Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості - курсовая работа

3

Зміст

Вступ

1. Управління дебіторською заборгованістю підприємства

1.1. Сутність та класифікація дебіторської заборгованості підприємства

1.2. Фактори, що визначають обсяг дебіторської заборгованості підприємства

1.3. Теоретичні основи управління дебіторською заборгованістю

2. Поняття кредиторської заборгованості

2.1. Погашення кредиторської заборгованості в добровільному порядку

2.2. Склад і показники кредиторської заборгованості

2.3. Планування кредиторської заборгованості

3. Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості ТОВ ”Юнігран”

Висновок

Використана література

Додатки

Вступ

Аналіз і управління дебіторською і кредиторською заборгованістю мають дуже велике значення для підприємств, що функціонують в умовах ринку. Вміле й ефективне управління цією частиною поточних активів є невідємною умовою підтримки необхідного рівня ліквідності і платоспроможності. Управління дебіторською заборгованістю необхідно як при формуванні іміджу надійного позичальника, так і з погляду забезпечення ефективної поточної діяльності підприємства.

Особливо актуальним представляється аналіз і управління дебіторською заборгованістю для фірм, що здійснюють діяльність, велика частина господарських операцій якої полягає в русі коштів і фінансової документації, а не матеріальних потоків. У таких фірм значна частка поточних активів приходиться саме на дебіторську заборгованість. Управління дебіторською заборгованістю має особливе значення в період інфляції, коли подібна іммобілізація власних оборотних коштів стає особливо невигідною.

У залежності від спрямованості діяльності деякі підприємства працюють переважно за готівку, а деякі надають свої послуги визначеній частини покупців у залежності від рівня сталих відносин у кредит. Кредит може бути необхідною умовою існування підприємства, особливо якщо його надають конкуренти.

Рівень заборгованості визначається багатьма факторами: видом продукції (послуг), місткістю ринку, ступенем насиченості ринку даною продукцією (послугами), прийнятою на підприємстві системою розрахунків та ін. Якщо підприємство має значну питому вагу дебіторської заборгованості в складі поточних активів, найважливішою задачею фінансових менеджерів є ефективне управління нею.

Інформаційною базою для аналізу заборгованості є офіційна фінансова звітність: бухгалтерський звіт (розділ "Оборотні активи"), форма № 5 "Додаток до бухгалтерського балансу" (розділ 2 "Дебіторська і кредиторська заборгованість" і довідки до нього). Для більш детального аналізу якості дебіторської заборгованості користуються даними ордерів чи відомостей обліку розрахунку з покупцями і замовниками, підзвітними особами і т.д.

Ліквідність дебіторської заборгованості визначається головним чином швидкістю і термінами її оборотності. Якість дебіторської заборгованості визначається ступенем відповідності термінів заборгованості умовам платежу.

При дослідженні динаміки дебіторської заборгованості виникає питання: чим обумовлені ті чи інші її зміни - варіюванням масштабів діяльності, успіхами чи прорахунками менеджерів? Для того щоб відповісти на це питання, необхідно порівняти її зміни з динамікою результатів діяльності фірми. Зробити це можна за допомогою коефіцієнтів оборотності дебіторської заборгованості, що також відносяться до групи так званих показників ділової активності.

1. Управління дебіторською заборгованістю підприємства

1.1. Сутність та класифікація дебіторської заборгованості підприємства

Дебіторська заборгованість - це складова оборотного капіталу, яка представляє собою вимоги до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів, продукції, послуг. Збільшення дебіторської заборгованості означає вилучення коштів з обороту, що, в свою чергу, вимагає додаткового фінансування.

Традиційна класифікація дебіторської заборгованості передбачає її розподіл за правовим критерієм на строкову або прострочену. До строкової відноситься дебіторська заборгованість, строк погашення якої ще не настав або становить менше одного місяця і яка повязана з нормальними строками розрахунків, визначеними в угодах. Прострочена - це заборгованість з порушенням договірних термінів, або заборгованість, що повязана з помилками в оформленні розрахункових документів.

Окремо необхідно виділити безнадійну дебіторську заборгованість - рахунки, які покупці не оплатили. Такі борги списуються на збитки по закінченні строку позовної давності. Кірейцев Г.Г., Фінансовий менеджмент. Житомир: ЖІТІ, 2001. - 440 с.

Дебіторська заборгованість, як правило, представлена у вигляді кредиту, що надається по відкритому рахунку. Єдиним доказом того, що покупець винен постачальнику гроші за отримані ним товари чи послуги, є запис в бухгалтерських книгах і рахунок, підписаний покупцем. Щоб захистити себе від ризику несплати по рахунках, постачальник може вимагати оформлення комерційного кредиту шляхом виписки простого або переказного векселя або виставлення покупцем акредитиву.

