Главная   Добавить в избранное Економічна оцінка кредитного процесу | курсовая работа


Бесплатные Рефераты, дипломные работы, курсовые работы, доклады - скачать бесплатно Бесплатные Рефераты, дипломные работы, курсовые работы, доклады и т.п - скачать бесплатно.
 Поиск: 


Категории работ:
Рефераты
Дипломные работы
Курсовые работы
Контрольные работы
Доклады
Практические работы
Шпаргалки
Аттестационные работы
Отчеты по практике
Научные работы
Авторефераты
Учебные пособия
Статьи
Книги
Тесты
Лекции
Творческие работы
Презентации
Биографии
Монографии
Методички
Курсы лекций
Лабораторные работы
Задачи
Бизнес Планы
Диссертации
Разработки уроков
Конспекты уроков
Магистерские работы
Конспекты произведений
Анализы учебных пособий
Краткие изложения
Материалы конференций
Сочинения
Эссе
Анализы книг
Топики
Тезисы
Истории болезней


 





Економічна оцінка кредитного процесу - курсовая работа


Категория: Курсовые работы
Рубрика: Банковское дело, страхование
Размер файла: 116 Kb
Количество загрузок:
53
Количество просмотров:
1764
Описание работы: курсовая работа на тему Економічна оцінка кредитного процесу
Подробнее о работе: Читать или Скачать
Смотреть
Скачать



Міністерство освіти і науки України

Запорізький державний університет

Факультет післядипломної освіти

Курсова робота

„Економічна оцінка кредитного процесу”

Виконала:

Гончарова Наталія Миколаївна

студентка ІІ курсу

спеціальність: „Фінанси”

Керівник:

Савіна Людмила Олексіївна

посада доц.

підпис

2004

реферат

Курсова робота: сторінок ; література 15.

Обєкт дослідження: кредит та кредитні відносини.

Мета роботи:

- вивчення розвитку кредитну і сфери кредитування;

- вивчення кредитних відносин у сучасній перехідній економіці України;

- Вивчення технологій банківського кредитування;

Методи дослідження: - описовий;

- аналітичний.

Ключові слова: КРЕДИТ, КРЕДИТОСПРОМОЖНІСТЬ, КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ, ВИДИ КРЕДИТУ, КРЕДИТНА СИСТЕМА, БАНК, БАНКІВСЬКА СИСТЕМА, ЛІКВІДНІСТЬ.

ЗМІСТ

Реферат

Передмова

1. Нормативно правова база регулююча роботу банківської системи та кредитних відносин

1.1 Сутність кредиту і кредитних відносин

1.1.2 Функції кредиту

1.2 Роль кредиту в розвитку національної економіки

2 Форми кредиту

2.1 Сутність, особливості , економічна роль комерційного кредиту

2.2 Сутність, особливості , економічна роль банківського кредиту

2.3 Сутність, особливості , економічна роль державного кредиту

2.4 Сутність, особливості , економічна роль споживчого кредиту

3 Організація банківського кредитування

3.1 Формування кредитних ресурсів

3.1.1 Класифікація депозитів

3.1.2 Механізм здійснення депозитних операцій

3.1.3 Відсотки за депозитами та контроль за депозитними операціями

3.2 Кредитний процес в комерційному банку

3.2.1 Кредитний договір

3.2.2 Відсоткова ставка, нарахування, сплата і стягнення

3.3 Технологія банківського кредитування

3.3.1 Вивчення фінансового стану і кредитоспроможності позичальника

3.3.2 Укладення кредитного договору

3.3.3 Забезпечення повернення кредиту

3.3.4 Погашення кредиту, контроль за виконанням умов

Висновок

Література

ПЕРЕДМОВА

Кредит і кредитні відносини є невідємною складовою економічної системи України.

Сфера кредитування безпосередньо повязана з потребами розвитку національного виробництва. Знаходячись у центрі сучасного грошово - фінансового господарства, обслуговуючи і інтереси господарських субєктів, кредит опосередковує звязки між державою, банком товаровиробниками і населенням.

Кредитні відносини сприяють подоланню економічної кризи в Україні і забезпечують прогресивний розвиток вітчизняного товарного виробництва.

Кредит виникає безпосередньо з потреб виробництва, внаслідок розвитку процесів обміну товарами. Конкретного економічною основою, на якій зявляються і розвиваються кредитні відносини виступає кругообіг капіталу.

1 Нормативно - правова база регулююча роботу банківської системи та кредитних відносин в Україні

Кредит є важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні звязки і відносини економічного життя суспільства. Після приймаються Декларації про державний суверенітет України в 1991 році постало питання щодо створення власної фінансово - кредитної системи. Постановою Верховної Ради України від 20 березня 1991 року „Про порядок введення в діло Закону України „Про банки і банківську діяльність”, було оголошено власністю України Український республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово - будівельного банку „Українбанк”. Український республіканський банк Зовнішньоекономбанку з їх мережами, обчислювальними центрами, з усіма активами і пасивами. Згідно з цією постановою на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР було створено Національний банк України з його регіональними управліннями.

В подальшому розвитку банківської системи було прийнято чимало законів регулюючих горошово-кредитну систему, основні з них: Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 20.03.1991 року; Закон України „Про кредитування” від 28.09.1995 роки; Закон України „Про цінні папери і фондову біржу”; Положення національного банку України „Положення про операції банків з векселями” від 28.05.1999; Закон України „про обіг векселів в Україні від 5.04.2001р.

