249

ОБЛІК

ТА

АУДИТ У

КОМЕРЦІЙНИХ

БАНКАХ

ЗМІСТ

Глава 1. Роль бухгалтерського обліку в управлінні комерційним банком ............................... 5

1.1. Реформа обліку і звітності в Україні........……………………………………………….... 5

1.2. Міжнародні принципи і стандарти бухгалтерського обліку ....................……................. 8

1.3. Фінансовий та управлінський облік: зміст і призначення ..............…………................... 16

Контрольні запитання ................…………………………………………………………........... 19

Вправи для самостійної роботи ...……………………………………………………................ 19

Глава 2. Основи побудови бухгалтерського обліку в банках України ...................................... 22

2.1. Обєкти обліку і бухгалтерські рахунки .........…………………………………………… 22

2.2. План рахунків і принципи його побудови ......…………………………………………... 26

2.3. Баланс комерційного банку та інші форми синтетичного обліку...........................……. 33

2.4. Параметри і форми аналітичного обліку ....……………………………………………... 35

2.5. Банківська документація ..................…………………………………………………….... 40

Контрольні запитання ........................………………………………………………………..... 41

Вправи для самостійної роботи .............…………………………………………………........ 41

Глава 3. Організація бухгалтерського процесу ........…………………………………………….. 44

3.1. Зміст обліково-операційної роботи і побудова бухгалтерського апарату ..................… 44

3.2. Бухгалтерський процес і процедури фінансового обліку....................................……….. 47

Контрольні запитання ....................………………………………………………………......... 50

Вправи для самостійної роботи .............…………………………………………………........ 50

Глава 4. Облік операцій з формування статутного капіталу банку .................…...................... 52

4.1. Система рахунків для обліку операцій з формування статутного капіталу банку.......... 52

4.2. Облік операцій з формування статутного капіталу банку.......................………...............52

Контрольні запитання.....................……………………………………………………….....… 56

Вправи для самостійної роботи .................………………………………………………….... 56

Глава 5. Облік міжбанківських розрахунків .........…………………………………………….... 57

5.1. Загальні правила розрахунків між банками та класифікація кореспондентських рахунків ....................................................................................................................................................... 57

5.2. Організація та облік операцій за міжбанківськими розрахунками, які здійснюються через НСЕП при НБУ...........................……………………………………………………....... 59

5.3. Касове обслуговування установ комерційних банків та облік цих операцій................. 63

5.4. Облік міжбанківських розрахунків, які здійснюються за прямими кореспондентськими угодами ......…………………………………………………………………………………….. 65

5.5. Правила виконання та обліку НБУ операцій за кореспондентським рахунком комерційного банку при наявності ухвали судів України щодо арешту грошових коштів, а також безспірне списання коштів ……………………………………..................................... 67

Контрольні запитання ......................…………………………………………………………... 68

Вправи для самостійної роботи ................……………………………………………………. 68

Глава 6. Платіжні рахунки і облік розрахункових операцій …………………………………. 70

6.1. Характеристика платіжних розрахунків клієнтів банку ...........................………........... 70

6.2. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями ...............................…….... 75

6.3. Облік операцій при розрахунках гарантованими дорученнями .........................…….... 76

6.4. Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями ........................ 77

6.5. Облік операцій при розрахунках розрахунковими чеками ..................................……... 78

6.6. Облік операцій при розрахунках акредитивами ………………………………………. . 79

6.7. Розрахунки платіжними вимогами без акцепту платників та безспірне стягнення коштів ………………………………………………………………………………………………....... 82

Контрольні запитання ....................…………………………………………………………..... 82

Вправи для самостійної роботи ..............……………………………………………………... 83

Глава 7. Облік кредитних операцій ................…………………………………………………..... 85

7.1. Організація обліку кредитних операцій ....……………………………………………..... 85

7.2. Облік позичкових операцій і послуг кредитного характеру ................................……... 93

7.3. Облік операцій з формування і використання резерву на покриття можливих втрат за кредитами. Порядок списання безнадійних кредитів....…………………………………….. 97

7.4. Облік операцій кредитного характеру ......……………………………………………..... 102

7.5. Облік операцій з нарахування і справляння відсотків за користування банківськими кредитами та комісійних за надання послуг кредитного характеру ………………………. 107

Контрольні запитання .....................………………………………………………………….... 109

Вправи для самостійної роботи ...............…………………………………………………...... 109

Глава 8. Облік касових операцій ..............……………………………………………………........ 111

8.1. Організація касової роботи ................…………………………………………………..... 111

8.2. Облік і документообіг за операціями кас з приймання готівки..................................…. 111

8.3. Облік операцій видаткових кас ............………………………………………………...... 112

8.4. Інкасація грошової виручки................…………………………………………………..... 113

8.5. Зберігання і облік цінностей та документів у грошових сховищах ...................…......... 114

