5
Міністерство освіти України
Київський національний економічний університет
УДК 336.71
БАНКИ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ
Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Боришкевич Олена Володимирівна
Київ - 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі банківської справи Київського національного економічного університету Міністерства освіти України
Науковий керівник:
Доктор економічних наук, професор Мороз Анатолій Миколайович, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри банківської справи.
Офіційні опоненти:
Доктор економічних наук, професор Осадець Семен Степанович, Київський національний економічний університет, професор кафедри фінансів підприємств і страхової справи.
Кандидат економічних наук Важеєвська Тетяна Анатоліївна, заступник директора департаменту валютного регулювання Національного банку України.
Провідна установа:
одного господарства Міністерства освіти України, кафедра грошового обігу і кредиту, м. Тернопіль.
Захист відбудеться “22" березня 2007року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02. При Київському національному економічному університеті за адресою 252057, Київ -57, просп. Перемоги, 54/1, ауд, 317.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету.
Автореферат розісланий: “ 19 “ лютого 2007 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук, професор А.М. Поддєрьогін
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Міжнародні валютні кризи і зниження курсу національної валюти стали причиною багатьох проблем на українському валютному ринку. Процес його формування та розвитку потребує не тільки осмислення і оцінки змін, які на ньому відбуваються в контексті еволюції світової валютної системи, але й використання механізмів та інструментів світового валютного ринку в українській практиці.
Україна, як республіка колишнього СРСР, немала повної самостійності на міжнародному ринку, і всі питання, повязані із зовнішньоекономічною діяльністю вирішувалися у Москві. Тому, як наслідок, в Україні не проводилося достатніх досліджень питань, які повязані з валютно-кредитними відносинами.
Поглиблення зовнішньоекономічних звязків України стало передумовою для розширення міжнародної діяльності банківської системи України. Банкам, як національним кредитним інститутам належить провідна роль у здійсненні операцій між учасниками національного та міжнародного валютних ринків.
Цілком очевидно, що діяльність комерційних банків на валютному ринку ставить перед економічною наукою низку складних проблем, які потребують наукового осмислення та практичного вирішення.
В Україні дослідженню окремих питань діяльності банків на валютному ринку присвячені роботи Т.А. Важеєвської, А.М. Мороза, С.Я. Огородника,.С. С. Осадця, М.І. Савлука, В.Ф. Суторміної, В.О. Степаненка, О.М. Шарова, Т.Д. Шарової, В.М. Федосова, А.С. Філіпенка, В.А. Ющенка. Серед досліджень зарубіжних вчених, які зробили вагомий внесок у розвиток теорії та практики валютного ринку та діяльності банків на ньому слід відзначити роботи М. К Бункіна, К. Валравена, А.Д. Голубовіча, Дж. Деніелса, В.К. Дороніна, О.Л. Красавіної, І.Я. Носкова, М. Пебро, Д.Ю. Пискулова, І.Н. Платонової, К. Редхеда, Дж. Сінкі, В.М. Усоскіна, М.В. Федорова та багатьох інших.
Переважна більшість робіт вітчизняних економістів зорієнтована на виявлення загальних тенденцій розвитку валютного ринку та діяльності його субєктів. Значно менше уваги приділяється аналізу проблем, з якими стикаються банки в процесі діяльності на валютному ринку. Важливість цієї проблеми, недостатній рівень її вивчення та розробки в умовах переходу України до ринкових відносин, визначили вибір теми дисертаційної роботи.
Звязок роботи з планами науково-дослідних робіт. Дисертація виконана як складова комплексної науково-дослідної теми “Банківська система України: її становлення та розвиток в перехідний період до ринкової економіки" (номер державної реєстрації 01-96 V 023340), яка розроблялася колективом кафедри банківської справи Київського національного економічного університету
Метою роботи є виявлення сутності і сучасних особливостей діяльності банків на валютному ринку України і розробка рекомендацій по її вдосконаленню. Для досягнення мети було поставлено і вирішено наступні завдання:
розкрити механізм функціонування міжнародного та національного валютних ринків і дослідити особливості їх розвитку;
провести комплексний аналіз валютного ринку України з акцентом уваги на проблемах, напрямках та перспективах подальшого розвитку;
виявити сутність, сучасні риси і функціональну специфіку діяльності банків на валютному ринку;
сформулювати методичні та практичні рекомендації, щодо проведення операцій з іноземною валютою.
Предметом дослідження є сфера валютно-кредитних відносин, які виникають у процесі розвитку та функціонування валютного ринку України.
Обєктом дослідження стала система комерційних банків, як інституційна основа валютного ринку України.
Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є сучасні досягнення вітчизняних і зарубіжних вчених в економічній науці з проблем становлення та розвитку валютного ринку і банківської діяльності. Методика дослідження грунтується на вивченні законів прийнятих Верховною Радою України, постанов та декретів Кабінету Міністрів, указів Президента, які регламентують діяльність фінансово-кредитних інститутів, нормативних документів Національного банку України, методичних матеріалів міжнародних організацій (Світового банку, Банку Міжнародних розрахунків). Дисертація також базується на застосуванні методів системного аналізу, економіко-статистичних, графічних, групування, вибіркового спостереження, історико-логічної аргументації. Для аналізу конкретних економічних явищ діяльності банків на валютному ринку України використані матеріали Національного банку України, “Укрексімбанку", банку “Аваль”, “Україна” та інш.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що в ній вперше проведено комплексне дослідження розвитку та функціонування валютного ринку незалежної України в нових економічних умовах та діяльності банків на цьому ринку.
Найбільш вагомі результати, які характеризують наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у наступному: уточнено тлумачення категорії “валютного ринку" та “євроринку”; визначено потенційну готовність українських банків до діяльності на валютному ринку України з урахуванням його теперішнього стану; оцінено роль комерційних банків у функціонуванні валютного ринку та розвитку міжнародної торгівлі; запропоновано нові форми фінансування міжнародної торгівлі; обгрунтовано необхідність використання нових фінансових інструментів для хеджування валютних ризиків; виявлено слабкі та сильні сторони діяльності вітчизняних банків на валютному ринку та потенційні можливості і реальні умови подальшого вдосконалення проведення банківських операцій з іноземною валютою; запропоновано концептуальні схеми мінімізації ризиків, повязаних з роботою субєктів на валютному ринку.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використанні у навчальному процесі Київського національного економічного університету при викладанні навчальних дисциплін “Гроші та кредит”, “Банківська справа”, “Банківський менеджмент". Впровадження результатів дисертації у практику роботи банків України дозволить визначити їх конкурентні позиції на внутрішньому та зовнішньому фінансових ринках, підвищить рівень стратегічного планування, дасть можливість оперативно впливати на результати проведення операцій з іноземною валютою.
Апробація результатів дослідження. Результати роботи обговорювались на засіданнях кафедри банківської справи Київського національного економічного університету у 2003 - 2006 роках. Рекомендації автора з питань розвитку валютного ринку та діяльності банків на ньому доповідалися на конгресі “Ефективність реформування української економіки" (Київ, 2006), міжнародній науково-практичній конференції “Банківська система України: проблеми становлення та перспективи розвитку” (Київ, 2006). Ряд практичних рекомендацій отримали схвальну оцінку та прийняті до впровадження Державним експортно-імпортним банком України. Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 4 роботи загальним обсягом 2.1 д. а.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації складає 175 сторінок машинописного тексту, в тому числі 8 таблиць, 17 рисунків. Список використаних літературних джерел складає 9 сторінок.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність теми, відображено наукову новизну та практичне значення роботи.
У першому розділі розкрито суті валютного ринку, визначено його значення у економічному розвитку суспільства, а також дано оцінку місця банків у процесі його функціонування.
Визначення предмету даного дослідження, - валютного ринку, - настільки, здавалось би очевидного поняття, насправді, вимагає попереднього глибокого аналізу. В економічній літературі немає однозначної думки, щодо його визначення, але виходячи з тих функцій, які він виконує у системі ринкової економіки (встановлення ринкових курсів валют; виконання ролі механізму акумуляції і раціонального перерозподілу валютних коштів як у національному так і світовому масштабі; виконання ролі каналу міжнародного переміщення капіталів; розширення можливостей уряду і центрального банку у здійсненні своєї монетарної політики) варто розглядати валютний ринок як сферу економічних відносин по операціях купівлі та продажу іноземної валюти, цінних паперів в іноземній валюті, а також інвестиційної діяльності в іноземній валюті.
Економічні відносини між учасниками міжнародних відносин неможливі без обміну однієї грошової одиниці на іншу. Пропорцією, у якій обмінюється валюта однієї країни на валюту іншої - виступає валютний курс. Іншими словами, кожна національна грошова одиниця має валютний курс - ціну, виражену у іноземній валюті.
Питання про так званий реальний рівень валютного курсу є одним із складних як у теорії так і у практиці. Більш менш просто воно вирішувалось в умовах золотого стандарту, коли валютний і монетний паритет визначався співвідношенням вмісту грошового металу. Процес демонетизації золота значно ускладнив механізм валютного курсотворення. Проте спроби прогнозування валютного курсу робилися вже давно.
Найбільш популярною і мабуть найдавнішою теорією визначення валютного курсу є теорія паритету купівельної спроможності, висунута ще у 1556 році Мартіном Наваро, а пізніше стала предметом дослідження багатьох економістів, таких як Д. Рікардо, Д. Юм, Г. Кессел. Суть теорії полягає в тому, що наша оцінка іноземної валюти залежить від відносної купівельної спроможності двох валют у своїх країнах, тобто пропонуючи певну кількість нашої валюти, ми пропонуємо в дійсності її купівельну спроможність по відношенню до товарів та послуг іншої країни.
