1. Розвиток шрифтів. Соціальна і культурологічна зумовленість шрифтів.
Традиційно всі шрифти будувалися, виходячи з концепції "писання пером по паперу", тобто вид шрифту залежав від приладу. Клинопис мав свою специфіку, словянські письмена на бересті - свою. Китайські і японські ієрогліфи будувалися на базі пензля і спеціального паперу, що більше нагадував тканину. Металевий набір запровадив свої вимоги, але культура століть була присутня й у ньому.
Шрифти до самого початку ХХ століття поділялися умовно на клас "Антикви" і клас "Брускові". У Німеччині, Англії і Новому Світі був присутній додатковий клас - фрактура, що цілком природно виробився послідовно від Текстури та Ротунди в розвинену Фрактуру, або "готичний" шрифт.
Uncial
Rotunda
BlackLetter
Нині існує величезна кількість класифікацій шрифтів. Але одночасно всі вони ніколи не застосовуються. Одна і та сама гарнітура може належати в кожній класифікаційній схемі до певної групи.
Розглянемо класифікації шрифтів за такими принципами:
§ спосіб виконання (2 групи)
§ малюнок (накреслення і форма)
§ історична латинська класифікація Олдржіха Главси (4 групи)
§ історична за Британським стандартом BS 2961:1967 (8 груп)
§ IBM classification компютерних шрифтів True Type (10 груп)
§ класифікація MS Windows (5 груп)
§ класифікації шрифтів PANOSE за 10 ознаками
§ за контрастністю і наявністю засічок ГОСТ 3489-71 (6 груп)
2. Піктографічне, ідеографічне та алфавітне письмо.
Примитивная форма письма -- рисуночное письмо (пиктография). Она существовала еще у доисторического человека. Пиктография представляет собой комбинацию рисунков, передающих сочетание простейших смыслов, независимо от их звучания.
Пиктограмма могла передавать лишь понятия, достаточные для низкой ступени развития человечества, например реальные предметы или простейшие явления. По мере развития культуры зрительный знак развивался в двух направлениях: в сторону создания условного начертания и в сторону создания символического выражения для отвлеченных понятий и сложных явлений. Из пиктограммы, приобретающей условное начертание, принимающей символическое значение, рождается идеографическое письмо (рис. 284).
Среди древнейших систем идеографического письма можно отметить египетские иероглифы, а также китайское письмо.
"Некоторые факты из истории отдельных идеографических систем письма (в частности, китайского) позволяют установить важное влияние на развитие пиктограммы в идеограмму так называемого "языка жестов", применяемого у многих первобытных народов для межплеменного общения. Поскольку жест, т. е. зрительный знак не графический, приобретает в этой форме общения отвлеченное значение, становится сигналом отвлеченного понятия, ясно, что здесь намечается путь для отыскания графических знаков для выражения отвлеченных значений. Графическое изображение символического жеста становится графическим изображением отвлеченного понятия, им выражаемого."
Таким образом, наличие у человечества условных зрительных знаков. одного типа (жестов) способствовало развитию простейших зрительных знаков другого типа (графических) в условные и отвлеченные начертания.
|
|
Крупнее: 600x1280, 67kb
Рис. 285 Таблица шрифтов:
1 - иероглифы египтян, как они изображались на памятниках (около 3000 л. до н.э.); 2 - иероглифы из свитков (около 3000 л. до н.э.); 3 - иератичекий шрифт, образовался из 1 и 2, применялся только при письме на папирусе (около 3000 л. до н.э.); 4 - демотический шрифт, образовался из 3, применялся для коротких записей (около 700 л. до н.э.); 5 - финикийский шрифт. возник в середине 2-го тысячелетия до н.э., предположительно -- корень всех европейских шрифтов; 6 - моабитский шрифт, вместе с 5 являеться корнем европейских шрифтов; 7 - древнееврейский алфавит, образовался из 5 и 6 или же появился одновременно с ними; 8 - древнегреческий шрифт, образовался из 5 и 6 около конца 2-го тысячелетия до н.э.; 9 - древнеитальянский шрифт, возник из 5 и 6, возможно из 8
|
|
|
В египетских иероглифах (рис. 285, 1) видимые предметы обозначались соответствующими изображениями (кисть руки, кружка, рот, палец и т. д.) или символическими знаками (солнце, луна, царь и т. д.). Для глаголов же употреблялись изображения близких слов, например две ноги -- ходить, скипетр -- властвовать, покидающая раковину улитка -- выходить и т. д.
В иероглифах один и тот же знак мог обозначать различные понятия, так как при письме учитывались только согласные буквы, гласные же буквы опускались.
Поэтому изображение пальца teb--tb служило также для того, чтобы написать taibe (сосуд), tba (10000). Изображение рта (hro) обозначало также глагол я отдыхать" (here) и т. д.
Многие знаки, таким образом, с течением времени утеряли свое идеографическое значение и стали служить для передачи определенных слогов. Так возникло слоговое (силлабическое) письмо.
При дальнейшем развитии слоговое письмо постепенно превратилось в звуковое (фонетическое), в котором каждый знак обозначал определенный звук.
Так, например, изображение цепи (ht) стало знаком для буквы h, изображение змеи (zt) -- для буквы z и т. д. При этом один и тот же звук можно было обозначать различными рисунками, лишь бы только их названия начинались одной и той же буквой.
