Загальна характеристика ЗАТ "Харківський велосипедний завод" - дипломная работа

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Загальна характеристика ЗАТ „ХВЗ”

2. Аналіз та оцінка виробничо-ресурсних можливостей підприємства

3. Аналіз трудових показників ЗАТ “ХВЗ”

3.1. Аналіз кількісного і якісного складу кадрів

3.2. Аналіз використання робочого часу

3.3. Аналіз форм і систем мотивації праці

3.4. Аналіз трудомісткісті праці, фонда оплати праці та середньої зарабітної плати

4. Аналіз фінансової діяльності підприємства

5. Аналіз системи оцінки персоналу

5.1. Методи оцінки персоналу, який використовується на підприємстві

5.2. Оцінка раціональності кадрового забезпечення підприємства

5.3. Оцінка ефективності використання працівників

5.4. Оцінка ділових якостей працівників підприємства

6. Аналіз технічного рівня підприємства

7. Характеристика й аналіз стану охорони праці і техніки безпеки

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Складні умови сучасності вимагають від вищих навчальних закладів підготовки висококваліфікованих фахівців з управління персоналом, які вміють творчо мислити, вирішувати складний комплекс соціально-трудових питань, приймати оптимальні рішення в непередбачуваних виробничих ситуаціях. Тому важливу роль у підготовці фахівців відіграє практичне ознайомлення з виробничо-господарською діяльністю підприємств.

Метою переддипломної практики є поглиблення і закріплення теоретичних знань щодо соціально-трудових питань у діяльності підприємства в розрізі теми „Розробка системи оцінки персоналу як основи кадрового менеджмента”.

Під час практики розвязані наступні задачі:

самостійно вивчені необхідні методичні та інструктивні матеріали, практично засвоєна робота спеціаліста з управління персоналом, вивчена практика управління кадрами на ЗАТ „ХВЗ”;

вивчені результати виробничо-господарської діяльності підприєм-ства та його підрозділів;

провели збір вихідної інформації для написання звіту з практики й дипломної роботи у відповідності до обраної теми;

набули досвід роботи за спеціальністю.

1. Загальна характеристика ЗАТ „ХВЗ”

Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського заснован у 1923 році як первісток вітчизняного велобудування і надав практичну допомогу в становленні й організації інших велозаводів у колишніх республіках СРСР.

У 1993 році велозавод реорганізован у закрите акціонерне товариство “Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського” із колективною формою власності.

Підприємство має у своєму складі трубозаготовче виробництво, колісне, ковальське, пресове, рамоскладальне, механообробне, фарбувальне, гальванічне, і складальне виробництво, що забезпечує повний технологічний цикл виготовлення веловиробів, велосипедів.

До розпаду СРСР Харківський велозавод був флагманом вітчизняного велобудівництва як по конструкції велосипедів, так і за рівнем технології веловиробництва. Так, вперше у світовій практиці на ЗАТ “ХВЗ” було освоєне виробництво труб і ободів на автоматичному устаткуванні. Уперше на заводі були освоєні автомати гальванопокриття деталей, обладнані системою контролю параметрів, а також зборки велосипедів на підвісних конвеєрних лініях.

ЗАТ “ХВЗ” виготовляє також спеціальне технологічне устаткування, технологічне оснащення, інструмент, здійснює середній і капітальний ремонт власного устаткування, а також будинків і споруджень.

Так, на заводі, крім випуску велосипедів, вироблялися гальмові втулки для дорожніх велосипедів, для всіх заводів області.

Структура управління ЗАТ “ХВЗ” зображена на рис. 2.1.

Рис. 1.1. Організаційна структура ЗАТ “ХВЗ”

У попередні роки заводом випускалося до 800 тис. шт. велосипедів у рік. Починаючи з 1993 року, у звязку з порушенням економічних звязків, гіперінфляцією, ростом цін на енергоносії, матеріальні ресурси, відсутністю оборотного кошту, почався різкий спад обсягів виробництва. У даному часі спостерігається стійка тенденція до росту обсягів виробництва, що є позитивним для розвитку підприємства. Тепер освоєний випуск нових велосипедів і запасних частин. Освоєн випуск нових видів велосипедів різних моделей типу “Гірський“, “Турист”, “Шосе”, налагоджується випуск велосипедів дитячого й підліткового асортименту типу “Teeneger” з більш високими технічними характеристиками й поліпшеними споживчими властивостями. Значно розширений асортимент і збільшений обсяг випуску запасних частин.