1.1 Сутність кредиту і кредитних відносин

Кредит завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва. За його допомогою прискорюється процес обігу капіталу як на макро-, так і на мікроекономічному рівні. Опосередковуючи всі стадії відтворювального процесу, кредит сприяє досягненню, вищої рентабельності виробництва і прибутковості капіталу

Кредитні відносини функціонують у системі економічних відносин. В основі їх лежить рух особливого виду капіталу -- позичкового капіталу. Кредитні відносини -- це відособ-лена частина економічних відносин, повязана з наданням вартості (коштів) у позику і поверненням її разом із пев-ним відсотком.

У сучасному господарстві значно розширюються межі кре-дитних відносин. Кредит обслуговує все більшу частку товар-них потоків, замінюючи традиційні товарно-грошові звязки обміну. Кредит необхідний як важливий засіб забезпечення фінансово-господарської діяльності економічних субєктів.

Кредитні відносини поєднують у собі дві підсистеми:

1) кредитно-грошові відносини;

2) кредитно-товарні відносини.

У позичку може надаватися вартість як у грошовій, так і в товарній формі.

Роль і місце кредитних відносин у національній економіці залежить від стану самої економіки. Сучасний кредит і кредит-ні відносини в Україні носять перехідний характер, вони відоб-ражають кризовий стан вітчизняної економічної системи.

Слід розрізняти грошові відносини, фінансові відносини і кредитні відносини. Грошові відносини е найбільш широким утворенням; вони повязані, насамперед, із виміром вартості (ціни) різноманітних товарів і послуг, а також із здійсненням оплати за товари і послуги в безготівковій і готівковій фор-мах. У ринковому господарстві гроші опосередковують рух всієї системи економічних відносин, оборот всіх видів капі-талу, процес відтворення національного продукту.

Фінансові відносини -- це частина грошових відносин, яка повязана із формуванням, розподілом і використанням гро-шових коштів з метою забезпечення потреб держави, під-приємств (фірм) і громадян (домогосподарств). У відтворювальному процесі фінансові відносини виражають насампе-ред відносини розподілу. Характер і зміст фінансових відно-син в основних рисах завжди визначається характером гро-шових відносин.

Кредитні відносини мають поворотний і відплатний харак-тер. Розподільчі й перерозподільчі процеси в економіці відбу-ваються не тільки через фінанси, а й шляхом використання кредиту. Кредитні відносини повязані з відтворенням по-зичкового капіталу.

Кредитні відносини виникають і діють між двома субєктами: кредитором, який надає позику, і позичальником, який отри-мує позику. Рушійним мотивом надання позики у тимчасове користування є одержання доходу у формі позичкового відсотка. Метою кредитора є одержання прибутку (відсотка); метою позичальника -- задоволення тимчасової потреби у додатко-вих грошових ресурсах. З боку кредитора позика є актом комерційного продажу на певний термін грошових коштів.

До групи кредиторів відносять, насамперед, кредитні уста-нови, серед яких головне місце посідають банки. Але крім банків у кредитні відносини вступають і небанківські кре-дитні установи -- кредитні кооперативи і спілки, ломбарди, каси взаємодопомоги, пункти прокату тощо.

Кредит -- це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу. Кредит виражає економічні відно-сини між кредитором і позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення. Кредитори надають, а позичальники одержують вартість (ка-пітал) у позику, повертаючи її потім з відсотком. Кредит як форма руху позичкового капіталу обєднує в собі два процеси: 1) акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів; 2) вкла-дення, або розміщення, цих коштів. В умовах розвинутого ринкового господарства кредит е обовязковим атрибутом механізму господарювання для всіх економічних субєктів.

Історично першою формою кредиту було лихварство. Особ-ливість лихварства -- невиробничий характер надання по-зики під високі відсотки річних.

Згадки про перші відособлені кредитні операції відносять-ся до VI ст. до н.е. У стародавньому Вавилоні практикувала-ся вкладна операція: приймання вкладів і сплата за ними відсотків. Такі ж операції здійснювалися й у Стародавній

Греції у IV ст. до н. е. Ці перші кредитні операції виконува-ли, як правило, стародавні храми.

Кредитні операції у сучасному розумінні змісту кредиту вперше почали здійснюватися в деяких італійських містах (Венеції, Генуї тощо) в XIV і XV ст.

Необхідність кредитних відносин повязана з обєктив-ною розбіжністю у часі руху матеріальних і грошових потоків, що виникає в процесі відтворення суспільного продукту: в одних сферах господарства здійснюється вивільнення коштів, в інших -- виникає потреба в них. Зняти таку розбіжність (суперечність) і дозволяє кредит.

Потреба в кредиті виникає через різницю у величині і тер-мінах повернення капіталу, авансованого у виробництво, а також у звязку із необхідністю одночасної інвестиції вели-ких грошових коштів для розширення виробничого проце-су. Традиційно виникнення потреби в кредиті повязують із сезонністю виробництва. У цьому плані, наприклад, сільське господарство не може не спиратися на використання кредитів.

Поряд з необхідністю кредитних відносин, внаслідок утво-рення тимчасово вільних капіталів та їх руху формується й можливість кредиту. Розвинуті кредитні відносини повязані зі створенням відповідного інституціонального середовища -- мережі спеціальних кредитних інституцій, які спеціалізу-ються на здійсненні кредитних операцій. Кредитні установи організовують й обслуговують рух позичкового капіталу, за-безпечують його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери народного господарства, де виникає дефіцит коштів.

