2. Зміст портрета має носити виховний гуманний характер, сприяти формуванню морально-естетичних якостей, почуттів.

3. Яскраво виражений емоційний стан. Чим емоційніший, яскравіший, переконливіший твір, тим сильніше він діє на почуття і свідомість дітей, глибше розкриває сам зміст зображення.

4. Різновидність використання художником засобів виразу (колір, композиція, міміка, динаміка, ритм). Особливу увагу дітей до портрета приваблює динаміка (рух) людей, а також її кольорове зображення.

Щоб закріпити у дітей отримані емоційні враження, потрібно повернутися до їх розгляду, щоб викликати нові асоціації і стимулювати повторне їх виникнення. Цю роботу слід проводити у вільний від уроків час у різних формах: в дидактичних іграх і розвагах, через перегляд слайдів, читання книг із серії "Зустріч з картиною", під час екскурсій на виставку картин, індивідуальна робота з дітьми, робота з диференційованими підгрупами дітей, конкурс на кращу розповідь за картиною, вікторини про картини і художників.

Роботу по ознайомленню дітей з живописом бажано включати в курси педагогічного процесу: ознайомлення з навколишнім світом і розвиток мовлення, художня література та образотворча діяльність.

Теми з мистецтва краще планувати так, щоб їх зміст і тематика збігалися з уроками образотворчої діяльності.

Один з уроків бажано повністю присвятити розгляду книжкової ілюстрації. Провести його краще до читання твору. Адже ілюстрація не лише прикрашає книжку, вона розкриває зміст книги, її кульмінаційні моменти, передає характер героїв і ставлення до них письменника.

Близький дитячому сприйманню і натюрморт. Це картини, героями яких є різні предмети домашнього вжитку: фрукти чи квіти, або їжа (риба, дичина тощо), це те, що створено людиною і природою. Художник виділяє з навколишнього світу предмет чи групу предметів і розкриває перед глядачем красу звичних для людей речей; він звертає увагу на обєм, форму і кольорове поєднана одних предметів з іншими, висловлюючи тим самим своє ставлення до них.

Натюрморт -- слово французьке, означає "мертва природа". Перший натюрморт зявився в Голландії на початку ХVІІ ст. Голландці були у цей час одними з найбагатших у світі. Люди гостріше і тонше відчували навколишній світ, красу природи. Вони милувалися цими предметами, серед яких протікало їх життя, Це був період Ішандського мистецтва -- особливого мистецтва натюрморту. Уміння бачити красу у звичайному було властиве голландським художникам. Дуже часто натюрморт: називався сніданком; "Сніданок з курчам”, "Сніданок з шинкою" тощо. Натюрморти, написані колись художниками, розповідають не лише про речі. Вони розповідають про життя і побут їх володарів, про їх звички.

В Голландії любили натюрморти скромні, з невеликою кількістю предметів.

Розглядаючи натюрморти, ми сприймаємо якості навколишніх предметів з естетичних позицій, бачимо те, чого раніше не сприймали.

В результаті цього ми починаємо по-іншому ставитись до речей, які нас оточують, сприймаємо їх як цінність, створену руками людини та природою. Є в образотворчому мистецтві інший вид натюрморту. В ньому предмети говорять не про себе, а про свого господаря, ніби дають йому окрему характеристику. Дивишся на таке зображення і думаєш, що господар цих речей відійшов на хвилинку і незабаром повернеться, як, наприклад, а картині Петрова-Водкіна "Ранковий натюрморт". В цьому натюрморті художник не лише використав виражальні засоби, тут предмет обєднується за практичним призначенням, один предмет зєднаний з іншим за смислом, розміщення завжди правдиве. Виділяється композиційний центр, головний предмет показаний контрастом, світлотінню, кольором, розміщенням. Художник складає натюрморти з різнобарвних форм, матеріалів, фактури, кольору, тону, приводячи все це в рівновагу, підкоряючи єдиному ритму і колориту.

Для натюрморту художник відбирає відповідні предмети і відповідним чином розміщує їх. По тому, як вони розміщені, як використано кольори, ми зможемо впізнати манеру письма того чи іншого художника.

Якщо вдивляєшся в натюрморти А.Н.Герасимова "Троянди" і М.С.Саряна "Піони", то можна побачити різницю в манері виконання. Картина Герасимова написана соковитими мазками, які передають відтінки червоного і зеленого кольорів, широко використано світлотінь. Колір в картині наповнює полотно світлом і радістю.

У С.М.Саряна колір яскравий, але локальний (характерний для кольору предмета), конкретний, декоративний, дещо різко "звучать" жовті, сині, червоні кольори. "Піони" в натюрморті Саряна ніби виставляють себе напоказ. Тут художник вміло передає тонку гаму рожевого гамору.

В натюрморті А.М.Герасимова композиційний центр начебто зміщений, картина урівноважується двома букетами троянд, простір показано через відображення в дзеркалі і пейзаж за вікном. Все це яскраво, обємно, випукло, гармонійно. У натюрморті М.С.Саряна декоративний композиційний центр виділений яскравим букетом квітів у великій яскраво-жовтій вазі. Рівновага в картині досягається шляхом зображення художником синього підноса справа від води. Так через форму і колір шляхом контрастів художник досягає рівноваги і гармонії у своєму творі [13; 5].