1.2. Фактори, що визначають обсяг дебіторської заборгованості підприємства

Розмір дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які поділяються на зовнішні та внутрішні (рис. 1.1. і 1.2).

Рис. 1.1. Склад зовнішніх факторів, що визначають розмір дебіторської заборгованості

Зовнішні фактори практично не залежать від діяльності підприємств і обмежити їх вплив досить складно. Внутрішні - залежать від того, наскільки фінансовий менеджер володіє навичками управління дебіторською заборгованістю.

Рис. 1.2. Склад внутрішніх факторів, що визначають розмір дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість покупців - це фактично безвідсоткова позика контрагентам. Її рівень визначається підприємством за умовами розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови є суворими, то зменшується обсяг продажу товарів через те, що покупці не мають можливості придбати товар в кредит і, відповідно, зменшується величина дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, зявляється більше замовників, зростає товарооборот і сума дебіторської заборгованості.

Послаблення розрахункових умов, що збільшує дебіторську заборгованість покупців, має свої переваги і недоліки. Так, з одного боку - це зростання обсягу продажу товарів та прибутку, а з іншого - збільшення суми безнадійних боргів та додаткові фінансові витрати через наявність на балансі дебіторської заборгованості.

Перш ніж прийняти рішення про послаблення розрахункових умов, слід порівняти витрати від утримання на балансі додаткової дебіторської заборгованості контрагентів з вигодою від зростання обсягу продаж. Якщо результат такого порівняння дає прибуток, то підприємство може послабити покупцям свої розрахункові умови.

Однак послаблення вимог щодо розрахунків не завжди дає такий результат. Інколи додаткові витрати на безнадійні борги та утримання на балансі додаткової дебіторської заборгованості значно перевищують прибуток від додаткового товарообороту. Результатом може стати накопичення на балансі, окрім старої, ще й нової дебіторської заборгованості. В цьому випадку краще не змінювати умови розрахунків, тобто не послаблювати їх.

1.3. Теоретичні основи управління дебіторською заборгованістю

Після того, як встановлено тривалість виробничо-фінансового циклу, слід провести аналіз дебіторської заборгованості підприємства-постачальника.

Далі проводиться аналіз оборотності дебіторської заборгованості, для чого використовують відповідні коефіцієнти. Для розрахунку цих коефіцієнтів використовується бухгалтерський баланс і Звіт про фінансові результати.

Оборотність ДЗ =  ,                       (1)

де ВР - виручка від реалізації;

ДЗсер - середня дебіторська заборгованість.

Для розрахунку середньої дебіторської заборгованості використовуються формули:

середньої хронологічної (якщо є дані про розміри дебіторської заборгованості на початок кожного місяця або кожного кварталу):

ДЗсер = ,      (2)

де ДЗ1, ДЗ2,...,ДЗn - величина ДЗ на початок кожного місяця або кварталу;

середньої арифметичної (якщо є дані про розміри дебіторської заборгованості тільки на початок і кінець періоду):

ДЗсер =,                (3)

Чим швидше обертається дебіторська заборгованість, тим менший ризик її непогашення. Чим вищий є цей коефіцієнт, тим агресивніша політика стягнення платежів;

Період погашення ДЗ = .  (4)

Чим більший період погашення дебіторської заборгованості, тим вищий ризик її непогашення. Період до 60 днів вважається нормальним, до 90 днів - поганим, а більше 90 днів - суцільні проблеми.

Слід проаналізувати також такі показники рівня дебіторської заборгованості як:

Частка ДЗ в поточних активах =  (5)

Частка сумнівної ДЗ = .

Цей показник характеризує якість дебіторської заборгованості. Чим вищий цей показник, тим нижча ліквідність дебіторської заборгованості.

Можна провести аналіз дебіторської заборгованості за покупцями з метою виявлення покупців, що порушують строки платежів, і підготовити звіт про збитки по безнадійних боргах.

При аналізі коефіцієнтів, що характеризують дебіторську заборгованість, необхідно дотримуватися наступних принципів:

· порівнювати їх із середньогалузевими і з коефіцієнтами підприємств цієї ж галузі. Велика розбіжність із вказаними показниками у будь-який бік потребує уваги;

· враховувати циклічність бізнесу, тобто розраховувати коефіцієнти окремо для періодів зростання і для періодів спаду;

· порівнювати їх значення при зміні кредитної політики, яка проводиться підприємством, і тим самим визначати ефективність цієї політики;

· розрізняти продаж в кредит і за готівку. Якщо у підприємства переважає продаж за готівку, а за продажем в кредит мають місце постійні затримки і середній період сплати занадто високий, то можливо варто припинити продаж в кредит взагалі і продавати товари та послуги тільки за готівку;

· прагнути до балансу між кредиторською заборгованістю і дебіторською, адже кредиторська заборгованість є безкоштовним джерелом фінансування.

