Інформація і дезінформація в просторі засобів масової інформації - дипломная работа

Психофізіологічні і фізичні умови сприйняття матеріалів газети визначають її найбільш сильну сторону -- аналітичність. Звичайно, газеті притаманні й інші властивості (оперативність, емоційність і т. ін.), але в умовах діяльності системи засобів масової інформації вони видозмінюються, набувають особливий «газетний» відтінок. Виступи преси, таким чином, «уречевлені» -- закарбовані на папері.

Звук і зображення, що передаються по радіо і телебаченню, -- миттєві, одержана, але не витримана в памяті інформація «стираєть-ся». Друковане слово залишається жити, будучи документом сього-денності, його «знімком». Саме в цьому один з вагомих факторів, що визначають силу, дієвість виступів преси.

Крім аналітичності, преса розвиває властиві їй в більшій мірі, ніж радіо і телебаченню, такі специфічні якості, як послідовність і систематичність. Скажімо, повністю проблему можна розкрити у серії публікацій. Газета прагне не тільки дослідити, висунути в центр громадської уваги ту або іншу проблему, але і всебічно, крок за кроком розглянути найбільш ефективні засоби її вирішення.[6;20]

Специфічні властивості і характерні комунікативні форми радіомовлення випливають з його технічної природи. Властивість синхронного і безмежного поширення інформації, а також відтво-рення живої мови і акустичних картин дійсності визначають основні риси радіомовлення: високий ступінь оперативності, виник-нення у слухачів ефекту співучасті, присутності на місці події і більша в порівнянні з газетою сила емоціонального впливу на людину; всюдисущість (можливість прийому передач за будь-яких умов).

Радіожурналістика наших днів широко використовує природні виражальні можливості ефіру: багатство живої мови, діалогічність (не тільки повідомлення, але і спілкування), встановлення контактів із слухачами, удосконалення засобів передачі звукових образів кар-тин події, які документально підтверджують ситуацію, відображують атмосферу дії і впливають на емоціональну сферу свідомості.

Усі ці властивості радіомовлення, а також висока оперативність («миттєвість») передач обумовлюють іншу сторону його комунікативної природи -- специфіку сприйняття: виникнення у слухача ілюзії участі, асоціацій, уявних образів сприяє підвищенню емо-ційності прийому інформації, ідентифікації.[7;42]

Адресат ототожнює себе з репортером, оповідачем або вислов-люваними ними ідеями (ідентифікація ідей).

Високими темпами розвивається, як уже зазначалося, телебачен-ня. Його специфічні можливості можна визначити так:

-- це звуко-зоровий ряд, який являє собою синтез трьох знако-вих систем: усної мови, зображення і музики;

-- це «миттєвість», яка властива не тільки його прямим переда-чам, а й характеризує стиль передач в запису і фільми;.

-- це стиль спілкування, продиктований умовами і характером сприйняття телебачення в домашній обстановці;

-- це лаконізм, контурність зображувального рішення, продикто-вані малим розміром екрана;

-- це його програмність, яка виявляється в тому, що телебачен-ня -- це сукупність передач і кожна з них сприймається в кон-тексті інших, що надає їй додаткового значення.

Слід також відзначити високий ступінь персоніфікації контактів з глядачами.

Відзначені вище особливості телебачення і, зокрема, те, що всі компоненти телебачення -- звук, зображення, аудіовізуальні обра-зи -- сприймаються одночасно органами почуття (зором і слухом), безпосередньо повязаними з емоційною сферою свідомості, є вирі-шальними, коли ми говоримо про вплив на соціальну психологію людини, про виховання соціальних почуттів, настроїв, звичок, спонук і т. ін.

Як бачимо, кожна складова частина засобів масової інформації має свої специфічні, найбільш ефективні способи впливу на людину.[8;56]

Забезпечити безперервний потік соціальної інформації може тільки система ЗМІ, внутрішня структура якої являє собою специ-фічний спосіб взаємозвязку, взаємодії її компонентів.

Структурі будь-якої системи, що стала цілісно визначеною, властиві, як найбільш характерні, відносини кооперації і координації.

У якій мірі ефективність функціонування журналістики зале-жить від удосконалення координації між її складовими частинами?

Подивимося, наскільки розвинутий принцип специфічності в ді-яльності преси, радіо і телебачення у сфері передачі ними новин.

Радіо за своєю природою покликане бути первинним джерелом суспільне значущої інформації; воно привертає увагу до тих або інших фактів, сприяє формуванню громадської думки.

Телебачення прагне до прискорення передачі новин, підвищення ролі зорового ряду на екрані, а також до подачі аудиторії першої оцінки актуальних подій.[8;64] Нині глядачі дізнаються про важливі події одночасно, а в ряді випусків і раніше, ніж почули про них по радіо або прочитали в газеті.

У звязку з цим переосмислюється і трансформується подача новин на сторінках друкованих органів. Оперативність газети поля-гає в прискоренні аналізу, осмисленні та узагальненні того, що відбувається.

Подані у специфічній радіо і телевізійній формі новини сти-мулюють інтерес читачів до газетної новини. У них зростає бажан-ня одержати узагальнену, масштабну оцінку подій і явищ соціальної дійсності.

2.1.Основні ознаки газетних новин:

-- системність у подачі інформації, більш ґрунтовна розповідь про події;

-- обґрунтування актуальної інформації специфічними шляхами, публікація додаткових повідомлень, фотографій, ілюстрацій;

-- тенденція до узагальнення, масштабності в подачі інформації через відповідний добір фактів, їх організацію за допомогою добірок, рубрик, сторінок, а також за допомогою матеріалів оглядового ха-рактеру;

-- посилення аналізу, глибоке проникнення в сутність головних подій дня, здатність дати їм оцінку, виявити внутрішній механізм у максимально стислі строки;

-- публікація випереджувальної інформації (про перспективи, майбутнє).