Отже, методи і засоби розкриття понять, форма розповідей і бесід про образотворче мистецтво, про художників може бути різноманітною. Особливо, коли поєднувати активно ці форми роботи з використанням різноманітних технічних засобів, уроки можуть стати яскравими, щоб вдосконалювались і естетичні почуття, і розум школярів. Якщо навчити дитину бачити і розуміти красу, насолоджуватись нею, аналізувати, співставляти, що зробить такими свої стосунки з іншими людьми, мислити і створювати красу своїми руками, вона виросте гармонійно розвиненою людиною, любитиме свою роботу, творчість, захоплення, сімю. Виховати людину такою, розвинути в ній культуру естетичних почуттів, наповнити її життя радістю - важлива задача, яка стоїть перед педагогом.

2.2. Специфіка ведення мистецтвознавчих словників у початкових класах

Залучаючи дітей до образотворчого мистецтва, необхідно вчити їх користуватись спеціальним словником. Це вимагає від вчителя мистецькознавчої підготовки, умінь оперувати термінами, характерними для даного виду мистецтва. Перед тим, як ознайомити дітей з картиною, вчитель детально вивчає її, відбирає необхідні для розповіді дані, які допоможуть дітям сформувати найбільш яскравий і зоровий образ, а також підібрати слова, які увійдуть у активний словник школярів.

Нові слова, які учні зустрічають під час ознайомлення з картиною, записують у своїх словниках і запамятовують.

Словник

Акварель -- фарби, які легко розчиняються водою, а також твір, виконаний ними.

Барокко -- стиль в мистецтві кінця 16 ст. -- середини 18ст., для якого характерні підкреслена урочистість, пишна декоративність, динаміка композиції.

Батальний жанр--розділ історичного жанру, де зображено військові події або епізоди з військового життя.

Гармонія -- в архітектурі, в музиці, в образотворчому мистецтві, в природі -- принцип організації форми, узгодженість, співрозмірність окремих частин, цілісність явищ і процесів.

Гравюра -- вид графіки, спосіб розмноження малюнка за допомогою друкарської форми з дерева, різних видів металу, лінолеуму, пластмаси чи каменю.

Графіка -- вид образотворчого мистецтва, основним зображувальним засобом якого є малюнок, виконаний олівцем, пензлем, вуглем або відтиснутий на ”папері з спеціально підготовленої форми, дошки, каменю”.

Гуаш -- непрозора фарба, яка легко розчиняється водою, а також малюнок, виконаний нею.

Живопис -- вид образотворчого мистецтва, художнє відображення видимого світу фарбами на будь-якій поверхні.

Колаж -- твір образотворчого мистецтва, виконаний способом наклеювання різних за кольором та фактурою матеріалів на єдину основу.

Колорит -- певна згармонованість кольорів у картині, що служить способом правдивого та виразного відтворення дійсності.

Композиція -- побудова художнього твору, співвідношення окремих частин і елементів.

Натюрморт -- жанр образотворчого мистецтва, що зображує квіти, плоди, забиту дичину, предмети побуту тощо.

Пастель -- мякі кольорові олівці, виготовлені з фарби, крейди і звязуючої речовини, а також твір, виконаний ними.

Пейзаж - жанр в образотворчому мистецтві, де обєктом зображення є природа.

Палітра - невеликий шматок паперу, картону, дошки, скла, на якому змішують фарби під час роботи.

Портрет - зображення конкретної людини або групи людей.

Репродукція -- це відтворення картин, їх точне повторення в невеликій кількості примірників.

Ритм -- повторення, чергування тих чи інших композиційних елементів твору.

2.3. Організація сприймання естетичних явищ під час проведення екскурсій у природі

Мистецтво допомагає краще розуміти реальний світ, вчить бачити і любити прекрасне. Н. Г. Чернишевський називав мистецтво посібником життя. Воно не тільки допомагає пізнати світ, але й надихає людей боротися за краще, щасливе майбутнє.

Діти міркують конкретно. Зорові образи, які створюють картини, легко запамятовуються і залишаються в памяті на багато років. Вони викликають певні емоції і сприяють яскравості сприйняття життя.

Діти часто не можуть відрізнити хороше від поганого, байдуже проходять повз красивого в природі, не вміють відділити і відрізнити вчинки людей, які гідні наслідування. Люблячи все кольорове, яскраве (квіти, картинки в книгах, іграшки), діти не в змозі зрозуміти всю цінність творів мистецтва. Тому вчитель повинен прагнути розвивати в дітей почуття прекрасного, діяти на їхню уяву, викликати естетичне переживання. Прекрасне оточує нас скрізь в житті - в природі, в праці, в побуті. В усвідомлення учнів великим потоком вривається збагачене подіями життя. Багато з цих подій відображені в творах мистецтва. Вчитель буде правильно вирішувати своє головне завдання всебічно розвиненої особистості, залучати учнів до високої художньої культури, яка виробилася людством.