Аналіз дебіторської заборгованості дозволяє зробити висновок про ефективність кредитної політики, що проводиться підприємством, виявити її недоліки і врахувати їх при розробці нової кредитної політики.

2. Поняття кредиторської заборгованості

Кредиторська заборгованість - тимчасово залучені субєктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі. Розрізняють нормальну (законну) і прострочену К.з. Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати. Заборгованість, не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою. В регульованих ринкових системах з розвинутим господарським законодавством кредитор у разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїх кредитних зобовязань може подати на нього позові в судовому порядку вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків. У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості суд оголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який водночас є й механізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобігання можливій ланцюговій реакції поширення неплатежів між господарюючими субєктами, що може перетворитися на потужний дестабілізуючий фактор економіки. Проте в періоди глибоких економічних потрясінь механізм банкрутства належним чином не виконує зазначені функції, і через несприятливі обєктивні обставини дуже часто неплатоспроможними стають виробники з нормальним і навіть високим рівнем ефективності господарювання, які створюють потрібну споживачам продукцію (послуги). Банкрутства і К.з. у такому разі набувають масового характеру, посилюють процес згортання виробництва, зменшення кількості робочих місць, доходів, рівня споживання суспільства. В Україні проблема К.з. була однією з найгост-ріших у першій половині 90-х XX ст. Способи, якими її намагалися вирішувати в 1992-93 (через надання державою господарюючим субєктам кредитів, субсидій, допомог, джерелом яких була додаткова емісія грошей), не мали і не могли мати бажаних наслідків, оскільки коріння проблеми - у виробництві, насамперед невідповідності його структури структурі суспільних потреб (високому ступені залежності від імпорту сировини, комплектуючих, енергоносіїв тощо, високій фондо- і матеріаломісткості продукції за низької її якості та відносно високої ціни тощо), а навпаки, погіршили загальну макроекономічну ситуацію, спричинивши бурхливий розвиток інфляційних процесів. Інфляція руйнувала виробництво, фінансово-грошову систему. Криза в державі набула рис глибокої стагфляції. За таких умов уряд спрямовував значні зусилля на стримування галопуючої інфляції. Вжиті ним упродовж 1994-95 заходи дали змогу суттєво знизити її рівень (з 850% у 1994 до 180% у 1995 на рік). Проте жорстка монетарна політика, за допомогою якої уряд боровся з інфляцією, посилила кризу неплатежів. Тільки за перші сім місяців 1995 прострочена К.з. підприємств і організацій в Україні збільшилася на 571 трлн. крб. і досягла рівня 725 трлн. крб. У наступні роки К.з. ще більше поглибилася і в 1998 становила 107,7 млрд. грн., що майже вдвічі перевищувало обсяги ВВП. Тотальні неплатежі за зобовязаннями І стали одним із найголовніших факторів, що блоку-івали пожвавлення господарського життя в країні. І це невипадково. Монетарна політика, по суті, є політикою стримування доходів, тому підвищення платоспроможності господарських субєктів неможливе, отже, неможливо перебороти спад виробництва, вивести економіку з кризи. Досвід країн Західної Європи, уряди яких у 70-80-ті використовували концепцію монетаризму як керівництво до дії в боротьбі зі стагфляцією у цих країнах, засвідчує, що монетарна політика ефективна щодо приборкання інфляції, але супроводжується подальшим згортанням виробництва, зростанням безробіття, загостренням соціальної напруженості. Логіка й реальна практика, в т.ч. самої України, засвідчують, що розвязати проблему неплатежів можна тільки в контексті загального оздоровлення економіки на базі піднесення виробництва через пряме (не опосередковане штучним "накачуванням" в економіку номінального попиту) стимулювання його розвитку. Для цього потрібна цілісна програма, в якій, крім заходів щодо стриму-вання інфляційних процесів, передбачаються і ре-тельно виважені, узгоджені між собою, конкретизо-вані напрями політики держави в галузі інвестицій, амортизації, цін, податків, підготовки кадрів, опла-ти праці, зовнішньоекономічних відносин тощо, спрямовані на структурну перебудову економіки, підвищення її ефективності, розвиток конкурентно-го середовища, чутливості виробництва до суспіль-них потреб, на зростання на цій основі реальних до-ходів господарюючих субєктів, усього населення країни.

