Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

1.1 Вплив абіотичних і біотичних факторів на відтворювальну функцію корів

1.2 Принципи і фактори родів

1.3 Передвісники отелення

1.4 Перебіг родів

1.5 Перебіг післяотельного періоду

1.6 Корекція післяотельного періоду

1.7 Диференціація нормального і патологічного перебігу післяотельного перебігу

1.8 Роль адсорбентів у раціоні корів

1.8.1 Сорбенти та їх природні властивості

1.9 Заключення до огляду літератури

2.Власні дослідження

2.1 Матеріали і методи дослідження

2.2 Характеристика господарства

2.3 Результати власних досліджень і їх обговорення

2.4 Розрахунок економічної ефективності

3. Охорона праці в галузі

4. Екологія

Висновки

Пропозиції виробництву

Список літератури

Вступ

Фундаментальними підвалинами впровадження програми стабілізації економіки і зростання рівня життя населення України є інтенсифікація сільськогосподарського виробництва.

Зростання обсягів виробництва продукції тваринного походження повинно здійснюватися завдяки впровадженню сучасних технологій розведення тварин, ефективних профілактичних, діагностичних та лікувальних міроприємств [36].

Останнім часом однією з причин, що стримує позитивні тенденції у розвитку тваринницької галузі є неплідність маточного поголівя великої рогатої худоби, що викликана неправильними умовами утримання, незбалансованою, неповноцінною годівлею, порушенням правил штучного осіменіння, патологією статевих органів та інших органів тварин [6].

В останні роки і зараз досить часто можна натрапити на інформацію про захворювання з порушенням функції репродуктивної системи корів у різних природно-кліматичних зонах. Їх обґрунтування основане на втраті рівноваги і порушенні активності абіотичних, біотичних і антропогенних факторів.

На частині території Житомирщини та інших областей України і межуючих з нею держав, зміни в навколишньому середовищі повязані із забрудненням цих територій радіоактивними речовинами внаслідок аварії на ЧАЕС, яка залишила низку глобальних проблем і питань перед радіобіологічною наукою. Значна увага в даний час спрямована на вивчення впливу малих доз радіаційного випромінення на екологію і, перш за все, на живі організми з урахуванням їх віку, механізму біологічної дії опромінення малої інтенсивності в сукупності з іншими чинниками навколишнього середовища, відповіді організму на них, методів і заходів профілактики захворювань людей і тварин, довготривалих прогностичних даних щодо наслідків такого впливу.

Накопичення в ґрунті і наступне забруднення рослинності, продуктів харчування і кормів ізотопами радіоактивних елементів створило умови для тривалої дії на мешканців і тварин цих територій малих доз іонізуючого випромінення. Пролонгована радіаційна дія на організм вагітних, плода, новонароджених і дітей і тварин різних вікових груп практично не вивчено [26].

Досліди, що були проведені в період після аварії на ЧАЕС, довели присутність негативної дії радіації на здоровя людей і тварин. Помітно зросла загально соматична захворюваність жінок репродуктивного віку, вагітних та дітей, знизилась народжуваність, підвищилась мертвонародженість, смертність дітей від 1 до 14 років [10].

Чутливість великої рогатої худоби до постійного опромінення зниженими дозами радіоактивного випромінення виражається певними порушеннями відтворювальної функції.

Фактори абіотичного і біотичного походження, що певним чином впливають на репродуктивну здатність, можуть діяти окремо чи в комплексі як на окремих тварин, так і на групу тварин або навіть на цілі регіони. В зоні радіоактивного забруднення неплідність маточного поголівя великої рогатої худоби викликана змінами у внутрішніх органах під впливом різноманітних екзогенних і ендогенних чинників [6].

Значна кількість наукових робіт вітчизняних та зарубіжних вчених присвячена встановленню причин неплідності, розробці і впровадженню різних методів профілактики та інтенсифікації відтворювальної функції корів [30, 39, 45].

В наукових роботах окремих дослідників [11] є інформація про вивчення змін морфології та біохімічного складу крові у різних видів свійських тварин, які довго перебувають в умовах дії на них малих доз іонізуючого випромінення. Дуже мало повідомлень у наукових роботах про дію малих доз радіонуклідів на амінокислотний склад крові тварин і накопичення радіонуклідів в провізорних органах періоду вагітності.

Актуальність теми. Впровадження і здійснення фундаментальних наукових досліджень, спрямоване на встановлення основних закономірностей виникнення та розвитку змін в людському і тваринному організмах, які появилися під дією абіотичних факторів, в тому числі і радіації внаслідок аварії на ЧАЕС, та знаходяться на протязі довгого часу в таких умовах є актуальними і дуже важливими. В першу чергу це стосується обміну речовин в організмі корів у період тільності, оскільки вона збігається з періодом лактації і сухостою, які проходять із суттєвими змінами в обміні речовин.

Частково дана проблема описана в наукових роботах, розроблених рекомендаціях, щодо ведення сільського господарства на територіях забруднених ізотопами радіоактивних елементів (Йохансон К. із. співав., 1996; Можар А.А., 1996; Романов Л.М., 1996).

Застосування адсорбентів з метою дослідження їх впливу на перебіг тільності, отелення і післяотельного періоду та стану новонароджених має важливе практичне значення.