Кредитування -- це кредитний процес, що включає су-купність механізмів реалізації кредитних відносин. Юридич-ною основою системи кредитування є кредитний договір. Усі питання щодо кредитування вирішуються безпосередньо між двома сторонами: кредитором і позичальником. Кредитний договір передбачає виникнення певних обовязків кожної із сторін. Одночасно субєкти кредитних відносин володіють й певними правами та відповідають за дотримання і виконан-ня договірних умов.

Обєктом кредитних відносин є вартість, яка надається в позику з метою отримання прибутку. Ще з часів команд-ної економіки виділяються два обєкти і відповідно методи кредитування: 1) за оборотом; 2) за залишком. У процесі кредитування за оборотом позичка надається для оплати матеріальних цінностей, які надходять до покупця, і витрат, які ним проводяться. При кредитуванні за залишком по-зички надаються на покриття тимчасових залишків матері-альних цінностей і невідшкодованих витрат. У першому ви-падку обєктом кредитних відносин є обіг вартості (матері-альних цінностей і витрат, які кредитуються), у другому -- залишок вартості на певну дату.

1.1.2 Функції кредиту

Сутність кредиту як економічної категорії виявляється в його функціях, розкриття яких дозволяє встановити звязок даної категорії з системою економічних відносин. Втрата кредитом своїх функцій фактично означатиме зникнення самої цієї економічної категорії.

У розвинутому ринковому господарстві кредит виконує такі основні функції: 1) перерозподільчу; 2) заміщення грошей в обігу; 3) стимулювальну; 4) контрольну. Ці функції кредиту тісно звязані між собою, визначаючи в своїй сукупності пев-ну економічну роль кредитних відносин.

Економічна роль кредиту полягає у перерозподілі вартості на засадах платності, строковості, забезпечення і повернення. Особливістю кредитного перерозподілу є його тимчасовий характер. Перерозподіл вартості здійснюється тут у межах розриву часу між віддаванням товарів (грошей) у позичку і зворотнім їх надходженням до кредитора. За рахунок тим-часово вільних коштів одних господарських субєктів задо-вольняються тимчасові потреби в коштах інших субєктів.

Функції кредиту розвиваються у звязку із розширенням масштабів ринкової економіки і посиленням кредитної при-роди грошей.

Перерозподільча функція кредиту випливає із самої сут-ності і ролі кредитних відносин. Внаслідок кредитного перероз-поділу прискорюється залучення нових грошових коштів у сферу господарювання. При реалізації цієї функції кредиту перерозподіляються як грошові кошти, так і товарні ресурси.

Швидкість та інтенсивність перерозподілу вартості за до-помогою кредиту багато в чому визначаються його доступ-ністю і, насамперед, рівнем позичкового відсотка. Високі відсоткові ставки за кредитами гальмують перерозподільчі процеси. В цілому, масштаби розширення кредиту і відповідно процесів кредитного перерозподілу обмежені загрозою поси-лення інфляційних процесів.

Функція заміщення грошей кредитними інструментами повязана з антиципаційною властивістю кредиту, тобто його здатністю випереджати в часі процес нагромадження в товарній і грошовій формах. Кредитні ресурси формуються до настання терміну їх фактичного використання у відтворювальному процесі. По суті, кредит створює гроші для без-готівкового грошового обігу. Інструменти кредиту -- переказні векселі, чеки, кредитні картки тощо -- починають за-міняти рояльні гроші в сфері обігу.

Кредит сприяє економії витрат обігу шляхом заміщення частини грошового обороту кредитними засобами обігу. Змі-нюючи обсяги кредитних операцій, банки (банківська систе-ма) можуть впливати на динаміку загальної маси грошей в обігу. При цьому використовуються два можливих методи: кредитна експансія (розширення кредиту) і кредитна ре-стрикція (звуження кредиту).

Антиципаційну властивість кредиту не слід розглядати як автоматично діючий інфляційний чинник. Якщо на основі кредитування досягається реальний внесок у розвиток вироб-ництва, ефективно здійснюються інвестиції, раціонально ви-користовуються створені виробничі потужності, рівень інфля-ції не збільшується.

Важливе значення в умовах ринкової економіки має стимулювальна функція кредиту. За своєю економічною сут-ністю процес кредитування не може не стимулювати ефектив-не використання позики з боку позичальника. Сам зміст кредитування, що виражається у формулі: "Купуй зараз (то-вар, гроші), плати потім" спонукає до ефективного викорис-тання одержаної позики, щоб на зароблені кошти не просто повернути кредит, але й одержати прибуток.

Позичальники використовують кредит настільки повно, наскільки це їм дійсно необхідно для реалізації власних економічних інтересів.

Кредитні відносини -- це насамперед майнові відносини; за використання і повернення кредиту позичальник відпо-відає майном і цінностями, що є у нього. Безсумнівно, що май-нові відносини створюють достатньо потужні стимули до раціонального використання позичених коштів.

З боку кредитора стимулювальним чинником є позичко-вий відсоток. Кожний кредитор намагається постійно забез-печувати зростання своїх кредитних ресурсів.

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в про-цесі кредитування здійснюється взаємний контроль (як кредитора, так і позичальника) за використанням і повер-ненням позики. В економічній літературі контрольна функ-ція кредиту часто розглядається лише як контрольна діяльність кредитора (банку), що, на наш погляд, не зовсім пра-вильно.

Контроль є складовою загального механізму управління процесом кредитування. Сьогодні будь-який господарський субєкт не може дозволити собі нехтувати контролем за кре-дитом. Успішне управління кредитом вимагає поєднання зусиль кредитного контролю із спрямованістю субєктів гос-подарювання на отримання прибутку від надання (одержан-ня) позики.