У такого активного в области торговли и ремесла народа, как древние египтяне, употребление шрифта скоро стало необходимым и в практической жизни. Для этого не подходили тяжеловесные иероглифы, поэтому очень рано из них образовались более простые формы -- так называемый и ератический шрифт (шрифт жрецов). Позже этот шрифт еще-более упростился, многие знаки были сокращены или представлены в лигатурах. Таким образом, был создан демотический (народный) шрифт, употреблявшийся главным образом в письмах, счетах, актах и других документах.
Наряду с фонетическим письмом египтяне сохраняли силлабическое и идеографическое письмо.
3. Фінікійський алфавіт .
Для восточной культуры наиболее важным является финикийско-семитический шрифт. Предполагают, что это первый звуковой шрифт на основе алфавита, состоящего примерно из 20 знаков. Его основные формы очень рано стали общим достоянием всех народов Ближнего Востока, он считается также корнем греческого и римского шрифтов.
|
|
Крупнее: 800x1140, 119 kb
Рис. 286 Эволюция различных букв
|
|
|
Сначала писали справа налево, затем -- попеременно через строку справа налево и слева направо (для чего некоторые буквы имели по две разные формы, как это видно, например, на рис. 285, 8 и 9). Позже восточные народы стали писать только справа налево.
4. Грецький і латинський алфавіти. Римське капітальне письмо. Напис на колоні Траяна. Рукописні варіанти римського капітального письма: квадрата, рустіка, курсив.
Древнейший из европейских алфавитов -- древнегреческий, встречается в надписях с VIII в. до н. э.
Связь его с восточным письмом очевидна. Вместе с тем древнегреческое письмо представляет собой алфавит в полном смысле, так как в нем, в отличие от семитического, гласные буквы имеют обозначения наравне с согласными. Формы греческого алфавита передаются другим народам Европы, в том числе через этрусков латинянам (с VI в. до н. э.), славянам (IX в. н. э.) и т. д. Греческий и римский шрифты состояли вначале только из прописных букв. На рис. 286 показано происхождение европейских и семитических алфавитов.
Как было сказано выше, древнейшей формой письма считают рисуночное письмо. Однако, Данцель указывает, что более древними являются начертания, не дающие определенного рисунка, а представляющие результат нарочито воспроизводимых производственных движений (трение, зарубка и т. д.). В самом деле, уже в доисторические времена наряду с рисуночным письмом встречаются и условные "буквообразные" начертания.
Таким образом, имеет основания теория, предполагающая самостоятельное развитие с древнейших времен как рисуночных, так и условных начертаний.
В частности, переработка семитического алфавита греками настолько. характерна, что высказываются предположения, будто греки имели перед собой еще какой-то образец буквенного письма или сами были знакомы с первоначальными буквенными знаками более древних стадий.
5. Маюскульне і мінускульне письмо. Унціал і напівунціал.
Рукописные шрифты, послужившие в Европе основой для типографских шрифтов, в большинстве ведут начало от высеченного на камне римского шрифта (рис. 287), служившего для надписей на монументальных памятниках. Этот шрифт называется капитальным, т. е. "большим", "главным".
Его формы определяют основные формы букв, в частности прописных букв печатных шрифтов типа антиквы; От римского шрифта и до шрифта наших дней линия развития идет не прерываясь.
Капитальный шрифт называют также "римский маюскул" (маюскул -- шрифт, состоящий из "больших", т. е. прописных, букв).
Техника работы на камне определяла некоторые стилевые особенности капитального шрифта, в частности характер отсечек (как их называют в полиграфической практике).
Римский классический алфавит образовался к началу нашей эры и оставался неизменным примерно 400 лет.
|
|
Рис. 287 Шрифт Траянской колонны в Риме
|
|
|
Рис. 288 Рукописный капитальный шрифт
|
|
|
Рис. 289 Унициальный шрифт (V в.)
|
|
|
Рис. 290 Римский курсив
|
|
|
В древнейших римских шрифтах отсечки давались без определенных правил, по большей части перпендикулярно к штриху. К I в. до н. э. отсечки за малыми исключениями даются или параллельно строке или перпендикулярно к ней, благодаря чему особенно остро подчеркиваются горизонтальные границы строки. Отсечки сохраняются и в рукописном шрифте.
Римский рукописный шрифт идет от тех же основных форм, что и шрифт на камне.
В качестве книжного шрифта он принимает, между прочим, ту форму которая носит у палеографов название rustica (деревенский).
Шрифты этого типа (рис. 288) сохранились только от IV или V в. и. э., но возникли они гораздо раньше.
Примерно к началу нашей эры рукописный шрифт принял еще одну форму: так называемый унциальный римский шрифт (рис. 289) с закругленными формами. Закругленность форм объясняется применением в качестве инструмента для письма тростника или кисти, определивших характер букв.
Унциальный шрифт полностью сформировался к началу IV в. н. э.
Капитальный шрифт, подобно античной архитектуре, представлен в гармонических формах, кажущаяся простота которых в действительности очень сложна. Мастера шрифта эпохи ренессанса приложили позднее много стараний, чтобы при помощи математических построений создать шрифты, подобные капитальному.
В качестве шрифта, обычно применяемого в житейской практике (главным образом для коротких записей на восковых табличках), возник римский курсив, т. е. "бегущий", "косолежащий".