Серед великого різноманіття природних адсорбентів найбільшого практичного застосування набули високодисперсні шарувальні силікати (сапоніт, бентоніт, гідрослюда, нонтроніт) та шарувально-стрічковий силікат палигорcькіт (Кадошкінов В.М., 1997).

В галузі скотарства молочного напряму їх дію вивчали здебільшого з метою отримання відносно чистої продукції.

Окремі автори вважають, що зниження процесу адсорбції і накопичення радіонуклідів в тваринному організмі можливе при складанні спеціальних раціонів направленої дії шляхом введення в її склад речовин з високоадсорбційними властивостями [35].

Виходячи з цього, ми вивчали вплив сапоніту, введеного до складу раціону, на перебіг тільності, отелень та післяотельного періоду корів в умовах господарства, що розташоване на відносно чистій від радіонуклідів території.

Розділ 1.

Огляд літератури

У розділі представлені літературні відомості щодо впливу різних екологічних факторів на організм свійських тварин і статеві органи, зокрема про причини і фактори, що обумовлюють виникнення та перебіг отелу, післяродового періоду, та можливі їх корекції шляхом згодовування різних мінеральних речовин.

1.1 Вплив абіотичних і біотичних факторів на відтворювальну функцію корів

Серед абіотичних факторів зовнішнього середовища найбільший вплив на організм мають: температура, тиск, повітря, відносна вологість, інсоляція, освітлення.

Повітряне середовище безпосередньо впливає на організм тварин і, перш за все, на обмін речовин та фізико-хімічні властивості крові [45], а також сприяє виникненню захворювань, зміні молочної продуктивності.

Статистичні дані вказують на достовірну залежність появи деяких захворювань корів як травми статевих органів, перебіг важких отелів, гнійних запалень статевих органів і затримання посліду від пори року [40]. В умовах півночі з цілорічним утриманням тварин у приміщеннях відбуваються значні морфофункціональні зміни в яєчниках, що призводять до тривалої неплідності [11].

Стан відтворення стада визначається низкою технологічних і господарсько-організаційних факторів [49]. Встановлена залежність відтворювальної здатності корів від їх концентрації в приміщенні. При підвищеній щільності поголівя у дію вступають внутрішні регулюючі системи організму, які ведуть до зниження запліднюючої здатності тварин [17].

На сьогоднішній день накопичена значна інформація про залежність росту і розвитку тварин від віку досягнення статевої зрілості, інтенсивності і тривалості їх використання, рівня продуктивності від повноцінності годівлі [17, 50], тобто забезпечення організму поживними і біологічно активними речовинами, що мають вплив на морфологічний і функціональний стан органів та систем, включаючи статеву [1].

Велику роль у відтворенні тварин відіграють вітаміни. Вони впливають на процеси оновлення структур матки, імунні взаємозвязки, підвищення запліднення, повноцінність статевих циклів. Особлива роль у забезпеченні тварин вітамінами належить вітаміну А, головною природною формою якого є каротин. Недостатня кількість каротину в кормах призводить до кератизації слизових оболонок статевих органів, внаслідок чого тварини втрачають здатність до запліднення. Інколи запліднення настає, але зигота, яка утворилася, розсмоктується [49].

Вітамін А має велике значення в регуляції статевого циклу, підтриманні фізіологічного стану ендометрію і скоротливої властивості матки [36].

Дефіцит вітамінів А та Е в раціоні призводить до зниження неспецифічної резистентності організму корів [21].

1.2 Причини і фактори родів

Родовий акт - складний біологічний процес до цього часу ще не вивчений достатньо. Регуляція родової діяльності при її порушенні перебуває в прямій залежності від наших знань, що стосуються вивчення різних ланок цього складного у біологічному відношенні процесу.

Спираючись на літературні дані треба мати на увазі, що в розвитку і підтриманні родової діяльності необхідно враховувати такі причинні фактори: нервово-рефлекторні, гормональні, нейро-гуморальні, біоенергетичні, метаболічні, трофічні, механічні [33].

Характеристику перебігу родів у свійських тварин описав А.П. Студєнцов [39]. За його визначенням, родовий акт - це фізіологічний процес, який закінчується виведенням з організму матері дозрілого життєздатного плоду та визнання плодових оболонок і навколородових рідин.

Таким чином, отелення настає в результаті функціонування складного комплексу нейрогуморальних факторів під контролем центральної нервової системи та її найвищого відділу - кори головного мозку.

1.3 Передвісники отелення

Значна частина науковців у своїх працях серед багатьох симптомів передвісників отелення виділяють зміни стану крижово-сідничних звязок, піхви, вимя, виділення слизу із статевої щілини, зміни поведінки тварин [28, 31, 39].

Про терміни виникнення цих ознак немає єдиної думки.

За даними А.П. Студєнцова [39], таз стає родовим за 12 - 36 годин до початку виведення плоду, але звязки можуть розслаблятися ще за 1 - 3 тижні до отелення. Аналогічні дані наводять Д.Д.Логвінов [31], Г.В. Звєрєв із співавторами [36].

У своїй публікації низка авторів, виходячи і з власних спостережень вказують, що набряк статевих губ розвивається в різних тварин одного виду неоднаково, а у деяких зовсім відсутній до початку отелення [49].

Розрідження слизової пробки шийки матки і самовільне виділення її із статевої щілини як один із передвісників отелення виявляється за 1 - 2 дні до отелення [28, 36, 38, 46, 50].

Виділення молозива А.П. Студєнцов [39], Г.В. Звєрєва із співавторами [36], спостерігали за 2 - 3 дні.