Єдиний предмет відображення -- сучасність у її розвитку -- не дозволяє вести мову про спеціалізацію преси, радіомовлення і теле-бачення за змістом; не існує таких фактів, подій, явищ, процесів, про які той або інший засіб інформації не міг би розповісти.[9;25]

Слід наголосити, що від того, як практично використовується принцип взаємодії (кооперації) компонентів системи ЗМІ, залежить стан, тональність всього журналістського «оркестру».

2.2.Проблеми системи ЗМІ

Їх декілька:

2.2.1. Зростаючий розрив між невеликою кількістю журна-лістів агентств і загальною чисельністю журналістів

Цей розрив існував завжди, але сьогодні він набуває небезпеч-них розмірів, що повязано з надто швидкими темпами зростання журналістів і викликано збільшенням кількості носіїв писемної, аудіовізуальної і телематичної інформації. Справа в тому, що вели-ка частина інформації, яка поширюється ЗМІ. має у своїй основі майже як ексклюзивні джерела, повідомлення чотирьох світових телеграфних агентств (АП, ЮПІ, Рейтер, Франс-Пресс), нашого Укрінформу та кількох державних і приватних агентств ближнього закордоння, на яких і ґрунтується у підсумку «виробництво» інформації.

А більша частина засобів масової інформації і журналістів лише повторюють, доповнюють і нюансують цю інформацію, яка буквально є інфраструктурою їх власного виробництва. Виходить так, що переважна більшість журналістів опиняється у становищі коментаторів цієї інформації.

Сьогодні піраміда інформації виявляється перевернутою. Такого роду диспропорція може мати з часом негативні наслідки, оскільки коментар і досьє подій не можуть служити противагою силі і правдивості раніше виробленої інформації.[10;10]

2.2.2. Модель журналіста преси і домінанта аудіовізуальних засобів

Престиж друкованої преси повязаний, зокрема, з тим, що журналісти дещо більш незалежні, завдяки численним політичним баталіям, які дозволили їм поступово закріпити свій авторитет і свою законність.

Звичайно, аудіовізуальна преса має немалий престиж, а її «зірки» більш відомі, ніж основна частина журналістів друкованої преси, проте незастаріла інформація, що справляє великий вплив, у більшості випадків походить з письмових джерел. І у нас сьогодні найсерйозніші політичні кризи, викликані втручанням ЗМІ, повя-зані переважно з діями друкованої преси.[10;24]

2.2.3. Рекламний репортаж і похідні від нього форми журналістики

Уся система ЗМІ зіткнулася з новою проблемою, яку можна визначити як все більш сильне змішування реклами та інформації. На даний момент це явище зачіпає переважно друковану пресу, але можна не сумніватися, що воно пошириться на телематику і аудіовізуальну сферу.

Різниця між двома такими видами матеріалів зрозуміла кожному, однак при читанні численних текстів бачимо, як непомітно зника-ють ці грані, і в результаті реклама поглинає власне пресу, підриває її престиж.[10;32]

2.2.4. Спротив центрам економічної влади

Якщо журналісти вміють або вчаться вести діалог з політичною владою, то вони у той же час майже обеззброєні у порівнянні з економічними структурами (Про це детально йшлося у темі «Функ-ціонування ЗМІ в системі економічних відносин суспільства»).

2.2.5. Ідеологія комунікації

Сьогодні проблема не в інформації, а в комунікації. Небезпека повязана з тим, що сучасна техніка надає інформації безмежні можливості розвитку, аж до того, що ця інформація поступово ризи-кує втратити свою самобутність, знаходячись в середині розгалу-женого комунікаційного комплексу.

Проблема в тому, як уникнути того, щоб журналісти не стали «суперкомунікаторами» і не втратили в цій трансформації те, що сьогодні складає суть їх професії і в результаті забезпечує всю її принадність.

2.2.6. Політична влада і журналістика

Ця проблема повязана із зміною статусу комунікацій у нашому суспільстві. Ще вчора політична влада була якщо не оточена пов-ною секретністю, то в усякому разі замкнутою на самій собі і майже не «відкривалась».

Сьогодні становище докорінно змінилося, і тепер самі політичні влади постійно пояснюють свої дії, виступають «комунікаторами», ризикуючи тим самим перетворити журналістів на підручних в новій іпостасі, а саме -- «інформаційних підручних».

Сьогодні політичні діячі і журналісти утворюють головну дійову пару в широкому комунікативному просторі, причому в такій мірі, що вже важко зрозуміти, хто ж тут кого підтримує.[10;63]

2.2.7. Конкуренція у межах системи ЗМІ

Конкуренція між засобами масової інформації завжди існувала, але вона набуває сьогодні особливого характеру в звязку з невідповідністю, яка існувала між постійним розширенням кому-нікативного простору і тим фактом, що більша частина інформації надходила від одних і тих же телеграфних агентств дальнього і ближнього закордоння. Тому журналісти опинилися в умовах нерівності, що змушує їх докладати ще більших зусиль для того, щоб хоч якось відрізнятися один від одного.

Самі ж журналісти, причому більше, ніж будь-коли, присвячують чимало часу прискіпливому вивченню творчості своїх колег, прагну-чи зрозуміти, як ті чи інші з них при більш-менш однаковому стартовому матеріалі примудряються виділитися своєю кінцевою продукцією.