Влаштовувати прогулянки та екскурсії, слід звертати увагу дітей на красоту природи, викликати в них почуття любові до красивого, розвивати їхню спостережливість. Безпосереднє спостереження оточуючої природи навчить дітей розуміти форму предметів, бачити різноманітність поєднання квітів і тонів в різний час дня і в різні пори року. Спостережливість підвищує силу і яскравість виховання дітей, вони глибше будуть відчувати красу живої природи, а потім і красу пейзажу, яка зображена на картині.

Хто безпосередньо спостерігав за природою - ліс та гори, поля і долини, - хто милувався ними, той не пройде мимо повз хорошої картини художника. Навчившись спостерігати за природою, учні будуть серйозніше дивитися і глибше розуміти твори мистецтва. В свою чергу, любов до творів мистецтва вплине на їх загальний розвиток, буде викликати бажання краще розуміти природу. Не слід забувати про цю взаємодію, необхідно вміло використовувати її в естетичному вихованні дітей.

Розвиваючи спостереження учнів в процесі пізнання природи, ми тим самим сприяємо розвитку в них вміння спостерігати оточуюче життя, робити більш правильні висновки і узагальнення, бачити і розуміти красиве в природі і мистецтві [17; 9].

Висновки

Живопис - це передача з допомогою фарб живого світу, який мибачимо навколо себе. Саме слово "живопис" означає живописати, тобто писати життя. Це твори мистецтва, виконані будь-якими фарбами. В живописі предмети і явища дійсності зображуються за допомогою фарб, що нанесені на будь-яку поверхню. Те, що зображення створюється за допомогою кольору, - істотна відмінна особливість живопису.

Створюючи картину, художник-живописець наносить зображення на полотно, але щоб надати предметам обємної форми, він за допомогою світла і тіні створює ілюзію тривимірності. В результаті глядачеві здається, що написане на полотні існує в просторі, і це дозволяє творам живопису досягти зорової переконливості.

Будь-який твір живопису не існує сам по собі. Він існує для глядача. Створюючи картину, художник передає людям щось особливе, важливе, суттєве. Живопис - найулюбленіший і найпопулярніший вид мистецтва. Чому люблять живопис? Передусім тому, що в його розпорядженні колір, який так сильно діє на нас і в природі, і в мистецтві. Крім того, живопис воістину всесильний: йому підвладні лірика і епос, трагедія і фарс. Він створює цінності особливого порядку: ми бачимо і цінуємо в ньому саму повноту людського буття. Живопис - найбезпосередніший з усіх видів образотворчого мистецтва.

Ознайомлення молодших школярів з образотворчим мистецтвом -одне із основних завдань реалізацій програми "Образотворче мистецтво і художня праця". Тому дуже важливо правильно побудувати педагогічний процес залучення учнів до живопису, при цьому використати такі твори мистецтва, які дали б можливість для вирішення усіх завдань естетичного виховання, активізації інтересу до громадського життя країни, до різних видів діяльності людини, до цінностей, які створює народ і до художньої творчості та для формування духовного світу дитини.

Вплив мистецтва на становлення особистості людини, її розвиток дуже значний. Без виховання естетично грамотних людей, виховання з дитячих років поваги до духовних цінностей, уміння розуміти і шанувати мистецтво, без пробудження у дітей творчості неможливе становлення творчої активної особистості.

З допомогою живопису дітей можна навчити розуміти гармонію природи, давати порівняльну оцінку її явищ, встановлювати взаємозвязки змісту твору з задумом художника, розвивати мислительну діяльність, уміння робити узагальнення на основі аналізу, робити свої судження.

Образотворче мистецтво дозволяє вчителю не тільки розвивати у дітей інтерес до живопису, але і формувати початкові основи сприймання навколишнього світу. Бажано знайомити школярів з картинами, створеними різними художниками на одну й ту ж тему: "Сімя" Г.Сорогіна і "Сімя" Ю.Кугача. Це дає змогу формувати у них особистісне емоційно-оціночне ставлення до картин та естетичний смак.

Вчитель повинен вдосконалювати методику відбору творів мистецтва, враховуючи вікові особливості дітей, їх психофізіологічний та інтелектуальний рівень. Проявляючи при цьому творчість, він зможе відчинити вікно у світ прекрасного.

Мистецтво може і повинно відігравати в системі освіти важливу роль, як засіб збагачення духовного життя дітей, гуманізації їх особистості.

Додаток 1.

Бесіда "Види образотворчого мистецтва". Малювання композиції "Серед поля мак розцвів"

Мета. Провести бесіду про вади образотворчого мистецтва; поглиблювати набуті знання з основ народознавства, розвивати в дітей уміння правильно підбирати для роботи кольори, заповнювати зображенням усю площину аркуша паперу (виконання великого зображення), розміщувати предмети на аркуші з урахуванням взаємо-розташування за принципом ближче-нижче, далі-вище, далі-менше; формувати естетичне почуття, виховувати акуратність під час роботи з фарбами, активізувати творчу ініціативу учнів.