В курсиве сглаженные, измененные для быстроты письма капитальные буквы были соединены одна с другой, вследствие чего они принимали часто наклонную форму (рис. 290).
|
|
Рис. 291 Полуунициальный шрифт (VI в.)
|
|
|
Рис. 292 Минускул (XI в.)
|
|
|
Рис. 293 Шрифты, приобретающие черты готического (XII в.)
|
|
|
Рис. 294 Мисаль-готический шрифт (XV в.)
|
|
|
Рис. 295 Полуготический шрифт
|
|
|
С течением времени из соединения унциального шрифта с курсивом возник так называемый полуунциальный шрифт (рис. 291), характерная особенность которого -- верхние и нижние удлинения в некоторых буквах. Эти удлинения являются первой ступенью перехода к строчным буквам. Полуунциальный шрифт поэтому называется также "минускул" (минускул -- шрифт "маленьких", т. е. строчных, букв). Ко времени первого императора франков -- Карла Великого (IX в.) возник каролингский минускул, который через столетие в основном имел уже формы, запечатленные позже в типографских шрифтах.
На рис. 292 изображен минускул XI в., рисунок которого послужил образцом для шрифтов типа антиквы.
В XI и XII вв. из минускула постепенно развился шрифт нового типа __ удлиненный, остроконечный, угловатый, названный готическим или, в честь его создателей, монашеским. Он был распространен в Англии, Германии, Фландрии и Франции.
На рис. 293 изображен шрифт, переходный к готическому. На рис. 294 доказана наиболее завершенная форма готического шрифта, так называемый миссаль-готический (миссали __ богослужебные книги католической церкви). Наряду с миссаль-готическим сохранился шрифт с более мягкими и округлыми буквами, названный полуготическим (рис. 295). Этот шрифт употреблялся в Италии и Испании.
В XIII в. образовалась одна из форм наклонного готического шрифта, некоторый род курсива, со сходящимися под острым углом штрихами. Этот шрифт употреблялся главным образом для документов. Из него позже выработался современный немецкий рукописный шрифт.
Римский унциальный шрифт обладал высокими художественными достоинствами. Превращение маюскула в минускул (при помощи курсива) отчасти лишило шрифт ритмичности и силы, к которым снова начинает стремиться каролингский минускул. В шрифте, представляющем собой переходную ступень к готическому, это стремление возрастает. Шрифт становится более сильным, расстояния между вертикальными штрихами более равномерными, более отвечающим насыщенности самих штрихов. Однообразные закругления придают всему шрифту более определенный характер.
6. Готичні шрифти. Антиква.
В готическом шрифте мы находим в закономерно построенной и организованной форме те же стилевые признаки, что и в готическом искусстве. Между прочим, готический шрифт представлял большие трудности для каллиграфа. Трудно было добиться оптически равных промежутков между всеми вертикальными штрихами, а также правильного отношения этих промежутков к силе штрихов. Буквы т, о, п и т. п. могли быть равномерно написаны и поставлены одна возле другой. При асимметричных же я выступающих в одну сторону буквах, как г, t, с и т. д., пустоты нарушали закономерную параллельную решетку, образуемую основными штрихами всех букв. Чтобы выйти из этого положения, опытные писцы прибегали к сближению и соединению отдельных букв. Таким путем создались лигатуры (рис. 296), которые были традицией рукописного искусства в течение столетий и перешли позже в типографский шрифт.
|
|
Рис. 296 Лигатуры
|
|
|
Рис. 297 Гуманистический шрифт (1480)
|
|
|
Рис. 298 Шрифт 42-строчной библии Гутенберга
|
|
|
Рис. 299 Первый шрифт Свейгейма и Паннартца (1465)
|
|
|
Ко времени изобретения книгопечатания в рукописных шрифтах произошла некоторая перемена. Произошло частичное возвращение к каролингскому шрифту. Это было вызвано, с одной стороны, тем, что в эпоху ренессанса проявлялся огромный интерес к классическим текстам древности, в частности Рима. Во многих случаях эти манускрипты были написаны каролингским шрифтом, и при копировании текста писцы копировали также и характер шрифта. Новокаролингский, или гуманистический, шрифт (рис. 297), появившийся впервые во Флоренции в начале XV в., имеет округлые формы и является более совершенной разновидностью шрифта XI в.
Другая причина распространения новокаролингского шрифта заключалась в том, что вся культура ренессанса с ее ориентировкой на античность была прямо противоположна готике.
Потребовалось немного лет, чтобы новокаролингский шрифт, или, как его называли, littera antiqua ("древняя буква", отсюда и наше название "антиква"), сделался общепризнанным шрифтом для манускриптов светского содержания. Существовало, как это имело место и в готическом шрифте, два рода антиквы: прямая и наклонная для быстрого письма. Эти шрифты -- прообразы наших шрифтов типа антиквы: прямых (романский) и курсива ("италик").
В качестве прописных применялись буквы римского капитального шрифта, сохранившиеся позже в типографских шрифтах "антиква".
Ко времени Гутенберга в Европе было в употреблении около пяти основных рукописных шрифтов, которые делились на две группы -- готические и гуманистические шрифты.
7. Художники-шрифтовики: Нікола Ієнсон, Альд Мануцій, Клод Гарамон.
Антиква венеціанська (гуманістична) (Humanist, Venetian) - група шрифтів із засічками, розроблених Н. Йєнсоном в 1470 р. в Італії як альтернатива готичному шрифту, які є найдосконалішим взірцем літер цієї групи. Перше їхнє використання відзначене в 1645 році. Яскравим прикладом і "першоджерелом" цієї групи були шрифти Humanist, схожі на елегантні рукописні, із похилим натиском, що робить їх накреслення подібним до каліграфічного письма. Їхня ознака - похила риска букви "е". Оригінал для виливків виконувався широким пером з нахилом осі вліво (особливо це помітно в літерах "О" та "в"), верхня клиноподібна засічка для знаків нижнього регістра "b"), заокруглені переходи на засічку в основних штрихах, товщина штриха практично не змінюється. Шрифт легко відтворюється і одночасно є простим, лаконічним і легким у читанні. За накресленням подібний до найстарішого римського капітального шрифту.