Зміни в поведінці тварин як ознаки передвісників отелення, за спостереженнями В.С. Шипілова і співавторів [47], виявляються по-різному: одні тварини весь час стоять і піднімають хвіст, другі - переступають тазовими кінцівками; у третіх можуть бути одночасно всі перераховані ознаки.

Із описаного вище видно, що передвісники отелення проявляються певними симптомами, які при ретельному спостереженні доступні для урахування і можуть з успіхом використовуватися для передбачення часу отелення.

1.4 Перебіг родів

У родовому акті прийнято виділяти три стадії: підготовчу або розкриття і розширення шийки матки, виведення плоду або народження теляти і послідову або вигнання плодових оболонок та залишків навколоплодових рідин.

Розкриття і розширення каналу шийки матки відбувається з боку внутрішнього її отвору до піхви. Цьому сприяє значно виражений естрогенний фон і тиск плодових оболонок: А.П. Студєнцов [39].

Повідомлення про тривалість підготовчої стадії родів у корів дуже різні. Так, окремі автори у своїх роботах [5, 28, 31, 46] наводять дані із власних спостережень, що підготовча стадія у корів триває 3 - 12 годин.

На думку В.С. Шипілова і А.М. Лобікової [48], продовження підготовчої стадії залежить від умов утримання корів до родів.

Після завершення розкриття шийки матки в тазову порожнину породіллі вклинюється плід в оболонках і тисне на внутрішнє гирло шийки матки. Це рефлекторно викликає виділення окситоцину, під впливом якого перейми стають довшими, паузи - короткими. Зовнішня зміна ритму скорочень матки характеризується розривом або виходом плодового міхура із родових шляхів, що свідчить про початок стадії виведення плоду. Незадовго до цього корова, як правило, лягає .

Зникнення потуг проявляється рефлекторно внаслідок подразнення нервових закінчень родових шляхів плодом, який вклинився в тазову порожнину. Скорочення мязів діафрагми і черевного пресу призводить до максимального підвищення тиску в черевній порожнині. Встановлено [12, 42], що ці скорочення у корів продовжуються 2 - 7 с. і періодично чергуються з паузами.

При проходженні голови плоду через статеву щілину активність перейм і потуг досягає найвищого напруження. Після виходу голови настає коротка пауза. Потім під впливом сильних перейм і потуг виводяться із родових шляхів плечовий пояс і груди теляти. Після цього знову настає пауза, по закінченні якої під дією перейм і потуг плід виходить повністю. Пуповина, як правило, обривається в процесі родів, але в окремих випадках теля може народжуватись з непошкодженою пуповиною. Роди при тазовому передлежанні відбуваються в тій же послідовності і зустрічаються в 4 - 5 % випадків [47].

Ряд дослідників і науковців у своїх роботах наводять дані, що стадія виведення плоду триває від 20 хвилин до 3 - 4 годин і більше [21, 39, 46].

Г.М. Калиновський, О.А. Омельяненко відмічають, що виведення плоду у корів проходить за 84 ± 11 хв. [20].

Зразу ж після народження теляти настає пауза в перебігу отелення. Через певний час знову відновлюються перейми і слабо помітні потуги, які сприяють вигнанню посліду і залишків навколоплодових рідин.

Процес виділення посліду корів безпосередньо залежить від особливостей плацентарного звязку [28]. Активність маткових скорочень у цей період сприяє порушенню звязку між карункулами і котиледонами і призводить до вигнання плодових оболонок [16].

До головних причин, що обумовлюють виділення посліду належать зменшення обєму порожнини матки, тертя стінки матки і карункулів [29].

За даними Г.М. Калиновського, А.О. Омельяненко [20], послідова стадія родів у корів становить 756 ± 73 хв.

За спостереженнями інших дослідників, на стадію виділення посліду впливають годівля, умови утримання та пора року: в осінньо-зимовий період послід виділяється 3,51 ± 0,2 і 4,1 ± 0,17 год., в зимово-весняний - 4,05 ± 0,13 і 4,03 ± 0,16 год. відповідно [33, 40].

З наведених даних видно, що перебіг родового акту вивчали багато дослідників. Проте, як свідчать їх повідомлення, питаннями впливу низьких доз тривалого радіоактивного опромінення на перебіг тільності і отелень цікавились окремі дослідники. Зокрема А.С. Ревунець встановив, що добавка сапоніту до раціону корів в умовах радіаційного забруднення, як з погляду його сорбційних властивостей, так і вмісту мікроелементів має важливе значення для перебігу фізіологічних процесів в організмі тільних.

1.5 Перебіг післяотельного періоду

З виділенням посліду отел закінчується і тварина вступає в новий період життя, який називається післяотельним або пуерперальним [5, 16, 39].

Всі літературні дані відносно терміну закінчення післяотельного періоду та інволюції статевого апарату корів неоднозначні.

Деякі дослідники визначають, що повна інволюція статевого апарату корів закінчується впродовж 3 - 4-х тижнів після отелення одночасно із завершенням інволюції матки [29].

При нормальних умовах годівлі і утримання інволюція статевого апарату у здорових корів закінчується на 17 - 18 - й день після отелення не тільки за клінічними ознаками, а і за гістологічною будовою мязових елементів та ендометрію. Інші автори встановили, що клінічна інволюція статевого апарату у корів при стійловому утриманні закінчується на 23 - 26 день, а при пасовищному - на 17 - 19 день [13].