Існує суттєва відмінність у виконанні контрольної функції кредиту з боку кредитора і з боку позичальника. Кредитор має можливість здійснювати контроль як за обєктом креди-ту (позиченою вартістю), так і за діяльністю позичальника. Позичальник не має можливості контролювати діяльність кредитора, він здійснює контроль лише за рухом позиченої вартості (тобто контролює лише обєкт кредитних відносин).

Усі функції кредиту взаємоповязані; їх взаємодія забез-печує якісну стійкість кредитних відноси.

1.2 Роль кредиту в розвитку національної економіки

Кредитні відносини і ринок кредитних ресурсів є органіч-ною складовою ринкової економіки. Ринок забезпечує умови для цілеспрямованого руху кредитів у ті сфери національної економіки, де вони можуть бути використані найефективні-ше. В командній економіці колишнього СРСР через банки здійснювався розподіл виділених державою кредитів на основі централізованого плану. В ринковій економіці кредитні від-носини реалізуються шляхом діяльності незалежних конку-руючих між собою комерційних кредитних установ, саме існу-вання яких (прибутковість і ліквідність) прямо залежить від кредитоспроможності їхніх клієнтів.

Важливим стимулом для банків є конкурентна боротьба за залучення кредитних коштів на ринку кредитних ресурсів. Комерційні банки є самостійними і незалежними в проведенні кредитної політики. Слід зазначити, що на відміну від гро-шового обороту (безготівкового і готівкового) в сфері креди-тування відсутні детальні, централізовано розроблені Націо-нальним банком України (НБУ) інструкції.

Купуючи ресурси на вільному ринку кредитних ресурсів і продаючи їх підприємствам (фірмам), комерційні банки здій-снюють прямий вплив на розвиток національної економіки. За рахунок кредитів на підприємствах забезпечується орга-нізація як поточного господарського обороту, так і розширене відтворення основного капіталу (основних фондів), створен-ня додаткових виробничих потужностей і цілих промисло-вих обєктів.

Обсяги кредитування народного господарства, з одного боку, не повинні перевищувати певну критичну межу, за якою починається посилення інфляційних процесів, а з другого боку, мають забезпечувати стимулювання розвитку національного виробництва.

Ефективність проведення кредитної політики визначається правильним вибором параметрів кредитних відносин, серед яких найважливішими є: величина позичкового відсотка; умови доступності позики для вітчизняних господарських субєктів; рівень кредитного ризику; термін надання позики тощо. Параметри кредитування мають будуватися таким чином, щоб стимулювати кінцеві результати господарської діяльності товаровиробників.

В Україні в сучасних умовах актуальною є проблема ре-формування системи кредитування субєктів господарської діяльності. Йдеться, насамперед, про орієнтацію банківсько-го сектора на першочергове кредитування пріоритетних у народногосподарському плані виробництв. Для виходу україн-ської економіки з кризи кредитні відносини мають бути під-порядковані пожвавленню інвестиційної та інноваційної діяль-ності, фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному зростанню.

Поки що вітчизняна кредитно-банківська система не ви-конує ролі прискорювача розвитку національної економіки. Недостатніми є власні кошти банків, а отже, й обсяги креди-тування народного господарства. Негативний вплив на кре-дитну сферу здійснюють платіжна криза, дефіцит бюджету, різке зниження кредитоспроможності підприємств (фірм). По суті, відсутня практика надання кредитів під виробничі про-грами довгострокового характеру. Банки майже не залуча-ють ресурсів на довгостроковій основі.

Більшість проблем у діяльності вітчизняних комерційних банків у сучасних умовах повязано з проведенням ризико-ваної кредитної політики.

Для поліпшення стану справ у сфері кредитування необ-хідне досягнення в Україні фінансової і макроекономічної стабільності, проведення раціональної промислової і подат-кової політики, що дозволило б банкам здійснювати вироб-ничі інвестиції, а позичальникам -- відновити свою креди-тоспроможність.

Кредит має створювати сприятливі умови для розвитку всіх сфер і галузей національної економіки України. Він є важ-ливим джерелом капітальних вкладень, тому традиційно виділяється його вагома роль у реструктуризації економіки та інвестиційній діяльності. В Україні сьогодні необхідним є розширення застосування кредитних відносин в інвести-ційній сфері.

2 форми кредиту

Кредит здійснюється у конкретних формах, які висту-пають способами існування процесу кредитування. Форма кредиту відображає зовнішній прояв та організацію кредит-них відносин. У ринковій економіці мають місце різні форми кредиту. У кожній із них є свої різновидності (види). Фор-ми кредиту відрізняються одна від одної субєктами та обєктом позики, джерелом сплати відсотка, конкретним змістом кредитної угоди тощо.

Форми кредиту постійно розвиваються, змінюється і їхнє місце в структурі економічних відносин.

Виділимо і розглянемо такі форми кредиту: комерцій-ний кредит; банківський кредит; державний кредит; спо-живчий кредиті, іпотечний кредит; лізинговий кредит; міжнародний кредит.

2.1 Сутність, особливості, економічна роль комерційного кредиту

Комерційний кредит -- це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних ресурсів і характеризує кредитну угоду між двома субєкта-ми господарської діяльності. Комерційний кредит надаєть-ся продавцем (виробником) покупцеві (споживачеві) у вигляді відстрочки оплати за продані товари (виконані роботи, надані послуги).

Субєктами комерційного кредиту є:

-- підприємство-постачальник (кредитор), яке надає від-строчку платежу за свій товар;

-- підприємство-покупець (позичальник), яке передає кре-дитору вексель як боргове свідоцтво і зобовязання платежу.