Антиква старого стилю, або Геральдик (старофранцузький стиль) (Garalde, Old Style) , розроблені венеціанським друкарем Альдом Мануцієм в Італії наприкінці ХV ст. на прикладах рукописних робіт, є майже повною подобою венеціанського типу. Вони давали змогу економити папір без погіршення якості, оскільки літери були більш правильної форми і чіткими. Це - класичні книжкові шрифти, які стали основою традиційного прямого накреслення. Вони візуально менш каліграфічні, але мають рівні і тверді літери з незначним контрастом основних ат сполучних штрихів, похилу вісь овалу (stress), невеличке вічко рядкових знаків, а літера "е" - горизонтальну риску. Характеристики майже ті ж, що й у гуманістичному стилі, тільки нижня засічка є двосторонньою. Засічки малих літер завжди розташовані під кутом, що імітує нахил пера при написанні. Завдяки такому наслідуванню рукописного шрифту всі вигнуті лінії форми літери мають перехід від товстого штриха до тонкого, контраст у товщині штриха помірно масний.
Основним шрифтом Ренесансу і раннього бароко був розроблений Клодом Гарамондом, що дав початок багатьом сучасним шрифтам. Сучасні шрифти були створені на початку тридцятих років XX сторіччя на основі старовинних накреслень, але з урахуванням національних і культурних особливостей: Bembo (1490, Італія); Garamond (1530, Франція); Ehrhardt (1680, Німеччина); Caslon (1720, Англія), Old Style (1852, Шотландія); Imprint (1912, Англія).
Garamond (Claude Garamond, 1480 - 1561)
8. Шрифтове мистецтво епохи класицизму. Шрифти Фірмена Дідо і Джамбаттіста Бодоні.
В XVIII в. создаются шрифты, принципиально отличные от шрифтов предыдущих эпох. Это те шрифты, которые мы называем новой антиквой или дидотовскими -- по имени известнейшего словолитчика, типографа и книгопродавца XVIII в. Франсуа-Амбруаза Дидо. К ним относится наша 6-я гарнитура и альдине (рис. 314).
Отличительные черты этих шрифтов: более тонкие и длинные поперечные штрихи (серифы, или отсечки), направленные почти под прямым углом к вертикальным штрихам, тогда как в старой антикве эти отсечки более толсты и образуют с вертикальными штрихами сильно закругленную форму. Вторая отличительная черта дидотовских шрифтов -- большое различие в толщине основных (нажимных) и дополнительных (волосных) штрихов. Буквы нового типа менее округлы и открыты, чем старого.
Зарождение характерных для дидотовских шрифтов черт мы отмечали уже в шрифтах Гранжана. Кроме того, одинаково тонкий поперечный штрих отсечек встречается еще в некоторых рукописях XVI в. Поэтому дидотовский шрифт нельзя считать совершенно новым; он только логически довершает процесс, начавшийся внутри старого стиля.
Дидотовскому шрифту присуща строгость и ясность, тот рационализм, который характерен для искусства французской буржуазной революции и Первой империи. Строгая академическая правильность и прямолинейность нового классицизма в изобразительном искусстве, который развился наряду с рококо, выступает и в шрифтах Дидо. Они становятся шрифтами эпохи, перекликаясь, в частности, с живописными произведениями школы Давида.
|
|
Рис. 314 Антиква Дидо
|
|
|
Рис. 315 Шрифт Кэслона (1763)
|
|
|
Рис. 316 Шрифт Бодони (1818)
|
|
|
В XVIII в. создан ряд шрифтов, которые можно признать во многих отношениях образцовыми и которые копируются До настоящего времени.
В Англии отливает превосходные шрифты знаменитый гравер и словолитчик Уильям Кэслон (1693 -- 1766). На рис. 315 дан его шрифт, относящийся к 1763 г. Шрифт типа "кэслон" употребляется у нас для заголовков в газетах, в частности в газете "Правда" (см. рис. 351).
Дело Кэслона продолжает Джон Баскервиль (1706 -- 1775). Он сам рисует, гравирует и отливает замечательные шрифты, в том числе знаменитые курсивы (см. рис. 193).
В Италии работает один из лучших типографов XVIII в. -- Джиам-баттиста Бодони (1740 -- 1814). Он отливает сотни шрифтов для всевозможных языков, создает шедевры, которые и теперь еще служат образцами для словолитен (рис. 316).
|
|
Рис. 317 Живописные шрифты XVIII в.
|
|
|
Но не все шрифты XVIII в. одинаковы по своему художественному качеству. В ряде шрифтов нашел свое отражение и стиль рококо, с его стремлением к вычурности, с тяготением к кривым линиям. В этих шрифтах (рис. 317) цвет выражен сильно и ярко. Такая "цветность" соответствует живописным тенденциям графики XVIII в. с господствующей в ней медной гравюрой.
9. Словянські шрифти. Устав, напівустав, скоропис. Гражданський шрифт.
Типографские шрифты славянских языков развились в результате подражания рукописным шрифтам, так называемой "кириллице". Рисунок кириллицы произошел от смешения греческих букв с буквами северных рун и других алфавитов, например еврейского, буквы которых были нужны для передачи славянских шипящих звуков.