Основними природними факторами, що прискорюють перебіг післяотельного періоду і посилюють інволюційні процеси в статевих органах корів, є покращення годівлі і утримання [21], активний моціон, моціон з бугаєм - пробником [47, 48].

У високопродуктивних корів з незбалансованою годівлею і без активного моціону повна інволюція матки після отелення не настає до 40 - 45 днів.

При дворазовому доїнні корів інволюція статевого апарату закінчується швидше, ніж при чотирикратному.

За даними деяких дослідників, частота роздратування вимя впливає на інтервал від отелення до наступної тічки. Такий ефект вони пояснюють виділенням ЛТГ, який призводить до тривалого збереження жовтого тіла вагітності [15].

1.6 Корекція післяотельного періоду

Для стимуляції інволюції статевого апарату корів застосовують різні фармакологічні препарати [27, 42]. З урахуванням одержаних результатів [25] були розроблені патогенетичні методи профілактики і лікування токсикозів тільних з включенням комплексної обробки антиоксидантами, використанням сорбентів, внутрішньосудинної фотомодифікації корів, що дозволило на 5 - 6 % зменшити акушерську допомогу під час отелів, на 10% - затримання посліду і післяотельну патологію матки порівняно з контролем.

За іншою інформацією для корекції функціональної діяльності матки і статевих залоз, профілактики і терапії ускладнень при отеленні і після отелення пропонують фізіотерапевтичні методи - електростимуляцію і лазеротерапію.

Цікавим є повідомлення про застосування нового препарату івренолу для профілактики затримки посліду у корів, який не тільки посилює скоротливу діяльність матки, але й знімає ряд реакцій симпатичної нервової системи, виявляє аналгетичну дію, що є дуже важливим у процесі інволюції матки після отелення.

За даними низки дослідників, перебіг отелень за однакових умов годівлі і утримання, але при згодовуванні цеоліту і хумоліту, був у два рази легшим ніж у контрольних тварин. За таких позитивних результатів науковці радять вводити до раціону мінеральну речовину, що поліпшує загальний стан організму і його родову діяльність [24, 42].

1.7 Диференціація нормального і патологічного перебігу післяотельного періоду

Повноцінна і збалансована годівля, добрі умови утримання, правильний догляд та експлуатація забезпечують нормальний перебіг тільності, отелення і післяотельного періоду.

Наукове обґрунтування суті фізіологічних процесів, що відбуваються в організмі самки після отелення, подане в багатьох працях [16, 38, 39, 50].

Зворотній розвиток статевих органів після отелення залежить, в основному від підготовки тварин до отелення, годівлі та утримання у період тільності, від перебігу отелення.

Швидкій інволюції статевих органів сприяють контакт корови з телям у перші2 - 5 днів після отелення [46]. Важливе значення для перебігу післяотельного періоду має активний моціон [50].

З метою стимуляції інволюційний процесів статевого апарату застосовують масаж [14], електростимуляцію матки низькочастотними модульованими імпульсами.

Незбалансована годівля, неправильна експлуатація, стреси, несприятливі фактори зовнішнього середовища призводять до порушення інволюції матки в післяотельний період. Часто виникає субінволюція матки, що характеризується гальмуванням ретракції мязів, регресію карункулів, дегенеративно-регенеративних процесів в ендометрії Г.М. Калиновський [18], В.С. Шипілов, В.А. Чирков [48]

Клінічні методи диференціації нормального перебігу післяотельного періоду від патологічного є досить ефективними.

Спираючись на власні дослідження деякі дослідники [2], інволюцію матки в післяотельний період оцінюють за 3 - бальною системою:

­ нормальна інволюція матки завершується до 21 - го дня (1 бал);

­ затримана інволюція - впродовж 22 - 28 днів (2 бала);

­ тривала інволюція - 29 - 35 днів (3 бала).

Гришко Д.С. [8] стверджує, що ще за 7 днів до отелення у корів, які захворіли на субінволюцію матки, було встановлене підвищення температури тіла до 40,2 ± 0,22 С, частоти пульсу до 88,4 ± 4,18 ударів за хвилину і дихальних рухів до 40,4 ± 2,53 за хвилину.

Підвищення температури тіла корів на 21 - 25 день після отелення є ознакою охоти. Інший дослідник зазначає, що виділення лохій з матки протягом 20 - 30 і 45 днів після отелення є характерною ознакою субінволюції матки [16].

Виділення кровянистих лохій і вібрація середніх маточних артерій більше 4 днів після отелення є реальною ознакою субінволюції матки.

У корів з неускладненим отеленням і післяотельним періодом 12 - 18 годин у шийці матки утворюється слизова пробка. Виділення лохій розпочинається з 3 - го дня після отелення і завершується за 15,4 ± 0,78 днів [8].

Окремі автори підкреслюють, що не всі випадки патологічного стану органів розмноження після отелення можна діагностувати клінічними дослідженнями [23, 39].

1.8 Роль адсорбентів у раціоні корів

Вивчення обміну речовин у корів показало, що мінеральні речовини в організмі беруть активну участь у найрізноманітніших життєвих функціях організму [7]. До таких мінералів належать цеоліт, глауконіт, вертикуліт, клиноптилоліт, модерніт, сапоніт та інші кремнеземи [35].

