Главная   Добавить в избранное Податкова політика на прикладі ДП "Яготинський цукровий завод" | курсовая работа


Бесплатные Рефераты, дипломные работы, курсовые работы, доклады - скачать бесплатно Бесплатные Рефераты, дипломные работы, курсовые работы, доклады и т.п - скачать бесплатно.
 Поиск: 


Категории работ:
Рефераты
Дипломные работы
Курсовые работы
Контрольные работы
Доклады
Практические работы
Шпаргалки
Аттестационные работы
Отчеты по практике
Научные работы
Авторефераты
Учебные пособия
Статьи
Книги
Тесты
Лекции
Творческие работы
Презентации
Биографии
Монографии
Методички
Курсы лекций
Лабораторные работы
Задачи
Бизнес Планы
Диссертации
Разработки уроков
Конспекты уроков
Магистерские работы
Конспекты произведений
Анализы учебных пособий
Краткие изложения
Материалы конференций
Сочинения
Эссе
Анализы книг
Топики
Тезисы
Истории болезней


 





Податкова політика на прикладі ДП "Яготинський цукровий завод" - курсовая работа


Категория: Курсовые работы
Рубрика: Финансы, деньги и налоги
Размер файла: 254 Kb
Количество загрузок:
31
Количество просмотров:
1936
Описание работы: курсовая работа на тему Податкова політика на прикладі ДП "Яготинський цукровий завод"
Подробнее о работе: Читать или Скачать
Смотреть
Скачать



65

В С Т У П

Актуальність теми: в Україні відбувається поступовий процес ринкової трансформації економіки. Система оподаткування підприємств, як інструмент державного регулювання економічних і соціальних процесів, має відображати інтереси держави, підприємницьких структур та громадян. В той же час фінансова практика свідчить про низький рівень ефективності вітчизняної моделі оподаткування підприємств, її неадекватність умовам функціонування ринкового господарства. Саме тому питання реформування оподаткування підприємств сьогодні знаходяться в числі важливих фінансово-економічних проблем, від позитивного вирішення яких значною мірою залежить доля трансформаційних процесів в Україні.

Діюча податкова система характеризується високим і нерівномірним податковим навантаженням на доходи субєктів господарювання. Суттєві недоліки мають місце в методології визначення бази та розміру ставок оподаткування доходів підприємств.

Зниження податкового навантаження на підприємницькі структури безумовно на початковому етапі обєктивно приведе до зменшення податкових надходжень до бюджету, але потім буде діяти мультиплікатор їх зростання. Саме тому реформування податкової сфери обовязково повинно супроводжуватись заходами щодо розширення бази оподаткування.

В той же час ряд питань оподаткування підприємств в умовах трансформації економіки України вимагають свого розвязання, в тому числі з урахуванням українських реалій. Недостатньо розроблені основи системи оподаткування, яка б відповідала сучасному стану економіки і слугувала орієнтиром для практики, методологічною базою для створення відповідних законів та інших нормативних актів.

Мета роботи: полягає у вивченні теорії і практики оподаткування підприємства, визначенні впливу податкової політики держави на діяльність підприємства та в розробці конкретної пропозиції по податкової системи оподаткування підприємств України.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

· зробити огляд сучасного стану податкової політики України;

· розглянути основні принципи функціонування податкової системи ринкового типу;

· проаналізувати діяльність роботи цукрового заводу;

· дослідити вплив податкової політики держави на розвиток підприємницької діяльності;

· запропонувати нові методи роботи, які дадуть позитивні результати.

Вагомий внесок у розробку теоретичних основ оподаткування внесли зарубіжні вчені С.Брюс, А.Лаффер, К.Макконел, Ф.Ноймарк, В.Нордхауз, А.Пігу, А.Селдон, М.Уейденбаум, Г.Халлер, И.Шумпетер та інші.

Певний доробок в питання теорії і практики функціонування податків зробили українські і російські вчені: В.Андрущенко, Б.Болдирєв, В.Вишневський, А.Даниленко, Л.Дробозіна, І.Золотько, А.Крисоватий, В.Опарін, А.Поддєрьогін, М.Романовський, І.Гусакова, М.Сичов, А.Соколовська, В.Суторміна, В.Федосов.