Обладнання. Таблиці, малюнки (зразки дитячих робіт), репродукції картин (за вибором учителя), ілюстрації із зображенням маку.

Хід уроку

I. Організаційна, частина.

II. Актуалізація опорних знань.

1. Повторення вивченого матеріалу.

-- Назвіть основні і похідні кольори.

(Основні -- червоний, жовтий, синій; похідні -- зелений, фіолетовий, оранжевий.)

-- Як одержати похідні кольори з основних?

(Шляхом змішування основних кольорів.)

-- Назвіть кольори райдуги.

(Червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий).

-- Як ще можна назвати кольори райдуги? (Хроматичні)

-- Назвіть ахроматичні кольори. Що означає префікс "а" у цьому слові?

(Білий, чорний, сірий; префікс "а " означає заперечення, тобто ці кольори не мають кольору.)

-- Як одержати сірий колір? Як зробити його світлішим або темнішим?

(Білий + чорний = сірий; сірий колір робиться світлішим або темнішим шляхом додавання до нього білого або чорного кольорів.)

2. Бесіда про види образотворчого мистецтва.

Образотворче мистецтво поділяється на окремі види, кожен з яких має свою специфічну мову.

Графіка -- мистецтво зображення предметів лініями та штрихами.

Живопис -- зображення предметів і явищ за допомогою фарб.

Скульптура -- твори мистецтва, що мають обємну форму і виконуються з твердих або пластичних матеріалів.

Архітектура -- це мистецтво створювати будівлі. До неї належать житлові будинки, господарські й промислові будівлі, меморіальні споруди.

Декоративно-прикладним мистецтвом називають предмети побуту (одяг, посуд, меблі, килими тощо), які мають не тільки практичне, а й естетичне значення.

Кожен вид образотворчого мистецтва по-своєму використовує такі художні засоби як малюнок (рисунок), колір, пластика, світлотінь. У різних видах мистецтва ці засоби відіграють неоднакову роль. Якщо для живопису найважливішим є колір, то графіка звертає особливу увагу на рисунок -- на лінію, а також на світлотінь, яка допомагає створити відчуття обємності у площинному зображенні. Основним засобом скульптури є передача форм, пластика виробу.

3. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя).

III. Повідомлення теми і завдань уроку.

1. Відгадування загадок.

Стебельце -- шорстка драбинка.

У серединці -- чорна вуглинка,

Пелюстки блискучі, як лак.

Це квітує червоний ... (мак).

Запалали в чистім полі

Квіти гарні, всі червоні.

То палає влітку так

Польовий червоний ... (мак).

В житечку зеленім

Факели вогненні.

Цілий день собі горять,

З сонечком лягають спать. (Маки).

2. Перегляд демонстраційного матеріалу.

3. Вступна бесіда.

Нам радісно, коли дивимося на такі картини. Вони створюють красу і затишок у наших оселях; у кожної людини, яка дивиться на них, зявляється хороший настрій. Я вважаю, що такі картини принесуть більше радості, ніж зірвані маки, які за декілька годин зівянуть. Думаю, що й ви теж такої думки.

4. Декламування вірша А. Костецького "Добрий мак".

Добрий мак

Ну й мак же красивий

зацвів серед поля!

Такий, що повз нього

не пройдеш ніколи.

Мурахи спинялись, і коники клякли

од тої краси

незвичайного маку.

І навіть завжди заклопотані бджоли

літають повільно

над маком по колу.

А макові -- що?

Ну вродився такий.

Красою пишатись йому --

не з руки.

Та він не пишався,

а всім усміхався

і з кожним

привітно і чемно вітався.

І кожний лиш кращого

макові зичив, і всім

веселіше ставало утричі!

І все, що літало, --

за мить заспівало!

І все, що стрибало й повзло, --

заспівало!

Бо добрій красі

не заздрять,

а тільки радіють усі.

5. Продовження бесіди.

-- Діти, чи доводилось вам бачити, як цвіте у полі мак? (Учні діляться своїми враженнями).

Усім подобаються прекрасні червоні квіти маку. Його торочкуваті пелюстки у два або декілька кіл часто дають прихисток жукам і мухам, які ховаються у квітці від холоду. Дрібних жучків, джмелів і особливо мух приваблює величезна кількість пилку, який висипається просто на пелюстки.

Дрібне насіння маку дозріває у коробочках. (Демонструється коробочка маку.)

Восени при сильному вітрі достиглі коробочки розкриваються і торохтять, як брязкальця. Чорні насінинки висипаються на землю. Червоний мак, як символ, має таке ж давнє походження, що й калина.

Квіти маку символізують і дівочу красу, і здоровя, але часто є символом трауру.

Збереглись перекази, що, дівчата-полонянки поїли маковим настоєм татар, а самі рятувалися втечею.

З давніх-давен мак наділяли чудодійною силою, яка захищає від усілякого зла. Його освячували в церкві двічі на рік -- на Маковія і на Спаса. Такий мак -- найкращий оберіг від нечистої сили.