1.8.1Сорбенти та їх природні властивості

На значних територіях України та інших держав після аварії на ЧАЕС склалася ситуація, яка характеризується підвищеним рівнем радіонуклідів, особливо цезію. Вони тривалий час надходять в організм і призводять до внутрішнього малоінтенсивного опромінення. За таких умов найбільш доцільним є використання засобів і харчових добавок природного походження, що мають виражені сорбційні властивості. Вони характеризуються відсутністю токсичної дії і їх застосування може продовжуватися тривалий час. Ними можуть бути комплексони, іонообмінники, альгінати, пектини. Серед природних сорбентів поширеного застосування набули високодисперсні шарувальні силікати (бентоніт, сапоніт, нонтроніт, гідрослюда) та шарувально-стрічковий силікат - палигорськіт.

Сапоніт - (мильний камінь) - лужний алюмосилікат, що має високі звязуючі, адсорбційні і катіонообмінні властивості. В основі його кристалічної решітки знаходиться магній.

Фізико - хімічні властивості сапоніту: бентонітове число - 10 - 11 од., рН водної суспензії (при розведенні 1:20 ) - 7,2, набрякання - 1,0 - 1,8 рази, калоїдність - 20,0 - 25,3 од., сумарна швидкість обмінних катіонів становить 19,5 мг, екв. На 100 г сухої маси, що свідчить про здатність сапоніту до адсорбції і катіонообміну. За сумарною ємкістю обмінних катіонів та хімічним складом сапоніт є природним джерелом ряду макро- і мікроелементів для сільськогосподарських тварин [22].

Сапонітову глину добувають у Славутському районі Хмельницької області у родовищі Ташківське. Хімічний склад сапоніту: Mg[SiO₁₀](OH₂)nH₂O, алюміній у вигляді ізомерних домішок Al₂O₃, Fe₂O₃, Cr₂O₃, NiO, FeO.

Сапоніт за особливостями будови кристалічної структури належить до триоктаедричних смектитів і містить у своєму складі рухомі форми багатьох мінералів: скандію ,берилію, молібдену, необію, вісмуту, барію, лантану, цирконію, літію, кобальту, марганцю, йоду, фосфору, сірки, натрію, кальцію, азоту, кисню, вуглецю, водню, галію, хрому, олова, ітрію, ванадію, германію, нікелю [14, 22, 27]. Отже, такий склад дає підстави розглядати важливу роль препарату для організму тварин і людини. Враховуючи показники сорбційної ємкості сапоніту, добове його надходження до організму людини не повинне перевищувати 35 г.

Природні мінерали - сапоніт, клиноптилоліт, хумоліт, глауконіт у рубцевій рідині мають відносно нижчу здатність сорбувати радіонукліди, ніж у розчині кальцію хлориду, а сорбційні властивості фероцину і інпрегнованої глини були досить високими в обох розчинах.

Встановлено, що при застосуванні анальгіну натрію та фероцину спостерігається вибіркове виведення радіонуклідів: для анальгіну натрію - Sr - 85 на 48% (Р<0,01), цезію 137 - на 18%, фероцину цезію 137 - 90%, (Р < 0,001), Sr 85 на 38%.

Цеолітова мука зменшує перехід радіоцезію від корів до молока на 27 - 30 добу в 2,3 - 2,8 раза. Ряд дослідників [31,33] вказують, що протягом перших годин після поїдання раціону з цеолітовою добавкою рівень аміаку в рубці знижується на 15 - 30 % та на 10 - 15 % зростає вміст пропіонату. Автори вважають, що цеолітове борошно тонкого помолу під час скорочень рубця і румінації перебуває більше у завислому стані порівняно з великими частинами, які швидше сидементують, поглинаючи азот аміаку, що є позитивною його дією на загальний обмін речовин.

Введення до раціону поросят 5% бентоніту зменшує рівень цезію 137 у мязах на 65%.

Підвищення в 1,5 - 2 рази вживання кальцію (8 - 10 г на добу) сприяє зменшенню накопичення радіоцезію на 30 - 70% [25].

Грищук Г.П. [9] вказує, що згодовування гумінату сприяє поліпшенню росту і розвитку тварин, підвищення стійкості при вирощуванні їх в умовах радіаційного забруднення.

Встановлено, що овоче-зернова суміш та продукти бджільництва, що містять компоненти рослинного і тваринного походження, при сумісному застосуванні мають радіозахисні властивості високої ефективності.

Дослідження захисних властивостей олій з насіння кавуна, гарбуза та кропу підтвердили їх виражену мембранотропну дію.

Препарат “Нирка-інь” попереджує розвиток післястресової каталазної активності та знижує рівень гемоглобіну. Ці результати дозволяють розглядати цей преперат, як речовину з протистресовими властивостями антиоксидантного механізму дії.

Отримані результати досліджень не дають підстав розглядати ентеросорбенти силарид - П і амарант як препарати з вираженою радіопротекторною дією.

Зручними для використання природних і синтетичних сорбентів є препарати у вигляді порошків, солі-лизунців, комбікорму, болюсів [33]. Під їх впливом забруднення основних продуктів тваринництва знижується в 2 - 8 разів.

Також встановлено, що класичним сорбентом є альгінова кислота, яка міститься в ламінаріях (морській капусті). Радіопротекторну властивість мають фенольні сполуки або дубильні речовини: таніни і катехіни чаю, особливо зеленого. При використанні препарату з морської капусти спостерігається вірогідне зменшення радіоактивного забруднення тварин як по відношенню до Cs 137 (на 59 %, р < 0,05) так і до Sr 85 (на 85%, р < 0,001) [45].