До складу майна підприємства, як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи його борги. В іншій правовій нормі - при перерахуванні обєктів цивільних прав борги, чи кредиторська заборгованість, не названі в числі інших видів майна, до яких віднесені речі, включаючи гроші і цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права. Це явна непогодженість у законодавстві. Якщо в числі обєктів цивільних прав названі майнові права, то варто було б вказати і кореспондуючі їм майнові обовязки, чи, більш конкретно, кредиторську заборгованість.

Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина майна організації, як правило кошти, але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобовязаннях по товарному кредиті. Як правова категорія кредиторська заборгованість - особлива частина майна організації, що є предметом обовязкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користається кредиторською заборгованістю, але вона зобовязана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї. Дана частина майна суть борги організації, чуже майно, чужі кошти, що знаходяться у володінні організації-боржника. Таким чином, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить организации на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичково грошей чи речей, визначених родовими ознаками; як обєкт зобовязальних правовідносин - це борги організації перед кредиторами, тобто обличчями, управомоченными на витребування чи стягнення від організації зазначеної частини майна.

З урахуванням відзначених ознак кредиторську заборгованість можна було б визначити як частина майна організації, що є предметом виниклих з різних правових основ боргових зобовязань організації-дебітора (боржника) перед уповноваженими обличчями кредиторами, що підлягає бухгалтерському обліку і відображенню в балансі як борги організації - балансоутримувача.

2.1. Погашення кредиторської заборгованості в добровільному порядку

Якщо кредитор по настанні термінів виконання зобовязання не звертається до організації-дебітора з вимогою про виплату боргів, кредиторська заборгованість залишається в розпорядженні дебітора і він може або повернути кредитору борги за власною ініціативою, або використовувати незатребувані засоби в складі свого майна. Неповернення боргу спричиняє застосування до боржника визначених майнових санкцій: стягнення неустойки, передбаченої договором; штрафів, установлених законом; відсотків за користування чужими коштами внаслідок їхнього неправомірного утримання, відхилення від їхнього повернення, іншої прострочення в їхній сплаті. Кредитори можуть стягнути з дебітора й збитки, заподіяні ним несвоєчасним поверненням чи неповерненням боргів: за загальним правилом збитки відшкодовуються в частині, не покритою неустойкою чи відсотками, стягуваними за користування чужими коштами. Неповернення боргів може привести до порушення в арбітражному суді справи про неспроможність (банкрутстві) організації-дебітора.

Незважаючи на розгалужену структуру нормативних і договірних санкцій, їхній сумарний афект може бути менше тієї економічної вигоди, що розраховує одержати організація-дебітор у наслідок використання чужих коштів. Наприклад, за договором на виготовлення й постачання складного серійного устаткування замовник перелічує виконавцю аванс по підписанні договору, а потім робить попередню оплату двох-трьох перших етапів робіт. Дана схема розрахунків за договором дозволяє організації-виконавцю тимчасово використовувати отримані від замовника фінансові ресурси на інші мети, "прокручивать" їхній, наприклад, на ринку цінних паперів. Якщо при цьому терміни виготовлення і здачі обєкта зрушаться і виконавцю прийдеться заплатити неустойку, а може бути, і повернути замовнику отримані від нього аванси, суми санкцій будуть погашені виконавцем-боржником за рахунок прибули, отриманої від використання чужих фінансових ресурсів.

Дана практика підтверджена численними судовими суперечками про стягнення кредиторської заборгованості. Одним із стимулів до добровільного повернення боргів служить плата за користування чужими коштами. Тим часом законодавець, дорівнюючи розміри плати до дисконтної ставки банківського відсотка на день предявлення позову, значно послабив стимулююче вплив цієї санкції. Варто було б установити розмір плати за користування чужими коштами рівним дворазовій дисконтній ставці банківського відсотка. Тоді вплив санкції на несправних дебіторів було б більш відчутним і стимулювало б їх до добровільного погашення боргів.

Будь-які боргові зобовязання організація-дебітор може виконати в добровільному порядку. Самий елементарний і найбільш розповсюджений шлях для цього - перерахування суми боргу на банківський рахунок кредитора. Якщо реквізити банківського рахунка кредитора невідомі і довідатися їхній неможливо, боржник, вправі внести належні з його гроші чи цінні папери в депозит нотаріуса, а у випадках, передбачених законом, у депозит суду. Внесення грошової чи суми цінних паперів у депозит чи нотаріуса суду стане виконанням зобовязання і, отже, погашенням кредиторської заборгованості.

2.2. Склад і показники кредиторської заборгованості

У тих випадках, коли організація-дебітор не приймає ніяких заходів щодо добровільного повернення боргів, у кредиторів залишається можливість примусового стягнення, що у залежності від характеру кредиторської заборгованості здійснюється одним із двох способів: 1) у судовому чи 2) у позасудовому порядку.