Кириллица существовала в рукописях в виде так называемого устава (рис. 337) и полуустава (рис. 338).
Первые русские печатники шли от полуустава, как это видно яз. "Апостола", изданного в 1564 г. (рис. 339). Кириллицей до XVIII в. печатались в России все книги, как церковные, так и светские.
Типографские шрифты "гражданской" печати (типа антиквы) появились в России при Петре I в 1707 г.
Пунсоны для первого русского гражданского шрифта были привезены из Голландии. Некоторые буквы этого шрифта (рис. 340) имеют общие черты с эльзевировскими (например, гласные).
Некоторые из специфических букв русского алфавита (ъ, ь, {ять}, ы), для которых не оказалось близких образцов среди латинского алфавита, получили своеобразный вид: они выделяются своей высотой -- этот признак придает петровским шрифтам характерную особенность. Строчная буква "т" изображалась латинским т и имела три штриха; для буквы з взято было латинское s, буква и изображалась через i.
В литературных источниках обычно указывалось, что гражданский шрифт петровской эпохи является точной копией голландских образцов. Это совершенно не соответствует действительности.
Как убедительно доказывает в своей работе "Создание гражданского шрифта в России" А. Г. Шицгал, петровский шрифт является в значительной степени оригинальным русским шрифтом, закономерно развившим на основе западной антиквы характерные черты гражданского рукописного шрифта и гражданской скорописи конца XVII -- начала XVIII вв.
|
|
Крупнее: 600x506, 77kb
Рис. 337 Устав из "Остромирова евангелия", 1056 - 1057 гг.
|
|
|
Крупнее: 600x245, 38kb
Рис. 338 Полуустав из "Великих четьих миней" митрополита Макария, XVI в.
|
|
|
Крупнее: 640x1025, 93kb
Рис. 339 Первый лист первопечатного "Апостола"
|
|
|
Русские рукописные шрифты славянского типа в процессе общения России с Западом испытывали влияние латинского алфавита и приобретали новые черты. Следует отметить, что гражданский шрифт появился еще в 1701 г. не в виде типографских литер, а в гравированном виде, так что "изобретен" он был отнюдь не в Голландии. На гравированной в Москве Адрианом Шхонебеком карте реки Двины имеется надпись, выполненная гражданским шрифтом, который схож со шрифтом, утвержденным Петром I в 1710 г.
10. Розвиток нових шрифтів у ХІХ ст.: єгипетські і гротескові шрифти.
Эпоха ренессанса не расширяла никогда первоначальной формы шрифта. Дидо, наоборот, выдвинул положение о серии шрифтов -- узких, широких, жирных, тонких и т. д.
В XIX в. было создано огромное количество всевозможных шрифтов самых разнообразных рисунков. В Англии в начале столетия появляется характерная разновидность шрифта с чрезвычайно тонкими дополнительными штрихами и одновременно чрезвычайно жирными основными.
Это так называемый жирный гротеск Торна (1803 г.), за которым последовал в 1824 г. еще более жирный шрифт (рис. 318). Не следует путать этот шрифт с гротесковыми шрифтами в современном смысле этого слова. В настоящее время мы называем гротесками шрифты типа древнего (рубленый, рояль-гротеск и т. д.).
Появление шрифта Торна вполне закономерно. Столь же закономерно появление его именно в Англии. До конца XVIII в. различия между книжными, газетными и рекламными шрифтами не существовало. И газета, и рекламные листки печатались одинаково простым шрифтом. С промышленным переворотом начал вырабатываться особый стиль оформления газет, реклам и акциденции, отличный от книжного. Этот особый стиль оформления требовал и особых, специфических шрифтов.
|
|
Рис. 319 Египетский шрифт
|
|
|
Застрельщиком была Англия как страна с наиболее развитой промышленностью. Континентальная Европа покупала английские машины и копировала английские шрифты. Франция, Германия, Голландия, Испания выпустили ряд шрифтов. Появились жирные шрифты самых различных рисунков, соответствующих рисункам светлых шрифтов.
Появление гротесковых шрифтов (в современном значении этого слова) относится к первой половине XIX в.
В начале XIX в. появляется так называемый "египетский" шрифте утолщенными отсечками, перпендикулярными к основным жирным штрихам. (рис. 319).
|
|
Рис. 320 Итальянский шрифт
|
|
|
Разновидностью египетского шрифта является итальянский шрифт (рис. 320), очень распространенный во времена Первой империи во Франции. Египетский и итальянский шрифты широко применялись и в эпоху романтизма.
|
|
Рис. 321 Греческий шрифт (VI - VII вв. до н.э.)
|
|
|
Появляются и "древние" шрифты, названные так потому, что рисунок их был заимствован у греческих надписей VI -- VII вв. до н. э. (рис. 321).
Появление египетских и древних шрифтов также закономерно. Оно вызвано потребностями новой полиграфической техники -- литографии, возникшей, как известно, в самом конце XVIII в. и широко распространившейся в XIX в.
11. Шрифти ХХ століття. Компютерні шрифти.
Компютерні системні шрифти True Type відповідно до сучасної міжнародної класифікації IBM classification поділяються на 10 типів:
1. Clarendon Serifs - малоконтрастні, варіант Oldstyle Serifs і Transitional Serifs, зі слабким контрастом і гладким переходом до засічок. Належить до групи Кларендон.