Як свідчать наведені літературні дані, відносно дії на організм низько інтенсивного радіаційного опромінення в малих дозах існують різні погляди.

1.9 Заключення до огляду літератури

Більшість авторів вважає, що низькоінтенсивне радіаційне опромінення не є індеферентним для організму. Це доведено в експериментальних дослідженнях на лабораторних тваринах.

Зміни в організмі свійських тварин, які тривалий час перебувають на територіях забруднення радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС, ще не повністю розкриті. Недостатньо вивчені реакції тканин, за різного стану організму. Мало вивчено реакцію організму на тривалий вплив низько інтенсивного радіоактивного забруднення за час плодоношення, родів і післяродового періоду.

Заслуговують подальшого вивчення використання радіопротекторів і адсорбентів для тварин в зоні радіоактивного забруднення.

Наведені літературні данні є свідченням того, що з метою профілактики і корекції тільності, отелу та післяотельного періоду необхідно здійснювати введення до раціону корів сапоніту в дозі 200 г на добу для однієї тварини.

Розділ 2

2.1 Матеріали і методи дослідження

Дослідження проводили з27.01.05 р. по 04.03.05 р. на коровах чорно-рябої породи віком 5 - 7 років, середньою живою масою 480 кг кожна.

Дослідження проводили на двох групах корів по 5 голів у кожній. Перша група тварин була контрольною, друга - дослідною. Умови догляду та утримання обох груп тварин були однаковими. Вранці до дачі основного раціону, разом з концентрованим кормом згодовували сапоніт у кількості 200 г на одну тварину для дослідної групи.

За 2 доби перед початком проведення досліду і одразу після отелення від корів обох груп брали проби крові із яремної вени для біохімічного і цитологічного досліджень. Кров, що відбирали для цитологічних досліджень стабілізували 5% розчином лимоннокислого натрію.

Вивчення загальної морфології крові здійснювали в лабораторних умовах. Визначення кількості еритроцитів та лейкоцитів проводили шляхом мікроскопії та підрахунку в лічильній камері із сіткою Горяєва.

Визначення кількості еритроцитів. У суху чисту пробірку Флоринського вливали 4 мл 0,9%-ного розчину хлористого натрію і капілярною піпеткою вносили по 0,02 мл крові. Попередньо кінчик піпетки витирали, кров видували на дно пробірки, піпетку промивали верхнім шаром рідини. Вміст пробки перемішували, обертаючи її між долонями. Так одержували розведення крові 1 : 200.

Звертали увагу, щоб камера і покривні скельця були чистими і сухими. Покривне скельце притирали до камери так, щоб появились райдужні кільця. Розведеною кровю за допомогою піпетки заповнювали камеру. Через 1 хв після заповнення камери при великому збільшенні мікроскопа у пяти великих квадратах, розміщених по діагоналі сітки, підраховували еритроцити. Враховували тільки ті еритроцити, що лежали в середині малого квадрата, а також на лівій і верхній його лініях. Клітини, що знаходились на правій і нижній лінії квадрату, не рахували.

Кількість еритроцитів у 1 мкл крові визначали за формулою:

де х - кількість еритроцитів в 1 мкл крові;

а - кількість еритроцитів в 80 малих квадратах;

80 - кількість малих квадратів, в яких підраховували еритроцити;

200 - ступінь розведення крові;

4000 - множник для перерахунку результатів у 1 мкл крові. Практично підраховану кількість еритроцитів множили на 10000.

Визначення кількості лейкоцитів. Підрахунок лейкоцитів: у пробірку вносили по 0,4 мл рідини Тюрка. Капіляром набирали 0,02 мл (20 мм3) крові, ватою витирали кров із зовнішньої поверхні капіляра і повільно видували її на дно пробірки з розчином Тюрка. Вміст пробірки змішували легким постукуванням пальця по основі пробірки (8 - 10 разів). Отримували кров розведену у відношенні 1 до 20.

Попередньо знежирену камеру Горяєва промивали дистильованою водою і висушували. Притирали сухе покривне скельце. Кров у пробірці знов перемішували скляною паличкою, брали одну краплю і заповнювали камеру, починаючи від краю покривного скельця. Підрахунок лейкоцитів при малому збільшенні мікроскопа починали через 1 хв після заповнення камери, коли осідали клітини крові. Розрахунок проводили за формулою:

де х - кількість лейкоцитів в 1 мкл крові;

а - кількість лейкоцитів підрахованих у 100 великих квадратах;

1600 - кількість малих квадратів;

20 - розведення крові;

4000 - множник для перерахунку результатів у 1 мкл крові.

В кінці одержану кількість лейкоцитів у 100 великих квадратах множили на 50.

Лейкоцитарну формулу виводили шляхом підрахунку клітин білої крові в мазках, фарбованих за Романовським-Гімза [108], абсолютний вміст лімфоцитів у периферійній крові - розрахунковим методом.

Для впливу сапоніту на біохімічний склад крові у проведеному досліді визначали вміст загального білку. загального кальцію, неорганічного фосфору, каротину, глюкози, білірубіну, АлАТ, АсАТ.