Враховуючи, що паритет купівельної спроможності є лише одним із компонентів, що утворюють валютний курс, у сучасному аналізі зміни тенденцій його формування і руху, розглядається вплив низки факторів:
показники економічного росту;
зміна грошової маси на внутрішньому ринку;
рівень інфляції та інфляційні очікування;
рівень процентної ставки;
платоспроможність країни і довіра до національної валюти на світовому ринку.
Поряд із факторами структурного характеру на попит і пропозицію валюти діють фактори конюнктурного характеру: спекулятивні операції на валютних ринках та ступінь розвитку інших секторів фінансового ринку.
Із розширенням і поглибленням процесів інтеграції господарського життя порівняння національних вартостей проходить у все більших масштабах, а у валютних курсах, як наслідок, знаходять відображення такі економічні категорії як заробітна плата, витрати виробництва, продуктивність праці, темпи економічного зростання тощо.
Якщо ж абстрагуватися від теоретичних дискусій і мати на увазі суту технічні аспекти проблеми курсотворення, то реальним валютним курсом слід визнати таке його значення, яке дозволить досягнути внутрішньої та зовнішньої рівноваги. Під внутрішньою рівновагою слід розуміти відсутність дефіциту товарів на внутрішньому ринку (при нормальному рівні безробіття), а зовнішньою рівновагою вважають ситуацію, при якій будь-який дисбаланс за поточними операціями фінансується за рахунок автоматичного руху капіталу.
Приймаючи до уваги нерозвиненість на нашому ринку руху капіталів і відсутність дієвих стимулів для розміщення іноземного капіталу, а також негативні наслідки різкого руйнування існуючої структури зовнішньої торгівлі реальним курсом слід вважати такий курс, який би забезпечував інтереси експортерів та імпортерів.
При відсутності регламентацій валютного обміну, формування валютних курсів проходить у межах класичного ринкового механізму, тобто співвідношення попиту і пропозиції. Будь-який намір купувати чи продавати грунтується на останній відомій величині валютного курсу. Якщо позиції покупців і продавців, які випливають з цього співвідношення урівноважуються, то величина валютного курсу залишається незмінною. Будь-яке порушення рівноваги призводить до його зміни. Ця зміна у свою чергу спричиняє протилежні зрушення у позиціях покупців і продавців, які примушують рухатися ринок до рівноваги. Від цих змін залежить і рух капіталів і дати розрахунків за контрактами і строки платежів.
Кожний центральний банк може проводити політику валютних курсів і впливати на точку рівноваги ринку, змінюючи свою валютну позицію. Він може призупиняти падіння національної валюти, продаючи іноземну валюту і не допускати її зростання - виступаючи покупцем інвалюти. У першому випадку він вичерпує свої валютні резерви, у другому він їх збільшує. Систематичні інтервенції обовязкові для забезпечення системи фіксованих валютних курсів, подібних до тих, що передбачали для всіх валют Бреттон-Вудські угоди. І навпаки, “чисте плавання” виражається у тому, що центральний банк повністю утримується від операцій на валютному ринку.
Впорядкування коливань курсу національної валюти на валютному ринку - це одне з основних завдань центрального банку. Для цього він використовує державні валютні резерви і крім того може використовувати позики міжнародних організацій, інших центральних банків і навіть комерційних.
Проте якщо поточні платежі мають тривале і значне порушення рівноваги, то цей вид інтервенцій швидко знайде свої межі. Лише політика, спрямована на збільшення привабливості розміщення капіталу у національній валюті чи на те, щоб викликати інтерес резидентів до запозичення в іноземній валюті, може дозволити забезпечити нову рівновагу на ринку.
Умовами успішного функціонування валютного ринку є методи монетарної і бюджетної політики націленої на те, щоб:
забезпечити достатні і постійні надходження валюти на ринок, шляхом запровадження податкових стимулів для експортерів; полегшуючи митні процедури; залучаючи іноземних інвесторів та використовуючи валютні інтервенції центрального банку.
забезпечувати доступ імпортерів на валютний ринок шляхом відміни додаткових дозволів на придбання валюти та привілеїв для “критичного імпорту”.
Також дуже важливо, щоб для підтримки розвитку валютного ринку, центральний банк гарантував єдність умов для всіх учасників ринку, включаючи і сам центральний банк і уряд, які повинні купувати валюту на ринку на загальних засадах (винятком може бути лише придбання іноземної валюти для створення офіційного валютного резерву чи погашення зовнішньої заборгованості).