Усе це зовсім не відповідає законам будь-якої раціональної логіки і найчастіше нічого спільного не має із завданням інформування, що стоїть перед всією системою журналістики.[10;74]

III. Система роботи міжнародних каналів в інформаційному просторі

3.1.Концепція подачі інформації на CNN

Принцип віщання CNN став прикладом для її послідовників: міжнародні новини цілу добу в режимі реального часу з максимальним включанням репортажем з місця подій. Віщальна парадигма телеканалу новин включає:

- цілодобове віщання;

- робота в реальному часі за принципом інформаційного агентства: новини в заголовках формирують повістку дня;

- ексклюзивне віщання подій, де б вони не відбувались;

- проведення телемостів між інформаційними центрами світу;

- гибке програмування сітки віщання центрами світу: люба программа переривається, уступаючи екстреним випускам новин;

- трактування подій в глобальній перспективі. Орлова В.В. «Глобальніе телесети новостей на информационном рінке» М.,2003, с.61

В основі віщання полягає концепція новинної винятковості: «Новини-це головний продукт CNN, CNN - це новини» Kung-Shankleman Lucy. Inside the BBC and CNN.-London: Routledge, 2000.p.152

«Будьте первыми, кто узнает» - це салоган постійно супроводжуючий трансляцію. Всі передачі, що привязані к новинам і орієнтовані на тікучі події в світі. В центрі уваги - політика, економіка, екологія, соціальні питання та культура. Такі передачі, як «Ваш мир сегодня», «дипломатическая лицензия», «Журналисты - международники», «Инсайт» и конечно же знаменитые ток-шоу Лари Кинга «Лари Кинг в прямом эфире» и «Уикенд с Лари Кингом», користуються популярністю в усьому світі. На цьому каналі виходять багато программ, стосовно бізнесу, економіки та фінансів («Международный бізнес», «Путешествующий бізнесмен» и др. Информацтонные тенденции «Индустрия новостей», «Люди в новостях» передачи о спорте, музыке, моде).

До виходу на інформаційну арену конкурентів таких, як BBC? Euronews, CNN приписували роль єдиного ЗМІ, по-справжньому обєднуючого фрагментований світ. «Если на планете происходит что-либо значительное, это обязательно появится в эфиреCNN» Kung-Shankleman Lucy. Inside the BBC and CNN.-London: Routledge, 2000.-p.152

CNN дійсно стала єдиною впливаючу телекомпанію в світі. Після огляду в Персидському заливі медиааналітики вперше заговорили про ефект CNN, що укладався в перетворенні подій в силу агресивного впливу прямого ефіру.

CNN бачить себе в якості новинного миссіонера, що забезпечує людей інформацією з самих віддалених куточків світу. «Новости CNN - это глобальный продукт для мирового рынка, они позволяют по-другому взглянуть на мировую историю, служат добру, объединяют страны мира. CNN изобрела снова новости» Kung-Shankleman Lucy. Inside the BBC and CNN.-London: Routledge, 2000.p.156 [Дивись додаток 1]

3.2. Інформаційна політика BBC World

BBC World - це дайджест программ новин, які виготовлює штат міжнародної телеслужби за допомогою ресурсів ВВС, аналітичних программ та документальних фільмів, що транслюються також на суспільних каналах ВВС.ВВС завжди відрізнялись підвищеною увагою до своєї аудиторії, відповідальністю за свої програми та ефекти, які вони виготовлюють. В репортажах новин ВВС рідко можна побачити сціни насильства, але вони демонструються дуже коректно. «Освещаемая в новостяхсмерть реальна. Существует крайне мало обстоятельств, оправдывающих показ по телевидению казни и других сцен, в которых гибнут или умирают люди…» Руководство для создателей передач ВВС.М.:ИПК для работников телевидения и радиовещания,1997, с.79

Ведучі программ новин ВВС - авторитетні професіонали, які давно зазнали знаменитості: Нік Гоуинг (медиааналітик), Стівен Коул, Ліз Дусет, Джон Сімпсон - ветерані британської журналістики. Серед постійних програм ВВС можна виділити: «Серьезный разговор с Тимом Себастианом», «Корреспондент», «Репортеры», «Коробка передач», «Беседы о кино».

Багато рівність редакторського колективу здійснює фільтрацію новосних репортажів. ВВС-телемережа, що змогла завоювати позицію на інформаційному ринку практично без допомоги комерційних партнерів, завдяки журналістської майстерності співробітника. Орлова В.В. «Глобальніе телесети новостей на информационном рінке» М.,2003, с.82

IV.Інформація та дезінформація.

4.1. Визначення поняття «дезінформація»

Дезінформація - (фр.des - префікс, що означає знищення чи вилучення чого-небудь + інформація) - піднесений до рівня творчого методу принцип діяльності буржуазної преси, один із засобів буржуазної пропаганди. Д.С. Григора «Журналістика у термінах і виразах».Л.,1974, с.58

Дезінформація - (фр.des - префікс, що означає знищення чи вилучення чого-небудь + інформація) - піднесений до рівня творчого методу принцип діяльності буржуазної преси, один із засобів буржуазної пропаганди. Проявляється у вилученні продажними журналістами політичних фактів за соціально загострених повідомлень, у свідомо перекрученому тлумаченні змісту суспільно значущих подій. Ю.Воронцов «Дезинформация - это тоже бызнес».М.,1965,111с.

Дезінформація - (фр. Dezinformation) - заведомо ложная информация. С.М. Локшина «Краткий словар иностранных слов».М.,1971, с. 58

Дезінформація - моє визначення терміну: це неправдива інформація або усвідомлено зроблена (жовта преса) або випадково (не перевірячи факти чи події тощо).

