Економіка Казахстану - курсовая работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

Кафедра МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОНОМІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН»

НА ТЕМУ «ЕКОНОМІКА КАЗАХСТАНУ»

Студентка Давидова Ю. О. Керівник: ст. викладач

Група МЕ-06-Б кафедри міжнародної економіки

Іваненко І. А.

___________

(підпис)

Донецьк - 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КАЗАХСТАНУ

1. Особливості географічного положення Казахстану

2. Національна економіка, її становлення і характерні риси

3. Сучасна структура економіки Казахстану

РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА РІВНЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КАЗАХСТАНУ

1. Фактори економічного зростання Казахстану

2. Дослідження основних макроекономічних показників Казахстану

3. Пріоритетні напрямки зовнішньоекономічних звязків країни

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КАЗАХСТАНУ

1. Сучасні економічні проблеми Казахстану і шляхи їх вирішення

2. Економічні звязки Казахстану і України

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК А

ВСТУП

Економіка Казахстану, як і всіх країн світового співтовариства, характеризується насамперед глобалізацією економічних відносин, підвищенням конкуренції на ринку. Після отримання незалежності, Республіка з кожним роком все активніше приєднується до інтеграційних процесів, завдяки проведенню реформ наближається до отримання статусу рівноправного члена ринкових відносин і збільшує привабливість своєї економіки для іноземних інвесторів через розташування між Європою і Азією та наявності багатого запасу корисних копалин. З цієї точки зору досить актуальним є питання дослідження розвитку економіки цієї країни та перспектив взаємозвязків з Україною.

Ціль даної курсової роботи полягає у дослідженні і аналізі економічного розвитку Казахстану, співробітництва з Україною і перспективних напрямків розвитку країни.

Ціль роботи зумовлює певні задачі, серед яких основними є:

· дослідження особливостей географічного положення Казахстану;

· проаналізувати історію виникнення і розвитку економіки держави;

· визначити сучасну структуру економіки країни;

· проаналізувати динаміку і тенденції розвитку основних макроекономічних показників Казахстану;

· дослідження пріоритетних напрямків зовнішньоекономічних звязків країни;

· визначити сучасні проблеми, можливості їх вирішення і напрямку подальшого розвитку республіки;

· проаналізувати відношення Казахстану і України.

Предметом аналізу курсової роботи є економічний розвиток Казахстану і відношення і взаємозвязки з Україною в економічній сфері.

Обєктом аналізу виступає економіка Казахстану.

Методами аналізу в даній курсовій роботі є: загальнонаукові методи дослідження і методи статистичного аналізу.

Літературні джерела, що використовувались при написанні роботи включають до себе економічні труди різних вчених, дані періодичної печаті, статистичних збірників (Агентство Республіки Казахстан зі статистики, статистичні збірники і звіти різних країн і міжнародних організацій) і Інтернет.

Дана курсова робота містить у собі вступ, три розділи, висновки, перелік використаної літератури, що включає 35 джерел, і одного додатку.

В першому розділі роботи приведено економіко-географічна характеристика Казахстану, а саме: особливості географічного положення країни, історія виникнення та розвитку економіки держави, сучасна структура економіки країни.

Другий розділ роботи присвячений аналізу міста та ролі Казахстану у світовій економіці через дослідження факторів економічного зростання Казахстану, аналіз динаміки і тенденцій основних макроекономічних показників, приорітетних напрямків розвитку зовнішньоекономічних звязків країни.

У третьому розділі роботи розглядаються і аналізуються перспективи сучасного розвитку Казахстану з точки зору існуючих сучасних проблем країни і шляхів їх вирішення, а також проаналізований подальший розвиток співвідношень Казахстану і України.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КАЗАХСТАНУ