Дівчата з любовю вишивали квітки маку на сорочках, вплітали їх у віночки.

6. Декламування вірша "Мак".

Як без вишні -- не садок,

Так без маку -- не вінок.

А його ось, як на те,

Стільки в полі тут росте!

І червоний, і стрункий,

І свіженький все який!

Цілу купу нарвемо --

Всім віночки сплетемо.

7. Поетапне виконання композиції вчителем.

8. Практична діяльність учнів.

IV. Підсумок уроку.

-- Сподіваюся, що сьогодні на уроці ви здобулися на часточку добра, тепла і знань. А відтак завжди будете мудрим другом для природи.

Ми з нею -- єдине ціле, і розділити нас неможливо, тому бережімо свою зелену планету.

1. Декламування вірша П. Сиченка "Вмійте природу любити".

Вмійте природу любити

Вам у походи ходити

І мандрувати, любі діти,

Вмійте ж природу любити,

Кожній стеблинці радіти.

В полі, у лісі, над яром --

Квіти, дерева і трави...

Цвіту не вирви задаром,

Гілки не втни для забави.

Оберігайте повсюди

Шлях і стежиночку в гаї.

Все те окрасою буде

Нашого рідного краю.

2. Перегляд і демонстрування дитячих малюнків.

Додаток № 2

Ліплення на тему:

"Дивовижні баранці, коники і птахи"

Мета. Провести бесіду про декоративно-прикладне мистецтво; поглибити поняття про розмаїття форм і пропорційні особливості будови тварин і птахів; удосконалювати навички роботи з пластиліном, уміння передавати форму та пластику тварин і птахів на основі перегляду творів декоративно-прикладного мистецтва; розвивати відчуття гармонії у процесі попереднього перероблення форм реальних у декоративні; сприяти формуванню поваги до праці народних майстрів і розумінню краси декоративно-прикладного мистецтва.

Обладнання. Таблиці, ілюстрації із зображенням керамічних виробів, глиняні іграшки, глечики, макітри, куманці, кухонні дощечки тощо.

Хід уроку

I. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.

II. Робота над темою уроку.

1. Бесіда про декоративно-прикладне мистецтво.

-- Людина за своєю природою -- художник. З давніх-давен нею керувало бажання збагатити красою усе, що її оточували і до чого торкалися її руки. З цією метою на прості тканини наносили вишиті візерунки, керамічні вироби прикрашали видавленими, прошкрябаними і намальованими орнаментами. Візерунок надавав предмету особливої краси, багатства й ошатності. Прикрашену річ оцінювали вже не тільки за користь, але й за майстерність виконання. Стародавні гончарі, ковалі, ткачі, кравці і взагалі ремісники, майстри декоративно-прикладного мистецтва, створювали справжні шедеври, які ми можемо побачити сьогодні у музеях, картинних галереях і на виставках.

Художньо виконані предмети побуту -- одяг, посуд, меблі, килими, вишивки, ювелірні вироби, мереживо, керамічні іграшки тощо -- називаються предметами декоративно-прикладного (ужиткового) мистецтва. У них поєднуються краса і зручність, практичність і доцільність.

Мистецтво прикрашування предметів називається "декоративніш" (від французького слова "декор" -- "прикраса").

Це -- найпоширеніший вид мистецтва, бо його зразки зустрінеш у кожному помешканні.

Памятки декоративно-прикладного мистецтва дійшли до нас з глибини віків. Майстри створювали предмети побуту з найрізноманітніших матеріалів: дерева, глини, пряжі, шкіри, металу, каменю тощо.

Упродовж століть формувалися різноманітні технічні прийоми обробки дерева, що передавалися з покоління в покоління. Використовуючи такі породи дерев, як липа, вільха, осика, сосна, народні майстри за допомогою сокири, ножа, долота, різця створювали справжні шедеври мистецтва.

Вироби з дерева оздоблювалися різьбленням або інкрустацією металом, бісером, а ще -- випалюванням. Високої майстерності у декоративному різьбленні досягали майстри Прикарпаття та Буковини. (Демонструються зразки виробів із дерева.) Художнє ткацтво та килимарство здавна набуло великого поширення в народному декоративному мистецтві. Декоровані тканини (скатертини, рушники, покривала) виготовлялися на ткацьких верстатах. Найпоширенішим способом художнього оздоблення тканин стала вишивка.

Віками складався і національний стиль вишивки на Україні, що відзначався розмаїттям по регіонах. На Київщині, наприклад, поширений рослинний візерунок: гроно ягід, великі квітки, техніка вишивання --хрестиком; на Чернігівщині - побутувала вишивка нитками. (Демонструються вишивки.)

Ще одним із найдавніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва є гончарне виробництво. З глини виготовляли керамічний посуд (глечики, куманці, чашки, миски, макітри). Вироби з різних видів глини, випалені при високих температурах у спеціальних печах, називаються керамікою. Гончарні вироби виготовляли за допомогою гончарного круга, а щоб вони були міцніші, їх покривали поливою (тонким шаром свинцевого порошку, який плавився під час обпалювання). Великим досягненням у кераміці стало відкриття фарфору -- техніки виготовлення виробів з білої глини і спеціальних домішок.