У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інші угоди про надання кредиту не укладаються.

Комерційний кредит може також оформлятися без вико-ристання векселів. У цьому випадку надання і погашення кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором між кредитором і позичальником.

Обєктом комерційного кредиту є реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем на-дається відстрочка платежу. Отже, обєктом комерційного кредиту є товарний капітал. Надання позик у товарній формі

-- специфічна риса комерційного кредиту.

Без комерційного кредиту неможливий розвиток сучасних господарських звязків. У колишньому СРСР комерційний кредит існував поруч із банківським кредитом до кредит-ної реформи 1930--1932 pp. Із встановленням у радянській економіці директивного планування і жорсткої централізації комерційний кредит був ліквідований. Розрахунки між під-приємствами почали здійснюватися тільки через банки у формі безготівкових розрахунків. Перехід до ринкової еко-номіки в Україні спричинив нагальну необхідність розвитку комерційного кредиту як невідємного атрибута ринкових децентралізованих відносин.

Комерційний кредит поширений у країнах з ринковою економікою. За деякими даними, у цих країнах 2/3 кредит-ного обороту здійснюється у вигляді комерційного кредиту

-- надання корпораціями кредиту одна одній з оформленням кредитної операції векселем. У структурі управління багатьох західних компаній (фірм) кредитний відділ є одним з основ-них, а робота кредитного менеджера -- однією з найпрестижніших і важливих. Для підприємств (фірм) торговельні кре-дити (торговельні борги) є формою інвестицій на ринку, від яких очікується доход. Очевидно, що прибуток при цьому отримується тільки тоді, коли ринкову операцію продажу в кредит завершує платіж.

Характерною особливістю комерційного кредиту є те, що він здійснюється підприємствами за їхнім власним розсу-дом і не підпорядковується банківській системі. При комерційному кредиті субєкти кредитних відносин регулюють свої господарські звязки і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів -- зобовязань боржника сплатити креди-тору зазначену суму у визначений термін. Вексель є фінансо-вим інструментом комерційного кредиту.

Мета комерційного кредиту -- прискорити реалізацію то-варів в умовах тимчасової нестачі грошових коштів у покупців.

Продаж (реалізація) продукції на ринку -- один із най-важливіших етапів відтворювального процесу. Привабливість комерційного кредиту полягає в тому, що продавець (вироб-ник) отримує можливість продавати свій товар, навіть за не-сприятливої конюнктурної ситуації на ринку. Надаючи кредит, продавець (виробник) у межах укладеного договору та згідно з його умовами здійснює торговельні поставки своєму покупцеві. Відсоток за комерційним кредитом, як правило, нижчий, ніж за банківським кредитом. Один товаровиробник надає іншому товаровиробникові комерційний кредит не просто для отримання прибутку у вигляді відсотка, а насамперед для того, щоб прискорити реалізацію власної виробленої продукції.

Комерційний кредит передбачає взаємозвязок торговель-ної і кредитної угод. Він поєднує акт реалізації товарів (по-слуг, робіт) з відстрочкою платежу. Умови відстрочки плате-жу є важливою частиною торговельного контракту.

Економічні межі комерційного кредиту обумовлені, на-самперед, фінансовим станом його субєктів: постачальник (кредитор) повинен мати відповідні фінансові можливості для того, щоб продавати свій товар з відстрочкою платежу, а плат-ник (позичальник), отримавши товар, розраховує через певний строк нагромадити відповідні кошти, щоб повністю розпла-титися з кредитором. Комерційний кредит обмежений стро-ками і сумами, його обсяги залежать від розмірів фінансових ресурсів учасників торговельних угод.

Процес комерційного кредитування завершується при по-гашенні підприємством-платником (постачальником) забор-гованості за даною позикою. Акт продажу вважається неза-вершеним доти, поки гроші не надійдуть у повній сумі з відсотком продавцеві (кредитору).

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

-- сплати боржником за векселем;

-- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

-- переоформлення комерційного кредиту на банківський. Комерційні банки в своїй роботі використовують векселі в розрахунках, а також проводять з векселями кредитні та комісійні операції.

Механізм проведення комерційного кредиту досить склад-за своїм змістом і структурою.

Традиційний механізм комерційного кредиту передба-чає проведення вексельного кредитування. Платник (пози-чальник) надає постачальнику (кредитору) комерційний век-сель, у номінальну вартість якого входить ціна товару (робо-ти, послуги) та відсотки за наданий кредит. При цьому по-стачальник надає платникові право погашати платежі части-нами і протягом певного часу (тобто в розстрочку).

На практиці, як вже зазначалося вище, може» використо-вуватися й механізм комерційного кредитування без оформ-лення позики векселем.

У деформованій економіці при попередній шитті продукції виникає такий специфічний вид комерційного кредиту, як кредит покупця. Його механізм характеризується наданням комерційного кредиту покупцями постачальникам шляхом авансованих платежів (купувальних авансів).

У розвинутих країнах з 40--50-х років XX ст. набув поширен-ня новий механізм комерційного кредитування, основою якого є надання кредиту продавцями покупцям шляхом простих запи-сів вартості проданих у кредит товарів за відкритим рахунком.

Сучасний механізм комерційного кредиту характери-зується поєднанням міжфірмових розрахунків і кредитуван-ня за відкритим рахунком. Такі розрахунково-кредитні відно-сини (так званий фірмовий кредит) особливо активно вико-ристовуються у міжнародних економічних звязках.