1.1 Особливості географічного положення Казахстану

Казахстан (офіційна назва Республіка Казахстан) розташований на стику двох континентів - Європи і Азії, між 45 і 87 градусами східної довготи, 40 і 55 градусами північної широти. Географічний центр європейсько-азіатського субконтиненту знаходиться саме в Казахстані (на пересіченні 78 меридіана з 50 паралеллю) - у епіцентрі колишнього Семипалатинського атомного полігону. Казахстан займає площу, рівну 2724,9 тис. кв. км. (1048,3 тис. кв. миль) і розкинувся на схід від Каспійського моря і приволзьких рівнин до гірського Алтаю від предгірїв Тянь-шаня на півдні і південному сході до Західно-сибірської низовини на півночі. Протяжність його території із заходу на схід перевищує 3000 км. (1150 миль), з півдня на північ - 1700 км. (650 миль). Казахстан за займаною площею знаходиться на девятому місці в світі, тобто входить в першу десятку найбільших по території держав світу - після Росії, Канади, Китаю, США, Бразилії, Австралії, Індії і Аргентини. На просторах Казахстану одночасно вмістилися б такі сім найбільших держав Європи, як Франція, Іспанія, Швеція, Німеччина, Фінляндія, Італія і Великобританія, або такі держави Азії, як Пакистан, Туреччина, Ірак, Японія і Вєтнам разом узяті. Лише це може свідчити про величезні потенційні можливості даного регіону земної кулі.

На сході, півночі і північному заході Казахстан межує з Росією (протяжність кордону 6477 км.), на півдні - з державами Центральної Азії - Узбекистаном (2300 км.), Киргизстаном (980 км.) і Туркменістаном (380 км.), а на південному сході - з Китаєм (1460 км.). Загальна протяжність кордонів Казахстану складає майже 12,2 тис. км., у тому числі 600 км. по Каспійському морю (на заході).

Рис. 1.1 - Мапа Казахстану

Понад 3/4 території Казахстану займають рівнини з висотами від 100 до 300 м над рівнем моря. На крайньому південному сході і сході простягаються хребти Тянь-Шаню, Джунгарського Алатау й Алтаю з висотами від 3000 до 6995 м (пік Хан-Тенгрі). На крайньому заході розташована Прикаспійська низовина, що частково лежить нижче рівня Світового океану (рівень Каспійського моря - 27 м). У центрі країни великі території займає зруйнована гірська система Казахстанського дрібносопковику. У межах рівнин поширені піщані і глинисті пустелі (Кизилкум, Муюнкум, Бетпак-Дала), напівпустелі і сухі степи. Для молодих гір південного сходу характерні сильна розчленованість і вертикальна поясність. На півночі республіки переважають степи і лісостепи. 23% території країни (північна частина) придатні для землеробства, 70% - для відгінного тваринництва.

Близько 80% території республіки належить до безстічних областей і басейнів внутрішнього стоку. Іртиш, Ішим і Тобол, що протікають по північній і північно-східній окраїнах країни, відносяться до басейну Північного Льодовитого океану. Всі інші великі річки на території країни несуть свої води в замкнуті внутрішні водойми: Урал - у Каспійське море, Сирдаря - в Аральське море, Ілі - в озеро Балхаш. Багато малих і середніх річок влітку пересихають.

Каспійське море входить у межі республіки своєю північно-східною акваторією з невеликими глибинами (5-7 м). Крім Казахстану, ресурсами Каспійського моря володіють Росія, Азербайджан, Іран і Туркменістан. Аральське море розділене між Казахстаном й Узбекистаном. Площа цього водоймища, яке висихає, за останні 35 років скоротилася вдвічі. Озеро Балхаш повністю належить Казахстану. Водоймище має прісну західну акваторію і солону східну.

Клімат країни різко континентальний і сухий. У передгірських і гірських районах випадає від 500 до 1600 мм опадів на рік, у степових - 200-500, у пустельних - 100-200 мм. Середня температура січня - від -18° С на півночі до -3° С на півдні; середня температура липня - від 19° С на півночі до 29° С на півдні. Річний перепад температур дуже значний: взимку температури можуть опускатися до -50° С, а влітку приземні температури місцями сягають 70° С. Добові перепади температур сягають 20-30° С.

За винятком північних районів, ґрунти в Казахстані бідні і засолені. В цілому для країни характерна широтна зональність ґрунтів: на півночі - чорноземи, далі на південь - каштанові, бурі напівпустельні ґрунти, такири і піски пустель. У горах розвинуті каштанові, сірі лісові і гірничо-лугові чорноземні ґрунти.