4.2.Інформаційні та дезінформаційні комунікативні ланцюги

Інформація і дезінформація розташовуються на різних рівнях одного і того ж параметру, тому перехід між ними частіше всього мають умовний характер. Коли для Горького друкували спеціальний екземпляр «Правди», в якому звістку про арешти заміняли розповідями про лов крабів, то це не можна назвати дезінформацією, оскільки в країні водночас арештовували ворогів народу та також ловили крабів. І те, і інше є правдою і відповідає дійсності. Тут дезінформацій ний компонент виникає на більш високому рівні, системному, в певній мірі мета рівні. На рівні конкретного повідомлення це - інформація, на рівні даної системи комунікації в цілому - дезінформація. Таким чином, Горький, отримуючи тільки достовірні повідомлення, виявилось все одно дезінформацією. Чи інший приклад: читач в тоталітарній країні отримує великі обєми дезінформацій них матеріалів і в результаті все одно інформований, оскільки він навчився читати між строками. Іншою мовою дезінформований результат може досягатися як на рівні комунікації, так і на рівні метакомунікації, що яскраво демонструє приклад с Горьким.

Стандартний інформаційний ланцюг складається у вигляді набору таких компонентів:

ДЖЕРЕЛО-------ПОВІДОМЛЕННЯ-------КАНАЛ-------АУДИТОРІЯ

В свою чергу, дезінформацій ний ланцюг будується на заміні одного чи декількох компонентів на псевдо компонент.[3,126] Але успіх такої дезінформаційної кампанії визначається також тим, що споживач відчуває на певний момент дефіцит інформації. Та йому як би то допомагають поповнити цей дефіцит. Можна навести декілька прикладів:

ДЖЕРЕЛО1

ДЖЕРЕЛО2-------ПОВІДОМЛЕННЯ-------КАНАЛ-------АУДИТОРІЯ

Дезінформацій ний компонент достатньо часто використовують при рішенні воєнних або мирних, наприклад виборчих, задач. Згадаємо «чорні» радіостанції (в подальшому Р) часів ДСВ, які віщали начебто з Німеччини, хоча належали союзникам. У дезінформації для збереження її ефективності обовязково повинні бути корені інформації. Ф.Тейлор пригадує ще один компонент ефективності: для того, щоб бути дійсною, «чорна» операція повинна залишатися схованою, таємниця повинна залишатися схованою.

У Китаї активно використовувались подібні дезінформацій ні складові. Під час корейської війни був піднят галас з приводу використання США біологічної зброї, хоча в дійсності цього не було, а з ціллю привлекти до симпатії міжнародну громадськість.

Дезінформація є дезінформацією, коли вона подається в контексті правди[3,130].

4.3.Варіанти скривлення інформаційного простору

При стандартному підході до інформаційного простору - воно служить автоматичному відображенню реальності. Однак його сучасний розвиток призводить до того, що інформаційний простір можу мати функціонування, яке буде автономним від простору реальності.

Не менш частіше інформацію намагаються уявити як дезінформацію. Інформація стає дезінформацією, коли навколо «оператори», які різко знижують достовірність. Для цього може знищуватись достовірність джерела інформації.

Сергій Доренко в своєму інтервю в «Независимой газете» (2001,13.01) розповідає, як А.Волошин, а до нього В.Юмашев та Чубайс, проводять тижневі «летучки» з головою ОРТ, під час виборів до Волошина вони приходили по середах, а до Юмашева та Чубайса - по суботах. При цьому відпрацьовується поточне висвітлення подій в новинах, а також приймаються рішення про проведення дезінформаційних кампаній. Таким чином, державна машина породжує дезінформацію як зовні, так і внутрішньо свого ж інформаційного простору.

Якщо інформаційна подія 1-яскрава та скандальна, тому спростувати її інформаційною подією 2 - стандартним практично неможливо. Інформаційна подія 1 все одно залишається в памяті незалежно від активності його спростування.

А.Снайдер в книзі «Бойцы дезинформации» пишет, что, по данным ЦРУ, Советский Союз тратил 3 млрд долларов в год на дезинформацию. К примеру, только на кампанию против нейтронной бомбы должно было уйти не меньше 100 млн, поскольку была развернута широкомасштабная кампания: митинги, манифестации, телепрограммы, выступления в прессе (Комсомольская правда.-1997.-26 ноября). Та же работа и в том же объеме велась и в США, например: «При Картере ЦРУ реализовывало секретный проект, выплачивая деньги европейским журналистам, поддерживающим в прессе идею размещения на континенте американских нейтронных бомб. Подобная практика существовала и прежде». Иными словами, для каждого из нас активная информационная кампания в прессе должна служить признаком того, что она ведется с подачи определенного спонсора или заказчика. В противном случае искривление информационного пространства было бы просто немислимим.

Дезінформацію ми можемо визначити як інтенсивне скривлення інформаційного простору, яке доводиться тримати в певний час.

4.4. «Черный пиар»

P.R. является неотъемлемой частью эффективного управления любой организованной формы деятельности: государственной и муниципальной, производственной, коммерческой, общественной и т.д., включающих в себя отношения внеценовой конкуренции (престиж, авторитет, репутация, доверие, взаимопонимание и т.д.) Э. А. Капитонов. Организация службы связи с общественностью. - . Ростов н/Д. - 1997.- с.10.

«PR - это спланированные и осуществляемые в течение длительного времени действия, направленные на установление и поддержание доброжелательных отношений и взаимопонимания между организацией и общественностью».

Также распространено следующее определение: PR - это специальная наука и искусство управления социальной информацией в условиях внеценовой конкуренции:

направленные на установление и поддержание открытого двухстороннего общения между социальными службами и их общественностью;

посредством положительных информационно разъяснительных материалов, активных акций и оценок ответных общественных реакций;

основанных на правде, знании и гласности;

с целью достижения взаимопонимания, согласия, социального партнерства и создания благоприятных обстоятельств Т.В. Астахова. Связи с общественностью для третьего сектора. - М. - 1996. - с.4.