Останнім часом значна увага приділяється диверсифікації виробництва, розширенню асортименту не профільних виробів народного споживання. Це сани дитячі, шезлонги, стійки торгові, столи, крісла для відпочинку, стільчики, стільці офісні, вішалки, сушіння для білизни, кошики й візки для супермаркетів і багато чого іншого. Це особливо актуально в умовах сезонності виробництва основної продукції. Одночасно з цим проводяться підготовчі роботи з технічного переозброєння виробництва, удосконалення технологічних процесів, розробка сучасних зразків продукції.

На ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.И. Петровского" при виготовленні продукції використовуються наступні види електроенергії як природний газ, теплоенергія, пар, вода, стиснене повітря.

Таблиця 1.1.

Види енергоносіїв, які використовуються при виготовленні продукції

На ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.И. Петровского" на 2003 рік розроблена і затверджена програма по економії паливно-енергетичних ресурсів згідно з Комплексною державною програмою энергоббережения (КГПЭ), програмою заходів щодо скорочення споживання природного газу (ПСПГТГ), програмою державної підтримки розвитку нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії і малої гидро-теплоэнергетики (ПНВЭ) і Галузевою програмою енергозбереження.

Цією програмою передбачені наступні заходи:

1) Організаційні:

переклад роботи енергоємного устаткування з годин ранкового і вечірнього максимуму;

упорядкування роботи підрозділів в осінньо-зимовий період з 1 жовтня 2002 року по 1 квітня 2003 року.

2)технічні:

упровадження газових конвекторів моделі КВГ - 4-12 для опалення приміщень;

робота котельні по спецграфику - режимній карті;

переклад роботи электросистемы з використанням спеціальних лічильників обліку реактивної енергії;

використання газового казана для опалення ЦЗЛ.

3)технологічні:

упровадження виготовлення сталевого обода 16 і 20 дюймів без застосування подовжнього зварювання;

упровадження виготовлення деталей 6-го комплекту методом гостріння замість холодного видавлювання.

Усе це доводить, що завод вистояв, не зупинився у своєму розвитку, зберіг свій технічний і кадровий потенціал, поступово стабілізує виробничо-господарську діяльність.

2. Аналіз та оцінка виробничо-ресурсних можливостей підприємства

Обсяг виробництва і реалізації продукції - це найважливіші показники, що характеризують виробничо-господарську діяльність підприємства. Кількість випущеної і реалізованої продукції визначається попитом на продукцію підприємства, його матеріально-технічною базою, організаційно-технічним рівнем, ефективністю використання виробничих ресурсів. У свою чергу обсяг продукції впливає на всі інші сторони діяльності підприємства: трудові показники, показники використання основних засобів, собівартість, витрати, прибуток від операційної діяльності, фінансовий стан підприємства.

Дослідження господарської діяльності підприємства починається з аналізу обсягу виробництва товарної продукції, у процесі якого вивчається динаміка його змін (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Аналіз випуска товарної продукції

Проведемо розрахунки продукції, що випускається для порівняння двох років роботи підприємства, для зручності беремо загальну суму за 2002 рік та за 2003 рік.

6980,8 - 7424,5 = - 443,7 (тис. грн.)

Розрахунок показав, що в 2002 році обсяг випуску продукції був більше (на 443,7 тис. грн.), ніж у звітньому, темп роста склав 94,02%.

Дані табл. 2.1 свідчать про те, що загальний обсяг виробництва у 2003 році в порівнянні з 2002 роком зменшився на 5,98 % або на 443,7 тис. грн. Спад виробництва протягом року був не рівномірним, найменшим він був у січні 2003 року, потім можна спостерігати невеликий приріст виробництва та з червня місяця й до кінця року його значення поступово збільшувалося.