Ліси займають всього 3,5% території Казахстану. Здебільшого це хвойні ліси, хоча в горах зустрічаються береза, осика, яблуня й арчевники. На іншій території країни поширена різнотравно-злакова, полиново-злакова, полиново-солончакова і пустельна рослинність. У високогірях є субальпійські та альпійські луки.

Тваринний світ Казахстану своєрідний. Комахи і рептилії переважають у пустелях і напівпустелях. У степовій зоні зустрічаються джейран, сайгак, вовк, заєць, лисиця, шакал, різні гризуни (миші, ховрашки). Багато казахстанських озер служать постійними або сезонними місцями проживання для гусей, лебедів, качок, чайок, фламінго. Найрізноманітнішою є фауна гір. Тут водяться ведмеді, гірські козли і барани, снігові барси, олені, багато видів птахів. Для охорони дикої природи створені заповідники у всіх природних зонах - від пустель до високогірїв. [1]

Казахстан складається з пяти великих економічних районів. На Півночі розвинуте зернове господарство, видобуток залізної руди і камяного вугілля, машинобудування, виробництво нафтопродуктів і феросплавів, енергетика. У Східному Казахстані переважають кольорова металургія, енергетика, машинобудування і лісове господарство. Західний Казахстан - найбільший нафтогазовидобувний регіон не тільки Казахстану, але й СНД. Основні галузі господарства Центрального Казахстану - чорна і кольорова металургія, машинобудування, тваринництво. У Південному Казахстані вирощують бавовну, рис, зерно, фрукти, овочі, виноград; розвинута кольорова металургія, приладобудування, легка і харчова промисловість, рибне і лісове господарство. Розміщення промислових обєктів привязане до родовищ корисних копалин, великих міст і водних ресурсів. Висока концентрація гірничодобувної промисловості зумовила погіршення екологічної обстановки, що особливо характерно для міст Східного, Центрального і Південного Казахстану.

Казахстан -- унітарна держава. До складу Казахстану входять 14 областей і 3 міста республіканського значення.

Таблиця 1.1

Адміністративний поділ Казахстану [1]

Чисельність трудових ресурсів становить 8,8 млн. осіб (2007). Число зайнятих знизилося до 6,4 млн. осіб порівняно з 7,7 у 2001р.. На початку 2008 безробіттям було охоплено приблизно 25% працездатного населення країни. У сфері послуг працює майже 60% зайнятих, у сільському, лісовому і рибному господарстві - 24%, у промисловості - 16%. У промисловості в основному зайняті росіяни, серед селян і керівників переважають казахи. Значну частину працівників нафтової промисловості на заході країни становлять азербайджанці.

На сьогоднішній день підтверджені запаси нафти в республіці складають близько 40 млрд баррелів, або 6,5 млрд тонн нафти. Прогнозні запаси нафти лише по родовищах, розташованих в казахстанському секторі Каспійського моря, складають більше 124,3 млрд баррелів, або 17 млрд тонн. Основні нафтові компанії Казахстану -- НК Казмунайгаз, Тенгизшевройл CNPC-Актюбемунайгаз, Карачаганак Петроліум Оперейтінг та інші. У Казахстані знаходяться багаті родовища руд різних металів -- свинцю, цинку, хрому, золота, вісмуту, міді, молібдену, алюмінію, заліза, марганцю рідкоземельних елементів і неметалічних корисних копалини -- вугілля, фосфорітов і ін. Основний і одній з найбільшою мідною компанією в Казахстані з повним циклом від видобутку руди до виробництва готової продукції, що розробляється в Жезказганськом регіоні, є корпорація "Казахмис".

Розвідані газові запаси Казахстану складають 2,7 млрд тонн, що складає 1,5 % від світових запасів (12-е місце в світі за станом на 2008 рік). Основні газові компанії Казахстану -- Карачаганак Петроліум Оперейтінг, НК Казмунайгаз CNPC-Актюбемунайгаз та інші. Основні родовищі Казахстану -- Карашиганак, Жанажол, Кизилойськоє та інші.