Загальний білок визначали за допомогою рефрактометра. На поліровану поверхню вимірювальної призми наносили 2 краплі дистильованої води і наводили шкалу з поділкою на точку перетину двох ліній - початкове положення. Скло протирали і наносили на нього 2 краплі сироватки крові. Точку перетину ставили на межу переходу світлого поля в темне і дивилися на шкалу рефрактометра; за допомогою таблиці визначали кількість білка.

Для визначення загального кальцію користувались трилонометричним методом з мурексидом: в склянку наливали 25 мл води, 1 мл сироватки, 1 мл натрію гідроокису і 1 - краплі мурексиду (колір рожевий, цегельно-червоний). Титрували 0,01 н розчином трилону Б до зміни рожевого кольору в бузковий.

Розрахунок:

Х = а х 20,

де Х - кількість міліграмів кальцію, вмістимого в 100 мл сироватки крові;

а - кількість трилону, використаного на титрування.

Неорганічний фосфор визначали за Дусе [108], використовуючи такі розчини:

1) 20%-ний розчин трихлороцтової кислоти;

2) реактив на фосфор, який приготовляли змішуючи 50 мл 0,234%-ного розчину ванадієвокислого амонію, і 1000 мл 3,53%-ного розчину молібденокислого амонію;

3) основний стандартний розчин фосфору; (4,394 г однозаміщеного фосфорнокислого калію розчиняли в 1 мл дистильованої води, 1 мл розчину містить 1 мг фосфору);

4) 5 мг%-ний робочий стандартний розчин фосфору (5 мл основного стандартного розчину фосфору доливають в мірній колбі на 100 мл дистильованою водою до мітки).

У центрифужну пробірку наливали 2,5 мл дистильованої води, 0,5 мл сироватки, 2 мл 20%-ного розчину трихлороцтової кислоти, перемішували і через 10 хв центрифугували при 3000 об/хв 10 хвилин (після центрифугування суміш зливали в пробірку, щоб не було пластівців). Брали 2,5 мл прозорого центрифугату і 2,5 мл реактиву на фосфор, перемішували їх і через 10 хв колориметрували на ФЕК з синім світлофільтром в кюветі глибиною шару 1 см проти дистильованої води. Паралельно готували стандартну пробу: до 0,5 мл робочого 5 мг%-ного стандартного розчину фосфору добавляли 2,5 мл дистильованої води і 2 мл розчину трихлороцтової кислоти, змішували. Потім відбирали 2,5 мл суміші, додавали 2,5 мл реактиву на фосфор і через 10 хв колориметрували в тому ж режимі, що й на пробу сироватки.

Розрахунок вели за формулою:

де х - кількість міліграмів фосфору, вмістимого в 1 мл сироватки;

А - оптична щільність дослідна;

Б - оптична щільність стандартна;

5 - коефіцієнт переводу в мг%.

Вміст каротину визначали екстрагуванням петролейним ефіром і фотометруванням. У пробірку наливали 1 мл сироватки крові, 3 мл 96% етилового спирту, добре перемішували скляною паличкою і доливали 6 мл авіабензину, струшували на протязі 2 хвилин і обережно по стінці доливали 0,5 мл дистильованої води.

Суміш залишали на 1 - 2 години до чіткого розділення рідини на шари. Просвітлений верхній шар обережно зливали і колориметрували на ФЕК (фотоелектроколориметрі) при синьому світлофільтрі (№4) в кюветі з товщиною шару 10 мм. Паралельно колориметрували робочий стандартний розчин. Розрахунк проводили за формулою:

де х - кількість каротину в сироватці крові, мг %;

Еоп - оптична щільність досліджуваної проби;

Ест - оптична щільність стандартного розчину;

1,248 - коефіцієнт для переводу каротину в мг, %.

Визначення білірубіну в сироватці крові. У чотири пробірки наливали по 0,5 мл розведеної у 2 рази сироватки крові. Перша пробірка була контролем для визначення загального білірубіну. У неї наливали 0,25 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і 1,75 мл кофеїнового реактиву.

У другій пробірці визначали вміст загального білірубіну: наливали 0,25 мл діазореактиву і 1,75 мл кофеїнового розчину. Третя пробірка - контроль для прямого (конюгованого) білірубіну. У неї вносили 2 мл ізотонічного розчину.

У четверту пробірку вносили 1,75 мл ізотонічного розчину та 0,25 мл діазосуміші і визначали конюгований білірубін.

Дослідження проводили через 5 хв після додавання діазосуміші при визначенні конюгованого білірубіну та через 20 хв - загального при довжині хвилі 560 мл, у кюветах з товщиною робочого шару 5 мм проти дистильованої води.

Від показників оптичної щільності проб з визначення загального та конюгованого білірубіну віднімали показники оптичної щільності відповідних контролів і за калібрувальним графіком визначали вміст загального та конюгованого білірубіну у мг на 100 мл сироватки крові, або в мкмоль/л, а за різницею між ними - вміст вільного (неконюгованого) білірубіну.

Визначення глюкози у плазмі крові. Визначення глюкози проводили на фотоелектроколориметрі (довжина хвилі 500-546 нм) у кюветі з товщиною оптичного шару 10 або 5 мм згідно схеми, поданої у таблиці. Якщо вміст глюкози у плазмі крові більше 27,7 ммоль/л, то її розводили ізотонічним розчином у 5 разів і повторити визначення.