2. Freeform Serifs - шрифти з засічками довільної форми.
3. Oldstyle Serifs - шрифти на основі малюнка латиниці XV-XVII ст., з яскраво вираженим діагональним контрастом і плавним переходом від штрихів до засічок (відповідає гуманістичній антикві).
4. Modern Serifs - шрифти на основі малюнка латиниці початку XX ст., із сильним контрастом і кутовим переходом до засічок (відповідає новій антикві).
5. Transitional Serifs - шрифти на основі малюнку латиниці XVIII-XIX ст., з вираженим вертикальним контрастом і плавним переходом до засічок (відповідає перехідній антикві).
6. Slab Serifs - характеризуються прямокутним переходом до засічок і малим контрастом (група брускових шрифтів).
7. Sans Serifs - рубані шрифти, гротески, без засічок (крім рукописних та декоративних.
8. Ornamentals - шрифти стилізовані, декоративні, акцидентні. Застосовуються для виділення заголовків і у рекламі.
9. Scripts - рукописні, що імітують почерк.
10. Symbolic - символьні, з картинок. Не залежні від дизайну шрифти, містять набори спеціальних символів (математичних, музичних і ін.), що можуть використовуватися з будь-яким шрифтом.
Крім цього існують гарнітури поза перерахованих вище груп - No classification.
Класифікація MS Windows:
1. Roman - шрифти із засічками, наприклад Times, Bodony.
2. Swiss - рубані шрифти з перемінною товщиною штрихів, наприклад Helvetica, Futura.
3. Modern - шрифти з постійною товщиною штрихів, всі моноширинні, наприклад Courier.
4. Script - рукописні, наприклад Arbat.
5. Decorative - декоративні шрифти, наприклад готичні.
Система класифікації шрифтів PANOSE, розроблена фірмою ElseWare, на відміну від перерахованих систем, оперує не описовими характеристиками дизайну всього шрифту, а окремими найбільш характерними параметрами символів. Такий підхід забезпечує велику гнучкість опису шрифтів, дозволяє робити більш точну підстановку та автоматично синтезувати відсутні шрифти (що було реалізовано в технології InfiniFont фірми ElseWare). У системі PANOSE шрифти описуються за 10 параметрами, що утворює набір з 10 цифр, які однозначно описують всі деталі зовнішнього вигляду символів:
1. FAMILY - ТИП ШРИФТУ: any - будь-який (0), no fit - не визначений(1), text & display - друкований та екранний (2), script - рукописний (3), decorative - декоративний (4), pictorial - символьний (5).
2. SERIF - ФОРМА ЗАСІЧОК: any - будь-яка (0), no fit - не визначена (1), cove - завершена (2), obtuse cove - завершена тупа (3), square cove - завершена квадратна (4), obtuse square cove - завершена тупа квадратна (5), square thin - квадратна тонка (6), bone - брускова (7), exaggerated - збільшена (8), triangle - трикутна (9), normal sans - звичайні штрихи (10), obtuse sans - тупі штрихи (11), perp sans - перпендикулярні штрихи (12), flared - поступово розширені (13), rounded - заокруглені (14).
3. WEIGHT - НАСИЧЕНІСТЬ ШРИФТУ: any - будь-яка (0), no fit - не визначена (1), very light - дуже світла (2), light - світла (3), thin - тонка (4), book - книжкова (5), medium - середня (6), demi напівжирна (7), bold - жирна (8), heavy - насичена (9), black - чорна (10), nord - різка (11).
4. PROPORTION - ПРОПОРЦІЙНІСТЬ СИМВОЛІВ: any - будь-яка (0), no fit - не визначена (1), old style - старий стиль (2), modern - сучасний стиль (3), even width - рівномірна (4), expanded - розширена (5), condensed - стиснута (6), very expanded - дуже широка (7), very condensed - дуже ущільнена (8), monospaced - рівноширока (9).
5. CONTRAST - КОНТРАСТНІСТЬ ШРИФТУ any - будь-яка (0), no fit - не визначена (1), none - відсутня (2), very low - дуже низька (3), low - низька (4), medium low - середньо низька (5), medium - середня (6), medium high - середньо сильна (7), high - сильна (8), very high - дуже сильна (9).
6. STROKE - ФОРМА ШТРИХІВ: any - будь-який (0), no fit - не визначений (1), gradual/diogonal - наплив/діагональний (2), gradual/transitional - наплив/перехідний (3), gradual/vertical (4) - наплив/вертикальний, gradual/horisontal - наплив/горизонтальний (5), rapid/vertical - різкий/вертикальний (6), rapid/horisontal - різкий/горизонтальний (7), instant/vertical розчинений/вертикальний (8).
7. ARM - ФОРМА РОЗЧЕРКІВ: any - будь-яка (0), no fit - не визначена (1), straight arms/horisontal прямі штрихи/горизонтальні (2), straight arms/wedge - прямі штрихи/клиновидні (3), straight arms/vertical - прямі штрихи/вертикальні (4), straight arms/single serif - прямі/одинарна засічка (5), straight arms/double serif - прямі/подвійна засічка (6), non-straight/horisontal - непрямі/горизонтальні (7), non-straight/wedge - непрямі/клиновидні (8), non-straight/vertical - непрямі/вертикальні (9), non-straight/single serif - непрямі/одинарна засічка (10), non-straight/double serif - непрямі/подвійна засічка (11).
