити певний аналіз стану платіжного балансу України станом на 2007 рік.
Вищезазначені дані, що характеризують стан платіжного балансу України дають змогу зробити висновок щодо розвитку української економіки за 2007 рік порівняно з 2006 роком. Таким чином, деяка частина статей платіжного балансу 2007 року характеризується досить стрімким зростанням на відмінну від минулого року, але все ж таки сальдо платіжного балансу залишилося відємним, хоча дефіцит поточного рахунку вдалося компенсувати надходженням коштів за фінансовим рахунком.
2.2 Платіжний баланс України 2008 року та основні проблеми, що виникли у звязку з розгортанням світової економічної кризи
У 1 півріччі 2008 році відємне сальдо поточного рахунку збільшилось порівняно з відповідним періодом 2007 року майже у 4 рази до рівня - 7,9 % до ВВП. Зведене сальдо платіжного балансу сформувалося позитивним у розмірі 2,3 млрд. дол. США завдяки значному припливу довгострокових ресурсів за фінансовими рахунком. Збільшення припливу іноземного капіталу (як боргового, так і у формі прямих іноземних інвестицій), з одного боку, дало змогу фінансувати дефіцит поточного рахунку та збільшувати міжнародні резерви, з іншого -- чинило тиск на валютний ринок у бік ревальвації гривні.[3; ст. 3]
У 2008 році розвиток зовнішньоекономічного сектору України зазнав значних змін порівняно з 2007 роком. Так у січні-серпні продовжились і навіть посилились тенденції минулих років: (1) надвисокі темпи зростання вартісних обсягів експорту та імпорту, насамперед внаслідок стрімкого підвищення цін на світових товарних ринків, (2) розширення дефіциту
товарного балансу через розігрітий внутрішній попит на укріплення реального обмінного курсу, (3) значні обсяги надходжень за фінансовим рахунком, в першу чергу прямих іноземних інвестицій та довгострокових кредитів, що дозволяли фінансувати не тільки зростаючий дефіцит поточного рахунку, а й збільшувати міжнародні резерви.
Однак розгортання світової економічної кризи та поширення її ефектів на Україну з вересня зумовило уповільнення прибутку довгострокового капіталу, значний відтік короткострокових фінансових ресурсів та падіння експортних надходжень, і як наслідок, суттєве послаблення обмінного курсу гривні. Внаслідок девальвації та скорочення внутрішнього попиту тренд розширення відємного сальдо поточного рахунку уповільнився, і в грудні відбулося суттєве зниження дефіциту порівняно з попередніми місяцями (до 0,04млрд дол. США). [4; ст.6]
За попередніми оцінками в цілому за 2008 рік відємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилось до 11,9 млрд. дол. США або 6,7 % від ВВП (порівняно з 5,3 млрд. дол. США та 3,7 від ВВП у 2007 році) насамперед, через зростання дефіциту товарного балансу (до 16 млрд. дол.. США) та відємного сальдо доходів (2 млрд. дол. США).
Розширення дефіциту торгівлі товарами, насамперед в першій половині року було обумовлене прискореним зростанням доходів населення, що стимулювались значними соціальними витратами уряду, динамічним розвитком споживчого кредитування, суттєвим укріплення реального обмінного курсу. З іншого боку, високі ціни на традиційні товари українського експорту, в першу чергу продукцію чорної металургії сприяли деякому покращенню торгового балансу в середині року. В IV кварталі 2008 року різке скорочення внутрішнього попиту разом з послабленням обмінного курсу гривні дозволили компенсувати суттєве зниження цін та зовнішнього попиту на український експорт, що сприяло зниженню дефіциту торгівлі товарами.
У грудні відємне сальдо товарного балансу зменшилося до 0,6 млрд. дол. США (порівняно з 1,3 млрд. дол. США у листопаді). Відповідно відбулося досить значне (найбільше з 2006 року) скорочення кумулятивного дефіциту поточного рахунку, що розраховується за останні 12 місяців.
Незважаючи на поширення ознак економічної кризи в Україні, наприкінці року, обсяги експорту в цілому за 2008 рік збільшилися на 35,9 % порівняно з 2007 роком і досягли 67,7 млрд. дол. США. Збереження досить високих темпів прирості експорту товарів насамперед обумовлено ціновими «бульбашками» на світових товарних ринках в середині року, зокрема на продукцію чорної металургії, хімічної галузі та АПК.
Однак в IV кварталі падіння цін і зовнішнього попиту обумовило значне скорочення вартісних обсягів експорту (у листопаді-грудні на 15,4 % порівняно з відповідним періодом у 2007 році). Слід зазначити, що вартісні обсяги експорту у грудні порівняно з листопадом зросло на 9,2 % до 4,1 млрд. дол. США в основному за рахунок збільшення поставок продукції машинобудування та металургійної промисловості.