Общественность - это все те, с кем социальная организация вступает в контакт как внутри (служащие, сотрудники, работник, акционеры, члены общественных организаций и т. п.), так и за ее пределами (избиратели, налогоплательщики, местные жители, социальные заказчики, партнеры, потребители и т. п.).

Структура общественности:

население в сфере влияния;

структуры самоуправления;

СМИ;

общественные объединения;

сотрудники администрации;

вышестоящие органы власти;

ключевые аудитории в кризисных ситуациях;

производственные и другие органы Э. А. Капитонов. Организация службы связи с общественностью. - . Ростов н/Д. - 1997.- с.11

.

Що таке «Чорний піар»? Це негативна інформація (дезінформація), матеріали стосовно особистості, політичного діяча чи політичної партії, компанії в цілому тощо, з метою зробити антирекламу та негативне відношення цільової аудиторії. Це навмисна дезінформація ЗМІ. На прикладі розглянемо використання чорного піару проти іміджу політичних партій та діячів, під час виборчих перегонів… (В теории коммуникации понятие «имидж» используется в сугубо специфическом значении - в сочетании со словами «создание», «строительство»: это особого вида образы - представления о конкретных объектах, которые выделяют, создают впечатление их радикального отличия от других Э. А. Капитонов. Организация службы связи с общественностью. - . Ростов н/Д. - 1997.- с.).

Політична реклама створює своїм кандидатам певний імідж, в якому підкреслюється відзнака окремих діячів. Цей образ повинен асоціюватися з підсвідомим устрімленням мас, з тим, що лестить їхньому самолюбству чи відповідає незадовольненим потребам. В.Л. Музыкант. Теория и практика современной рекламы. - М. - 1998г. - с.100 Дуже часто ми бачимо використання чорного піару в політиці. Це робиться навмисно, щоб цей створений імідж політичного діяча визвав у аудиторії негативне відношення. Все це робиться в рамках великої конкуренції, і кожний імеджмейкер робить для свого лідера все можливе, аби зберегти цей створений гідний імідж. Запускається антиреклама на ТБ, радіо та в пресі: дезінформація особистого життя лідера, його не доліки в політиці тощо. В межах такої конкуренції можна переступати рамки закону, аби потрапити на велику посаду. І таким чином розповсюджується дезінформація в ЗМІ, яка зветься «Чорний піар». Це не тільки стосовно політичний партій і діячів. Як ми вже казали антиреклама може бути тієї чи іншої компанії, виконавчої особи, того чи іншого продукту, соціальних, культурних цінностей тощо. Ми розглянули тільки один приклад, так як нещодавно, під час «Парламентських Виборів-2006» (26 березня) ми самі були свідками дезінформації.

4.5.Висновки по 1 Розділу

В першому розділі ми визначили поняття «інформація» та «дезінформація». Кожен автор того чи іншого підручника дає різне визначення цих понять. Ми розібрали подачу інформації в пресі, на радіо, телебаченні та розібрали мережу Інтернет. В пресі, на радіо та телебаченні різний підхід до підготовки інформації. Кожен має свою певну специфіку роботи. Ми визначили, що, звісно, телебачення має важливе значення до створення та подачі інформації аудиторії. Телебачення працює по живих слідах, що не дає такої змоги радіо чи пресі. Але не завжди ця інформація є достовірною, відбувається скривлення інформаційного простору. Це може бути випадкова дезінформація, а також навмисна. Я вважаю, що навмисна подача дезінформації відбувається тільки в жовтій пресі, а на радіо і телебаченні це може статися в період передвиборчої гонки чи створення скандалу соціального, економічного чи політичного характеру тощо. Ми розглянули дезінформацію з боку «Чорного піару».

Подача інформації повинна відбуватся за допомогою не одного журналіста, але й роботи всієї редакції. Новини повинні доходити по першоджерелам, бути чіткими, проаналізованими, а саме головне перевіреними. На телебаченні невідємною частиною для перегляду новин є картинка та дикторський текст. Глядач дивлячись на картинкуз міста події усвідомлює інформацію. Подача інформації на телебаченні відбувається по-різному. Один канал працює на «повну» силу, роблячи репортажи з місця подій (навіть в екстремальних) умовах (як це робили журналісти НТВ з Біслану), а інші використовують інформацію других телеканалів, підставляючи свій текст. Громадяни України повинні додержуватися «Закону Про інформацію». Цей Закон закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності. В першій частині, ми підкріпили роботу громадян України, журналістів тощо, Законом «Про інформацію».

Не можна не сказати про роботу інформаційних агентств. Ми розібрали роботу деяких інформаційних агентств України та світового значення від моменту відкриття і до сьогодні: як вони працюють, яка мета і основа роботи, якою кількістю кореспондентів, репортерів володіють, як збирається та обробляється інформація тощо.

Ми розібрали український інформаційний простір: кабельне ТБ, відеомагнітофони, телеконференції, телемости (стор.14), електронна пошта, банки даних, лазерна преса, відео газети. На особливе місце в світовому інформаційному просорі висунулася мережа Інтернет. Ми розібрали Інтернет, як носій інформації, як систему інформаційного простору, як новий рівень журналістики, це поширення комунікативних технологій, це обємна мережа. Також існує така точка зору, що що у Інтернету з журналістикою нічого спільного не має. Про це також йдеться в першому розділі. Ми навели адреси деяких сайтів, на яких дійсно достовірна інформація. Тому, що окрім інформації, Інтернет став носієм дезінформації. І не знаючи, які сайти містять достовірну інформацію, дуже тяжко зробити достовірні новини (в загалом це поширюється в пресі, так як більшість інформації з мережі Інтернет). Зараз кожен другий громадянин країни (я вже не кажу про журналістів та працівників редакцій) користуються мережою Інтернет. В першому розділі ми розібрали це поняття і визначили деякі тезиси стосовно мережі Інтернет.