8. LETTERFORM - ЗАГАЛЬНА ФОРМА СИМВОЛІВ: any - будь-яка (0), no fit - не визначена (1), normal/contact - звичайна/контрастна (2), normal/weighted - звичайної ваги (3), normal/boxed - звичайна/прямокутна (4), normal/flattened - звичайна/вирівняна (5), normal/rounded - звичайна/закруглена (6), normal/off center - звичайна/нецентрована (7), normal/square - звичайна/квадратна (8), oblique/contact розмита контрастна (9), oblique/weighted - розмита/вага (10), oblique/boxed - розмита/прямокутна (11), oblique/flattened - розмита/вирівняна (12), oblique/rounded - розмита/заокруглена (13), oblique/off center - розмита/нецентрована (14), oblique/square - розмита/квадратна (15).
9. MIDLINE - ПОЛОЖЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ЛІНІЇ: any - будь-яке (0), no fit - не визначене (1), standart/trimmed - стандартна/урізана (2), standart/pointed стандартна/точка (3), standart/serifed - стандартна/засічка (4), high/trimmed - висока/упорядкована (5), high/pointed - висока/точка (6), high/serifed - висока/засічка (7), constant/trimmed - висока/упорядкована (8), constant/pointed -постійна/точка (9), constant/serifed - постійна/засічка (10), low/trimmed - низька/упорядкована (11), low/pointed - низька/точка (12), low/serifed - низька/засічка (13).
10. X-HEIGHT - СПІВВІДНОШЕННЯ ВИСОТ МАЛИХ І ВЕЛИКИХ ЛІТЕР: any - будь-яке (0), no fit - не визначене (1), constant/small - постійне/мале (2), constant/standart - постійне/нормальне (3), constant/large - постійне/велике (4), ducking/small - ухильне/мале (5), ducking/standart - ухильне/стандартне (6), ducking/large - ухильне/велике (7).
Кожному значенню параметра відповідає визначене значення, що зберігається разом зі шрифтом і надалі є основою для підстановки шрифтів. Наприклад, набору значень 2 2 6 3 6 5 5 2 3 4 у системі PANOSE відповідає шрифт Times: друкований шрифт (2), що має засічки, які плавно зєднуються зі штрихами (2), світлий за насиченістю (6), має класичні пропорції (3), невисокий контраст (6), бічний наплив в округлих буквах (5), одинарні вертикальні засічки (5), звичайну форму символів (2), звичайне положення середньої лінії (3), стандартне співвідношення висот великих і малих літер (4).
Всі TrueType-шрифти мають опис за системою PANOSE. Type 1-шрифти таких описів не мають.
12. Шрифтова справа в Україні. Автори українських шрифтів. Шрифт Георгія Нарбу-та.
13. Малюнок шрифту: трикутні, штрихові та прямокутні засічки; контраст малюнку.
14. Рубані шрифти, шрифти з ледве помітними засічками, медієвальні, звичайні, бру-скові, нові малоконтрастні шрифти.
1. Рубані шрифти (1) (гротески) не мають засічок, основні і сполучні штрихи в них однакової товщини, тобто контрастність (К) гарнітур дорівнює 1. До цієї групи належать Arial, Tahoma, JournalSansC, Lucida, Humanist, , PEW Report, Pragmatica, Helvetica, Futura, CentiryGothic.
2. Шрифти з ледве помітними засічками (2) - малоконтрастні гарнітури з дещо потовщеними кінцями вертикальних штрихів з контрастністю К = 1. Наприклад, гарнітура BrushType.
3. Медієвальні (від франц. mйdiйval - середньовічний) або різноширинні шрифти (3) - гарнітури з помітною контрастністю штрихів (К = 2,7-3,2), короткими засічками у вигляді поступового потовщення кінців основних штрихів, що наближаються за своєю формою до трикутника, переважно з похилими вісями круглих літер. Їх використовують під час набору найчастіше, тому що в їхньому малюнку зберігається гротескова виразність шрифтів без засічок, але вони більш зручні для читання, отже, ними можна складати великі обсяги тексту. У цю групу шрифтів включені Literaturnaya, Bannikovskaya, Ladoga, Lazurski, Times, Garamond.
4. Звичайні шрифти (4) - гарнітури з контрастними штрихами (К = 3,5-9), довгими тонкими прямим засічками, що поєднуються з основними штрихами під прямим кутом, інколи легким заокругленням; літери округлі з вертикальними вісями. До цієї групи належать гарнітури Century, Elizavet, Nord, Bodony.
5. Брускові шрифти (5) або єгипетські - гарнітури з неконтрастними або малоконтрастними штрихами і довгими засічками, близькими за формою до прямокутника, що поєднуються з основними штрихами під прямим кутом або з легким заокругленням. У цій групі шрифтів: Cougel, Bruskovaya.
6. Нові малоконтрастні шрифти (6) мають малоконтрастні штрихи з потовщеними засічками, переважно із заокругленими кінцями, які поєднуються з основними штрихами під прямим кутом або легким заокругленням. Для цих шрифтів характерні широке вічко і висока зручність читання. У цій групі гарнітури Academy, Journal, Schoolbook, Kudriashov.
15. Акцидентні шрифти.
Декоративні шрифти, або акцидентні, або видільні, або графічні (Graphic) відрізняються від будь-яких інших гарнітур незвичним накресленням мальованого характеру. Декоративні шрифти виникли на основі нової антикви в епоху романтизму коли художники намагалися придумати щось незвичне, мальовниче, орнаментоване.