Розвідані запаси уранових родовищ Казахстану складають 1,69 млн тонн, що складає 21 % від світових запасів (2-е місце в світі за станом на 2005 рік). Урановим бізнесом в країні займається утворена в 1997 році державна компанія «Казатомпром». У 2005 році по обєм видобутку урану компанія зайняла 3-е місце в світі (після канадської «Cameco» і французькою «Cogema»).

Чисельність населення Республіки Казахстан складає 15,73 млн. чол. Частка міського населення незначно перевищає долю сільського (Додаток А). Чисельність населення за областями можна простежити на рис. 1.2. [3]

Розміщення населення дуже нерівномірне. Середня густота - 5,7 осіб на 1 кв. км. Найбільш густо заселена південна передгірська смуга, де в оазисах поливного землеробства густота сягає подекуди більше 100 осіб на 1 кв. км. Порівняно висока густота і на півночі, у чорноземній лісостеповій і степовій землеробській смузі - до 20 і більше осіб. Висока густота населення спостерігається в ряді промислових вузлів і районів. Разом з цим, величезні простори пустель і напівпустель дуже слабко заселені. У західній, центральній і південній частинах середня густота становить 1,4 - 1,8 ос. на 1 кв. км. Природний приріст населення можна простежити на рис. 1.3. [3]

Рис. 1.2 - Чисельність населення Республіки Казахстан за областями (на 01.02.2009 р.)

Рис. 1.3 - Природний приріст населення Республіки Казахстан (за 2003-2007 р.)

Міграція населення - пересування людей (мігрантів) через кордони тих або інших регіонів із зміною місця проживання. Число осіб, прибулих і вибулих визначається в результаті розробки органів юстиції (громадян РК) і міграційної поліції органів внутрішніх справ (іноземців і осіб без громадянства) талонів статистичного обліку прибуття і убування, що поступають від реєстраційних служб, які складаються одночасно з адресними листками при реєстрації населення за місцем проживання. Зовнішня міграція населення Республіки Казахстан розглянута у таблиці 1.2

Таблиця 1.2

Зовнішня міграція населення (чол.) [3]

За попередніми підсумками перепису населення 2009 років, казахи складають приблизно 67% населення країни (більше 10 млн. чол.). Тобто порівняно з даними 2007 р. національний склад населення змінився.

Таблиця 1.3

Національний склад Казахстану у2009 р. [1]

Казахи традиційно є прихильниками ісламу, а росіяни сповідують православя. У Радянському Союзі релігійна діяльність була суворо обмежена. Після проголошення незалежності як мусульмани, так і християни доклали значних зусиль для збільшення числа своїх прибічників. Туреччина, Саудівська Аравія і ряд інших країн надали кошти для розвитку мусульманства і будівництва мечетей, а казахські студенти отримали можливість навчатися за кордоном, у тому числі в мусульманських навчальних закладах. Однак порівняно з іншими центральноазіатськими державами вплив ісламу в Казахстані залишається слабким. Виняток становлять південні райони країни, зокрема Шимкент.

1.2 Національна економіка, її становлення і характерні риси

Казахстан -- це країна з багатим історичним і культурним минулим. Розташований в центрі Євразії Казахстан виявився на перехресті прадавніх цивілізацій світу, на пересіченні транспортних артерій, соціальних і економічних, культурних і ідеологічних звязків між Сходом і Заходом, Півднем і Північчю, між Європою і Азією, між найбільшими державними утвореннями євразійського континенту.

Кочові племена, що заселяли величезну степову територію від монгольських гір до Дніпра і Дунаю, греки називали скіфами, перси -- саками. Письмові свідоцтва про племена, що населяли нинішню територію Казахстану, зявилися в середині 1-го тис. до н. е. [1]