Ми розібрали роботу прес-центрів: завдання та мету роботи. Це інформування органів масової інформації про головні події в суспільстві, використовуючи для цього різні канали (прес-конференції, прес-релізи тощо), збирання інформації про свою установу, та висвітлення в ЗМІ роботи установи, це підготовка для керівництва виступи стосовно порушених у ЗМІ питань щодо роботи установи. Прес-центри також входять до складу відділів PR. Отже, структура сучасних ЗМІ дуже складна. Про це ми поговорили в першому розділі.

Важно зазначити, що головним при подачі інформації - є робота з джерелами інформації та способи отримання інформації. Ми визначили, що повинен в першу чергу робити журналіст, аби дістати достовірну інформацію з першоджерела. Що робити аби уникнути неприємностей в ході отримання та сбору інформації. Ми визначили основні питання з цього приводу: як працювати, як готуватись, як виходити зі складних ситуацій, як вибрати самий надійний спосіб, як фіксувати отримані дані, як забезпечити техніку безпеки при роботі та ін. Невідємноє частиною стосовно сбору та отримання інформації є - соціологічні способи отримання інформації. Це як доповнення до основного питання.

Дуже цікаве питання: Кому належить інформаційний простір в Україні? Ми визначаємо, що це специфічна сфера реального, що це сукупність друкованих, аудіовізуальних ЗМІ, їх спеціально підкріплена діяльність на аудиторію. В першому розділі ми розібрали це питання.

Ми розібрали систему, структуру та особливості видів ЗМІ, тенденції розвитку ЗМІ: суспільно-значуща інформація, ідеї, теорії, періодичні та друковані видання, радіо, ТБ тощо. Система ЗМІ представлени декількома групами ЗМІ. Інформаційний простір твориться не лише державними, а й багатьма комерційними телерадіомовними організаціями, пресою. ТБ, радіо та преса помітно розвиваються. Про це ми розповіли в першому розділі.

Розібрали нинішню систему ЗМІ в Україні та проблеми системи ЗМІ (стор. 29-34).

Для порівняння в першому розділі ми розібрали роботу каналів світового масштабу, таких як BBC та CNN. Як виконується робота редакції цих каналів, як працюють кореспонденти, як надходить інформація до телеглядачів та якою повинна бути інформація. Специфіка роботи цих каналів в порівняння з українським ТБ помітно відрізняється (наприклад робота журналістів в прямому ефірі і взагалі прямий ефір - готовність телекомпанії працювати в прямому ефірі). Подача інформації в випусках новин різноманітна. В першому розділі ми розглянули це питання.

Ми виконали теоретичну частину і переходимо до практичної, де зможемо привести приклади дезінформації на ТБ, в пресі, на радіо, в мережі Інтернет, зробити аналіз та прокоментувати - чи є та дезінформація задуманою чи випадковою.

V Приклади дезінформації

5.1. Огляд подачі інформації про зниклих альпіністів на Ельбрусі

(подача матеріалу ТРК «Україна», РИА Новости, «Интер», газета «Жизнь»)

5.1.1. ТРК «Україна»10:51 [11.05.06] Сьогодні продовжаться пошуки групи російських та українських альпіністів
Сьогодні продовжаться пошуки групи російських та українських альпіністів, які зникли 9 травня при сходженні на Ельбрус, повідомляє УНІАН. В пошуковій операції у горах Кабардіно-Балкарії беруть участь понад 50 рятувальників. Одного альпініста знайшли - у нього серйозні обмороження. Врятований вказав, де можуть перебувати його товариші, зазначивши, що усі вони живі.

5.1.2. РИА Новсти

У Кабардино-Балкарії триває пошук українських і російських альпіністів, що зникли під час сходження на Ельбрус, повідомили в МНС РФ.

"Протягом 9 і 10 травня пошук здійснювався групами рятувальників Ельбруського пошуково-рятувального загону, пошуково-рятувального підрозділу "Нальчик" і альпіністами Санкт-Петербурзької школи інструкторів", - сказали в МНС РІА "Новости". До робіт залучали 36 людей і чотири одиниці техніки. "Пошук результатів не дав", - сказав співрозмовник агентства. Сьогодні для пошукових робіт при сприятливих метеоумовах буде задіяно гелікоптер Мі-8.

За інформацією одного з альпіністів, знайденого рятувальниками на висоті 2200 метрів, приблизно о восьмій годині вечора 9 травня у звязку з погіршенням погоди група почала спуск, розбившись на четвірки й обєднавшись з групою з чотирьох українських альпіністів. Останнім місцем стоянки альпіністів була скеля Пастухова (висота близько 5000 метрів).

5.1.3. Подробности ТК Інтер (11 мая 2006 12:49)

Спасатели обнаружили на Эльбрусе тела еще двух пропавших альпинистов, сообщили в Южном региональном центре МЧС России.

Ранее были найдены тела пяти альпинистов. Их личности пока не известны.

Висновки: Як ми бачимо, що з 3-х джерел інформація про загиблих альпіністів не співпадає. Якщо ТРК «Україна» повідомляє 11.05.2006, що знайшли одного альпініста, то РИА «Новости» повідомляє, що спочатку пошук не дав результатів, і тут же повідомляють, що 9.05 ввечері знайшли одного альпініста. А Інтер 11.05. о 12:49 (в співвідношенні з повідомленням ТРК «Україна» теж 11.05 на годину раніше, а потім не оголошує, що знайдені ще 2 альпіністів) повідомляє, що знайшли ще 2 пропавших, а також що раніше ( 9-11.05) були знайдені тіла 5 альпіністів. Інші канали казали різну інформацію щодо альпіністів.

Я вважаю, що це не замислена дезінформація, а просто неперевірені факти, чи не своєчасно перевірені.