На відміну від традиційного сучасний механізм комер-ційного кредиту відображає принципово новий рівень коопе-раційних промислових відносин: розширення прямих довго-строкових господарських звязків, що охоплюють все більшу кількість підприємств (фірм), які виступають поперемінно в ролі продавців і покупців. Вексельна форма комерційного кредиту в цих умовах втрачає свій економічний сенс. Вини-кає необхідність регулярного здійснення взаєморозрахунків між підприємствами (фірмами) за взаємними (зустрічними) товарними поставками шляхом поєднання кредитування і розрахунків за відкритим рахунком.

Поширений у світовій економіці й внутрішньокорпораційний комерційний кредит, який надається транснаціональ-ними корпораціями (ТНК) своїм філіалам у вигляді роз-строчки платежу за товарні поставки.

Сучасні види комерційного кредиту більш прості щодо технології здійснення. Вексельні ж операції є трудомістки-ми і складними за своїм змістом.

Сучасний механізм комерційного кредиту включає в себе систему "Сконто", тобто торгові знижки з покупної ціни товарів. "Сконто" використовується при оплаті вартості товарів протягом певного терміну після виписки рахунків, що за-здалегідь оговорюється в контрактах.

Виробники (продавці) постійно шукають нові механізми і технології комерційного кредиту, аби забезпечити безпере-бійну реалізацію своїх товарів (послуг, робіт). Конкретні умо-ви комерційного кредитування залежать від конюнктури певного товарного ринку. Так, на світовому ринку з розши-ренням експорту машин і складного обладнання новим яви-щем стало подовження термінів їх комерційного кредитуван-ня. Довгострокові кредити у такому разі надаються продав-цем покупцю на основі банківських гарантій.

До нетрадиційних механізмів комерційного кредиту в гос-подарській практиці відносять кредитування за контрактом типу "франчайзинг". Франчайзинг -- це фінансово-кредит-на операція, повязана із забезпеченням прибуткової діяль-ності малого бізнесу; це ліцензія великого та відомого під-приємства (фірми) дрібному підприємцю на продаж продукції чи надання послуг під його маркою (товарним знаком).

Плата за ліцензію (франшизу) може бути прямою -- у формі певної грошової суми (роялті) або непрямою -- у формі зобовязання купувати ті товари чи послуги, з яких власник ліцензії має комерційний інтерес. В Україні успішно діють такі франчайзингові мережі, як "Кока-кола", "Кодак-Експрес", "Дока-Піцца" та ін.

Одним із нових видів комерційного кредиту є форфейтинг, який використовується для кредитування зовнішньоторго-вельних операцій. Форфейтинг -- це кредитування експор-тера шляхом купівлі векселів або інших боргових зобовя-зань; це специфічний метод трансформації комерційного кредиту в банківський.

Продавцем при форфейтингу виступає експортер, який поставив товар і прагне інкасувати розрахункові документи імпортера з метою одержання грошей. Покупцем (форфейтером), як правило, є банк або окрема спеціалізована фірма. Форфейтер бере на себе боргові зобовязання імпортера за мінусом відсотків на весь термін, на який вони виписані. Удосконалення механізму комерційного кредиту спрямо-ване на найповніше стимулювання продажу (реалізації) то-варів (послуг, робіт).

3аконом України "Про підприємства в Україні" передба-чено, що підприємство може поставляти продукцію, викону-вати роботи, надавати послуги в кредит із сплатою покупця-ми (споживачами) відсотків за користування цим кредитом. Для оформлення таких угод підприємство застосовує векселі.

Законодавство України про обіг векселів складається із Же-невської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфіко-ваний закон про переказні векселі та прості векселі, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" та Закону Укра-їни "Про обіг векселів в Україні" (5.04.2001 p.). Постановою Правління НБУ № 258 від 28.05.99 р. було затверджено "По-ложення про операції банків з векселями".

Вексель -- це цінний папір, який засвідчує безумовне гро-шове зобовязання векселедавця (позичальника, боржника) сплатити після настання строку визначену суму грошей влас-никові векселя векселедержателю (кредитору). Прийняття до платежу переказного векселя називається акцептом. Особа, яка приймає на себе платіж за векселем, -- акцептант. Плат-ник через акцепт бере на себе зобовязання оплатити переказний вексель у строк. Акцепт має бути простим і нічим не обумовленим.

Комерційний кредит відіграє важливу роль у розвитку економіки. Його поширеність у народному господарстві Укра-їни є в сучасних умовах вкрай несприятливим чинником, який гальмує становлення цивілізованих ринкових відносин і пере-хід до економічного зростання.

До переваг комерційного кредиту можна віднести: опе-ративність; відносну простоту оформлення; активізацію про-цесів мобілізації вільних товарних ресурсів та їх перерозпо-ділу; розширення можливостей субєктів кредитування в маневруванні обіговими коштами; позитивний вплив на під-тримання фінансової стійкості підприємств; зменшення об-сягу грошових коштів, необхідних для обслуговування товар-ного обігу; зменшення грошового банківського кредиту тощо. В сучасних кризових умовах особливо важлива позитивна роль комерційного кредиту у помякшенні проблеми неплате-жів у господарському обороті. В умовах нестачі обігових кош-тів у господарських субєктів для проведення взаємних роз-рахунків саме комерційний кредит може ефективно викори-стовуватися для фінансового забезпечення торговельних угод.

Розвиток комерційного кредиту має стати важливим чин-ником відновлення фінансової стабільності вітчизняних то-варовиробників. Для будь-якого підприємства важливо мати власну кредитну політику на ринку, яка б забезпечувала органічний взаємозвязок комерційного кредитування і мар-кетингової діяльності. Тим самим буде досягнуто позитив-ного впливу механізму комерційного кредиту як на прибутковість, так і на фінансовий стан вітчизняних підприємств у цілому.