Дерегламентація валютного ринку зменшує викривлення логіки ринку, а відкриття кордонів дозволяє функціонувати фактору конкуренції у задоволенні національних потреб, надаючи для цього заощадження різних країн. З початком структурної перебудови економіки, Україна відчула гостру потребу у фінансових ресурсах, які потрібні не лише для підтримки проведення економічних реформ, але й для створення більш ліберальних платіжних режимів та відновлення валютних резервів. Тому вихід України на євровалютний ринок, безперечно є позитивним явищем для української економіки.
Євровалютний ринок - це ринок, на якому проводяться операції по залученню і розміщенню вільних коштів виражених у валюті, відмінній від валюти країни учасника цих операцій. Тому ці операції непідлягають валютному регулюванню. Євровалютний ринок дає можливість вільного співвідношення попиту та пропозиції на фінансові ресурси у світовому масштабі. Він пропонує урядам, банкам та підприємствам задовольняти їх потреби у коштах, не звертаючись до внутрішнього ринку, який може бути занадто вузьким чи занадто зарегламентованим або до внутрішніх ринків інших країн, які можуть бути важкодоступними. Крім того євровалютний ринок надає економічним агентам важливі засоби захисту від валютних ризиків і, нарешті, він стимулює конкуренцію та дозволяє скоротити вартість банківського посередництва.
У другому розділі досліджено операції комерційних банків з іноземною валютою. У країнах з перехідною економікою і Україні зокрема, недооцінюється значення валютного ринку та ролі банків у його ефективному функціонуванні.
В залежності від типу субєктів валютного ринку, які проводять між собою угоди купівлі продажу варто виділити міжбанківський, клієнтський та готівковий.
На ринок готівкової валюти у розвинутих країнах припадає близько одного відсотка загального обсягу валютного ринку. Проте у країнах з перехідною економікою він має набагато більше значення, оскільки він служить формою страхування особистих накопичень, засобом, який дозволяє обійти адміністративні обмеження на проведення операцій з безготівковою іноземною валютою, а також він є своєрідним політичним “барометром".
Обсяг клієнтського ринку в основному залежить від рівня розвитку промисловості країни та розвитку зовнішньоекономічних звязків. Основою ж системи валютних операцій є міжбанківський валютний ринок, на який припадає близько 80 відсотків світового обсягу валюти. Субєктами цього ринку, як правило, є центральні та комерційні банки, які проявляють постійну активність на ньому.
Для успішної роботи на міжбанківському ринку необхідно постійно накопичувати результати щоденної роботи для подальшого аналізу (незалежно від того, були чи не були укладені угоди). Інколи доцільно накопичувати і проміжні результати. Це дозволить в подальшому робити більш точні прогнози по ринку, помічати різноманітні звязки даного ринку з іншими фінансовими ринками, приймати оперативні рішення, якщо ситуація є нестандартною.
В кризових ситуаціях у більшості банків, які займають активну позицію на міжбанківському ринку, можуть виникнути серйозні проблеми. І хоча, як правило, періоди кризи не носять затяжного характеру, втрати банків за цей час можуть виявитися досить значними, що і спостерігалося нещодавно в Україні. З 7 вересня 2006 року було заборонено валютообмінні операції з твердими валютами на міжбанківському валютному ринку. НБУ заборонив операції на міжбанківському ринку з ціллю нейтралізації спекулятивного тиску на курс і посилення регульованості курсу гривни до долара США. Дане рішення звичайно виправдане кризовою ситуацією, проте воно безперечно призвело до скорочення доходів банків від валютообмінних операцій і звільнення ділерів.
Кризи на міжбанківських ринках виникають не через зміни ситуацій на суміжних активних фінансових ринках, а через загальні фактори, що тягнуть за собою безлад у всій фінансовій системі країни (а часто і світі).
Міжбанківський валютний ринок України має низку особливостей (в порівнянні з функціонуванням міжбанківських ринків інших країн) повязаних у першу чергу зі специфікою структурної перебудови економіки країни. Він дозволяє отримувати значні прибутки за рахунок підвищеного ризику, порівняно з тими ризиками, які несуть банки при роботі на даному ринку у стабільному економічному середовищі (Рис.1).
Як правило, із зміцненням економіки дохідність міжбанківського валютного ринку зменшується. Проте на зменшення дохідності від операцій на ринку України вплинули швидше кризові ситуації в економіці і обмеження НБУ на проведення валютних операцій ніж стабільність економіки.
Основні фактори, які визначають стан міжбанківського валютного ринку України сьогодні:
низька передбачуваність зміни курсу гривні по відношенню до іноземних валют;
відсутність розвинутого ринку цінних паперів;
нерозвинутість заставної системи;
непослідовні дії уряду;
недоступність до інформації економічного характеру для багатьох субєктів ринку;
слабка робота українських банків на міжнародному валютному ринку;
відсутність достатнього досвіду роботи на ринку у банківських працівників.
Подальший розвиток міжбанківського валютного ринку України дозволить перейти до більш складних видів фінансової діяльності і вирішити частину завдань повязаних зі стратегією як окремо взятого банку, так і банківської системи в цілому.