О6єкт дослідження: оподаткування ДП «Яготинський цукровий завод», вплив на його розвиток та функціонування податкової політики України.

Предмет дослідження: фінансові відносини, які виникають в процесі оподаткування підприємств та контролю за своєчасним і повним перерахуванням податків в бюджет субєктами господарювання.

В основу дослідження покладено діалектичний, логічно-діалектич-ний, математичний, графо-аналітичний та статистичний підходи до вивчення економічних та фінансових явищ, які передбачають виявлення закономірностей, тенденцій і взаємозалежностей, що постійно змінюються і розвиваються. Інформаційну базу дослідження складають відповідні законодавчі та нормативні акти, офіційні статистичні матеріали, навчально-аналітична література, періодичні економічні видання.

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи податкової політики України

1.1. Суть та основні принципи податкової політики України

Податки є основним фінансовим ресурсом держави і тому ефективне управління ними є основою державного управління взагалі. Залежно від стану економіки, її цілей, які на даному етапі розвитку держава вважає пріоритетними, повинні змінюватись принципи побудови податкової системи і методи використання податкового інструментарію. Характер і цілі податкової системи визначає податкова політика - це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів (обовязкових платежів), яка реалізується через визначення платників податків та інших обовязкових платежів, обєктів оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обовязкових платежів, що справляються на території України, місцевих податків, зборів та інших обовязкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування. При виборі методів формування податкової політики не була врахована низка особливостей розвитку країни в трансформаційний період: - глибока деформованість структури економіки на користь оборонного комплексу; - зростання приватного сектора, що характеризується відсутністю традицій добровільної сплати податків;

- високий рівень державних видатків, повязаних із соціальними гарантіями, які забезпечуються державою, початковим етапом становлення державності;

- нерозвиненість ринкових механізмів регулювання суспільного відтворення. В результаті податкова політика здійснюється під дією значного числа суперечливих і не завжди взаємоповязаних заходів, з одного боку, направлених на утримання дохідної бази бюджету на відносно прийнятому рівні, а з другої - таких, що формують пільгові режими оподаткування для окремих галузей і груп підприємств. Крім того, вона характеризується нестабільністю і непослідовністю. Податкова політика є основним напрямком здійснення фінансової політики держави.

Загальні засади податкової політики викладено в "Основних положеннях податкової політики в Україні", затверджених постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 р. Згідно з Основними положеннями система оподаткування в Україні має будуватися на засадах:

1.стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

2.обовязковості - впровадження норм щодо сплати податків, визначених на підставі достовірних даних про обєкти оподаткування за звітний період, і встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

3.рівнозначності й пропорційності - справляння податків з юридичних осіб у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків на рівні прибутку і пропорційно більших податків на більші доходи;

4.рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до субєктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включно з нерезидентами) за визначення обовязків щодо сплати податків;

5.соціальної справедливості - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення через запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

6.стабільності - забезпечення незмінності податків та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

7.економічної обгрунтованості - встановлення податків на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей, з огляду на необхідність досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

8.рівномірності сплати - встановлення строків податків з метою забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування видатків;

9.компетенції - встановлення і скасування податків, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до чинного законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами;

10.єдиного підходу до розроблення податкових законів з обовязковим визначенням платника податку, обєкта оподаткування, джерела сплати податку, податкового періоду, ставок податку, строків і порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

11. доступності податкового законодавства для платників податків [18,9].

Стабільні, загальновідомі та єдині для всіх принципи податкової політики забезпечують нормальні умови господарювання і поступовий розвиток ринкових відносин.

Цілями податкової політики в Україні мають стати:

- підвищення добробуту населення та розвиток людського капіталу;

-стимулювання динамічного розвитку економіки;

-структурна перебудова економіки,

-заохочення інвестиційної та інноваційної діяльності;

-стимулювання розвитку зайнятості та самозайнятості.