Комерційний кредит з точки зору ліквідності є маневровою формою фінансування процесу виробництва, адже він значно розширює фінансові можливості підприємств (фірм), що кре-дитуються, щодо збільшення обсягів господарської діяльності.

У торговельній діяльності використовується такий специ-фічний вид комерційного векселя, як варант. Варант (англ. warrant -- повноваження) -- це свідоцтво про прийняття товару на зберігання, який видається товарними складами і дає його власникові право отримувати банківську позику під заставу вказаного в ньому товару.

У процесі взаємного комерційного кредитування підпри-ємств (фірм) виникає дебіторська і кредиторська заборгова-ності. Дебіторська заборгованість -- це сума боргів, що належать підприємству (фірмі), від юридичних або фізичних осіб (Дебіторів) у результаті господарських взаємовідносин з ними. Кошти, які знаходяться в дебіторській заборгованості, не беруть участі в господарському обороті підприємства, що негативно впливає на його фінансовий стан. Кредиторська заборгованість -- це кошти, які тимчасово залучені підпри-ємством (організацією) і підлягають сплаті відповідним юри-дичним або фізичним особам (кредиторам); заборгованість даного підприємства іншим підприємствам.

Недоліками комерційного кредиту можна вважати: об-меженість умов, обсягів і строків порівняно з банківським кредитом; надмірний ризик для продавця (постачальника); насичення грошового обігу так званими квазігрошима (век-селями), що ускладнює регулювання грошової маси з боку Національного банку тощо.

Труднощі в реалізації комерційного кредиту, порушення його механізму створюють складні проблеми для господар-ських субєктів, що беруть участь у кредитному процесі. Недо-тримання термінів повернення кредиту, зміна рівня цін на товари, банкрутства боржників спричиняють серйозні кризові явища в економіці.

Вплив комерційного кредиту на розвиток економічних відносин повязаний також з його тісним звязком із банків-ським кредитом. Комерційний кредит, по суті, є альтернативою банківському кредиту. У разі продажу товарів із розстроч-кою платежу задовольняється частина потреб у банківському кредиті.

Народногосподарська практика свідчить, що відсутність в економіці повноцінного вексельного обігу призводить до не-гативних результатів: збільшується попит господарських субєктів на кредит у банків і попит на гроші в цілому. Век-сель як кредитний засіб обігу безпосередньо повязаний з потребами товарообороту в грошах. Очевидно, що використан-ня редисконтних (переврахованих) Національним банком векселів для покриття емісії грошей може стати важливим антиінфляційним чинником. Важливо, що цей чинник на відміну від жорсткого контролю за кількістю випуску гро-шової маси не справляє негативного впливу на розвиток віт-чизняного товарного виробництва.

Через операції з векселями комерційний кредит трансфор-мується в банківський кредит, відбувається своєрідне пере-творення однієї форми кредиту в іншу. Використання комер-ційних векселів -- традиційна і досить вигідна банківська операція.

Зміна режиму проведення операцій з векселями в комер-ційних банках і Національному банку є вагомим інструмен-том банківського впливу на хід комерційного кредитування і конюнктуру товарних ринків.

Специфічні відносини, повязані з комерційним кредиту-ванням, можуть виникати між податковими органами і підпри-ємствами -- платниками податків. У податковій справі викори-стовується податковий кредит як одна з податкових пільг, що полягає у терміновій відстрочці сплати податку, який нале-жить внести підприємствам до бюджету в календарному році.

Податковий кредит дає господарським субєктам фінан-сову можливість спрямовувати тимчасово звільнені кошти на розвиток виробництва. Для одержання податкового кредиту підприємство має укласти договір з податковим органом, у якому воно зареєстроване, за формою, встановленою для укла-дання кредитних договорів із комерційними банками.

2.2 Сутність особливості економічна роль банківського кредиту

У ринковій економіці основною формою кредиту є банків-ський кредит. Кредитування господарських субєктів і гро-мадян є однією з найважливіших функцій банків як спеціа-лізованих кредитних установ. Банківський кредит -- необхід-ний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники.

В сучасних умовах необхідно навчитися як на макро-, так І на мікрорівні, правильно й ефективно використовувати банків-ський кредит в інтересах розвитку національної економіки України.

Банківський кредит -- це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Комерційні банки, що мають ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної системи; вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наяв-них у суспільства тимчасово вільних коштів. Позики нада-ються банками субєктам господарювання всіх форм влас-ності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський капітал.

Банківський капітал значно меншою мірою обмежений щодо напряму, строків і величини кредитних угод порівняно з комерційним кредитом. Кредитором в умовах банківського кредиту є банк, пози-чальником -- юридичні та фізичні особи. При переході до ринкової економіки принципово змінюється обєктно-субєкт-ний механізм організації банківського кредитування. Від-бувся перехід від пообєктного до прямого кредитування гос-подарських субєктів. Головне значення в механізмі банків-ського кредиту має вже не вибір обєкта, а оцінка субєкта кредитної угоди.

Основними джерелами формування банківських кредит-них ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахунко-вих і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здій-снюються банками у межах власних кредитних ресурсів. Ве-личина кредитних ресурсів банків залежить від рівня обо-вязкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, що встановлюються НБУ.