Валютні операції, тобто угоди по купівлі та продажу іноземної валюти, як правило поділяються на “касові" та “строкові”. Проте така класифікація не дозволяє розглянути низку відмінностей характерних для конкретних видів угод з іноземною валютою, які застосовуються в міжнародній практиці.
Розвиток засобів телекомунікацій, системи електронних міжбанківських переказів спричинив появу короткострокових конверсійних операцій - угод типу “тод” і ”том”.
При здійсненні валютних операцій дуже важливим є точне встановлення дати надходження валюти - “дати валютування" для забезпечення принципу компенсованої вартості, на основі якого діє валютний ринок. Суть принципу полягає в тому, що ні одна із сторін-учасниць обмінної угоди, не надає кредиту іншій. Тому дилінг з поставкою валюти в день укладання угоди варто використовувати лише в тому випадку, якщо для розрахунків використовується валюта країни, що знаходиться в більш пізній часовій зоні.
Оскільки короткострокові угоди є основним фактором визначення ліквідності, відповідний обсяг цих угод, як правило, перевищує обсяг коштів, що використовуються в операціях з більш тривалим строком. Проте дослідження світового досвіду та практичних потреб розвитку валютного ринку України свідчить про необхідність створення і розвитку строкового ринку, який дозволяє:
виробникам та споживачам найрізноманітнішої продукції уникнути чи зменшити ціновий ризик при реалізації чи купівлі товарів;
експортерам та імпортерам зменшити ризик при зміні валютного курсу. Важливе значення у збільшенні активності на цьому ринку мають іноземні інвестори, які зацікавлені вкладати кошти в українські фінансові інструменти та страхувати себе від ризиків зміни курсу гривні до іноземних валют з ціллю репатріації прибутків;
власникам фінансових активів застрахувати себе від ризику падіння їх курсової вартості, а позичальникам від ризику зміни процентних ставок.
Отже, строковий ринок, за своїм призначенням має слугувати механізмом страхування фінансових ризиків в умовах нестабільної економічної конюнктури. Функціонування цього ринку дає змогу субєктам господарювання максимально мінімізувати свої ризики. Привабливим він є ще й тому, що пропонує високоприбуткові інструменти інвестування вільних коштів.
Розвиток подій на валютному ринку України свідчить, що робота з валютними деривативами вкрай необхідна.
Останнім часом в Україні все більше банків займаються кредитуванням зовнішньої торгівлі. Кредитування проводиться як за рахунок власних валютних коштів так і за рахунок кредитів, отриманих від іноземних банків та міжнародних фінансових організацій за міждержавними та міжурядовими угодами.
Частка виданих кредитів в іноземній валюті у загальному обсязі виданих кредитів постійно зростає (рис.2).
Це пояснюється і розвитком зовнішньоекономічних звязків України та розширенням міжнародної торгівлі, і тим фактом, що кредитування в іноземній валюті є дієвим інструментом страхування інфляційних ризиків
Банківські системи в різних країнах мають свої, інколи специфічні форми фінансування міжнародної торгівлі (Рис.3). Нажаль вищеприведене різноманіття методів фінансування як експорту так і імпорту нашими банками не використовується, знаходять застосування лише деякі з них, які носять в основному короткостоковий характер. Це пов`язано з багатьма причинами: нестійкою політикою держави на терені експортно-імпортного регулювання; відсутністю реальних можливостей страхування валютних кредитів та рядом інших. Тому головними критеріями, на нашу думку, під час розгляду заяв позичальника при отриманні валютного кредиту виступають:
валютна окупність проекту;
фінансові можливості позичальника які б забезпечували повернення кредиту;
економічна ефективність кредитного проекту.
Кредити в іноземній валюті повинні використовуватись на цілі зазначені в кредитному договорі. Ці цілі визначаються на підставі контракту чи договору з іноземною фірмою чи фірмою-резидентом, яка спеціалізується на здійсненні імпортних операцій. Ціль проекту в багатьох випадках визначає строки кредитування, графік використання та графік обслуговування боргу. Як правило, строк кредиту обмежується очікуваним строком проекту та очікуваною здатністю клієнта обслуговувати борг.
Проблема неповернення кредитів стоїть зараз перед українськими банками дуже гостро. Тому при укладанні договору з позичальником слід передбачити штрафні санкції за порушення графіку погашення кредиту.
Важливо також розробити чіткий механізм реалізації майна, гарантій у випадку невиконання зобов`язань, а також вимагати від потенційних позичальників при представлені пакету документів на розгляд представлення документу, який би засвідчував попередню оплату ним комісії за аналіз пакету документів.
Підхід банків до політики валютного кредитування повинен орієнтуватися на досягнення найбільшої ефективності при дотриманні допустимого рівня ризику. Це досягається за рахунок ретельного вивчення фінансового становища позичальника, глибокого знання ринку та прогнозування тенденцій його розвитку.