Більш детально варто зупинитись на історії країни під час перебування її у стані Радянського Союзу. 6 серпня 1920 року ВЦИК і СНК РСФСР прийняли підписаний М. І. Калініним і В. І. Леніним Декрет «Про утворення Киргизької Радянської Автономної Соціалістичної Республіки» у складі РРФСР із столицею в Оренбургу. Вона була утворена з Акмолінськой, Семипалатинською, Тургайськой, Уральською, а також Букєєвськой і частин Оренбурзькою губерній. «Алаш-орда», власне, добивалася саме цього. У 1925 році, після національно-територіального розмежування в Середній Азії, Киргизька АССР перейменована в Казакськую АССР, столиця перенесена з Уралу на Сир-дарю в Перовськ (Ак-мечеть), названий Кзил-орда (Червона столиця), в її склад увійшли ще Сирдарья і Джетисуйськая області що була Туркестаном АССР з киргизьким населенням і Каракалпацька АТ (пізніше включена в Узбецьку РСР з перетворенням в Каракалпацьку АССР). Оренбурзька область була повернена в безпосереднє підпорядкування РРФСР. У 1927 році столиця перенесена ще східнішим до Алма-Ати. У 1936 році Казакськая АССР перетворена в Казахську РСР. У 1956 р. в ході хрущовського буму з освоєнням цілинних земель ще частина територій були передані РРФСР (приєднані до сучасних Омської області і Алтайському краю) і Узбецькій РСР (Голодний степ -- сучасні Навоїйськая і Джізакськая області). [4]

Період становлення адміністратівно-планової державної системи в республіці був найбільш болезненен: по-перше, в рамках форсованої колективізації, що передбачала осілість сільського населення, було порушено кочове і напівкочове скотарство -- традиційну господарську національну галузь; по-друге, істотна утрата була нанесена національній культурі і інтелігенції (через те, що припинилося навчання казахській мові на арабському шрифті, на якому була видана вся казахська література), зокрема, шляхом заміни арабського алфавіту спочатку на латинський (латинізація 1929), а потім на кирилицю (киріллізация 1940). Це відлучило казахів від писемності, на якій створювалися традиційні зразки літератури, як казахською ((Кунанбаєв Абай, Дулатов Міржакип, Жумабаєв Магжан, Ауезов Мухтар і ін.), так і общетюркськой (Аль-фарабі, Ахмед Яссаві, Юсуф Баласагуні, Махмуд Кашгарі і ін.). [5]

На початку 30-х років в результаті невдалої сталінської сільськогосподарської політики, що проводиться в Казахстані першим секретарем Казкрайкома ВКП(б) Філіппом Голощекиним, з голоду загинуло близько півтора мільйона казахів (31 % сільського населення), сотні тисяч бігли до Китаю. У 1954 році в Китаї був навіть утворений прикордонний Іліказахський автономний округ (ІКАО) з центром в Кульдже. Частково це визнається і радянськими офіційними даними, згідно Всесоюзного перепису населення СРСР 1926 років, казахів налічувалося 3,968 млн. чоловік, а згідно перепису 1939 років -- вже всього 3,1 млн. чоловік. В кінці 30-х років метрополією до Казахстану були депортовані деякі неугодні їй народи: поляки із Західної України і Білорусії (1936), корейці з Приморя і Сахаліну (1937), в роки війни депортовані німці Поволжя (1941), греки з Краснодарського краю (1941), кабардинці і балкарці (1943), чеченці і інгуші (1944) з з Північного Кавказу, кримські татари з Криму (1944). У Казахській РСР було побудовано багато концентраційних таборів системи ГУЛАГ. Хрущовська епопея освоєння цілинних земель в 1950-х роках привела до переселення до Казахстану ще мільйона нових жителів з Росії. В результаті доля казахів в населенні Казахською РСР знизилася до 30 % (по перепису населення 1959 років) і вона стала єдиною в СРСР, де представників титульної нації було менше «приїжджих». [6]

Одночасно почалася потужна індустріалізація республіки, яка дозволила Казахстану перетворитися на солідний промисловий регіон, органічно включений в загальносоюзний комплекс, хоча пріоритетно радянською владою розвивався гірничодобувний сектор і республіка фактично стала сировинним придатком Центру. У роки фашистської агресії до Казахстану було евакуйовано понад 400 заводів і фабрик з центру Росії, на основі яких розрослася місцева промисловість. Були побудовані нові міста і села, дороги та мости.