Ліцензуванню НБУ підлягають такі активні операції ко-мерційних банків: надання кредитів банкам; надання кре-дитів юридичним особам; надання кредитів фізичним осо-бам; придбання правд вимоги щодо поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкаса-ція цих вимог (факторинг); вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб.

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених НБУ нормативів і вимог щодо формування обовязкових, страхо-вих і резервних фондів.

Банківський кредит носить комерційний характер. Мета діяльності банку в процесі кредитування -- отримання мак-симального прибутку. Спрямованістю на прибутки визна-чається головна лінія економічної поведінки комерційних банків як при купівлі кредитних ресурсів, так і при їх про-дажу клієнтам.

Кожний комерційний банк ставить за мету -- забезпечи-ти високу якість власного кредитного портфеля. Кредитний портфель -- це сукупність кредитів, наданих банком на певну дату; він характеризує величину капіталу, вкладеного банком у кредитні операції. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих і сумнівних щодо повернення.

У звіті про кредитний портфель комерційного банку, який щомісячно подається у регіональні управління НБУ, зазна-чаються такі параметри кредитного портфеля: міжбанківський ринок -- кредити та фінансовий лізинг, надані банкам; кредити та фінансовий лізинг, отримані від банків; небанківський ринок -- кредити, надані органом загального держав-ного управління; кредити, надані за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів; кредити, надані за овердрафтом; кре-дити, надані за операціями РЕПО; кредити, надані за врахо-ваними векселями; кредити, надані за факторинговими опе-раціями; кредити, надані за внутрішніми торговими операці-ями; кредити, надані за експортно-імпортними операціями; інші кредити, надані в поточну діяльність; кредити, надані в інвестиційну діяльність; наданий фінансовий лізинг; креди-ти, надані фізичним особам.

Банківський кредит надається при укладенні кредитного договору. Всі питання, що виникають з приводу кредитуван-ня, вирішуються на договірній основі безпосередньо між бан-ком і позичальником. Згідно з договором кожний із субєктів кредитних відносин бере на себе певні зобовязання. Кредит-ний договір укладається банком для кожного позичальника індивідуально.

Позики господарським субєктам надають комерційні банки. НБУ як банк останньої інстанції надає кредити ко-мерційним банкам через кредитні тендери, ломбардні опе-рації, переоблік векселів на умовах двосторонніх договорів.

Комерційні банки надають кредити як у національній, так і в іноземній валюті.

Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається колегіальне (Правлінням банку, Кредитним комітетом, Комісією тощо) більшістю голосів і оформляється протоколом.

У разі надання позичальникові кредиту в розмірі, що пе-ревищує 10 відсотків власного капіталу ("великі кредити"), комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національному банку. Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25 відсотків власних коштів банків. Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного бан-ку (див. Положення НБУ "Про кредитування").

Принципи банківського кредитування (в широкому ро-зумінні -- принципи кредитування взагалі, що є єдиними для всіх форм кредиту) -- це основні вихідні положення, на які спирається теорія і практика кредитного процесу. Ці вихідні положення обумовлені цілями та завданнями, що стоять пе-ред банками, а також обєктивними закономірностями роз-витку і функціонування кредитних відносин. Кредитний процес вимагає від банків і всіх господарських субєктів чітко-го дотримання принципів кредитування.

Необхідно розрізняти принципи і правила кредитування. Правила випливають з принципів і відображають лише окремі положення і моменти того чи іншого принципу, механізми використання принципів у конкретній практичній діяльності банку.

Можна виділити три основні рівні системи принципів бан-ківського кредитування:

1) загальноекономічні принципи кредитування (відповід-ність ринковим відносинам, раціональності і ефективності, комплексності, розвиткові);

2) особливі принципи кредитування, поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст (поверненості, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості);

3) часткові, одиничні принципи кредитування, або прави-ла кредитування, які випливають з кожного особливого прин-ципу й можуть по-різному проявлятися в конкретних кре-дитних операціях.

Загальноекономічні та особливі принципи кредитування, а також правила кредитування взаємозвязані, певним чи-ном вони взаємопереходять одне в одне.

Принцип відповідності змісту банківського кредиту ринковим відносинам, умовам ринкової економіки. Кредитний механізм має відображати умови конкуренції, суперництва комерційних банків за позичальника, комерціалізації кредит-ної угоди, прагнення забезпечити максимально можливу ви-году (прибуток) від позики, самостійність і автономність у прийнятті управлінських рішень тощо.

Принцип раціональності та ефективності банківсько-го кредитування характеризує економічність використання позики як з позицій інтересів банку, так і з позицій позичаль-ників -- господарських субєктів. Кредитний механізм не може не ґрунтуватися на здоровому практицизмі, спрямова-ності на збільшення доходів. Принцип раціональності кре-дитування здійснюється на основі оцінки кредитоспромож-ності позичальника, що забезпечуватиме впевненість банку у здатності й готовності боржника повернути позичку в обумов-лений договором строк.

Принцип комплексності банківського кредитування пе-редбачає побудову кредитного механізму на основі врахуван-ня всього комплексу чинників, що впливають на реалізацію кредитної операції. Безумовно, що насамперед слід брати до уваги економічні чинники та умови.

Принцип розвитку банківського кредитування відобра-жає постійний рух і динаміку кредитного механ ...........



Страницы: [1] | 2 | 3 | 4 |








 
 
Показывать только:


Портфель:
Выбранных работ  


Рубрики по алфавиту:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

 

Ключевые слова страницы: Економічна оцінка кредитного процесу | курсовая работа

СтудентБанк.ру © 2014 - Банк рефератов, база студенческих работ, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам, а также отчеты по практике и многое другое - бесплатно.