При здійснені кредитування в іноземній валюті необхідно врахувати не лише високий рівень прибутковості цих операцій, але й високий ступінь їх ризику, пов`язаний з повільним проходженням міжнародних платежів; складністю застосування закону “Про заставу" при реалізації схеми забезпечення повернення кредиту в силу завищеної вартості нотаріального оформлення договору застави; зміною валютних курсів.
Управління кредитним ризиком є одним з основних в банківській справі. Процес управління кредитами заслуговує особливої уваги, тому що від його якості залежить успіх роботи банку.
У третьому розділі розглядаються питання, повязані з дослідженням становлення валютної політики України. Структура валютного ринку кожної країни багато в чому залежить від політики державного регулювання економіки, від міри втручання державних органів у валютно-кредитні та фінансові відносини, яке проводиться через валютне регулювання, спрямоване в першу чергу на підтримання стабільного валютного курсу і вирівнювання платіжного балансу країни.
Політика валютного регулювання реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю. Валютні обмеження передбачають певні заходи по регулюванню валютних операцій резидентів та нерезидентів, проведенню ними платежів, інвестицій, порядку переказів національної та іноземної валюти за кордон, порядку репатріації прибутку. Валютне регулювання, можна розглядати як комплекс заходів (законодавчих, адміністративних, економічних, організаційних) та як складову валютної політики країни, спрямованої на встановлення порядку проведення операцій з валютними цінностями і приєднання країни до світового валютного ринку
Більшість країн, котрі мають зараз вільний валютний ринок та вільноконвертовану валюту (майже всі країни Західної Європи, США, Японії та інші) в своїх економічних перетвореннях використовували політику жорстких обмежень щодо руху капіталу та проведення поточних валютних операцій до того, як зявилась можливість повністю відмовитись від них.
Коли валютні ринки стають відкритими, державі треба прикласти чимало зусиль, щоб перебороти наслідки грошово-кредитної недисциплінованості. Щоб уникнути ризику, повязаного з відтоком капіталу, нестійкістю арбітражних операцій уряд повинен проводити дуже зважену політику.
Приплив капіталу, як правило, призводить до підвищення курсу національної валюти в реальному вираженні і може впливати на конкурентоспроможність і внутрішні заощадження. Проте він може мати і дестабілізуючий вплив, оскільки надзвичайно швидко реагує на короткострокові негаразди у функціонуванні фінансової системи. Як показує досвід, такі ситуації можуть швидко поширитися на інші країни і навіть регіони.
Основними цілями валютного контролю є захист економіки країни від різких коливань грошово-кредитної системи та зменшення валютних резервів, спричинених рухом капіталу. А також забезпечення національної, в тому числі економічної безпеки.
Ізольованість національних валютних ринків один від одного, не забезпечує раціонального використання вільних коштів для задоволення потреб як національної, так і світової економіки. Україні добре знайома ця ситуація, яка не сприяє ні розвитку торгівлі, ні промисловості.
Початок європейської та світової фінансової інтеграції дозволить посилити раціональність розміщення грошових ресурсів у світовому масштабі. Дерегламентація ринків і валютних ринків зокрема, дозволить діяти фактору конкуренції в задоволенні національних потреб, надаючи для цього вільні грошові кошти різних країн.
Не дивлячись на загальну тенденцію до створення вільних ринків, в багатьох країнах існує рух і в протилежному напрямку. Надмірний лібералізм стає причиною виникнення різноманітних вимог і стає важко розуміти які з них слід задовольняти, а які ні.
Офіційні правила і положення коливаються між такими крайнощами, як повністю контрольовані ринки, до повної свободи в усіх аспектах. Розвиток внутрішнього валютного ринку промислово розвинутих країн Західної Європи, США, Японії, а також зміцнення звязків цих країн з міжнародними валютно-фінансовими структурами призвели до провадження важливих реформ грошово-кредитної політики і послабленню валютного контролю. В результаті на даний час в цих країнах значно розширені права резидентів і відмінені основні обмеження на операції, які проводять нерезиденти. Регулювання руху капіталу стало поступово забезпечуватися ринковими механізмами та інструментами грошово-кредитної політики. Нормальне функціонування валютного ринку досягається шляхом поступової лібералізації різноманітних обмежень.