8.6. Ревізія цінностей........................…………………………………………………………... 115

8.7. Синтетичний облік касових операцій.....……………………………………………….... 115

Контрольні запитання ....................…………………………………………………………..... 116

Вправи для самостійної роботи .............…………………………………………………….... 116

Глава 9. Касове виконання Державного бюджету України ………………………………….. 117

9.1. Організація касового виконання Державного бюджету України .............................….. 117

9.2. Облік операцій з касового обслуговування коштів Державного бюджету України .... 118

9.3. Касове виконання місцевих бюджетів .......……………………………………………... 121

Контрольні запитання .....................………………………………………………………....... 123

Вправи для самостійної роботи ................………………………………………………….... 123

Глава 10. Облік депозитних і довірчих операцій ......………………………………………….... 125

10.1. Характеристика рахунків для обліку депозитних операцій ............................……...... 125

10.2. Облік депозитних операцій ...............…………………………………………………... 126

10.3. Облік довірчих операцій ................…………………………………………………...... 128

Контрольні запитання.......................………………………………………………………..... 128

Вправи для самостійної роботи ............…………………………………………………….... 128

Глава 11. Облік операцій з цінними паперами .......……………………………………………... 130

11.1. Поняття, класифікація цінних паперів і операцій з ними .............................………..... 130

11.2. Облік операцій банку з цінними паперами, придбаними з метою перепродажу ........ 132

11.3. Облік довгострокових вкладень банку в цінні папери ..............................…………..... 134

11.4. Облік вкладень банку в боргові цінні папери .……………………………………….... 136

11.5. Облік пасивних операцій з цінними паперами за власними борговими зобовязаннями .……………………………………………………………………………………………........... 142

Контрольні запитання .......................…………………………………………………….…..... 144

Вправи для самостійної роботи ...........………………………………………………….......... 144

Глава 12. Облік валютних операцій ...............…………………………………………………..... 145

12.1. Сутність валютних операцій ..............…………………………………………………... 145

12.2. Ведення банками рахунків клієнтів у іноземній валюті ............................…………..... 147

12.3. Неторговельні операції з валютними цінностями ……………………………………... 151

12.4. Організація та облік безготівкових міжнародних розрахунків .........................……..... 159

12.4.1. Запровадження кореспондентських відносин …………………………………….…. 159

12.4.2. Облік експортно-імпортних операцій клієнтів …………………………………….... 161

12.5. Інші валютні операції ...............………………………………………………………..... 172

Контрольні запитання ................…………………………………………………………........ 175

Вправи для самостійної роботи ...........……………………………………………………..... 175

Глава 13. Облік основних засобів, нематеріальних активів та матеріалів ............................. 177

13.1. Документальне забезпечення обліку. ..………………………………………………..... 177

13.2. Облік надходження, переоцінки та поточного ремонту основних засобів .................. 180

13.3. Облік зношення основних засобів .........………………………………………………... 182

13.4. Облік вибуття обєктів основних засобів: ліквідація, реалізація, безоплатна передача ..………...……………………………………………………………………………………….. 183

13.5. Облік оперативного лізингу. ...........…………………………………………………..... 184

13.6. Облік основних засобів, прийнятих банком під заставу наданого кредиту ................ 185

13.7. Відображення в обліку результатів інвентаризації основних засобів і нематеріальних активів ....……………………………………………………………………………………….. 186

13.8. Облік нематеріальних активів ............………………………………………………...... 188

13.9. Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів та господарських матеріалів ...... 190

Контрольні запитання........................………………………………………………………..... 195

Вправи для самостійної роботи ................………………………………………………….... 195

Глава 14. Облік доходів, витрат і фінансових результатів діяльності комерційних банків ..........................………………………………………………………………………………………... 198

14.1. Обєкти обліку в складі доходів і витрат банку............................................................... 198

14.2. Правила обліку доходів і витрат та класифікація рахунків за їх обліком .................... 200

14.3. Облік доходів і витрат банку ...…………………………………………………............. 203

14.4. Облік фінансового результату і розподілу прибутку …………………………………. 207

Контрольні запитання ........................……………………………………………………….... 210

Вправи для самостійної роботи ..............…………………………………………………....... 210

Глава 15. Облік податків, зборів і внесків до державних та недержавних цільових фондів........................…………………………………………………………………………………. 212

15.1. Види податків, які сплачують комерційні банки. . . …………………………………. 212

15.2. Облік прямих податків: з прибутку, за користування землею, з власників транспортних засобів, з громадян ............................………………………………………………........ 213

15.3. Облік непрямих податків: податку на додану вартість, акцизного та митних зборів .....……………………………………………………………………………………….... 218

15.4. Облік внесків до державних цільових фондів ……………………………………....... 220

15.5. Облік місцевих податків і зборів.........……………………………………………........ 223

15.6. Фінансові санкції та їх облік. ............………………………………………………...... 224

15.7. Звітність з основних видів податків, зборів та внесків ..............................………....... 225