Також був створений Семипалатинський ядерний полігон, на якому в 1949 році була випробувана перша радянська атомна бомба Рдс-1, а потім і перша термоядерна Рдс-6 з (1953). Сумарна потужність ядерних зарядів, випробуваних під землею і в повітрі лише за період 1949-63 роки на Семипалатинському полігоні, в 2500 разів перевищила потужність атомної бомби, скинутої на Хіросіму. Регіону був завданий страхітливого екологічного збитку. У радіусі 2000 квадратних кілометрів люди піддалися радіаційному зараженню, що з часом викликає хвороби, передчасну смерть, генетичну мутацію серед місцевого населення. Дані про це до цих пір засекречені. У 1989 році було створено рух "Невада -- Семипалатинськ", що обєднало жертви ядерних випробувань по всьому світу.

Був побудований космодром Байконур, з якого були запущені перший штучний супутник Землі і перший космонавт, але також сотні міжконтинентальних ракет (Ур-500, Рс-16, Рс-18, Рс-20) і військових супутників серії «Космос». На території Казахстану Міністерством оборони СРСР було розміщено багато військових баз і випробувальних полігонів (Сари-шаган, Терра-3, Емба-5 і ін.), десятки стратегічних аеродромів і ракетних шахт (Державінськ, Тюра-там, Жангиз Тобе і ін.). [7]

Через непродуману політику Центру щодо розвитку бавовняної монокультури в Південному Казахстані і Узбекистані фактично за одне покоління зникло Аральське море тому, що на зрошування полів безконтрольно забирали майже всю воду з Сир-дарї і Аму-дарї.

За допомогою навчанню російській мові казахське населення дістало доступ майже до всієї культури російського народу, а в межах радянської ідеології і до світової культури. Але це захмарилося втратою власної ідентифікації. Послідовна політика русифікації привела до того, що багато радянських казахів вже не знали рідної мови.

6 -- 17 грудня 1986 року в Алма-Аті стався антиурядовий заколот, приводом для якого послужило призначення генеральним секретарем ЦК КПРС Горбачевим Геннадія Колбіна, російського за національністю, першого секретаря Ульяновського обкому партії, на пост першого секретаря ЦК компартії Казахстану. Цим призначенням була порушена багатолітня негласна традиція призначення глав республік СРСР з місцевих кадрів титульної нації. Заколот був пригнічений, багаточисельні його учасники понесли кримінальне покарання, маса студентів була виключена з інститутів. Вважається, що ці події стали першою ланкою в ланцюзі національних бунтів, що були потім, в Грузії (1989), Латвії і Литві (1991) і т. д., що у результаті стало одним з чинників розпаду Радянського Союзу. [8]

16 грудня 1991 року Казахстан після офіційного розпаду СРСР (Біловезька угода, 8 грудня) останнім зі всіх союзних республік проголосив свою незалежність. Першими його визнали єдине до цього тюркська держава Туреччина (тепер з пятьма пострадянськими республіками їх стало шість), США і сусідній Китай.

Відразу після отримання незалежності Казахстан підписав в числі 11 колишніх республік СРСР (без прибалтів і Грузії) спільну Декларацію про цілі і принципи СНД (Алма-Ата, 21 грудня 1991 року), а потім з пятьма -- Договір про колективну безпеку (ДКБ) (Ташкент, 15 травня 1992 року).

Перший президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв відмовився від атомних боєголовок, успадкованих від радянської армії (Лісабонський протокол 1992 роки). Це рішення вітали США, Європа і ООН. Семипалатинський полігон був закритий ще раніше (1991) по вимогах народного антиядерного руху «Невада - Семипалатинськ», очолюваного відомим поетом Олжасом Сулейменовим. Відмова від ядерної зброї забезпечила країні набагато ефективнішу безпеку і приніс можливість залучити масові інвестиції до економіки країни. [9]

26 квітня 1994 року в Алма-Аті президентом Казахстану Назарбаєвим Н. А. і Головою Держради Лі Пеном було підписано Угоду між Республікою Казахстаном і Китайською Народною Республікою про казахстансько-китайському державному кордону. Вперше в історії обох країн був проведений процес делімітації і демаркації державного кордону, що влаштував обоє сторони. До цього мільярдний Китай мав територіальні претензії до всіх своїх сусідів -- СРСР, Японії, Вєтнаму і Індії, що часто наводило до пограничних конфліктів і навіть локальних війн.