Найбільший внесок у зростання експорту в 2008 році було забезпечено збільшенням вартісних обсягів експорту: металургійної продукції -- на 34,4 %; продукції АПК -- в 1,7 рази; машинобудівної продукції-- на 29,0 %.
У перших трьох кварталах 2008 року половину приросту експорту забезпечували поставки металургійної продукції, то в IV кварталі вартісні обсяги цієї групи порівняно з відповідним кварталом 2007 року знизились на 21,2 %. Це було зумовлене як падінням цін, так і зменшенням фізичних обсягів поставок металопродукції внаслідок обвального падіння зовнішнього попиту. Однак у грудні скорочення обсягів експорту продукції металургії припинились порівняно з листопадом поставки зросли на 22,4 %.
За підсумками року найдинамічніше зростав експорт продукції АПК, що з одного боку, було зумовлене зростанням цін на сільськогосподарську продукцію, з іншого -- суттєвим зростанням поставок зернових.
Високий інвестиційний попит, переважно в країнах СНД, протягом першої половини року зумовив динамічне зростання обсягів експорту машинобудування. Про те, у звязку з негативними тенденціями, що були спричинені кризою, зокрема скорочення попиту з боку Росії, обсяги експорту машинобудівної продукції досягли свого максимуму в третьому кварталі 2008 року (3,3 млрд. дол. США), у четвертому кварталі повернулися на рівень першого кварталу (2,4 млрд. дол. США).[3; ст.8]
Вартісні обсяги імпорту товарів за рік зросли на 38,4 % до 83,6 млрд. дол. США, що було зумовлено підвищенням внутрішнього попиту, а також зростання світових цін на енергоносії, сировину та матеріали. Наприкінці року внаслідок зниження цін на світових товарних ринках, скорочення внутрішнього попиту та послаблення гривні, відбулося падіння вартісних обсягів імпорту та середньомісячного рівня 2007 року. У грудні обсяги імпорту скоротилися до 4,7 млрд. дол.. США -- на 9,1 % порівняно з листопадом і на 34,4 % порівняно з середньомісячними обсягами імпорту за січень-листопад (7,2 млрд. дол. США).[2; ст. 5]
У 2008 році позитивний баланс послуг сформовано у розмірі 2,1 млрд. дол. США. Нерезидентам було надано послуг на суму 18,0 млрд. дол. США, отримано -- на 15,8 млрд. дол. США. При цьому темпи приросту імпорту послуг значно перевищили темпи приросту експорту-- 34,8 % проти 26,9 %. Прискорення темпів приросту відбулося за рахунок збільшення обсягів послуг з транспортування в 1,6 разу, що повязано з високими темпами зростання обсягів зовнішньої торгівлі.
Відємне сальдо балансу доходів у 2008 році збільшилось порівняно з 2007 роком в 3 рази і становило майже 2 млрд. дол. США, що перш за все, зумовлено зростанням виплати дивідендів за прямими інвестиціями в 2 рази та зростанням витрат на обслуговування зовнішнього боргу в 1,4 разу та зростанням витрат. Збільшення надходжень за статтею «Доходи»в 1,3 разу порівняно з 2007 роком відбулося через зростання обсягів оплати праці українських громадян за кордон, а також від доходів розміщення резервів.
Обсяги чистого притоку прямих іноземних інвестицій в Україні за 2008 рік оцінено в 9,9 млрд. дол. США, що на 7,5 % більше , ніж у 2007 році (9, 2 млрд. дол. США). Світова фінансова криза позначилась, насамперед , саме на обсяг надходжень прямих іноземних інвестицій склав всього 1,2 млрд. дол. США, що в 2,7 раза менше ніж в середньому за три попередні квартали.
Резервні активи. На відмінно від перших трьох кварталів, у четвертому кварталі був зафіксований подвійний дефіцит (як поточного так і фінансового рахунків) у розмірі 9,3 млрд. дол. США, який було профінансована за рахунок резервів та коштів МВФ. В цілому за рік зведене сальдо платіжного балансу сформувалося відємним у розмірі 3,1 млрд. дол. США. [2; ст. 9]
3. Напрямки вирішення проблеми пасивного сальдо поточних операцій в Україні у звязку з економічною кризою
Одним із наслідків світової фінансової кризи для України є погіршення стану її платіжного балансу, а точніше виникнення ситуації, коли платежі перевищують валютні надходження. В Україні спостерігається тривалий дефіцит поточного рахунку платіжного балансу, який зріс з 2,4 млрд. дол. США на поч. XXI ст. до 8,4 млрд. станом на 1 жовтня 2008 р., і, за оцінками експертів, до кінця 2008 року сягатиме не менше 20 млрд. дол. США.