Контрольні запитання .........................………………………………………………………... 225

Вправи для самостійної роботи ...............…………………………………………………..... 226

Глава 16. Звітність комерційних банків ..............……………………………………………….. 228

16.1. Необхідність та користувачі звітності комерційних банків ...................................….. 228

16.2. Класифікація звітності комерційних банків ...…………………………………….….. 231

16.3. Характеристика звітності комерційних банків ..…………………………………..….. 234

16.3.1. Основна фінансова звітність ...........………………………………………………...... 234

16.3.2. Допоміжна фінансова звітність. .......……………………………………………….... 238

16.3.3. Звітність про депозитну діяльність банку .………………………………………….. 241

Контрольні запитання ........................………………………………………………………... 242

Глава 17. Внутрішній аудит комерційного банку ......………………………………………….. 244

17.1. Внутрішньобанківський аудит у системі внутрішнього контролю.................................244

17.2. Внутрішній аудит касових операцій .......……………………………………………….. 245

17.3. Внутрішньобанківський аудит розрахункових операцій .............................…………... 247

17.4. Внутрішньобанківський аудит кредитних операцій ………………………………..…. 248

17.5. Внутрішньобанківський аудит валютних операцій …………………………………… 249

17.6. Внутрішньобанківський аудит операцій з цінними паперами ...........................…........ 251

17.7. Внутрішньобанківський аудит доходів і витрат ..……………………………………… 253

17.8. Внутрішній аудит оподаткування банку ......………………………………………….... 255

Контрольні запитання........................………………………………………………………..... 256

Вправи для самостійної роботи .................…………………………………………………... 257

Додатки ..................................………………………………………………………………..... 258

Список літератури ............................………………………………………………………….. 259

ГЛАВА 1

РОЛЬ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УПРАВЛІННІ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ

Мета вивчення

Після вивчення глави 1 Ви повинні знати:

1. Необхідність і причини проведення реформи бухгалтерського обліку в банках України.

2. Міжнародні аспекти бухгалтерського обліку та їх суть.

3. Склад і загальну характеристику міжнародних стандартів обліку.

4. Особливості фінансового та управлінського обліку.

1.1. Реформа обліку і звітності в Україні

Система бухгалтерського обліку в банках України, що діяла до 1997 р., сформувалась у межах колишнього СРСР. Й функціонування було зумовлене потребами централізованого управління економікою. Головна мета бухгалтерського обліку полягала в забезпеченні збереження соціалістичної власності та контролі за виконанням Державного плану (бюджетного, кредитного, касового та ін.). Інформація, яка відображалася в бухгалтерському обліку і звітності, передусім призначалась для міністерств та відомств і використовувалась ними для управління галуззю та економікою в цілому і розрахунку податкових платежів. Зовсім не застосовувалась практика складання і надання фінансової звітності для зовнішніх користувачів. У цьому не було потреби, оскільки зовнішньоекономічна діяльність становила монополію держави.

Розробка методології і правил ведення обліку та звітності в колишньому СРСР покладалась на Міністерство фінансів, яке жорстко регламентувало організацію бухгалтерського процесу і здійснення всіх бухгалтерських процедур.

Правила організації й ведення обліку та звітності для банків регламентував Держбанк СРСР. Базуючись на загальних принципах обліку, запропонованих Мінфіном, Держбанк розробляв номенклатуру статей балансу (план рахунків), правила виконання, обліку та контролю всіх банківських операцій. Це дозволяло контролювати кожний крок діяльності банківських установ. Отже, Держбанк СРСР був єдиним емісійним, касовим і розрахунковим центром.

Функції банків як фінансових посередників були обмеженими. Через банки здійснювався розподіл коштів між бюджетом і підприємствами та організаціями у межах виконання Державного плану. Кредитні ресурси використовувались як планове джерело формування обігових коштів підприємств. Банківські установи виконували операції з фінансування капітальних вкладень, касового виконання бюджету, виходячи з затверджених лімітів (контрольних цифр), а не з наявності кредитних ресурсів. За таких умов бухгалтерський облік використовувався як важливий інструмент управління централізованою плановою економікою, а за своїми функціями і методами роботи наближувався до управлінського. Отже, така система бухгалтерського обліку не давала змоги отримати обєктивну інформацію щодо результатів діяльності та фінансового стану субєкта господарської діяльності (суми активів, зобовязань, власного капіталу), у тому числі й банків.

Після проголошення в 1991 р. Україною незалежності прерогативу встановлення правил ведення обліку і звітності для банків передано Національному банку України (НБУ). Період становлення НБУ як центрального банку характеризувався повним відтворенням підходів і засад соціалістичної системи господарювання. Бухгалтерський облік розглядався тільки як рахівництво, тобто як реєстрація всіх проведених банком операцій і відображення в бухгалтерських формах (регістрах) облікових даних щодо цих операцій. Роль бухгалтерського обліку, як і раніше, недооцінювалась. Систематизація облікових даних у бухгалтерській звітності здійснювалась за старими принципами, оскільки форма і зміст бухгалтерської звітності -- бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та витрати, звіт про розподіл прибутку та ін.-- будь-яких суттєвих змін не зазнали.