Далі проведемо аналіз виконання плану по асортименту продукції, що випускається (табл. 2.2).

Дані табл. 2.2 свідчать про те, що відсоток виконання плану по асортименті склав 101,62 %. Причини не виконання плану по асортименту зовнішні та внутрішні. До зовнішних відносяться: конъюктура ринку, зміна попиту на окремі види продукції, стан матеріально-технічного забезпечення, несвоєчасне ведення в дію виробничих потужностей підприємства через незалежні від нього причини. Внутрішні причини - недоліки в організації виробництва: поганий технічний стан устаткування, його простої, аварії, недостача електроенергії, низька культура виробництва, недоліки в системі керування і матеріального стимулювання.

Таблиця 2.2

Виконання плану по асортименту за 2003 рік

Наступним етапом аналізу господарської діяльності підприємства є аналіз основних фондів. Випуск продукції, зниження її собівартості багато в чому залежить від ефективності використання основних виробничих фондів.

Для визначення змін, що відбуваються в складі основних промислово-виробничих фондів, необхідно проаналізувати їх структуру. Структура основних фондів визначається специфікою діяльності підприємства. Дані для аналіза структури основних фондів представлені в табл. 2.3.

Відповідно з даними табл. 2.3 в складі основних фондів підприємства найбільша питома вага займає їх пасивна частина. З 2001 до 2003 року вона знижується. Велика питома вага серед пасивних фондів повязана зі специфікою підприємства, таким фондом є конструкторське бюро по розробці досвідчених зразків велосипедів і комплектуючих деталей до них. У структурі активних фондів найбільшу питому вагу займають машини й устаткування. Їх частка склала: на початок 2001 року - 100%; на початок 2002 року - 52,6%; на початок 2003 року - 50%.

Таблиця 2.3

Структура основних виробничих фондів

Для узагальнюючої характеристики ефективності й інтенсивності використання основних виробничих фондів служать показники, які представлени у табл. 2.4.

Основними узагальнюючими показниками використання основних фондів є фондовіддача і фондоемкість. Фондовіддача визначається як відношення обсягу виробленої продукції до середньої вартості основних виробничих фондів і показує, скільки продукції одержує підприємство з кожної групи, вкладеної в основні фонди. Фондоємкость - показник, зворотний фондовіддачі, він характеризує величину основних промислово-виробничих фондів, що приходиться на 1 грн. продукції. Показник фондовіддачі може визначатися по основних виробничих фондах і по їхній активній частині.

Для узагальненої характеристики ефективності використання основних фондів служать також показники рентабельності основних фондів (відношення прибутку до середньої вартості основних виробничих фондів), питомі капітальні вкладення на 1 грн. приросту продукції. У процесі аналізу вивчається динаміка цих показників. Динаміка показника фондовіддачі за ряд років дозволяє виявити, наскільки доцільними o були капітальні вкладення в основні фонди з погляду випуску продукції. Відносний приріст випуску продукції повинний, як правило, перевищувати відносний приріст основних фондів.

Таблиця 2.4

Показники використання ОВФ

Таким чином, дані табл. 2.4 свідчать про те, що зменшилися такі показники як фондорентабельність та фондоозброєність, а значення фондовіддачі та фондоємкості залишилися майже незмінними. На рівень фондовіддачі впливають різні фактори, які повязані як зі змінами обєму виробництва, так і з ефективністю використання основних фондів, особливо активної їх частини.

Одним з узагальнюючих економічних показників, що характеризує рівень собівартості є витрати на 1 грн. товарної продукції. Аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції підприємства представлен у табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Витрати на 1 грн. товарної продукції

З табл. 2.5 випливає, що витрати на 1 грн. товарної продукції в 2003 році зменшилися на 0,045 грн. У результаті зменшення цього показника прибуток підприємства повинен збільшитися, але цьго не відбулося. Якщо ця тенденція буде продовжуватися й у майбутньому, то це може привести до збільшення збитків підприємства та його банкрутству.