Потім були підписані Угоди про делімітацію кордонів з Киргизією (2001), Узбекистаном (2002), Туркменією (2003) і Росією (2006). Таким чином, Республіка Казахстан і її сусіди не мають один до одного територіальних претензій і знаходяться в добросусідських стосунках.

Казахстан став ініціатором по врегулюванню кордонів між Китаєм і суміжними країнами СНД. 26 квітня 1996 року на зустрічі глав пяти держав -- Китаю, Росії, Казахстану, Киргизії і Таджикистану в Шанхаї було підписано історичну Угоду про зміцнення заходів довіри у військової області в районі державних кордонів. Після ряду зустрічей «пятірки» Угода переросла в ШОС -- Шанхайська організація співпраці.

Одна з важливих подій історії Казахстану є перенесення столиці Казахстану з Алмати в Акмолу (сучасна Астана) в 1997 році.

5 липня 1998 року в Астані, з цієї дати новій столиці країни, президентом Назарбаєвим і першим президентом Росії Борисом Єльциним був підписаний Договір про Вічну дружбу і співпрацю між Казахстаном і Росією.

10 жовтня 2000 року в Астані главами 5 держав (Росія, Білорусія, Казахстан, Киргизія і Таджикистан) був підписаний Договір про установу Євразійського економічного співтовариства. У Договорі закладена концепція тісної і ефективної торговельно-економічної співпраці для досягнення цілей і завдань, визначених Договором про Митний союз і Єдиний економічний простір.

Казахстан також став ініціатором (Алма-Ата 2002) регулярних самітів НВЗДА -- Наради по взаємодії і заходам довіри в Азії, учасниками яких стало вже 20 (на 2008 рік) азіатських країн, включаючи Індію і Пакистан, Ізраїль і Палестину.

З 1992 року Казахстан є членом Організації по безпеці і співпраці в Європі (ОБСЄ) і недавно добився права в 2010 році головувати в цій впливовій міжнародній організації.

Багатовекторна зовнішня політика країни продовжена і в економічній сфері, так, наприклад, разом з нафтопроводом КТК (Каспійський трубопровідний консорціум) (2004) на захід через Росію, був побудований нафтопровід ККТ (Казахстансько-китайський Трубопровід) Кумколь -- Алашанькоу на схід (2005). Казахстан бере участь і в південному нафтопроводі БТД (Баку - Тбілісі - Джейхан) на середземноморське побережжя Туреччини (2006), підтримуваного Сполученими Штатами Америки. [1]

Таким чином, зараз Казахстан -- конституційна президентська республіка. Президент є главою держави і верховним головнокомандуючим. Глава уряду -- премєр-міністр. Виконавчу владу очолює президент. Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент, судову -- Конституційний суд і система місцевих судів. У країні створена багатопартійна політична система. [10]

Оцінюючи підсумки ринкових перетворень в казахстанській економіці за роки незалежності, необхідно, перш за все, відзначити поступовий і поетапний перехід до формування казахстанської моделі стійкого соціально-економічного розвитку.

Перший етап проведення ринкових перетворень умовно можна визначити з 1992 по 1997 рік. Під час цього періоду відбувався процес переходу казахстанського суспільства від розподільної адміністративно-командної системи стосунків до ринкової, заснованої на приватній власності і конкуренції.

Другий етап розвитку казахстанської економіки почався з 1998 року після прийняття Стратегії розвитку «Казахстан-2030». З прийняттям даного документа почався творчий процес по досягненню довгострокових цілей і пріоритетів розвитку, по побудові економіки країни, що стійко розвивається.

Названі етапи становлення і розвитку Казахстану як незалежної держави відбувалися при різних соціально-економічних тенденціях.

На першому етапі соціально-економічних перетворень економіка знаходилася у стадії глибокої виробничо-фінансової кризи, що негативно позначалося на всіх напрямах розвитку і вимагало прийняття швидких, а деколи і непопулярних в товаристві рішень.