Сучасний етап розвитку економіки в Україні було визнано як перехідний період становлення нової моделі господарчої системи, заснованої на ринкових відносинах. Найважливішою та невідємною складовою структури ринкової економіки виступають кредитні інституції.

Останнім часом банківська система зазнала значних змін. Завершився перехід на дворівневу структуру, що відповідає моделі кредитної системи розвинутих країн: на першому рівні -- Національний банк України, на другому -- комерційні банки. Реорганізація банківської справи законодавчо закріпила трансформування банків усіх рівнів та засади їх функціонування.

Національний банк виконує традиційні функції, характерні для центрального банку держави: розробляє та провадить грошово-кредитну політику, є емісійним і розрахунковим центром країни, банком банків та банкіром уряду. Прибутки і витрати банку визначаються кошторисом, затвердженим відповідно до чинного законодавства.

Комерційні банки належать до категорії підприємств -- фінансових посередників. Вони організують та здійснюють розрахунки і грошові платежі, залучають капітали, заощадження населення та інші грошові кошти, що вивільняються в процесі господарської діяльності, і надають їх у позику, вкладають в інвестиційні операції, операції з цінними паперами тощо.

Комерційні банки є субєктами підприємницької діяльності та функціонують згідно з наступними принципами.

1. Комерційний (господарський) розрахунок: доходи покривають витрати, відсутнє право на отримання державних субсидій; мета діяльності -- отримання прибутку при розумному ризику.

2. Автономія: банки отримали право самостійно здійснювати ціноутворення банківських продуктів у межах діючих обмежень, тобто самостійно встановлюють відсоткові ставки за депозитами, за надані кредити, розрахунково касове обслуговування тощо.

3. Самоуправління: банки самостійно визначають стратегію і тактику свого розвитку, своєю діяльністю без втручання держави.

Таким чином, важливішим показником оцінки діяльності банків стає прибуток. Однак запроваджене в Україні визначення прибутку, методика його розрахунку та відображення в бухгалтерській звітності сформувалися в межах адміністративно-командної системи управління і суттєво відрізняються від їх розуміння в умовах ринкової економіки. Отже, прибуток, відображений в системі бухгалтерського обліку, що базується на чинних національних стандартах, не може розглядатися як обєктивний показник діяльності. Відмінності повязані перш за все з методологією визначення і вимірювання доходів і витрат у системі обліку.

У країнах з розвинутою ринковою економікою фінансовий облік виконує дві основні функції:

-- вимірює і відображає фінансовий результат;

-- відображає фінансовий стан підприємства: його активи, зобовязання і власний капітал.

Практика бухгалтерського обліку в таких країнах побудована на загальноприйнятих принципах бухгалтерського обліку і міжнародних стандартах обліку та звітності. Вона спрямована на:

-- обєктивне визначення й відображення фінансового результату діяльності та фінансового стану;

-- відображення ринкових ризиків;

-- урахування впливу ринку на діяльність. У міжнародних економічних відносинах бухгалтерський облік розглядають як мову бізнесу, інструмент ділових стосунків. Тому інтеграція вітчизняних банків у світову банківську систему потребує відображення фінансового стану відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Неспроможність банку надавати фінансову інформацію згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку реальним чи потенційним партнерам гальмує відкриття кредитних ліній, а також унеможливлює залучення такого банку в довгострокові ділові відносини. Отже, до 1998 р. українським банкам необхідно було залучати міжнародні аудиторські фірми для складання річних звітів згідно з міжнародними стандартами, що потребувало значних коштів.

Можна з усією відповідальністю стверджувати, що в умовах ринкової економіки без переходу на нову методологію обліку, звітності та контролю бухгалтерський облік стає гальмом у розвитку ринкових відносин, зовнішньоекономічної діяльності субєктів господарювання, залучення іноземних інвестицій в економіку України та ін.

Таким чином, ситуація, що обєктивно склалася, зумовила закономірну необхідність проведення в Україні масштабної реформи у галузі бухгалтерського обліку в цілому та в банківській системі зокрема.

Концепція побудови фінансового обліку повинна знайти своє втілення в Законі про бухгалтерський облік. Тільки після прийняття цього Закону можуть бути затверджені нові національні стандарти бухгалтерського обліку, адекватні потребам ринкової економіки.

Національний банк України, скориставшись наданим йому правом, здійснив реформу бухгалтерського обліку і звітності в банках. Починаючи з 1 січня 1998 р., усі банківські установи ведуть фінансовий бухгалтерський облік і складають фінансову звітність за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

Відповідно до концепції НБУ перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності дозволяє:

-- зробити прозорою діяльність комерційних банків;

-- зовнішнім користувачам отримати достовірну інформацію щодо реального стану банку;

-- удосконалити систему нагляду та регулювання діяльності комерційних банків з боку НБУ;

-- підняти рівень довіри до комерційних банків серед населення;

-- комерційним банкам застосувати ефективну систему внутрішнього контролю та аналізу фінансової діяльності.

Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” функції розробки єдиних правил бухгалтерського обліку в банках покладено на НБУ. Відправною точкою реформи бухгалтерського обліку в Україні на рівні НБУ і комерційних банків є Указ Президента України від 23.05.92 р. “Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики”. Для розробки концепції реформи при НБУ була створена Координаційна Рада бухгалтерської звітності, до складу якої увійшли провідні спеціалісти Національного банку, комерційних банків, зарубіжні радники, вчені провідних вузів країни. Координаційна Рада розробила проект універсального плану рахунків для банків, а також інструкції з обліку, включаючи деталі контролю сум для різних звітів, що мали використовуватись як комерційними банками, так і НБУ.

У 1995 р. на базі Координаційної Ради при НБУ було створене Управління методології та реформування бухгалтерського обліку і звітності, першочергове завдання якого полягало в опануванні зарубіжними принципами і методиками обліку та звітності та визначенні можливості їх застосування в Україні. Вирішення цього завдання не передбачало демонтажу існуючої системи та заміни її західними аналогами як в теоретичному, так і в практичному плані. Необхідно було забезпечити кардинальні зміни шляхом природного розширення кола обєктів обліку; надати гнучкості системі обліку при застосуванні існуючих і запровадженні принципово нових методик обліку; переглянути роль бухгалтера в управлінні банком.

Реформа обліку і звітності в цей перехідний період повинна відобразити еволюційний процес трансформації однієї облікової системи в іншу і водночас забезпечити стабільність облікової політики. Це покликано підвищити довіру інвесторів до нашої держави.

У ході підготовки та здійснення реформи можна виділити чотири етапи.

Перший етап -- підготовчий (1995 р.--II кв. 1996 р.). Основна мета -- розробка концепції та послідовності проведення реформи. На цьому етапі вирішувалися такі найважливіші завдання:

1. Концепція і структура плану рахунків та загальної фінансової звітності. Основна увага була спрямована на: а) відображення банківських ризиків, ліквідності та аналіз джерел рентабельності;

б) полегшення складання фінансової та іншої звітності -- статистичної, податкової, прудонціальної, тобто необхідної для розрахунку нормативів.

2. Розробка нової структури, номерів рахунків і параметрів аналітичного обліку, які дозволять використовувати додаткову систему для відстеження небухгалтерської інформації, тобто використання додаткових ознак (так званих атрибутів для зберігання інформації, яка отримана для управління, статистики, розрахунків бази оподаткування, що постійно змінюється).

У грудні 1996 р. Управління методології та реформування бухгалтерського обліку завершило розробку проекту плану рахунків і форм фінансової звітності. За підсумками виконаної роботи було визнано за доцільне розробити два плани рахунків: один -- для НБУ, другий -- для комерційних банків. У І кв. 1997 р. план рахунків для комерційних банків, вказівки щодо характеристики рахунків і форми звітності були передані комерційним банкам для ознайомлення і внесення пропозицій щодо коригування. Одночасно була завершена робота з розробки методичних вказівок щодо параметрів ведення аналітичного обліку. Комерційні банки розпочали інвентаризацію всіх бухгалтерських рахунків з метою підготовки перехідних таблиць, які повинні полегшити поступовий перехід до нового плану рахунків.

У травні--червні 1997 р. новий план рахунків та форми фінансової звітності були затверджені Правлінням НБУ.

Другий етап (II--III кв. 1997 р.). Основна мета -- підготовка методичних вказівок щодо застосування бухгалтерських рахунків, здійснення бухгалтерських процедур, підготовки форм фінансової звітності згідно з новим планом рахунків та відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і звітності; аналізу існуючих інформаційних потоків для розробки грошово-кредитної статистики і статистики платіжного балансу; визначення вимог до комерційних банків щодо складання звітності за грошово-кредитною статистикою, статистикою платіжного балансу, фінансовою звітністю.

Третій етап (IV кв. 1997 р.). Основна мета -- апробація підготовлених документів у пілотних банках з метою усунення виявлених недосконалих рішень і внесення необхідних коректив. Перевірка готовності компютерних мереж банків до обробки інформації.

Четвертий етап (з 1 січня 1998 р.). Основна мета -- запровадження нового плану рахунків та форм загальної фінансової звітності в усіх банках України.

Таким чином, для забезпечення переходу бухгалтерського обліку в Україні на міжнародні стандарти необхідно не лише прийняти Закон про бухгалтерський облік, але й узгодити його з іншими законодавчими актами щодо системи оподаткування, а також розробити нормативну базу, що регулює цей процес.

Особливості проведення реформи в Україні на відміну від інших держав СНД полягають у тому, що відбувається одночасний перехід на новий план рахунків і складання загальної фінансової звітності. Для прикладу, в Росії та Білорусії запровадженню нового плану рахунків передував етап переходу до складання фінансової звітності за міжнародними стандартами. Це дозволило сформувати у працівників бухгалтерського апарату розуміння концепції реформи та полегшило трансформацію компютерних мереж для обробки облікової інформації.