Такі шрифти створюються спеціально для виділення окремих текстових фрагментів, заголовків, реклами. Основний текст декоративними шрифтами друкувати неможливо, оскільки вони важкі для читання. Наприклад, шрифт Frankenstein чудово підійде для оформлення назв творів на історичну тематику, але основний текст, надрукований цим шрифтом, читати неможливо.
Залежно від застосування декоративні шрифти дуже чітко передають настрій. Вони можуть застосовуватися для коментарів, які значно відрізняються від основного тексту.
Призначення декоративних шрифтів - заполонити увагу читача, переключити з будь-якого іншого елемента на сторінці. Кожен рік випускається величезна кількість нових декоративних шрифтів, деякі з них знаходять своїх прихильників, інші зникають. У 1990-х роках створювалися "грандж-шрифти", що мали дещо грубий вигляд - це символізувало нетрадиційність, неоднорідність. Останнім часом зявилися динамічні шрифти, в яких окремі характеристики знаків випадково змінюються в заданих межах, тому один і той самий символ щоразу виглядає трохи інакше.
Як відомо, реклама розвиває потреби, і в галузі шрифтів теж... З початку ХХ століття розроблена величезна кількість декоративних шрифтів, що виокремилися в спеціальну групу. В основному шрифти розроблені комерційними художниками.
Вони далеко не завжди зручні для читання, тому що використовуються як акцидентні (для акценту), заголовних шрифтів, а основний текст виконується близькими за духом чи змістом шрифтовими шрифтами з вищеописаних груп.
Arnold Boeclin
Davida
Klinton Blade
Motter Fem
16. Накреслення шрифту: щільність (вузьке, нормальне і широке накреслення), нахил (пряме, курсивне і похиле накреслення), насиченість (світле, напівжирне і жирне накреслення), заповненість (контурне, відтінене і заштриховане накреслен-ня).
У класифікації шрифтів за накресленням основою є загальні графічні формотворчі ознаки, характерні для певної групи. Графічні параметри гарнітури шрифту визначаються його просторовою будовою, розмірами, кольором, пропорційністю, накресленням, наявністю засічок, контрастністю. Під просторовою будовою розуміють відношення заповненості літери до фону. За контрастом малюнку - співвідношенням основних і сполучних рисок - розрізняють шрифти низького, середнього і високого контрасту.
Контрастність (пропорційність) шрифту включає такі співвідношення (Рис. 1):
§ Вага і "насиченість" шрифту. Шрифт може змінюватися від тонкого і світлого до жирного у вигляді темної плями.
§ "Заповненість" символу. Літера може змінюватися від широкої і розрідженої до вузької і компактної.
17. Кегль. Брильянт, діамант, нонпарель, міньйон, петит, боргес, корпус, цицеро, мі-тель, терція.
К. текстовим відносяться шрифти світлого прямого накреслення кг. 5 -14.
Шрифти кг. 6, 7 використовують для набору основного тексту компактних видань -- кишенькових довідників і словників, для оголошень у газетах, а також як додаткові шрифти до основного кегля. Шрифт кг. 8 з8 застосовують для набору основного тексту деяких масових журналів, довідників, покажчиків, словників, для додаткового і довідково-допоміжного текстів, а також таблиць у книгах, наукових і художніх журналах і газетах..ифти кг. 8, 9 використовують для набору тексту газет; шрифт кг. 10 і частково 9 -- для набору основного тексту різних книжкових видань і частини журналів; шрифти кг. 12, 14 -- для набору основного тексту підручників (першого років навчання) і книг для дітей.
18. Гарнітура. Гарнітури ХХ ст.: бажанівська, книжкова, брускова газетна, кудряшів-ська тощо.
19. Інтерліньяж. Апрош. Кернінг.
20. Класифікації шрифтів.
Традиційно всі шрифти будувалися, виходячи з концепції "писання пером по паперу", тобто вид шрифту залежав від приладу. Клинопис мав свою специфіку, словянські письмена на бересті - свою. Китайські і японські ієрогліфи будувалися на базі пензля і спеціального паперу, що більше нагадував тканину. Металевий набір запровадив свої вимоги, але культура століть була присутня й у ньому.
Шрифти до самого початку ХХ століття поділялися умовно на клас "Антикви" і клас "Брускові". У Німеччині, Англії і Новому Світі був присутній додатковий клас - фрактура, що цілком природно виробився послідовно від Текстури та Ротунди в розвинену Фрактуру, або "готичний" шрифт.
Uncial
Rotunda
BlackLetter
Нині існує величезна кількість класифікацій шрифтів. Але одночасно всі вони ніколи не застосовуються. Одна і та сама гарнітура може належати в кожній класифікаційній схемі до певної групи.
Розглянемо класифікації шрифтів за такими принципами:
§ спосіб виконання (2 групи)
§ малюнок (накреслення і форма)
§ історична латинська класифікація Олдржіха Главси (4 групи)
§ історична за Британським стандартом BS 2961:1967 (8 груп)
§ IBM classification компютерних шрифтів True Type (10 груп)
§ класифікація MS Windows (5 груп)
§ класифікації шрифтів PANOSE за 10 ознаками
§ за контрастністю і наявністю засічок ГОСТ 3489-71 (6 груп)
21. Сприймання шрифту. Репрезентаційні системи. Розвиток професійно релевантних сенсорних якостей.
22. Робота зорового аналізатора. Візуальні явища: одночасного контрасту, післядії, перевертання картин, викривлення зображень, неможливих фігур тощо.
23. Колір шрифту як засіб в ...........
Страницы: [1] | 2 |
|