Бажаючи досягнути стабілізації стану валютного ринку держава може втручатися в його діяльність як на стороні попиту, так і на стороні пропозиції іноземної валюти. Що стосується економічних заходів впливу, то вони, в кінцевому результаті, зводяться до впливу на динаміку валютного курсу. Однак в Україні, з нерозвиненим валютним ринком, застосовуються і неекономічні заходи, які забезпечують збільшення пропозиції і зменшення попиту на іноземну валюту шляхом певної регламентації, яка відміняється по мірі досягнення певної цілі. У процесі лібералізації валютного регулювання, для державних органів дуже важливо виходити не з абстрактної корисності чи шкідливості наявності того чи іншого обмеження. Обовязково слід врахувати оцінку його впливу різними групами субєктів ринку з врахуванням їх впливу в суспільстві і коректувати з врахуванням цього свої дії. В цьому, власне, і полягає сутність будь-якої, в тому числі і валютної політики. Отже уряд та центральний банк, здійснюючи валютне регулювання, повинні виходити у своїй практиці з того, що в цій сфері різноманітні субєкти валютного ринку мають різні, інколи протилежні інтереси.
У дисертаційному дослідженні простежується закономірність у розвитку валютного ринку України та європейських країн і робиться висновок про те, що розвинутий валютний ринок дає для субєктів ринку можливість обійти обмеження як легальним так і не легальним шляхом. Ефективність адміністративних обмежень обумовлюється як можливостями державних органів, так і силою спонукальних мотивів щодо їх порушення (політична нестабільність, нереальність валютного курсу, високі ставки оподаткування). Світовий досвід свідчить, що країни зі слабкою макроекономічною політикою і невизначеними економічними перспективами не можуть забезпечити ефективний контроль за проведенням операцій з іноземною валютою навіть при використанні “драконівських” заходів адміністративного впливу. Ефективними подібні обмеження можуть бути лише в тому випадку, якщо вони доповнюються суттєвими перевагами розміщення капіталу в національну економіку у порівнянні з можливостями експорту капіталу за кордон.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
1. Проведене дослідження валютного ринку України та діяльності банків на ньому, дозволяє зробити висновок про те, що ступінь розвитку національного валютного ринку повинен бути адекватним не тільки досягнутому рівню еволюції світового валютного ринку, але й рівню розвитку системи ринкових відносин даної країни.
2. Розвиток валютного ринку України, зростання обсягу експортно-імпортних операцій, збільшення обсягу іноземного інвестування досить гостро поставили проблему підвищення рівня ризику операцій з іноземною валютою. Через недостатню розвиненість фінансово-кредитної системи, відсутність ринкової інфраструктури для українських банків, спектр методів хеджування (які застосовуються у зарубіжній практиці) дуже обмежений, тому в даних умовах варто звернути увагу на правильний вибір валюти розрахунків; регулювання валютної позиції; конверсійні та арбітражні операції.
3. При недостатності джерел кредитування і значній заборгованості України, в якості одного із способів організації міжнародної торгівлі рекомендовано використання форм зустрічної торгівлі.
4. Репатріація валютних прибутків із-за кордону і їх зарахування на рахунки уповноважених банків повинна мати обовязковий характер до тих пір поки не буде досягнуто стійкої і тривалої рівноваги платіжного балансу країни.
5. Визначаючи напрями валютного регулювання, державні органи повинні приймати до уваги як різне значення тієї чи іншої групи субєктів в економічному житті країни, так і різну ступінь зацікавленості їх у вирішенні окремих питань валютного регулювання. Дуже важливо, щоб при цьому не тільки була врахована “питома вага” інтересів різноманітних субєктів ринку, але й щоб у цілому система валютного регулювання відповідала вимогам логіки, а не являла собою просто суміш різних рішень, обумовлених лише прагненням компромісу.
6. Подальший розвиток системи валютного регулювання повинен бути послідовним, хоча темпи змін можуть прискорюватися чи сповільнюватися, в залежності від конкретної економічної та політичної ситуації. Також дуже важливо, щоб у процесі розвитку системи валютного регулювання була присутня певна послідовність дій для того, щоб не порушувати досягнуту узгодженість інтересів різноманітних субєктів економічної системи.
7. Центральний банк, незважаючи на подальшу лібералізацію валютного регулювання, повинен впроваджувати правила, які б забезпечували більшу міцність банківської системи та стабільність валютного ринку, оскільки переваги валютного контролю полягають не лише у прямому “механічному впливові” на фінансові потоки між Україною і закордоном, але й також і в його стримуючому психологічному ефекті.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ
1. Боришкевич О.В. Євроринок і його основні фінансові інструменти // Вісник Національного банку України. - 2005. - №5 - с.26-30. - 0,8 др. арк.
2. Боришкевич О.В. Тенденції розміщення депозитарних розписок. // Вісник Національного банку України. - 2005. - №11 - с.46-48. - 0,6 др. арк.
3. Боришкевич О.В. Валютне кредитування в Україні: проблеми та перспективи. // Банківська справа. - 2005. - №2 - с.43-46. - 0,5 др. арк.
4. Боришкевич О.В. Проблеми формування ринку валютних кредитів. // Економіка та підприємництво. Збірник наукових праць молодих вчених та аспірантів. Вип.1. К.: КНЕУ, 2005. - с.151-154. - 0,2 др. арк.