На Україні основними центрами керамічного мистецтва були Опішня, Миргород, Зіньків Полтавської області; Дибинці, Васильків Київської; Попівка, Нова Водолага Харківської; Кути Івано-Франківської.

Форми керамічних виробів та їх оздоблення в різних регіонах були позначені місцевими характерними рисами. В одній місцевості переважали геометричні орнаменти, в іншій -- на посуді розквітали пишні рослинні візерунки: квіти соняшника, рожі, грона винограду. Розписувалися також глиняні іграшки -- свищики у формі півників, баранчиків, вершників, козликів, коників тощо.

2. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя).

3. Продовження бесіди.

-- Дитяча іграшка -- зображення півника чи баранчика, створене нестримною фантазією народного майстра, -- неповторна перлина, що визначає обличчя народу.

У давні часи люди робили жіночі фігурки з глини, прикрашали їх візерунками, обліплювали зерном і кидали у вогонь. Навколо вогнища виконували ритуальні дійства, повязані з культом Матері-Землі.

Після виконання цього магічного обряду, що мав принести багатий урожай, фігурки віддавали для забави дітям. Так зявилися перші іграшки.

Дослідники вважають, що традиція виготовлення твариноподібних іграшок дуже давня, і повязують її зі скотарством та виробництвом молока і сиру. Під час розкопок археологами було знайдено чимало скульптурних зображень бика, барана, свині, птаха, коника тощо.

Українські народні іграшки надзвичайно різноманітні. Є вони деревяні, глиняні, сирні, соломяні та з інших природних матеріалів, щоправда, відрізняються кольором, формою, візерунком, оздобленням і технікою виготовлення.

4. Послідовність ліплення баранчика вчителем:

а) поділіть пластилін на дві непропорційні частини;

б) з першої зробіть тулуб; для цього розкачайте пластилін прямими

рухами рук і утворіть товстий валик; кінці валика зігніть дугою, стекою зробіть розріз; пальцями рук сформуйте передні та задні ноги;

в) від загальної форми відтягніть пластилін для шиї та голови, потім зробіть мордочку, а на ній -- маленький носик;

г) із протилежного кінця форми зробіть хвіст;

ґ) з другої частини пластиліну зліпіть ріжки і зєднайте їх з толовою; стекою виділіть очі, ніс; зарівняйте нерівності та надайте фігурі характерних ознак; готову фігуру розфарбуйте.

У такий спосіб можна виліпити і коника.

5. Практична діяльність учнів.

III. Підсумок уроку.

1. Бесіда.

-- Що таке декор? (Прикраса.)

-- Які вироби належать до декоративно-прикладного мистецтва? (Посуд, меблі, килими, ювелірні вироби тощо.)

-- Що таке кераміка? (Вироби з різних видів глини, випалені при високих температурах у спеціальних печах.)

2. Перегляд та оцінювання виробів.

3. Виставка дитячих робіт.

Додаток 3

Бесіда "Писанкарство на Україні".

Створення композиції "Великодні свята"

(аплікація, живопис)

Мета. Розповісти учням про звичаї та обряди святкування Великодня, про писанкарство на Україні; вчити дітей створювати святкову композицію до Великодніх свят; поглиблювати уявлення про виражальні засоби малюнка; розвивати зорову память, фантазію; відроджувати звичаї та обряди нашого народу, примножувати його традиції.

Обладнання. Таблиці, малюнки, ілюстрації, зразки дитячих робіт, присвячених великоднім святам, писанки, крашанки, мальованки, дря-панки, писанки-мотанки.

Хід уроку

I. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.

II. Робота над темою уроку.

1. Літературна композиція.

(Клас прикрашено вишиванками. На стіні висить ікона. На лавці сидять дітки і спостерігають за роботою матері, яка розписує за допомогою писачка яєчка. На столі горить свічка, у мисці лежать писанки, дряпанки, крапанки, мальованки, писанки-мотанки).

Мама: - Передвеликодні турботи наповнюють нашу хату. Пахучий дух святкового тіста несеться з кухні. Це моя донечка чаклує біля пасок. Я її минулого року навчила. От і хоче, щоб наші пасочки були різні: маленькі, середні, великі. Тож бере різні форми -- від поливяного горнятка до каструлі.

Хлопчик: - А я, матусю, із формочки спік ось такого гарненького баранця! Очки у нього зробив із родзинок, а на шию повісив стрічку з дзвіночком -- симпатично виглядатиме зі святкового кошичка. (Демонструє спеченого баранчика.)

Дівчинка: - Сергійку, говори, тихіше, бо коли паска росте, не можна кричати, рипати дверима, відкривати вікна, -- дріжджове тісто може не вирости і паска не вдасться. (Дівчинка "кладе" у піч і через декілька секунд витягає готову паску. Підбігає хлопчик.)

Сергійко: - Ах, як вони притягують до себе ароматом і красою!