На другому етапі спостерігається тенденція високих темпів розвитку економіки, а процес перетворення суспільних стосунків вимагає глибокого опрацювання соціально-економічної політики Уряду з метою ухвалення найбільш ефективних рішень, які будуть позитивно сприйняті в суспільстві.

Спостережуване динамічне зростання економіки Республіки Казахстан, темпи якого за період 2001-2005 р.р. перевершували аналогічні параметри більшої частини країн, що здійснюють ринкові реформи, на думку експертів, був повязаний переважно з розширенням виробництва в секторі видобутку і експорту сировинних ресурсів, що визначило характер економічної моделі, що склалася, особливістю якої є:

· нестійкість параметрів динаміки розвитку економіки;

· домінування сировинних галузей добувного сектора економіки в структурних параметрах виробництва, освіти і використання доходів;

· істотний вплив інфляційного чинника на динаміку основних параметрів розвитку;

· залежність розвитку економіки від світової конюнктури цін на товари, складові основу експорту і імпорту і т.д.

У цих умовах особливою актуальністю характеризуються наукові дослідження, повязані з вивченням характеру спостережуваних макроекономічних тенденцій і взаємозвязків між показниками, що визначають розвиток економіки Республіки Казахстану на кратко- і середньострокову перспективу. Основна мета таких досліджень - виявлення їх кількісних і якісних параметрів для умов реалізації існуючої стратегії розвитку, і оцінка можливостей досягнення загальних стратегічних цілей і завдань соціально-економічного розвитку Республіки Казахстан. [11]

1.3 Сучасна структура економіки Казахстану

Казахстан є аграрно-індустріальною країною. Валовий внутрішній продукт Казахстану в 2006 році досяг 77,9 млрд доларів, що складає 5120 доларів на душу населення.

Основним джерелом економічного зростання економіки є видобуток корисних копалин.

Казахстан складається з пяти крупних економічних районів [12]:

1. Північний Казахстан -- розвинені зернове господарство, видобуток залізняку і камяного вугілля, машинобудування, виробництво нафтопродуктів і феросплавів, енергетика.

2. Східний Казахстан -- кольорова металургія, енергетика, машинобудування і лісове господарство.

3. Західний Казахстан -- найбільший нафтогазовидобувний регіон, машинобудування, приладобудування, виробництво будівельних матеріалів зокрема черепашника, мела, цементу.

4. Центральний Казахстан -- чорна і кольорова металургія, машинобудування, тваринництво.

5. Південний Казахстан -- бавовна, рис, шерсть, зерно, фрукти, овочі, тютюн, виноград, коноплі ; розвинені кольорова металургія, приладобудування, легка і харчова промисловість, рибне і лісове господарство.

Основною продукцією, що імпортується, є машини і устаткування, засоби транспорту, прилади і автомати, хімічна продукція, паливо мінеральне, продовольчі товари, готові вироби і товари народного вжитку.

Продукція машинобудування в загальному обсязі промислового виробництва республіки складає біля 8 %.

Казахстан виробляє устаткування для потреб своєї гірської промисловості. З виробленого в Казахстані експортуються: ковальсько-пресове устаткування (Шимкент), металоріжучі верстати (Алма-Ата), акумулятори (Талди-корган), відцентрові насоси (Астана), рентгенівське устаткування (Актюбінськ) і так далі В місті Уральське, що на заході Казахстану останнім часом збільшилася увага держави до машинобудівної галузі. Саме у Західному Казахстані планується масштабно розвивати машинобудування. У місті Уральське знаходяться такі крупні заводи, як "Зеніт", "УМЗ", "Металіст", "Омега", "Ремзавод".

Таблиця 2.1

Обсяг промислового виробництва Республіки Казахстан за видами економічної діяльності [13]

· оперативні данні

Під час СРСР цим заводам приділялася належна увага з боку радянського уряду, але з розпадом СРСР продукція цих заводів зменшилася більш ніж на 70%.

Чорна металургія Казахстану виробляє більш 12,5 % республіканського обєму промислової продукції.

По запасах залізняку Казах ...........