Загалом перехід банків на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і звітності повинен пришвидшити завершення роботи над Законом про бухгалтерський облік і затвердження національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності.

Підбиваючи підсумки сказаного, можна наступним чином систематизувати основні риси бухгалтерського обліку в банках держав, які орієнтуються на розбудову ринкової економіки.

1. Головна мета банківської установи:

-- отримати прибуток;

-- покращити добробут акціонерів.

2. Головна мета бухгалтерського обліку:

-- вимірювання прибутку проти чітко визначеного капіталу;

-- оцінка чистої вартості банківської установи.

3. Базові принципи бухгалтерського обліку:

-- загальноприйняті принципи, що стосуються фінансового обліку і розроблені бухгалтерами під загальним наглядом регулятивної агенції, як правило,-- центрального банку держави.

4. Бухгалтерські процедури:

-- множинність операцій і свобода вибору внутрішньої банківської техніки;

-- обовязковість аудиторської перевірки;

-- не всі обовязкові форми звітності орієнтуються на статистику.

5. Фінансовий облік:

-- класифікація балансу реалізує принаймні дві мети -- класифікувати активи за їх ліквідністю, а зобовязання -- за часом їх погашення; виміряти чисту вартість банківської установи.

1.2. Міжнародні принципи і стандарти бухгалтерського обліку

Національні системи обліку та звітності мають певні відмінності, які зумовлені політичними, економічними факторами. Перш за все це виявляється у різниці підходів до відображення активів, обліку доходів та витрат, способів визначення фінансових результатів. Незіставлюваність фінансових звітів, складність їх розуміння з боку іноземних інвесторів і кредиторів гальмує розвиток процесів інтеграції економік, міжнародного бізнесу. У світовій практиці це призвело до необхідності уніфікації та стандартизації обліку, який є засобом міжнародного ділового спілкування, тобто мовою бізнесу.

Уніфікація -- це процес зменшення відмінностей між національними бухгалтерськими та господарчими системами і підвищення рівня постійності та порівняльності фінансових звітів. Мета уніфікації-- усунення перешкод у переміщенні капіталів на міжнародних фінансових ринках та розумінні фінансових звітів.

Постійність означає використання одних і тих самих правил бухгалтерського обліку в усіх звітних періодах та для всіх однорідних і аналогічних операцій.

Порівняльність дає можливість проаналізувати та зіставити фінансові звіти без істотних коригувань і перерахунків.

В основу національних систем обліку покладено принципи бухгалтерського обліку та стандарти, які регламентують правила здійснення бухгалтерських процедур.

Узагальнення підходів, що розроблені школами бухгалтерського обліку Італії, Франції, Ірландії, США, дозволило сформулювати базову концепцію, методологію обліку, або, іншими словами, загальноприйняті в світовій практиці принципи бухгалтерського обліку.

Застосування міжнародних принципів дає можливість складати фінансову звітність, яка в достатній мірі відтворює достовірну та чітку картину економіко-фінансової діяльності підприємства, у тому числі комерційного банку.

До міжнародних (загальноприйнятих) принципів обліку належать:

Принцип неперервності діяльності. Припускається, що підприємство чи банк буде продовжувати свою діяльність постійно, тобто на момент складання звітності адміністрація не має ні намірів, ні потреб щодо його ліквідації чи скорочення обсягу операцій. У випадку, коли є рішення про ліквідацію чи часткове припинення діяльності, наприклад, продаж філії чи відділення банку в наступному звітному періоді, активи слід обліковувати за їх реальною вартістю продажу. Якщо реальна вартість продажу майна менше залишкової (початкова вартість за мінусом зношення), комерційному банку необхідно врахувати прихований збиток та відобразити його в звіті про прибутки та збитки.

Приклад. У 1995 р. банк придбав офіс за 200 000 гри. Строк амортизації становить 20 років. Таким чином, його балансова вартість на 01.01.97 р. Складає 180000грн.

200000 - ((200000/20) х 2) = 180,
тобто сума амортизації за два роки дорівнює 200 000 : 20 х 2 = 20 000 грн.

Продажна ціна офісу на 01.01.97 р. складає 140000 грн. Через незручність його місцезнаходження.

1. У випадку продовження функціонування підприємства офіс в активі балансу буде враховуватись у сумі 180000грн.

2. У випадку ліквідації відділення та продажу офісу банку належить врахувати прихований збиток та відобразити проводкою донараховану амортизацію з розрахунку 180 000 - 140 000 = 40 000 грн.

Сума донарахованої амортизації за міжнародними стандартами підлягає віднесенню до витрат банку.

Принцип автономності підприємства. Він означає, що кожне підприємство (банк) розглядається як самостійна господарська одиниця, яка юридично відокремлена від своїх власників та інших підприємств. Рахунки власника і фірми мають бути відокремлені, і відповідальність з зобовязаннями враховується окремо. По кожній господарській одиниці ведеться бухгалтерський облік і складається фінансовий звіт. Принцип автономності дотримується в усіх випадках незалежно від організаційно-правової форми діяльності підприємства. Цей принцип ще називають принципом одиниці обліку.