Поняттям кредиторської заборгованості охоплюються боргові зобовязання організації-дебітора, що мають різне походження, а отже, різні юридичну природу і правовий режим, що, власне кажучи, обумовлює практичну необхідність використання погодженого на рівні закону понятійного апарата. Оскільки кредиторська заборгованість служить одним із джерел засобів, що знаходяться в розпорядженні організації-дебітора, неї показують у пасиві балансу. Облік кредиторської заборгованості ведеться, природно, по кожнім кредиторі окремо ("розрахунки з кредиторами" чи просто "кредитори"), а в узагальнюючих показниках відбивають загальну суму кредиторської заборгованості і дають її, розбиваючи на вісьмох груп.

За діючими правилами в поясненнях до бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати в числі інших додаткових даних указують зведення "про наявність на початок і кінець звітного періоду окремих видів кредиторської заборгованості". До складу кредиторської заборгованості входять показники по наступним позиціях:

- постачальники і підрядчики;

- векселя до сплати;

- заборгованість перед дочірніми і залежними суспільствами;

- заборгованість перед персоналом організації;

- заборгованість перед бюджетом і соціальними фондами;

- заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів;

- аванси отримані;

- інші кредитори.

У залежності від юридичної природи і правового режиму зазначені позиції можуть бути зведені до трьох груп.

Перша - це заборгованість організації перед бюджетом і соціальними фондами. Заборгованість перед бюджетом - це, недоїмки, тобто не сплачені своєчасно податки; нараховані податковими органами фінансові санкції; заборгованість по платежах прирівняним з погляду їхньої обовязковості до податків, наприклад, по платежах у дорожні фонди, митним зборам і іншим видам платежів, що надходять безпосередньо на казначейські рахунки у федеральний, регіональний чи місцевий бюджет (наприклад, платежі по державному зборі зараховують у федеральний бюджет на рахунки федерального казначейства). До цієї ж групи відноситься заборгованість по обовязкових платежах у позабюджетні фінансові фонди.

Друга група - заборгованість організації перед її персоналом: борги по виплатах працівникам заробітної плати, компенсаціям, платежам у порядку відшкодування шкоди, заподіяного здоровю чи працівників унаслідок смерті працівника на виробництві.

Третя група - заборгованість перед партнерами і контрагентами по договірних і корпоративних зобовязаннях: борги по платежах постачальникам за поставлені товари, підрядчикам - за виконані роботи з повернення отриманих, але невідпрацьованих авансів, оплата векселів. Тут же заборгованість організації перед учасниками (засновниками) по виплаті їм доходів (дивідендів) і заборгованість чи холдингу фірми-засновника перед дочірніми суспільствами по оплаті внесків у статутний капітал, по компенсації збитків, заподіяних дочірньому суспільству з вини основного суспільства. Борги третьої групи досить різноманітні, тому далеко не всі їх види зазначені в Положенні по бухгалтерському обліку (вони охоплені одним відверненим терміном - "Інші кредитори").

2.3. Планування кредиторської заборгованості

Планування погашень по зобовязаннях здійснюється фінансовими чи менеджерами безпосередньо центрами фінансової відповідальності по статтях бюджету, установлених регламентом. У рамках своєї компетенції і доцільності фахівці можуть визначати можливі варіанти планування заборгованості, використовуючи як прогнози "Розрахунки з постачальниками", визначаючи відстрочки платежів по конкретних контрактах і "Кредиторська заборгованість минулих періодів", установлюючи графіка погашення заборгованості по клієнтах, так і на основі бізнес-прогноз "Графік фінансування", що є спрощеною формою формування кредиторської заборгованості.

Прогноз призначений для планування величини кредиторської заборгованості і кількості днів її рівномірного погашення, суми авансів і відстрочки поточних платежів по статтях і елементам бюджету.

Основою для складання видаткової частини бюджету руху коштів повинні бути операційні бюджети всіх напрямків діяльності компанії і графік погашення заборгованості, що визначають наступні групи платежів, встановлені в прогнозі "Графік фінансування":

* планові платежі по усіх видах податків і зборів перед бюджетом і позабюджетними фондами;

* обслуговування кредитів, що містять план виплат по основному боргу і відсоткам;

* витрати по оплаті праці;

* зобовязання перед постачальниками за матеріали, що поставляються, забезпечення енергоресурсами;

* зобовязання перед замовниками за виконані роботи;

* фінансування управлінських і комерційних витрат;

* графік інвестиційних виплат за придбання і модернізацію основних засобів;

* інші витрати.