Стан платіжного балансу потребує врегулювання, що можливо провести за допомогою корекції балансу або фінансування дефіциту балансу. Корекція поточного платіжного балансу є набагато складнішим завданням, ніж фінансування дефіциту, адже вона передбачає значно продуктивнішу працю чи зменшення витрат. Разом з тим суспільно-політична ситуація в країні призвела до зволікання й відкладання корекції, що разом із світовою рецесією стало причиною виникнення надто загрозливого стану - кризи платіжного балансу країни.
Отже, виникає потреба у визначенні джерел, за рахунок яких можна мінімізувати дефіцит платіжного балансу та сприяти оптимізації зовнішньоторговельного балансу регіонів України в умовах фінансової кризи.
Матеріальною основою регулювання платіжного балансу слугують: державна власність, в тому числі офіційні золотовалютні резерви; зростання долі національного доходу, який перерозподіляється через державний бюджет; безпосередня участь країни в міжнародних економічних відносинах як експортера капіталів кредитора, гаранта, позичальника; регламентація зовнішньоекономічних операцій за допомогою нормативних актів і органів державного контролю. [11, cт. 1-2]
Загалом державне регулювання платіжного балансу зводиться до сукупності економічних (у тому числі фінансових, грошово-кредитних, валютних) заходів, спрямованих на раціональне формування його основних статей, усунення причин та факторів появи неврівноваженого стану. Арсенал методів, які можна застосувати до вирівнювання платіжного балансу, доволі широкий та різноманітний. Їх вибір залежить від валютно-економічного стану країни та стану її міжнародних розрахунків. Для країн з дефіцитним платіжним балансом, до яких належить і Україна, звичайно застосовуються заходи, що стимулюють експорт товарів та ввіз іноземних капіталів і стримують імпорт товарів та обмежують вивіз капіталів.
У перелік таких заходів, які можуть значною мірою знайти відповідне адаптаційне використання в умовах України, входять:
- дефляційна політика, тобто обмеження бюджетних видатків переважно на загальносуспільні цілі, „заморожування” цін та зарплати. Вона спрямована на скорочення внутрішнього попиту. Її складовими виступають: фінансові та грошово-кредитні інструменти, що дозволяють досягти зменшення бюджетного дефіциту; зміна облікової ставки національного банку (дисконтна політика); кредитні обмеження; встановлення меж зростання грошової маси. Однак необхідно усвідомлювати, що в умовах системної кризи (загроза виникнення якої є і в Україні) така політика буде загрожувати наростанням соціальних конфліктів;
- девальвація (зниження курсу національної валюти, що відбувається в Україні), спрямована на стимулювання експорту й стримування імпорту продукції. Слід особливо підкреслити, що така впливовість на національну економіку можлива й доцільна лише за наявності в країні високого експортного потенціалу, тобто конкурентоспроможних товарів і послуг, а також сприятливої ситуації на світовому ринку. Якщо донедавна така політика для України, враховуючи експортно-зорієнтоване спрямування металургійної та хімічної промисловості й сприятливу конюнктуру на світовому ринку, була прийнятною, то нині, зважаючи на рецесію у виробництві й значні зміни в попиті на світовому ринку, її не можна визнати ефективною для України. Адже у змінених умовах, характерних для нинішньої ситуації, девальвація, здорожуючи імпорт, буде призводити до зростання витрат виробництва (від використання імпортної продукції, підвищення цін тощо), отриманих з її допомогою тимчасових конкурентних переваг на зовнішніх ринках. Отже, роль девальвації в регулюванні платіжного балансу залежить від конкретних умов її проведення та супутньої загальноекономічної й фінансової політики;
- валютні обмеження, повязані з блокуванням інвалютної виручки експортерів, ліцензуванням, продажем іноземної валюти імпортерам, зосередженням валютних операцій в уповноважених банках;
- цілеспрямована фінансова і грошово-кредитна політика, яка полягає у виділенні бюджетних субсидій експортерам, підвищенні імпортних зборів, мит на імпортні товари, відміні податку з відсотків, що виплачуються країнам-власникам цінних паперів, з метою надходження капіталів у країну.[11, cт. 6-7]
Найкращим джерелом фінансування дефіциту платіжного балансу є прямі іноземні інвестиції. Для країн Східної Європи створення привабливого інвестиційного середовища (нові технології, сучасний менеджмент, стабільна і передбачувана динаміка обмінного курсу) є першочерговим завданням, виконання якого дає змогу водночас фінансувати відємне сальдо поточного рахунку і стимулювати економічне зростання.