Принцип двосторонності. Кожна господарська (банківська) операція повинна бути відображена двічі в однаковій сумі -- за дебетом одного і кредитом іншого рахунку. Цей принцип полягає в тому, що засоби підприємства (банку) відображаються у двох напрямках: з одного боку -- ресурси (гроші, основні засоби, надані кредити тощо), а з іншого -- за джерелами їх формування. Джерелами формування, у свою чергу, можуть бути як залучені (зобовязання), так і власні (власний капітал) кошти. Тому принцип двосторонності може бути виражений формулою:

Ресурси = Зобовязання + Власний капітал,

або А = П + К,

де А -- актив; П -- пасив (зобовязання); К -- власний капітал.

У зарубіжній бухгалтерській практиці під пасивами розуміють тільки зобовязання.

Слід звернути увагу на те, що в основу вітчизняного балансу покладено рівняння:

Зобовязання + Власний капітал,

або А = П,

де під пасивами розуміють усі джерела -- як залучені, так і власні кошти. Це обумовлено пострадянською спадщиною і може бути пояснене тим, що в умовах суспільної власності на засоби виробництва поняття власного капіталу не мало під собою ніякої економічної підстави. Формулу А = П + К ще називають основним бухгалтерським рівнянням або фундаментальною обліковою моделлю.

Баланс -- основа бухгалтерського обліку, і подвійний запис випливає з умов балансового рівняння. Отже, статті активів і пасивів повинні оцінюватись окремо та відображуватись у розгорнутому вигляді, щоб запобігти завищенню або заниженню величини активів і пасивів.

У міжнародній практиці тільки поточні рахунки, відкриті в формі контокорентного рахунку, можуть виявитись активними чи пасивними за залишком, якщо існує право їх сальдування. Інші рахунки є виключно пасивними чи активними залежно від їх призначення (наприклад, залишки дебіторської та кредиторської заборгованості в балансі повинні відображатися окремо); їх залишки не повинні сальдуватись.

Приклад. Станом на 31.12.96 р. банк А має два балансових рахунки з банком Б. Наданий міжбанківській кредит -- 120000 гри. (строк погашення кредиту -- 20.01.97 р.). Отриманий банківський кредит -- 70 000 грн. (дата повернення кредиту за угодою -- 10.01.97 р.).

Наприкінці року баланс банку А виглядає наступним чином:

Запис у вигляді:

неприпустимий.

Принцип грошового вимірювання. Він означає, що в бухгалтерському обліку відображаються явища, дані, які можуть бути виражені у грошовому вимірі (вітчизняний підхід передбачає як грошовий, так і натуральний засоби вимірювання). Згідно з принципом грошового вимірювання обєктом бухгалтерського обліку визнають тільки рух цінностей, виражених у грошах. Це особливо важливо враховувати при обліку основних засобів і матеріалів.

Принцип постійності правил бухгалтерського обліку. Згідно з цим принципом фірма повинна дотримуватися обраної облікової політики протягом тривалого часу. Зміни вибраних методів обліку та оцінки мають бути обгрунтовані й докладно описані в додатку до фінансової звітності. Це стосується методів нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів, порядку нарахування зношення малоцінних предметів, створення резервів, методів оцінки майна тощо.

У випадку, якщо такі зміни мають місце, банк повинен забезпечити зіставлюваність даних обліку і звітності шляхом перерахування показників попереднього року відповідно до нових правил. Власне зміни правил обліку, а також наслідки їх впливу на прибуток банку повинні пояснюватись в окремій пояснювальній записці до звітності.

Принцип обережності. За цим принципом: 1) доходи обліковуються, якщо можливість їх отримання стає цілком визначеною подією (фактом); 2) витрати та втрати повинні відображатись, коли їх здійснення є ймовірною, можливою подією. В основу цієї концепції покладено оцінку обєктів обліку, що дає змогу уникнути завищення активів і доходів, а також недооцінки зобовязань і витрат. Згідно з принципом обережності передбачені потенційні збитки (сумнівна дебіторська заборгованість; резерв для покриття кредитних ризиків; резерв під знецінення цінних паперів тощо) мають бути відображені за результатами звітного періоду. Для цього використовують контрактивні рахунки.

У міжнародній практиці проводки за всіма видами резервів складаються на момент визначення і виникнення ризиків незалежно від достатності чи наявності прибутку.

Приклад. АК Банк 04.01.97 р. надав позику фірмі в сумі 100 000 грн. На 01.04.97 р. фінансовий стан позичальника суттєво погіршився. Гарантія за позикою була надана комерційним банком, який збанкрутував на 30.03.97 р. Принцип обережності вимагає утворення резерву в розмірі 80 % позики.

Сума резерву = 100 000 х 80 : 100 = 80 000 грн.