Розрахунок вмісту глюкози у плазмі крові проводять за формулою:

де С - концентрація глюкози, ммоль/л;

10 - стабільна величина;

А - поглинання дослідної проби;

В - поглинання калібрувального розчину;

К - коефіцієнт розведення плазми крові.

Визначення аспартат - амінотрансферази і аланін - амінотрансферази проводили за методом Райтмана - Френкеля згідно інструкції по виявленню їх активності в сироватці крові, що затверджена головою фармакологічного комітету МОЗ України Даниленко В.С. 30.01.1998 р.

2.2 Характеристика господарства

Дочірнє підприємство “Рогачівське” відноситься до Ружинського району Житомирської області і розташоване за 120 км від Житомира та 15 км від районного центру с.м.т. Ружин. Найближча залізнична станція знаходиться в селі Чорнорудка на відстані 47 км. На відстані 8 - 9 км проходить автомагістраль Ружин - Сквира - Біла Церква.

Клімат в зоні розміщення господарства помірно-континентальний з достатньою кількістю атмосферних опадів. Середня річна температура складає +9,1 ⁰С. Середня температура теплого місяця року - липня + 28 ⁰С, а найбільш холодного місяця - січня - 18 ⁰С.

Середньорічна кількість опадів за даними багаторічних спостережень 750 мм.

ДП “Рогачівське” розташоване в південно-східній частині Ружинського району. Орендовані землі господарства межують із землями с. Морозівка Погрибищанського району Вінницької області, із землями сіл Березянки, Чехової, Мовчанівки, Топорів Ружинського району.

Грунти господарства переважно чорноземи, важкі суглинки.

Загальна земельна площа ДП “Рогачівське” становить 1998 га, із них:

- садок плодових дерев - 11 га;

- сіножаття - 22 га;

- ріллі - 1945 га;

З агротехнічних культур в господарстві вирощують зернові: пшеницю, жито, овес, ячмінь, кукурудзу, гречку; із бобових: горох, картоплю, гірчицю, коренеплоди, кормовий і цукровий буряк. Також займаються вирощуванням лікарської рослини - ехінацеї пурпурової на земельній площі 25 га.

В 2004 році господарству було присвоєно статус племінного репродуктора з розведення великої рогатої худоби чорно-рябої породи.

Основна діяльність ДП “Рогачівське” у тваринництві - молочно-мясний напрямок. Крім великої рогатої худоби в господарстві утримують свині і коні.

В ДП “Рогачівське” утримується 450 голів великої рогатої худоби з них:

- 120 голів корів;

- 122 голови молодняка;

- 128 голів нетелі і телиці;

- 80 голів відгодівля.

В господарстві за рік на одну корову отримують надій - 5947 кг молока. На 100 корів отримано 102 телят. Прирости живої маси великої рогатої худоби молодняка 600 - 650 г/добу, відгодівельних тварин 820 - 875 г на добу.

Кількість свиней, що утримується в ДП “Рогачівське” становить 530 голів з них:

- 40 голів - основні свиноматки;

- 25 голів - ремонтні свиноматки;

- 3 голови - кнурі-плідники (племінні);

- 377 голів - поросята - сисуни, підсвинки;

- 85 голів - відгодівля.

Крім свиней і великої рогатої худоби в господарстві є коні 32 голови з них:

- 16 голів робочих;

- 15 голів молодняка;

- 1 голова - жеребець-плідник.

Тварини ДП “Рогачівське” повністю забезпечуються якісними і високопоживними кормами. Всі корми, окрім соняшникової і кормової патоки, виробляються самим господарством. Раціон великої рогатої худоби - силосно-концентратний, свиней - концентратний.

Система утримання великої рогатої худоби стійлово-пасовищна. Під час стійлового періоду тварини утримуються в двурядних будинках по 100 головомісць кожний.

Парування великої рогатої худоби проводиться штучним методом. Для цього є пункт штучного осіменіння. Він повністю забезпечений необхідним приладдям і матеріалом для осіменіння, який закупляється в спеціальних племінних обєднаннях. Осіменіння здійснює технік штучного осіменіння візо-цервікальним, мано-цервікальним, цервікальним із ректальною фіксацією шийки матки, методами.

Гній з тваринницьких приміщень видаляється за допомогою транспортера і вивозиться на гноєсховище, де складається в бурти для термічного самознезараження.

В господарстві відсутній спеціально обладнаний пункт забою тварин. З цією метою використовують приміщення з централізованим водопостачанням і окремою каналізаційною системою. Дане приміщення знаходиться на території ферми.

Підприємство має скотомогильник, що розташований на відстані 2,5 - 2,7 км від населеного пункту і тваринницьких приміщень. До найближчої дороги від скотомогильника відстань 0,5 - 0,7 га. Загальна площа 0,5 - 0,7 га. Огорожений скотомогильник ровом шириною і глибиною 1,2 х 1,5 м відповідно і заланими насадженями (кущі, дерева) по всій його окружності.

Тварин господарства обслуговує один лікар ветеринарної медицини. З державної мережи тварин господарства обслуговують лікарі Мовчанівської територіальної дільниці ветеринарної медицини. Кошти на здійснення профілактичних і лікувальних міроприємств виділяються в повній мірі.

2.3 Результати досліджень і їх обговорення

Загальний стан корів перед початком досліду характеризувався незначними коливаннями температури, пульсу, дихання в межах фізіологічних рамок (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Показники температури, пульсу, дихання за два дні до початку проведення дослідження