5.1.4. Огляд трагедії газетою «Жизнь»

Газета «Жизнь» публікує інформацію трагедії таким чином, що 10.05. був знайден лише один живий альпініст, а далі інформує, що «…К вечеру второго дня (тобто10.05!) было найдено 7 из 11 замерзших на седловине горы альпинистов…» Газета «Жизнь» №103(613) от 13.05. (Дивись Додаток 4). Таким чином, дана інформація вводить читача в обману, неможливо розібратися в даній інформації.

5.2. Дезінформація, що пройшла по ЗМІ стосовно смерті Емінема

На сайті MTV зявилась інформація о том, що репер (Eminem) розбився в автокатастрофі. При чому наводились навіть фото з міста аварії. Представник співака заявив, що Еминем живий і здоровий. "Просто кто-то очень хотел бы увидеть его мертвым", - припустив він.

Як вияснилось, дезінформація зявилась на сайті псевдо-CNN (развлекательной новостной службе, где каждый желающий мог разместить самую невероятную информацию). MTV жарт не зрозумів, дезінформація розповсюдилась на весь світ.

Цей жарт з боку каналу, виявився замисленою дезінформацією, аби притягнути до себе увагу.

5.3. Журнал «Отдохни» публікує дезінформацію стосовно зірки шоу-бізнесу Брітні Спірс

В черговому номері журналу «Отдохни» №17(від 25.04.2006) виходить дезінформація стосовно зірки шоу-бізнесу Брітні Спірс. Начебто на неї подали в суд її колишні охоронці за те, що зірка не доплатила за їх понадурочну роботу в 24 години на добу, за охорону зірки від папарацци. Це скандальна новина, яку зазвичай замовляють самі зірки, аби залишатися в центрі уваги. На сайті співачки даної інформації не має. Журнали та газети, які беруть інформацію стосовно зірок - зазвичай береться з Інтернету. А в цій мережі скандальні «новини» розміщаються щогодини, не встигаєш слідкувати за ними. (Дивись Додаток 5)

5.4. Газета «Петровские новости» та журнал «Отдохни» публікують інформацію десятої планети Сонячної системи в різних ракурсах

В журналі «Отдохни» публікація стосовно 10 планети Сонячної системи дезінформує читача: по-перше вони друкують, що ця планета - крижана куля під назвою «Ксена», та що в неї існує особистий супутник під назвою «Габріель» (дуже схожі назви із серіалу «Ксена», що транслювався на каналі «1+1», не здається?!).

В свою чергу «Петровские новости» публікують теж про нову планету (не крижана куля!), що складається з горних порід та льоду, а також кажуть, що тільки недавно вдалося встановити та підтвердити, що це тіло насправді є планетою. А «Отдохни» каже: « Космические исследования не стоят на месте - художникам удалось зобразить обект 2003 UB313. Єнот ледяной шар біл обнаружен в прошлом году ( «Петровские новости» кажуть, що планета була виявлена в 21 жовтня 2003, а «…ее смещение относительно звезд было замечено спустя 15 месяцев, 8 січня 2005г…»).

Таким чином, з двох джерел ми бачимо, що дана інформація не співпадає одна з одною. Скоріш за все ця інформація з Інтернету, та неперевірені дані редакцій. (Дивись Додаток 6).

5.5.Дезінформація аудиторії на каналі «1+1»

Татяна Губенко (прес-секретар міського голови Запоріжжя Євгена Карташова) повідомила, що випускаючий редактор ТСН Ігор Федорів назвав звістку про міського голови «технічною помилкою» і приніс вибачення за допущену неточність. 24 липня в вечірньому пипуску ТСН було сказано: «Бывшие мэры  городов Боделан и Карташов находятся в международном  розыске». Вже на слідуючий день в телефонній бесіді Ігор Федорів визнав, що інформація стосовно запорізького мера була неточною, а фактично дезінформація глядача. "Мы знаем, что Евгений Карташов -действующий мэр Запорожья, и пока никто не объявлял его в розыск", - сказав він, та приніс свої вибачення.

Комусь вигідно нагнітати інформацію політичних діячів, та в політичній гонці завжди поступає інформація до аудиторії з різних ЗМІ.

5.6. Прогнози погоди на радіо

Достовірні чи ні?

Дуже часто я помічаю, що прогнози погоди на радіо не співпадають з дійсностю. Останнім часом я слідкую і перевіряю прогнози. Наприклад на радіо «Люкс ФМ», «Точка», де я була свідком, ді-джей брав прогноз погоди з головної сторінки Яндекс. Про що це свідчить? Ді-джеї роблять посилання на Гідрометцентр, що останні, в свою чергу, не задоволені, адже по їх словам це «…повна дезінформація населення».

5.7. Висновки по II Розділу (Практичній частині)

Виконав практичну роботу, ми навели приклади замисленої та випадкової дезінформації.Замислена дезінформація може бути використана против політиків, політичних партій тощо під час виборчих перегонів, так називає мий «Чорний PR» (Дивись I Розділ), та, в свою чергу, замислену дезінформація постійно ми бачимо на сторінках жовтої преси (інколи по телебаченню, наприклад канал М1, при огляді новин зірок шоу-бізнесу, які самі створюють дезінформацію населення та постійні скандали аби залишатися в центрі уваги тощо).

Випадкова дезінформація попадає до аудиторії через неперевірені факти редакцій та користування мережою Інтернет. Інколи бувають випадки, коли журналісти спілкуються не з тими особами, які володіють першоджерельною інформацією, а спілкуються з другими-третіми особами, не перевірюючи фактів. За цим повинна слідкувати редакція, в першу чергу головний редактор.

Приклади наведені та проаналізовані.