Утворення резерву відображається проводкою:

Д-т “Витрати банку” 80 000 грн.

К-т “Резерв на покриття сумнівних боргів за позиками” 80 000 гри.

Під невизначений кредитний ризик банки, як правило, утворюють загальний резерв, який розраховується як відсоток від загальної позичкової заборгованості за позиками.

Принцип нарахування та відповідності. Принцип нарахування регулює момент визначення доходів і витрат. За цим принципом доходи і витрати відображаються в обліку в тому періоді, коли вони були нараховані, тобто зароблені чи здійснені, незалежно від того, коли фактично були отримані чи сплачені гроші. Альтернативним методом є касовий, за яким доходи визначаються з моменту надходження грошей, а витрати -- з моменту їх сплати.

Приклад. Вкладник розмістив у банку депозит на суму 100 грн. 01.04.97 р. строком на 3 міс. з виплатою відсотків у розмірі 30 % річних після закінчення строку внеску.

За принципом нарахування відсоткові витрати відображуються щомісячно проводкою:

Д-т рахунку

“Відсоткові витрати”:

К-т рахунку

“Нараховані відсотки за депозитами”.

Після закінчення строку вкладу:

Д-т рахунку

“Нараховані відсотки”;

К-т рахунку

“Поточний рахунок (каса)”.

За касовим методом:

Д-т рахунку

“Відсоткові витрати”:

К-т рахунку

“Розрахунковий рахунок (каса)”.

Принцип відповідності. Це принцип розмежування доходів і витрат між звітними періодами та узгодження (відповідності) доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким одержано ці доходи. Облік доходів за даний звітний період здійснюється за принципом нарахування. Витрати певного звітного періоду повязані з виконанням банківських операцій, які зумовили отримання прибутків у цьому періоді. Принцип відповідності має велике значення для правильного визначення фінансових результатів звітного періоду.

Приклад. Клієнту надано кредит на суму 10 000 грн. строком на 3 міс. 15.11.96 р. зі сплатою відсотків за кредит після закінчення строку кредитної угоди. Річна відсоткова ставка -- 12 % річних. За станом на 31.12.96 р. Сума відсотків за кредит складає 10 000 х 12 : 12 х 1,5 = 150 грн.

В обліку виконується проводка:

Д-т рахунку

“Нараховані відсотки за кредитами”:

К-т рахунку

“Відсотковий дохід”.

Принцип незмінності вхідного балансу. Він передбачає, що залишки в балансі на початок поточного звітного періоду повинні відповідати залишкам наприкінці попереднього періоду, тому всі зміни у власних коштах банку виконуються за рахунок доходів і витрат звітного періоду. Це означає, що витрати не можуть бути здійснені безпосередньо шляхом дебетування капітальних рахунків.

Приклад. Згідно з розрахунком чистий прибуток банку до сплати податків становив 200 000 грн., ставка податку на прибуток -- 30 %. За міжнародним стандартом ця операція відображається проводкою:

Д-т “Витрати з податку на прибуток” 60 000 грн.

К-т “Коррахунок” 60 000 грн.

Відмінності в обліку зумовлені також різним розумінням призначення прибутку в країнах із суспільною власністю на засоби виробництва та ринковою економікою.

У державах із суспільною власністю прибуток використовується як джерело покриття витрат на виплату премій, соціальні потреби тощо, тобто протягом звітного періоду відбувається дебетування рахунку “Фінансовий результат звітного періоду”.

У країнах з ринковою економікою за рахунок чистого прибутку не можуть покриватися поточні витрати. Після його визначення в балансі він підлягає розподілу на дивіденди і капіталізовану частину, яка є джерелом зростання власного капіталу акціонерів (власників) банку.

Принцип пріоритету змісту над формою. Фінансові звіти повинні достовірно відображати економічну та фінансову сутність операцій, а не їх юридичну форму. Реалізація цього принципу дозволяє отримати достовірну інформацію про стан банку.

Даний принцип не допускає штучного збільшення валюти балансу і “прикрашання” балансу, який не відображає реальних економічних відносин. Наприклад, банки не можуть надавати один-одному позики на однакові суми без реальних кредитних ресурсів, оскільки валюта балансу використовується як оцінковий показник фінансового стану при визначенні рейтингу банку.

Принцип консолідації. Фінансові звіти повинні відображати стан та результати діяльності не лише банку, але й усіх компаній, які він контролює, що забезпечує обєктивне відтворення його економічної ситуації в цілому.

Підготовка консолідованих звітів складається з таких етапів:

-- уніфікація рахунків дочірніх підприємств;

-- постатейне зведення рахунків;

-- віднімання залишків за внутрішньогруповими операціями;

-- віднімання взаємних вкладень та відокремлення результатів, що припадають на інших акціонерів консолідованих підприємств.

Приклад. Банк А володіє 100 % статутного капіталу інвестиційної компанії Б.

Балансовий звіт банку А (материнська компанія), тис. грн.