По визначенню, кредиторська заборгованість - це тимчасово притягнуті підприємством і підмети поверненню фізичним і юридичним особам кошти. Кредиторська заборгованість відбиває вартісну оцінку фінансових зобовязань підприємства перед різними субєктами економічних відносин і визначається, як:

Кз = РАС x Оп / Р, де

РАС - матеріальні витрати + величина відкладених виплат стороннім організаціям;

Оп - відстрочка платежів у днях,

P - тривалість періоду в днях.

Для планування кредиторської заборгованості на короткостроковий період можна умовно приймати, що погашення заборгованості виробляється рівними частками протягом запланованої кількості днів додатково до поточного платежам, з урахуванням суми виданих авансів. При розрахунку витрати коштів сума платежу поділяється на кількість днів місяця і зміщається щодо місяця в обсязі, що приходиться на період відстрочки.

Прогнозний розрахунок кредиторської заборгованості є одним з основних етапів формування бюджету руху коштів і прогнозного балансу, а також для виконання фінансового аналізу.

Для аналізу стану кредиторської заборгованості використовуються коефіцієнти оборотності кредиторської заборгованості, що відносяться до групи показників ділової активності.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, що виражається в числі оборотів за період, можна розрахувати:

Кокз = Рп / Кз, де

Рп - вартість реалізованої продукції (собівартість);

Кз - середньорічна кредиторська заборгованість.

Період обороту (погашення) кредиторської заборгованості, розраховується в днях:

Покз = 360/ Кокз

Важливість аналізу і керування кредиторською заборгованістю обумовлюється її значною часткою в поточних пасивах підприємства, її зміни помітно позначаються на динаміку показників його платоспроможності і ліквідності.

Поточне фінансове благополуччя підприємства значною мірою залежить від того, наскільки вчасно воно відповідає по своїх фінансових зобовязаннях.

Фінансове планування бюджету, організація керування фінансовими потоками є підставою для складання платіжного календаря підприємства, що є інструментом оперативного планування і складається на невеликий проміжок часу з детально можливою точністю.

3. Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості ТОВ ”Юнігран”

Протягом 2006-2007 рр. грошовий поток від операційної діяльності до змін у чистих оборотних активах ТОВ «Юнігран» був додатнім і його значне збільшення (у 3,1 рази) відбулось у 2006 році до 27 282,4 тис. грн. за рахунок збільшення чистого доходу від реалізації на 58,8%. У 2006 році відбулось значне збільшення чистого оборотного капіталу на суму 11 093,0 тис. грн. Грошовий поток від операційної діяльності протягом періоду збільшувався від 4 962,6 тис. грн. (у 2004 році) до 16 189,4 тис. грн. (у 2006 році).

Протягом аналізованого періоду Товариство здійснювало інвестиції в основний капітал (придбання обладнання з видобутку і дроблення гранітів) на суму 43 768,5 тис. грн., зокрема у 2005 році на суму 27 048,9 тис. грн.

Фінансування інвестиційної діяльності зійснювалось за рахунок операційної і фінансової діяльності. Так протягом аналізованого періоду різниця між отриманими і погашеними кредитними ресурсами становила 1 035,3 тис. грн., Товариство випустило облігації серій «В» і «С» на суму 10 000,0 тис. грн. і збільшило власний капітал на суму 2 450,0 тис. грн.

Таблиця 3.1. Таблиця показників покриття боргових зобовязань ТОВ «Юнігран» за 2005 - 2007 рр.

Як видно з наведеної у таблиці інформації, покриття показника EBITDA відсотків на обслуговування боргу протягом аналізованого періоду становило 9,01 - 29,90 разів. Відношення показника EBITDA до загальних витрат на обслуговування кредитних ресурсів зменшувалось з 5,46 разів (у 2005 році) до 0,96 разів (у 2007-році).

Чистий рух коштів Товариства від операційної діяльності до змін у чистих оборотних активах протягом аналізованого періоду збільшився з 8 701,7 тис. до 27 282,4 тис. грн., зокрема у 2007 році у 3,1 рази за рахунок зростання чистого доходу від реалізації на 58,8%. У 2007 році відбулось значне зменшення чистого оборотного капіталу на суму 11 093,0 тис. грн., грошовий потік від операційної діяльності (після змін у чистих оборотних активах) протягом періоду збільшувався від 4 962,6 тис. грн. (у 2004 році) до 16 189,4 тис. грн. (у 2007 році). Протягом аналізованого періоду Товариство здійснювало інвестиції в основний капітал на суму

43 768,5 тис. грн., зокрема у 2007 році - 27 048,9 тис. грн. Фінансування інвестиційної діяльності здійснювалось за рахунок операційної та фінансової діяльності, протягом аналізованого періоду Товариство збільшило статутний капітал на суму 2 450,0 тис. грн., випустило облігації серії «В» і «С» на суму 10 000,0 тис. грн., різниця між отриманими і погашеними кредитними ресурсами протягом періоду становила 1 035,3 тис. грн. Відношення показника EBITDA до фінансових витрат у аналізованому періоді перебували на досить високому рівні, відношення EBITDA до всіх витрат на обслуговування боргу починаючи з 2005 по 2007 роки зменшилось до 0,96 разів.