АНОТАЦІЯ
Боришкевич О.В. Банки на валютному ринку України. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01. - Фінанси грошовий обіг і кредит, - Київський національний економічний університет, Київ, 2007.
Дисертація присвячена питанням діяльності банків на валютному ринку. Коло питань, які розглядаються у роботі включає аналіз сучасного стану валютного ринку України та види операцій, які на ньому проводяться, питання формування валютного курсу. Значна увага приділена валютному регулюванню і валютному контролю, як елементам макроекономічних перетворень в Україні. Проаналізовано перший досвід використання фінансових інструментів з метою забезпечення управління валютними ризиками.
Ключові слова: валютний ринок, валютна позиція, хеджування, валютний курс, валютне регулювання.
АННОТАЦИЯ
Боришкевич Е.В. Банки на валютном рынке Украины. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 -финансы, денежное обращение и кредит. - Киевский национальный экономический университет, Киев, 2007.
Диссертация посвящена вопросам деятельности банков на валютном рынке, а также проблемам развития и функционирования самого валютного рынка. В странах с переходной економикой существует опасность недооценки валютного рынка как такового, которое определяется теми функциями, которые он выполняет в общей системе рыночных отношений.
Одним из важнейших элементов при расмотрении валютного рынка является валютный курс. Вопрос о так называемом реальном уровне валютного курса выступает одним из сложнейших как в теории так и в парактике. В иследовании сделано акцент на том, чтобы правительство устанавливало валютный режим с учетом конкретной экономической ситуации и конкретных политических задач.
Для международных валютных отношений современного этапа характерно сочетание нестабильности, достаточно высокой степени неопределенности процесов и одновременно углубление координации валютной политики государств в этой области. Координация валютной сферы происходит как на уровне правительств, так и в рамках межгосударственных валютно-финансовых организаций. Интеграция Украины в мировую экономику предполагает рост обьема операций на мировом валютном рынке. В работе расмотрены вопросы участия Украины на рынке евровалют и в деятельности международных валютно-кредитных и финансовых организаций.
В дисертации наряду с основополагающими категориями, характеризующими международные валютные отношения, расматриваются важнейшие черты современного состояния украинского валютного рынка, при этом большое внимание уделено вопросам валютного регулирования и валютного контроля как элемента макроэкономических преобразований в Украине. Поэтому в работе отмечается, что в процесе либерализации валютного регулирования чрезвычайно важно исходить не из абстрактной полезности того или иного ограничения, а следует учитывать его воздействие на различные групы субьектов рынка и их влияния на функционирование валютного рынка.
Коммерческим банкам как субьектам валютного рынка принадлежит важная роль в осуществлении операций между участниками национального и международного валютных рынков. При расмотрении валютных операций комерческих банков особое внимание уделено срочным валютным операциям, обьем которых постоянно растет в мире и которые осваиваются все большим числом украинских банков.
Основываясь на достижениях мирового опыта использование новых финансовых инструментов с целью обеспечения управления валютными рисками, в диссертации проанализировано первый опыт использования этих инструментов как способ хеджирования рисков в Украине и раскрыто перспективы их развития.
В диссертационной работе особое место уделено проблемам управления открытой валютной позицией, поскольку операции коммерческих банков с иностранной валютой несут в себе опасности даже в условиях либерального валютного законодательства и, как правило, требуют регулирующего вмешательства со стороны государства. Нельзя допустить чтобы чрезмерная концентрация иностранной валюты в банках, во - первых, ущемляла интересы импортеров (а это может произойти в условиях постоянной депрециации курса национальной валюты, когда банки будут накапливать иностранную валюту с целью хеджирования, что обострит спрос на рынке) и во-вторых, повышала риск ликвидности банков в случае неблагоприятного изменения валютных курсов. В качестве защиты от подобных опасностей центральные банки используют установление коммерческим банкам лимита открытой валютной позиции. Обычно лимит устанавливается в виде предельной доли открытой чистой (нетто) позиции банка (длинной или короткой) по каждой иностранной валюте, с которой он осуществляет операции по отношению к собственному капиталу.
Вопрос о величине лимитов, устанавливаемых отдельными банками (внутренние лимиты) относится к категории сложных проблем. На практике внутренние лимиты являются болие скрупулезно расчитанными. Чем это делается центральными банками.
В условиях структурной перестройки украинской економики появились широкие возможности для внешнеэкономической деятельности предприятий. Углубление внешнеэкономических связей стало предпосылкой для расширения валютных рассчетов с участием банков.
Большое значение в диссертации уделено вопросам организации и технологии рассчетов с использованием аккредитива, инкассо, приминения в рассчетах векселей и предложены практические рекомендации по использованию различных форм международных рассчетов.
Ключевые слова: валютный рынок, валютная позиция, хеджирование, валютный курс, валютное регулирование.
|
Заказать