Мама: - Але треба мати терпіння і дочекатися свята.

Дівчинка: - Та це ще не всі приготування до Великодня, бо ж у святковому кошичку мають бути і писанки. Зараз ми з матусею займемося ними.

Хлопчик: - А-ну, покажіть, як це у вас виходить.

Дівчинка: - Писанка виходить не зразу. Спочатку виникає задум, потім по білому яйцю писачком наноситься малюнок. Тоді яйце опускається у фарбу певного кольору. Його виймають і розмальовують далі. І так кілька разів. Наприкінці -- найголовніше. Яйце, помережане воском, тримають над вогнем свічки і протирають ганчіркою. Тоді на ньому перед вашими очима відкриваються візерунки -- і народжується красуня-писанка.

Мама: - У нашому кошичку є не тільки писанки.

Хлопчик: - Знаю, знаю! Ось ці яєчка -- крашанки: вони вкриті одним суцільним кольором. А це -- мальованки, розмальовані довільно, від руки, пензлем. Ці яєчка -- дряпанки, я їх сам робив. Брав пофарбовані яйця і за допомогою металевого вістря робив найрізноманітніші орнаменти.

Дівчинка: - А ось це яєчко називається крапанкокх Його робила я. На яєчко скрапувала свічкою крапочки. Тоді опускала в іншу фарбу. І так декілька разів. Віск із готової крапанки протерла ганчіркою.

Хлопчик: - Матусю, а чому фарбують яєчка на Великдень?

Мама: - Краще послухайте про це легенду.

(Зачитуємо легенду В. Мацьківа "Сльози-писанки").

Сльози-писанки

Була пятниця. Ранішнє сонце зачервонило все небо й усі будинки в Єрусалимі. В повітрі відчувалась якась дивна тривога, щось таке, що словами не переказати.

У кутку на камені сидів Ісус Христос. Оточений вартовими, він очікував на свою подальшу долю. Ще вчора, пізно ввечері, суд засудив його до смерті на хресті. Щоб вирок суду був виконаний, його мусив підтвердити намісник римського цісаря Пілат. Але він урядує тільки вдень, тож треба було чекати цілу ніч.

Юрба вартових, що переповнювала подвіря, насміхалася з Ісуса: вони штовхали його і били. Апостоли розбіглися, а наляканий Петро заявив, що Ісуса не знає.

Сонце поволі підіймалося вгору. На подвірї зявилися члени жидівської ради й наказали провести Ісуса до Пілата. їм було дуже спішно -- адже ввечері починалося свято Пасхи. До того часу Ісус мав бути страчений.

Пілат умив руки на знак, що не бере на себе відповідальності за смерть невинного, і віддав Ісуса на страту.

По дорозі на Голгофу Ісуса зустрічали побожні люди. Оплакували його долю та допомагали Йому нести хрест.

Божа Мати, довідавшись, що сталося, також прибула до Єрусалима. З великим болем зустріла вона Сина, що ніс хрест на гору. Нічим не могла допомогти, бо вояки, що Його стерегли, не допускали її до Ісуса.

Розіпяли Сина Божого між двома розбійниками. Страждальна Мати плакала під хрестом. По трьох годинах важких мук Ісус помер. Його поховали у новому гробі під горою. Біля входу поставили сторожу. Люди розійшлися. Божа Мати, не в силі відійти від гробу свого улюбленого Сина, ще довго стояла там, аж поки землю не вкрила темна ніч. Тоді й вона з великим болем у серці поволі пішла до міста, скроплюючи дорогу гіркими сльозами. Чим далі відходила від гробу, тим гарячішими були її сльози, тим болючішою була її втрата.

В суботу біля гробу, крім сторожі, не було нікого. А в неділю рано-вранці зібралися декілька побожних жінок і пішли до гробу Ісуса, щоб, згідно з тодішнім звичаєм, намазати тіло померлого оліями.

У гробі вже не застали Господнього тіла. Ангел сповістив їм, що Христос воскрес. Не було вже й військової сторожі: вона розбіглася. Жінки, врадувані цією новиною, повернулися до міста. На дорозі вони побачили гарні писанки і почали їх збирати. Мироносиці одразу зрозуміли, що це сльози Божої Матері, які перетворилися на писанки.

Зустрічаючи по дорозі людей, вони сповіщали усім радісну новину: "Христос воскрес!" -- і обдаровували їх гарними писанками. Відтоді писанка означає радість, яку приносить нам Христове воскресіння. Дівчинка: - (Декламує вірш М. Хоросницької "Два кошички".)

Два кошички

Зарумянилися щічки

в донечки і в мами.

Два кошички, мов дві щічки,

стоять з писанками.

Є і крашанки між ними,

і яйце біленьке,

і з боками золотими

пасочки маленькі.

На Великдень спозаранку

їх підем святити

і свяченим при сніданку

будемо ділитись.

Хлопчик:

Спершу яйце

на частини

порівну покраєм:

скільки членів

у родині --

кожному окраєць.

Потім їсти усе можна, --

стіл всячини повен!

