Проблеми юридичної терміносистеми в англійській мові - дипломная работа

1.3 Протиставлення понять: термін; нетермін

Значення і поняття терміну - та нетерміну реалізують різний тип інформації, значення і поняття нетотожні, навіть якщо й виражені терміном, а не загальнонародним словом.

Суть визначень терміну зводиться до того, що в якості ознаки - найближчого родового поняття - найчастіше називають "слово чи словосполучення", "чи мовний знак" взагалі, а в якості ознак видових відмінностей: специфіку сфери розповсюдження; особливу функцію, називну (номінативну) означення та дефінітивну, професійну, пізнавальну, пояснюючу; семантичні особливості терміну: а) предмет визначеної області знання; б)"поняття", де семантика є "точною" (з точними семасіологічними кордонами), "однозначною", "є дефініцією", "є системною " [9, c.12].

Єдиного визначення терміну в лінгвістичні літературі поки що не існує, а в існуючих визначеннях помітна не відповідність, що встановлюється визначенням якостей і ознак терміну його реальному мовному вжитку; більшість термінів вводять наче ідеальний термін. Навіть не досить глибоке дослідження термінології в галузі медицини, біології, та інших наук показує, що далеко не завжди термін точно виражає спеціальне поняття, не завжди однозначний і виражає лише одне поняття, не завжди він входить лише в одну терміносистему, далеко не завжди термін відображає у своїй змістовній структурі характерні ознаки обєкту термінування.

Дослідження також показали, що не завжди термін має точні семантичні кордони і виражає точно окреслене поняття.

До характеристики терміну необхідно обовязково зараховувати його якості (чи тенденції), а у визначенні терміну тільки беззаперечні властивості усіх термінів. Основне у специфіці терміну - його спеціальне, професіональне вживання, сфера його розповсюдження обмежена певною галуззю знання. Підкреслюючи цю загальновизнану якість, не варто впадати в крайнощі.

Важко не погодитись із думкою, що "ні у формі, ні у змісті неможливо знайти суттєвої різниці між словом неспеціальної загально розповсюдженої лексики та словом лексики термінологічної. Реальна обєктивна різниця між двома цими типами слів - це, по суті, різниця міжмовна. Якщо слово загальнорозповсюдженої, неспеціальної лексики співвідноситься із загальновідомим обєктом, то слово термінологічної лексики - із обєктом специфічним, відомим лише обмеженому колу спеціалістів. Ніякої іншої різниці між цими типами слів не існує" [25, c.145]. Різниця між терміном і нетерміном автор вбачає не у специфіці слова, а у специфіці обєктів номінації і важко не погодитись з А.І. Моїсеєвим, що питання треба ставити інакше: термін не перестає бути терміном, якщо його впізнають за межами кола спеціалістів [31, c.127]. Праві ті лінгвісти, котрі повязують термінологічність із функцією мовних одиниць.

Головною одиницею термінології (найменшою її складовою частиною) є слово. Тому концепція слова - терміну займає у термінознавстві важливе місце.

У мовознавстві існує безліч визначень слова: відомі фонетичні, морфологічні, синтаксичні семантичні визначення. У мові - мовленні функціонують слова терміни і слова-нетерміни, або загальновживані, побутові слова. А.А. Реформатський дуже вдало зауважив; "А насправді ж це ціла лінгвістична проблема - побутове слово і термін..." [38, c.80].

Обґрунтовуючи протиставлення термін - загальновживане слово, варто, хоча б коротко, спробувати визначити слово, як мовну одиницю і показати його значення.

Слово - найменша смислова одиниця мови, котра може бути вільно відтворена в мовленні для побудови висловлювань.

Перевіримо це визначення. Візьмемо, наприклад, слова картина, будівля, компютер, ходити, інтерфейс. Усі вони - і терміни, і нетермін - 1) є смисловими одиницями мовлення на відміну від фонем і складів;

2) вільно відтворюються у мовленні, тобто не потребують обовязкового сполучення із досить визначеними одиницями; цим слова відрізняються від морфем, котрі відтворюються не вільно, але у складі слова;

3) володіють цілісністю і виділенням на відміну від морфем;

4) виявляються найменш вільно відтворюваними у мовленні одиницями мови і цим відрізняються від словосполучень;

5) приймають участь у побудові висловлювань, тобто застосовуються у цілях спілкування.

Кожна лексична одиниця має значення. В науці існує багато гіпотез словникового значення. Відомо, що слово як мовна одиниця - явище багатостороннє і має ознаки фізіологічні, акустичні, психічні, соціальні. Слово виявляється сукупністю різноманітних за своєю природою "праць" людського організму, необхідних для виявлення та здійснення різних станів і дій людської свідомості.

Великий інтерес, який останнім часом проявляють до лексикології та до лексичної семантики, робить особливо актуальною розробку науково обґрунтованих методів опису семантичної структури слова. Це особливо важливо для сучасної лексикографії, завданням якої є опис слова як одиниці, вододіючої структурою, котра являється частиною визначеної системи.

Одержавши досить широке розповсюдження, формальні методи аналізу виявились недостатніми для виконання подібної задачі, що неодноразово помічалось в лінгвістичні літературі, і фактично не знайшли реального застосування у практиці складання словників.

В результаті недостатньої розробки теоретичної бази лексикографії відмічаються значні розходження у характері та прийомах опису слова в різних словниках. Не завжди чітка уява про діалект мови та мовлення, про співвідношення між ними, про існування системи значень, властивих слову, з одного боку, і великої кількості різноманітних, часто звичних його вживань - з іншого, призводять до не розрізнення, змішування значень та вживань лексичної одиниці. В результаті число нібито реально існуючих значень зводиться, наприклад, у ряді одномовних словників без достатніх для цього підстав до декількох десятків.

Подіб ...........