Обсяги прямих іноземних інвестицій, залучених в економіку Україну, перевищують такий же показник щодо країн Балтії, Словенії та Болгарії, наближаються до обсягів прямих іноземних інвестицій в економіки Словаччини та Румунії і є значно меншими від обсягів таких інвестицій в економіку Польщі, Чехії, Росії і Туреччини.
Негативні тенденції на ринку портфельних інвестицій та падіння інвестиційних рейтингів України та більшості вітчизняних фінансових установ спонукають багатьох експертів до песимістичних оцінок щодо можливостей фінансування негативного сальдо поточних операцій платіжного балансу за рахунок його капітальної частини. Власне, це й стало одним із мотивів звернення уряду до Міжнародного валютного фонду з проханням щодо відкриття кредитної лінії для України. [5, ст. 40]
Залучення іноземних кредитів для покриття пасивного сальдо платіжного балансу породжує проблему врегулювання зовнішньої заборгованості. Державний борг України станом на вересень 2008 р. складав близько 100 млрд. дол. США, з яких 40 % становили короткострокові зобовязання, які мають бути сплачені у 2008-2009 рр. Зведене сальдо платіжного балансу сформувалося позитивним у розмірі 6,3 млрд. дол. США, що дозволило накопичити міжнародні резерви до рівня 37,5 млрд. дол. США, однак за підсумками січня-вересня 2008 р. негативне сальдо зовнішньої торгівлі становило 14,3 млрд. дол. США, що майже в 2 рази більше, ніж за той самий період 2007 р. Сальдо балансу послуг за той же період було позитивним і становило 3,99 млрд. дол. США, що в 1,4 разу більше за вказаний період 2007 р.
Позика, надана МВФ, у 8 разів за обсягом кредитної програми перевищує українську квоту в цій фінансовій організації. Ризиком такого інструменту погашення дефіциту платіжного балансу, як іноземні кредити, є наростання державного боргу, оскільки виникає обовязок країн-позичальників виплачувати як основну суму позики, так і відсотки. Також слід враховувати, що вимоги МВФ по позиці суттєво впливають на загальну макроекономічну ситуацію в країні (насамперед, йдеться про збалансування бюджету, вирівнювання платіжного балансу тощо). Сказане вище актуально і для чергової позики МВФ Україні у розмірі 16,5 млрд. дол. Тільки для обслуговування цього боргу Україні буде необхідно щорічно 2,5 млрд. дол. США.
Отже, постає потреба раціонального та ефективного для економіки країни витрачання кредитних коштів, оскільки чим ефективніше вдасться вкласти кошти в найбільш важливі для суспільного та економічного розвитку сектори за наступні півроку, тим кращими будуть наслідки для економіки держави.[11,ст.4]
Висновки
Платіжний баланс -- це баланс платежів певній країні від інших країн і міжнародних економічних організацій та платежів першої останнім.
Статі платіжного балансу покликані відображати всі зовнішньоторговельні операції країни з зовнішнім світом. ці статі охоплюють експорт товарів і послуг, витрати туристів за кордоном тощо. Платіжний баланс країни є балансом між надходженнями країни від зовнішнього світу та її платежами йому.
Що стосується платіжного балансу України, то в останні роки він характеризується дефіцитом поточних рахунків. Відємне сальдо поточного рахунку обумовлене значним дефіцитом торговельного балансу, який утворюється в основному за рахунок імпорту енергоносіїв. Становище дещо покращується за рахунок позитивного сальдо балансу послуг та торговельного балансу з багатьма країнами, звідки не ввозяться енергоносії.
Таким чином, згідно стану платіжного балансу України за 2007 рік, який хоч і характеризується відємним сальдо поточного рахунку, але все ж таки покриває дефіцит за допомогою коштів, що надходять за фінансовим рахунком. При цьому на відмінну від 2006 року платіжний баланс 2007 року характеризувався досить стрімким зростанням деяких статей платіжного балансу. Щодо платіжного балансу 2008 року, то перший квартал року характеризувався певним зростанням деяких статей платіжного балансу в порівняні з 2007 роком, але в другому півріччі почало даватися в знаки зменшення зовнішнього попиту на особливо важливих видів продукції для України, а це насамперед продукція чорної металургії та машинобудування. Також в 2008 році виник так званий подвійний дефіцит, тобто дефіциту поточного та фінансового рахунків.
В основному розгортання світової економічної кризи за даними 2008 року не оминула зовнішньоекономічної діяльності України і безпосередньо принесла досить негативні явища в економіку країни.
Список літератури
1. Щоквартальне аналітично-статистичне видання Національного банку України. «Платіжний баланс та зовнішній борг України 2007 рік», Авторський колектив Гальчинський Т.А., Чепурнова Н.І., Березок Н.О., ст. 3-31
2. Щоквартальне ...........
Страницы: [1] | 2 |
|
