| t;/p>
2. Перерви в тренувальних заняттях, які були зумовлені захворюваннями та іншими причинами.
3. Гіперкінезія та порушення біомеханічної структури рухів.
4. Недостатній рівень фізичного вишколу спортсменів.
5. Природжена схильність до спазмів мязів та судин.
6. Порушення постави.
7. Порушення перелічених раніше чинників (1-6) як наслідок застосування допінгових засобів ( особливо анаболічних стероїдів та діуретинів ).
Існують три механізми виникнення спортивних травм: прямий, непрямий і комбінований. Прямий механізм характерний для ударів ( падіння на землю, підлогу, кригу, воду, а також прямий удар у боксі, футболі тощо ). Непрямий механізм у виникненні травм зводиться до порушення спортсменом біомеханічної структури рухів та гіперкінезії ( виникнення стрес-переломів унаслідок перенапруження окремих груп мязів стопи ).
1.2 Пошкодження шкіри
До найбільш поширених пошкоджень належать потертості, омозоленість, садна і рани.
Потертості (пухирі) - це пошкодження шкіри унаслідок тривалого тертя певної її ділянки об одяг, взуття, спортивні прилади тощо. Інколи причиною може бути невміле тейпування.
Медична допомога: видалити пухир хірургічним методом або спорожнити його шприцом ( голка повинна пройти через непошкоджену шкіру ) і накласти стерильну повязку.
Профілактика полягає в дотриманні правил гігієни ніг ( позбавлення потовиділень, чистих панчіх тощо ), а також носіння доброякісного спортивного взуття.
Омозоленість - це потовщення (гіперкератоз) шкіри, яке має запальний характер унаслідок тривалого тертя шкіри об тверді речі ( наприклад, омозоленість долонею рук гімнастів ).
Медична допомога: в амбулаторних умовах проводять «туалет» пошкодженої ділянки шкіри з використанням дезінфікуючих засобів (розчину перекису водню, йоду тощо) і накладають асептичну повязку.
Профілактика: обробити перед тренуванням певних ділянок шкіри ланоліном чи спеціальним кремом, а після тренувань (1-2 рази на тиждень) потрібно робити содові ванночки (1,5-2 чайної ложки питної соди на 2-3 л теплої води).
Садна - поверхневе ушкодження шкіри (епідермісу) внаслідок тертя його об тверді предмети: підлогу, асфальт, землю тощо.
Медична допомога: така сама, як у випадку омозоленості.
Профілактика: для уникнення саден необхідно слідкувати за станом покриття стадіону, спортивних майданчиків тощо, а також за тим, щоб спортсмени (особливо новачки) застосовують індивідуальні захисні засоби ( подушки, рукавички, наколінники тощо ).
Рана - це пошкодження тканини із порушенням цілісності шкіри, слизової оболонки, глибоко розташованих біологічних структур та органів.
Причинами пошкодження може бути дія різних фізичних та механічних чинників на організм спортсмена.
Класифікація ран
За обсягом пошкодження рани поділяють на: поверхневі, глибокі та проникаючі у порожнину тіла. За характером дії травмую чого агента, відповідно, на: колоті, різані, рвані, ударні, вогнепальні тощо. Основними ознаками рани є: кровотеча, розходження країв шкіри, біль, порушення функції органу.
Медична допомога: у разі появи невеликих ран спортсмена направляють до перевязочної, де йому надають первинну медичну допомогу. У разі отримання глибоких (великих) ран треба зупинити кровотечу, накласти стерильну повязку і направити потерпілого до хірургічної клініки або травмпункту.
1.3 Травми опорно-рухового апарату (ОРА)
Серед травм опорно-рухового апарату в практиці спорту найчастіше зустрічаємо забиття, розтягнення та розриви мязів і сухожилків, переломи кісток, вивихи в суглобах і пошкодженням мяких тканин суглобів.
Забиття - закриті механічні пошкодження тканин чи органів, які не супроводжені видимими порушеннями їхньої анатомічної цілісності. Переважно виникають унаслідок прямого удару.
Ознаки: біль, набряк, крововилив у місце забиття.
Медична допомога: забитий орган (кінцівку) потрібно забезпечити абсолютним спокоєм, надати підвищене положення, на пошкоджену ділянку покласти холод (пузир з льодом або хлоретил), а потім - тугу повязку. За умови сильного болю застосовують знеболюючі засоби (найбільш ефективним є голкорефлексотерапія)
Розтягнення мязів у спортсменів зустрічається дуже часто. За такої травми спостерігають частковий надрив мязових волокон (міофібрил) поблизу переходу самого мяза в сухожилок. Термін «розтягнення» не дуже точний, хоча його надто часто вживають у спортивній практиці. Це повязано з тим, що через еластичність мяз не може повністю розтягнутися, а тому можливий тільки розрив окремих міофібрил або повний розрив мяза.
Безпосередньою причиною розриву мязів може стати одноразове дуже сильне їх напруження ( наприклад: старт спринтера, стрибок, удар, тощо ).
Ознаки: сильний біль під час ходьби або пальпації місця пошкодження, припухлість.
Розрізняють три ступеня розриву мязів:
- легкий ступінь характеризується збереженням сили мязів та рухів.
Медична допомога: холод (використання хлоретилу), туга повязка ( інколи іммобілізація за допомогою гіпсової лонгети ), дача знеболюючих засобів (новокаїнова блокада, голкорефлексотерапія тощо);
- середній ступінь характеризується суттєвим зменшенням сили мязів та рухів.
Медична допомога: аналогічна попередній. Додатково призначають препарати протизапальної та розсмоктувальної дії ( дімексид, фастум-гель, траумель-С, ДІП-рейф, кортикостероїди тощо );
- тяжкий ступінь характеризується повним порушенням функції мязів та сухожилків.
Лікування: оперативне (у стаціонарі).& ...........
Страницы: 1 | [2] | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 