Висновки

Журналістка завжди балансу між творчістю й ремеслом. Вона ремесло тому, що мас ужитковий характер, спрямована на досягнення очікуваного результату, повязано із формуванням громадської думки в певному напрямку, із службовим характером пильності журналіста. Журналістика - це творчість тому, що повязана і народженням нових духовних сутносгей, iз створенням раніше неіснуючих, невідомих, суспільних цінностеій.

Сучасна газета і журнал, радіопроірама чи телепередача продукт колективної творчості, але це не знімає проблему таланту, творчої індивідуальності в журналістській праці.

Професійні обовязки журналіста в справі виготовлення інфор-мації можуть бути зведені до такого:

1. Участь у плануванні, поточному й перспективному, що вклю-чає висунення своїх оригінальних ідей, пошук інформації, жанрового розвязання матеріалу, проведення інформаційних кампаній, відкриття нових рубрик, оновлення оформлення видання.

2. Організаторська робота передбачає налагодження контактів з усіма, хто може поставляти новини, інформувати про майбутні події, брати участь у виявленні проблем та пошуку шляхів їхнього розвязан-ня. Іншими словами, до цього виду обовязків журналіста відноситься створення ним міцної джерельної бази для своєї масово-інформаційної діяльності та постійне її поповнення й вдосконалення. Сюди ж нале-жить робота з авторами, та утворення каналів зворотного звязку (тоб-то від читачів до газети).

Джерельна мережа -- основа професійної діяльності журналіста, до неї він звертається щодня для збирання новин або перевірки справжності вже віднайдених фактів.

3. Участь у підготовці до випуску інформації; створення власних інформаційних текстів. Звернімо увагу майбутнього журналіста, що роз-починається цей етап після завершення збирання інформації, тоді, коли джерела інформації випорожнені, журналіст познайомився з усіма мож-ливими версіями подій, витлумаченнями фактів спеціалістами. Лише тоді він має право взятися за створення власного журналістського твору.

4. Аналіз власної діяльності, що може мати індивідуальний і ко-лективний характер, здійснюватися на самоті чи на різного роду "ле-тючках", нарадах. Журналіст кожну свою публікацію мусить сприйма-ти як маленьке чудо, цінувати кожне слово, що зявляється за його підписом. Нову публікацію він повинен уважно перечитати, про-аналізувати редакторські виправлення, якщо такі мали місце, ще раз за-мислитися над тим, чи всі інформаційні джерела він використав дая створення цього матеріалу, чи правильно побудував композиційно свій текст, чи всі аргументи навів для доведення своєї позиції.

5. Індивідуальна літературна творчість.

Відстоюючи право на життя в журналістиці внутрішньої інфор-мації, коментування й оцінок, необхідно все ж визнати, що душею ма-сово-інформаційної діяльності є факт, який постає як окреме явище чи їх сукупність. Він повноцінний володар не лише багатьох жанрів, але й багатьох шпальт у газетах, програм радіо й телебачення. Мільйони чи-тачів у світі щодня розгортають газету, сподіваючись дізнатися за її до-помогою про події сучасності, а не про думку з їх приводу якогось жвурналіста.

Журналіст як субєкт масово-інформаційної діяльності не лише збирає і ретранслює новини й повідомлення, але й узагальнює їх, аналізує, дає свій коментар. Як уже мовилося, існує думка, згідно з якою журналіст не повинен навіть братися за таку працю; його позиція, мов-ляв, нікому не цікава, читачі не потребують його коментарів. Подібне ставлення породжене не природним станом речей, не силою, а слабкістю нашої журналістики, відсутністю в ній по-стравжньому вели-ких, значущих імен, талановитих працівників пера й мікрофона. У нас навіть немає загальної національної газети, яка була б настільки впли-вовою, що не передплачувати й не читати її було б соромно кожній освіченій людині. Але як тільки в інформаційному просторі України зявляється достатньою мірою авторитетне журналістське імя, думкою цього журналіста зацікавлюються читачі, його точка зору на події сприймається як органічна частка його професійної діяльності, реально впливає на формування громадської думки й суспільної свідомості. Це стосується відомих журналістів: редактора газети "Вечірній Київ" Віталія Карпенка, редактора газети "Літературна Україна" Василя Плюща, ведучих популярних радіо й телепрограм Емми Бабчук, Мико-ли Вересня, Віталія Піховшика, Ольги Герасимюк та деяких інших. Більш того, поява надалі яскравих імен на небосхилі української журналістики не може статися лише в межах ретрансляційної інформаторської діяльності, а можлива за умов аналітичної праці журналіста, висловлення ним своїх обґрунтованих і аргументованих поглядів на ак-туальні проблеми суспільного життя.

Важливою стороною журналістської творчості є редакторська діяльність. У ширшому значенні під редагуванням розуміється опрацю-вання, підготовка до друку певного тексту, рукопису, виправлення йо-го відповідно до запитів видання, скорочення матеріалу при потребі, його композиційна перебудова, тобто будь-яка робота над поліпшен-ням тексту. У цьому розумінні редактором бував кожен журналіст, оскільки він готував до друку рукописи свої та інших авторів.

Дуже важливо, коли до аудиторії надходить достовірна інформація. Я не читаю «Жовтої преси», в моєму розуміння видання, яке публікує тільки плітки та завідомо дезінформацію, втрачає свій рейтинг. Я вважаю, що престиж газети, журналу, радіо, ТБ тщо залежить від подачі достовірної інформації своїй аудиторії, ретельно опрацьованной та перевіреной.

Ми вивчили журналістику, як інформаційний простір, сучасну систему ЗМІ, як повинен працювати журналіст, щоб до читача, слухача чи глядача надходила тільки достовірна інформація і що витікає з того, якщо інформація перетворюється в дезінформацію, чому відбувається скривлення інформаційного простору.

Мета роботи була досягнута ...........