Семантична структура запозичень як джерело історико-лексикологічних досліджень - автореферат

Крім того, твори Д.Наливайка - визначного діяча Острозької академії, культурного діяча першої чверті XVII ст., у творах якого відобразився процес заміни церковнословянської системи запозичень на західнословянську - ще не були предметом дослідження мовознавців, у тому числі в аспекті адаптації полонізмів до системи української мови.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація повязана з комплексною науковою темою кафедри загального мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка “Семантика, синтактика і прагматика одиниць мови в синхронії та діахронії”; керівник теми проф. Ф.Бацевич (№ держреєстрації 0103U005927).

Обєкт і предмет дослідження:

Обєктом дослідження у роботі є запозичена з польської мови в українську XVI - першій половині XVII ст. оцінна лексика на тлі питомої та запозиченої в ХІ - ХІV ст. церковнословянської лексики. Вибір обєкта дослідження зумовлений декількома факторами: а) це найчастотніша лексика в богословських творах, оскільки тут вона виражає християнські світоглядні позиції - домінантні в літературі такого типу, а отже, найчастотніша в писемній мові XVI - першій половині XVII ст., оскільки книги богословського змісту становлять основну книжкову продукцію цього періоду. За спостереженнями Г. Гугенейма Гугенейм Г. Некоторые выводы статистики словаря / Георгий Гугенейм // Методика преподавания иностранных языков за рубежом (Сб. статей) [Пер. с английского, французского и немецкого. Составили М.М.Васильева и Е.В.Синявская] / Георгий Гугенейм. - Москва: Прогресс, 1967. - С. 299-305., абстрактна лексика (у тому числі й оцінна) навіть у сучасних текстах найчастотніша; б) аналіз цих елементів словника важливий тому, що запозичена оцінна лексика має властивість активніше просуватися з периферії до центру семантичного поля, аніж назви, повязані з найближчим фізичним оточенням (їжа, одяг, предмети щоденного вжитку тощо) Rytter G. Wschodniosіowiaсskie zapoїyczenia leksykalne w polszczyџnie XVII wieku / Graїyna Rytter. - Јуdџ: Wyd-wo. Uniwersytetu Јуdzkiego, 1992. - S. 6., а значить, вони швидше стають елементами системи.

Предметом дослідження є семантичні процеси в запозиченій лексиці та парадигматичні й синтагматичні звязки слів 10-ти семантичних полів (5 у Розділі 2 і 5 у Додатку А), центральною одиницею яких є полонізм цнота (у церковнословянській мові його відповідник добродhтєль). Ці звязки розглянуто в трьох аспектах: звязки в українській лексичній системі; звязки в польській (при необхідності - чеській, білоруській, російській та латинській) лексичній системі; звязки в церковнословянській і старословянській лексичних системах.

Центральною одиницею аналізованих семантичних полів є полонізм цнота. Його синтагматика й парадигматика розбудовані, оскільки ця лексема виражає у богословській літературі найважливіше поняття, яке через гіперо-гіпонімні відношення повязане зі значною кількістю інших понять. Тому для семантичної структури лексеми цнота як абстрактної значеннєвої одиниці характерна наявність значної кількості семем і сем, що зумовлює численні звязки зі словами різних семантичних полів (наприклад, семема `доброчесність, чеснота - синонімний ряд: цнота, годность, достоиность, достоинство, честь, шляхєцтво, учтивость; семема `побожність, праведність, святість - синонімний ряд: цнота, побожность, набожность, справедливость, чистость). До аналізу в Розділі 2 і Додатку А залучено 143 одиниці, які подаються у Додатку Б.

Джерельну базу становлять памятки ХІ - XVIІ ст., написані мовою періоду Київської Русі, а також церковнословянською, українською, білоруською, російською, польською, чеською мовами. Окрему (нечисленну) групу становлять старословянські памятки ІХ - Х ст. різних словянських народів. Такі широкі часові та просторові рамки дали змогу простежити найважливіші процеси, зумовлені проникненням окремих польських лексем в українську мову, встановити час функціонування запозичень, валентність цієї лексики і семантичні процеси, які відбувались у значеннєвій структурі конкретних слів.

Матеріалом дослідження стали богословські твори Д.Наливайка, його віршовані твори різних жанрів: плач, епіграми та ін.; українські та польські памятки XVI - першої половини XVIІ ст., а також ілюстративний матеріал, дібраний із різних історичних словників, це: “Словник староукраїнської мови XIV - XV ст.”; “Словник української мови XVI - першої половини XVII ст.”; “Sіownik staropolski”, “Sіownik polszczyzny XVI wieku”; “Slovnik staroesk”; “Staroesk slovnik”; “Гістарычны слонік беларускай мовы”; “Словарь русского языка XI - XVII вв.”; “Slovnik jazyka staroslovnskho”; “Словарь древнерусского языка (XI - XIV вв.)”; “Материалы для словаря древнерусского языка” І. Срезневського; “Словарь церковно-славянского и русского языка”, а також Картотек “Словника української мови XVI - першої половини XVII ст.” і “Sіownikа polszczyzny XVI wieku”. Допоміжний матеріал залучався з “Словника української мови” в 11-ти томах, “Словаря української мови” за редакцією Б. Грінченка, “Словаря современного русского литературного языка” в 17-ти томах, “Толкового словаря” В. Даля, “Sownikа jzyka polskiego” в 11-ти томах; “Sownikа jzyka polskiego” С. Лінде в 6-ти томах.

Мета роботи - виявити й експлікувати семантичну структуру запозиченої з польської мови в українську ХVІ - першої половини XVII ст. оцінної лексики 10-ти семантичних полів, центральною одиницею яких є слово цнота, а також процеси, що відбувалися в семантичних структурах запозичених лексем.

Для досягнення поставленої мети сформульовані такі завдання:

виявити польські запозичення у текстах Д.Наливайка;

встановити першу фіксацію полонізму в українській мові і його слова-відповідника в польській мові; визначити функціональні можливості полонізму та його частотність в українській мові ХVІ - першої половини ХVII ст., а також значимість слова-відповідника і ступінь розповсюдження в польській мові XІV - XVI ст.;

експлікувати семантичну структуру запозичення;

порівняти значеннєву структуру запозиченого в українську мову слова із семантичною структурою польської лексеми-відповідника, а також із семантичною структурою церковнословянської чи старословянської лексеми-відповідника;