3. Аналіз трудових показників ЗАТ “ХВЗ”

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, їх раціональне використання є важливим фактором підвищення ефективності виробництва. Аналіз використання трудових ресурсів спрямований на забезпечення повної зайнятості персоналу підприємства, високої продуктивності праці, створення нормальних умов для роботи персоналу і підвищення рівня оплати праці. Від ефективності використання трудових ресурсів залежить своєчасність виготовлення продукції, Її якість, раціональне використання основних і оборотних засобів, що знаходить відображення в таких узагальнюючих показниках, як собівартість, витрати, прибуток. Заробітна плата, з одного боку, є складовою частиною витрат операційної діяльності, з другого боку, одним із найважливіших елементів мотивації праці. Аналіз витрат на оплату праці повинен бути спрямований на оцінку того, чи виконує заробітна плата свої функції на даному підприємстві.

При аналізі використання трудових ресурсів і засобів на оплату праці на підприємствах вивчаються:

забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів робочою силою по категоріям, професійному і кваліфікаційному складу;

показники руху робочої сили та його причини;

використання робочого часу з метою виявлення невиправданих втрат і непродуктивних витрат;

темпи росту продуктивності праці і вплив науково-технічного прогресу на рівень і динаміку продуктивності праці;

організація, нормування праці;

організація оплати праці, форми і системи мотивації праці;

використання засобів на оплату праці;

діюча практика організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку і його ефективність;

розвиток соціальної сфери;

резерви підвищення використання трудових ресурсів і напрямки їх реалізації з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Джерелом інформації для аналізу трудових ресурсів є план з праці, дані табельного обліку, матеріали спостережень -- хронометражі і фотографії робочого дня, статистична звітність.

Важливо залучати і додаткову інформацію про використання трудових ресурсів: матеріали спеціальних соціологічних досліджень, виробничих нарад і ін.

3.1. Аналіз кількісного і якісного складу кадрів

Аналіз трудових показників варто починати з оцінки трудового потенціалу підприємства і тих змін, що відбулися в ньому за минулий період.

Якісна структура трудового потенціалу підприємства характе-ризується рядом угруповань працівників підприємства по таких ознаках, як стать, вік, стаж роботи на підприємстві, освіта, кваліфікація, характер механізації праці й ін.

У виробничому процесі окремі категорії працівників промислово-виробничого персоналу підприємства відіграють різну роль. Тому і співвідношення, вимірюване питомою вагою окремих категорій працівників у загальній їхній чисельності у відсотках, служить важливим показником для якісної характеристики трудових ресурсів підприємства. Аналіз трудових показників підприємства почнемо з аналізу забезпеченісті підприємства трудовими ресурсами (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами

Як видно з даних табл. 3.1, чисельність персоналу у звітньому році зменшилась на 2,16%. Це обумовлено зменшенням виробництва. Зменьшення чисельності спостерігається по всім категоріях персоналу, крім робочих.

Таблиця 3.2

Аналіз кількості працівників за якісним складом

Дані табл. 3.2 свідчать про те, що облікова кількість штатних працівників у 2003 році в порівнянні з 2002 роком зменшилася на 5,13 % або на 19 осіб. При цьому обсяг випуску прдукції теж зменшився. Майже на 10% зменшилася кількість працівників у віці 15-28 років. Це повязано з тим, молодь звільняється з роботи на ЗАТ “ХВЗ” для того, щоб знайти кращі умови праці. Чисельність працівників, яки отримують пенсію за віком збільшилась, ця тенденція якщо буде продовжуватися і надалі може привести до низьких показників в роботі всього підприємства.

Зміна чисельності працівників підприємства за звітний період характеризується системою абсолютних і відносних показників.

Рівень інтенсивності руху працівників показують коефіцієнти обороту по прийому і вибуттю, загального обороту, коефіцієнт заміщення. Коефіцієнти стабільності і постійності кадрів характеризують ту частину працівників, які працюють на підприємстві певний період часу і характеризують сталість кадрів.

Коефіцієнт загального обороту робочої сили визначається відношенням суми числа працівників, прийнятих і звільнених за звітний період, до середньооблікової чисельності працівників.