Урочисто і побожно

за столом святковим.

2. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя).

3. Поетапне зображення композиції вчителем.

Крім вербової гілочки, квачиком можна намалювати ще курчатка. Візьміть зеленого чи іншого кольору папір, намалюйте жовтою фарбою спочатку великий пухнастий кружечок, зверху -- маленький, домалюйте чорне очко і червоний дзьобик, зробіть хвостик, позначте трохи темнішим кольором крильця -- і курчатко наче справжнє. А щоб йому не сумувати самому, намалюйте поряд ще одне. Подивіться, як можна передати характер і настрій кожного з курчаток, по-різному розташувавши очко та дзьобик. Поряд з курчатками можете намалювати декілька різнокольорових яєчок.

4. Самостійна робота учнів.

(Поетапність виготовлення композиції подається на малюнку.)

III. Підсумок уроку.

1. Перегляд та оцінювання робіт.

2. Демонстрування виробів.

3. Розгадування кросворду "Писанка".

По горизонталі:

1. Що випікали жінки напередодні Великодніх свят?

2. Найбільше християнське свято, воскресіння Ісуса Христа.

3. Боголюдина; народжений Дівою Марією у містечку Вифлеємі, що у Палестині.

4. Українські обрядові пісні, хороводи навколо церкви у Великодні свята.

5. Розфарбовані за допомогою пензля і фарб яйця.

6. Яйця, розмальовані в один колір.

7. Яйця з різними кольоровими плямами на тлі чорного або якогось іншого кольору.

По вертикалі:

1. Яйце, розписане (воском) мініатюрним орнаментом за допомогою писачка.

Список використаних джерел:

1. Аболіна Т. Г., Миропольська. Естетичне виховання в школі. - К., 1987.

2. Асєєв Ю. С. Джерела. Мистецтво Київської Русі. - К.: Мистецтво, 1980.

3. Бєлкіна Е. О. Від подиву до творчості // Мистецтво та освіта. - 1998, №2.

4. Біда О. К. Роль уроків на природі в естетичному розвитку молодих школярів // Мистецтво та освіта. - 2000, №1.

5. Бойчук М. Думки про мистецтво // Живописна Україна. - 1992. - № 1-2.

6. Ганнусенко Н. О. З досвіду художньо-естетичного виховання учнів у шкільних музеях // Мистецтво та освіта. - 1999, №4.

7. Джола Д. М., Щердо А. Б. Теорія і методика естетичного виховання школярів. - К., 1998.

8. Демянчук О. С. Естетичне виховання. - К., - 13 МН, 1992.

9. Державний стандарт галузі “Художня культура” // Мистецтво та освіта. - 1997, №3.

10. Зязюн І. А. Естетичний досвід особи. Формування і сфери вияву. - К.: Вища школа, 1976. - 174 с.

11. Кантор А. М. Малая история искусств, - М., Исскуство, - 1975.

12. Качур М. І. Виховуємо високе почуття гармоній з навколишнім світом // Мистецтво та освіта. - 2004, №2.

13. Кашуба Л. І., Таран М. О., Ричко В. К. Образотворче мистецтво в початковій школі. - Тернопіль МГ “Мальва - ОСО”. - 2001.

14. Кириченко М. А. Основи образотворчої грамоти. - К.: Головне видавництво видавничого обєднання “Вища школа”, 1982.

15. Коновець С. В. Образотворче мистецтво як засіб активації дитячої творчості // Мистецтво та освіта. - 1999, №3.

16. Коновець С. В. Образотворче мистецтво в початковій школі // К. - 2000 - 79 с.

17. Краснов М. В. Беседы по искусству в начальной школе. - М.: Издательство «Искусство», 1985.

18. Кузин В. С. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальных класах. - М.: Просвещение, 1984, 320 с.

19. Кузин В. С. Основы обучения изобразительному искусству в школе. - М.: Просвещение, 1977.

20. Матковська О. О. Основи образотворчого мистецтва з методики викладання у початкових класах: курс лекцій. - Рівне, 1997.

21. Оніщенко О. А. Естетичне виховання: історичні традиції і сучасність // Мистецтво та освіта. - 1998, №3.

22. Панченко В. Естетика в сучасній культурі // Мистецтво та освіта. - 1997, №3.

23. Пасічний А. М. Образотворче мистецтво: Словник-довідник. - Тернопіль: Навчальна книга. - Богдан - 2003.

24. Піхманець Р. В. Психологія художньої творчості: Теоретичні та методичні аспекти. - К.: Наукова думка, 1991.

25. Сисоєва О. В. Естетичне ставлення дітей до творів живопису. - К., 1998.

26. Твори українського образотворчого мистецтва на уроках в школі: метод, рекомендації для вчителів образотворчого мистецтва. К. - 1997.

27. Українська художня культура: Навчальний посібник // За редакцією Ляшенка І. Ф. - К.: Либідь, 1996 - 416 с.

28. Фомичева А. П. Методика обучения рисованию в восьмилетней школе. - М.: Издательство академии пед. наук РСФСР - 1963.