Станом на 31.03.2007 року заборгованість за кредитами ТОВ «ЮНІГРАН» за короткостроковими кредитними лініями та овердрафтами становить 5 726,0 тис. грн.

Компанія 22.06.2006 р. уклала кредитний договор з «КРД (філія) Райфайзен Банк Аваль» строком дії до 21.06.2007 р. на відкриття відновлюваної кредитної лінії в розмірі 7 000,0 тис. грн. під 16% річних на поповнення обігових коштів під заставу рухомого майна (транспортних засобів, бурових установок, іншого обладнання). Заборгованість за кредитною лінією станом на 31.03.2007 року становила 4 500,0 тис. грн.

Заборгованість за наведеним договором було погашено і 12.06.2007 р. укладено новий договор з «КРД (філія) Райфайзен Банк Аваль» строком дії до 05.06.2008 р. на відкриття відновлюваної кредитної лінії в розмірі 20 000,0 тис. грн. під 15% річних на поповнення обігових коштів під заставу рухомого майна (транспортних засобів, бурових установок, іншого обладнання). Заборгованість за кредитною лінією станом на 01.07.2007 року становила 6 935,0 тис. грн.

Також у травні 2007 року було укладено договор з «КРД (філія) Райфайзен Банк Аваль» на відкриття бланкового овердрафту в розмірі 3 000,0 тис. грн. з нарахуванням диференційованої ставки за користування ним в розмірі до 16% річних строком дії 1 рік. Заборгованість за овердрафтовим кредитом станом на 01.07.2007 р. складала 114,5 тис. грн.

Протягом І кварталу 2007 року компанія сплатила відсотків «КРД (філія) РайфайзенБанкАваль» в сумі 135 847,33 грн. за користування овердрафтом та кредитною лінією.

У ІІІ кварталі 2006 року було укладено кредитний договір на 3 роки з АКІБ «Укрсиббанк» на відкриття кредитної лінії на суму 1 582,0 тис. грн. із річною ставкою в сумі 15,5% з метою оплати певного контракту на поставку обладнання під забезпечення майнових прав та обладнання по цьому контракту. Станом на

01.07.2007 р. заборгованість за цією кредитною лінією становила 1 047,9 тис. грн. Протягом І кварталу 2007 року компанія сплатила відсотків в сумі 53 252,09 грн. за користування цією кредитною лінією, та тіла кредиту в сумі 178,0 тис. грн.

Станом на 31.07.2007 р. ТОВ «Юнігран» мав 3 кредитні договори на суму 11 582,0 тис. грн.,заборгованість за якими становила 5 726,0 тис. грн. У травні 2007 року було погашено кредитну лінію перед «Райффайзен Банк» і відкрито нову кредитну лінію з лімітом на суму 20 000,0 тис. грн. Таким чином станом на 01.07.2007 р. сума ліміту за трьома кредитами Товариства становила 24 582,0 тис. грн., а заборгованість 8097,4 тис. грн. Відсоткові ставки за кредитами становлять 15,0-15,5% річних, у заставу надано транспортні засоби, бурові установки та іншеобладнання компанії, погашення кредиті відбуватиметьсяу 2008-2009 роках.

Для проведення аналізу дебіторської заборгованості ТОВ потрібно розрахувати такі коефіцієнти як Оборотність дебіторської заборгованості, Період погашення ДЗ, Частка ДЗ в поточних активах.

Для розрахунку коефіцієнтів використовується бухгалтерський баланс і Звіт про фінансові результати.

Формули за якими будуть розраховуватись коефіцієнти:

1. де ВР - виручка від реалізації; ДЗ - дебіторська заборгованість.

2.

3.

Таблиця3. 2.

Зведена таблиця даних форм 1-м, 2-м бухгалтерського обліку ТОВ «Юнігран»

Таблиця 3.3

Зведена таблиця розрахунків коефіцієнтів для аналіу дебіторської заборгованості ТОВ «Юнігран»

Виходячи з даних результатів можна зробити такі висновки:

1. Найвища оборотність ДЗ помітна в 2007-тому році, що є в два рази більшою ніж в 2005-гому і в 5 разів більше ніж в 2006-тьому. Отже в 2007-тому році фірма максимізувала швидкість оборотів ДЗ, тим самим в значній мірі зменшивши ризик її непогашення. Видно що підприємство в 2007-тому році проводило агресивну політику стягнення платежів і досягло чималих результатів у збуті продукції. Збільшення оборотності ДЗ є позитивним в роботі підприємства.