Коефіцієнт заміщення дорівнює відношенню різниці між числом прийнятих і вибулих робітників до середньооблікової їх чисельності.

Коефіцієнт обороту по прийому визначається розподілом числа працівників, прийнятих за аналізований період, на середньооблікову чисельність працюючих.

Коефіцієнт обороту по вибуттю встановлюється розподілом числа вибулих працівників за досліджуваний період на середньооблікову чисельність працюючих.

Слід зазначити, що характеристика руху працюючих на основі коефіцієнтів обороту ще не розкриває причин вибуття. При аналізі руху робочої сили необхідно користуватися коефіцієнтом плинності, що виражається відношенням числа працівників, які пішли з підприємства за власним бажанням, з дозволу адміністрації і звільнених за порушення трудової дисципліни, до середньооблікової чисельності працюючих.

До можливих причин плинності відносять: зміну місця проживання, незадоволеність розмірами заробітку, незадоволеність професією, несприятливі умови і режим праці, віддаленість житла від місця роботи, використання не за фахом, відсутність можливості прасування по службі, несприятливі соціально-психологічні умови.

Важливим напрямком аналізу плинності варто вважати угруповання звільнившихся по статевовіковим ознакам, рівню механізації й автоматизації виробничих процесів і ін.

Крім показників зовнішнього руху робочої сили аналізуються і показники внутрішнього руху -- міжцехового, міжпрофесійного і кваліфікаційного. Коефіцієнт внутрішнього обороту розраховується відношенням чисельності працюючих, що прийняли участь у внутрішньому русі незалежно від числа змін в їх позиціях, до середньооблікової чисельності.

Показники руху робочої сили можуть розраховуватися як в цілому по підприємству, так і по окремих підрозділах. В процесі аналізу здійснюється порівняння показників звітного періоду із аналогічними показниками за ряд попередніх років, що дозволяє оцінити тенденцію їх зміни. Тенденція погіршення показників свідчить про посилення негативних явищ на підприємстві, які стосуються умов, оплати праці і т. ін., що потребує невідкладних заходів по їх усуненню.

Коефіцієнт постійності кадрів розраховується розподілом чисельності працівників, що знаходяться в списках підприємства протягом усього року (з 1 січня по 31 грудня включно), до середньої чисельності працівників.

Коефіцієнт стабільності кадрів характеризує частку працівників, що мають стаж роботи на підприємстві пять або більше років в загальній сукупності працюючих.

Наступним етапом аналізу є аналіз руху та стабільності (табл. 3.3). Рівень інтенсивності руху робітників характеризують коефіцієнти обігу по прийому та вибуттю, загального обігу.

Таблиця 3.3

Аналіз руху та стабільності

Дані табл. 3.3 свідчать, що у 2003 році збільшилась чисельність прийнятих робітників на 10%, але при цьому чисельність вибутих склала 193 чоловіка. У звязку з цим значення таких показників як коефіцієнт оборота по вибуттю та плинності кадрів теж дуже низьке.

3.2. Аналіз використання робочого часу

Для характеристики трудових показників ЗАТ “ХВЗ” слід провести аналіз ефективності використання робочого часу трудового колективу підприємства.

Обсяг продукції, що випускається, продуктивність праці залежать від використання робочого часу і дотримання трудової дисципліни.

Аналіз використання робочого часу має на меті виявити невиправдані втрати і непродуктивні витрати робочого часу, установити конкретні причини і місця виникнення цих втрат, виявити їх вплив на обсяг виробленої продукції, розробити заходи щодо ущільнення робочого дня.

До втрат робочого часу відносяться нерегламентовані перерви протягом робочого дня, а також непродуктивні витрати часу, звязані наприклад, з виробничим браком, виконанням операцій, не передбачених технологією, відволіканням працівників від виконання його функціональних обовязків.

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити по кількості відпрацьованих днів і годин одним працівником за звітній період часу, а також по мірі використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу, у цілому по підприємству (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Використання фонду робочого часу

Показники табл. 3.4 свідчать про те, що фонд робочого часу зменшився, при цьому чисельність робітників теж зменшилась, але на менший відсоток. Усі показники в порівнянні з 20 ...........