2. Період погашення ДЗ ТОВ з точки зору науковців можна вважати нормальним, так як він не перевищує 60-ти днів.

3. Показник Частка ДЗ в поточних активах впливає на рівень ліквідності ДЗ. Як видно з нижчеподаної діаграми - в останньому періоді частка ДЗ в активах відчутно зменшилась (на 25 %). Ця зміна підвищила показник ліквідності дебіторської заборгованості.

Таблиця 3.4. Динаміка показників ефективностіуправління дебіторською заборгованістю

Протягом аналізованого періоду фінансування діяльності ТОВ «Юнігран» відбувалось переважно за рахунок власного капіталу, меншим чином за рахунок поточних і довгострокових зобов`язань.

Власний капітал Товариства протягом аналізованого періоду більшився у 8,8 разів до 41 338,9 тис. грн. (станом на 31.03.2007 р. - 60,0% від пасивів), за рахунок дворазового збільшення статутного капіталу (у 2005 р. до - 1 750,0 тис. грн. і у 2006 році до - 10 000,0 тис. грн.) і ерозподіленого прибутку який збільшувався протягом аналізованого періоду і станом на 31.03.2007 р. складав - 31 338,9 тис. грн.

У аналізованому періоді відбулось збільшення поточних зобов`язаньз 4 001,1 тис. грн. (5,4% від пасивів) до 17 230,4 тис. грн. (15,0% від пасивів). Станом на 31.03.2007 р. поточні зобов`язання складалися з: короткострокових кредитів банків на суму 5 726,0 тис. грн., кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на суму 3 784,4 тис. грн., кредиторської заборгованості з розрахунків на суму 2 912,0 тис. грн. та інших поточних зобов`язань на суму 4 807,1 тис. грн.

Протягом 2005 року відбулось суттєве збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, яка на 31.12.2005 р. становила - 11 043,3 тис. грн., на кінець 2006 року кредиторська заборгованість зменшилась до 2 897,9 тис. грн. Структура кредиторської заборгованості станом на 31.03.2007 р. наведена в таблиці (Таблиця 3.5.).

Таблиця 3.5. Структура кредиторської заборгованості ТОВ ”Юнігран”

Найбільшим з кредиторів підприємства, станом на 31.03.2007 р., є Південно-західна залізниця, питома вага якої у структурі кредиторської заборгованості за поставлену продукцію становить - 26,2%. Частки інших компаній, серед яких присутні «Юнігран-сервіс» і Малинський каменедробильний завод не перевищують 11,2%.

Кредиторська заборгованість з розрахунків станом на 31.03.2007 р. складалася, в основному, з одержаних авансів на суму 2 611,0 тис. грн.

Під іншими поточними зобов`язаннями, станом на 31.03.2007 р. на суму 4 807,1 тис. грн. Товариство обліковує зобов`язання за поставлене обладнання.

У довгострокових зобов`язаннях, станом на 31.03.2007 р. на суму 10 298,0 тис. грн., або 25,0% від пасивів, компанія обліковує кошти отримані від розміщення облігацій (10 000,0 тис. грн.).

Висновок

Важливість аналізу і управління кредиторською заборгованістю обумовлена ще й тим, що, складаючи значну частку поточних пасивів підприємства, її зміни помітно позначаються на динаміці показників його платоспроможності і ліквідності.

Аналіз кредиторської заборгованості підприємства проводиться на основі використання його фінансової звітності: бухгалтерського балансу і форми № 5. Для того щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами масштабів діяльності підприємства, при розрахунку ряду коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості використовуються показники фінансових результатів

Прискорення оборотності засобів у розрахунках і скорочення термінів оборотності в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Показники оборотності доцільно порівнювати з нормативними показниками. На жаль, у даний час відсутня нормативна база таких показників у галузевому розрізі. А оскільки вона ґрунтується в тому числі і на аналізі тимчасових рядів, її і неможливо розробити при постійно змінюючихся соціально-економічних умовах і регулюючій правовій базі в Україні. Тому в даний час приходиться або розглядати й аналізувати динаміку показників оборотності, або порівнювати їх з рівнем, досягнутим успішно діючими підприємствами аналогічного профілю, що функціонують у тих же умовах.

Збільшення періоду оборотності дебіторської заборгованості може свідчити про погіршення умов оплати продукції (послуг) по договорах, фінансових утрудненнях у споживачів, зниженні ефективності діяльності маркетингових і збутових підрозділів та ін.

Велике значення при дослідженні дебіторськ ...........