Однією з важливих складових оптимізації податкової системи України є радикальне посилення її стимулюючого впливу на економіку і насамперед на формування повноцінних субєктів ринку і всієї ринкової інфраструктури, створення конкурентного середовища як механізму реалізації найбільш ефективних господарських рішень. Податкова система має бути звернутою до виробництва, стимулюючи його зростання. Визначальним у податковій реформі має бути розуміння необхідності стабілізації фінансів мікрорівня та формування мікроекономічних передумов економічного розвитку.

При формуванні податкової системи слід мінімізувати оподаткування результатів діяльності капіталу як таких, підвищуючи рівень оподаткування для засобів, що виводяться з виробничого обороту.

Отже, податкова політика, що нині проводиться в Україні, має ряд суттєвих недоліків, через що не змогла стати надійним джерелом підтримки прогресивних починань незалежної держави. У цьому звязку особливо актуального значення набуває проблема такої трансформації податкової політики, щоб вона реалізувала свої значні потенційні можливості у подоланні загальної кризи та сприяла сталому соціально-економічному розвитку української держави. Основним напрямом податкової політики повинна стати активізація ролі державного регулювання мікроекономічних процесів у країні, створення сприятливих умов для структурної перебудови економіки.

Для того щоб забезпечити поточні податкові надходження в бюджет від господарюючих субєктів необхідно провести податкову реформу, цілями якої мають бути: оптимізація податкового навантаження на економіку в цілому і на окремі її сфери (галузі), розвиток регулюючої (стимулюючої) функції податків, спрощення оподаткування малого бізнесу, удосконалення структури податкової системи. В кінцевому рахунку реформа повинна сприяти активізації інвестиційних процесів, створенню умов для реструктуризації вітчизняного виробництва на інноваційній основі, нарощуванню випуску конкурентоспроможної продукції, налагодженню ефективної інтеграції країни в світове господарство. Необхідно дотримуватись балансу інтересів держави, господарюючих субєктів і громадян. Тільки в цьому разі податкова реформа буде сприяти зростанню ділової активності, скороченню тіньової економіки, розвитку податкової культури населення.

Одне з ключових завдань податкової політики - підвищення збираності податків і запобігання ухиленню від них. Нерідко головна причина ухилення від сплати податків бачиться у високому рівні обкладання. Відповідно, і спосіб підвищення збираності - зниження податків. Звязок між рівнем податків і ступенем їх сплачуваності є. Але він не йде ні в яке порівняння з прямою залежністю ухилень від можливості уникнути податку і якщо така можливість є, платник уникне податку незалежно від його величини.

Враховуючи швидку змінюваність умов господарювання в трансформаційний період, необхідно при формуванні податкової політики знайти оптимальне поєднання стабільності і гнучкості податкової системи. Можливо треба використати досвід деяких західних країн, в яких законодавчо закріплене право уряду змінювати ставки податків у межах встановлених лімітів.

Таким чином, для підвищення ролі податкової системи в прискоренні структурної перебудови і відновлення на цій основі економічного зростання необхідний цілеспрямований поворот податкової політики в бік стимулювання вітчизняного виробництва, інноваційно-інвестиційної діяльності, споживчого попиту, а також посилення регулюючої і контролюючої функцій держави щодо сплати податків. Тільки подібний поворот разом з іншими заходами державної економічної політики здатний призупинити подальшу дестабілізацію податкової системи.

1.2. Суть податків та їх класифікація

Податки - встановлені вищим органом державної законодавчої вдали обовязкові платежі, які сплачують юридичні (фізичні) особи до бюджету в розмірах і у терміни, передбачені законом.

Важливою ланкою системи оподаткування України як сукупності взаємоповязаних між собою податків і зборів є підсистема оподаткування юридичних осіб, основною функцією якої є фіскальна.

Підсистемі оподаткування юридичних осіб, крім фіскальної функції, властива і регуляторна, яка реалізується через механізм підтримки ділової активності субєктів господарювання, стимулювання росту виробництва матеріальних благ, ефективне використання основного і обігового капіталу.

Відповідно до чинного законодавства України, субєкти господарювання є платниками загальнодержавних і місцевих податків, платежів, зборів, та відрахувань.

До загальнодержавних належать такі податки та інші обовязкові збори і платежі: податок на додану вартість; акцизний збір; мито; податок на нерухоме майно підприємств (проект); податок на прибуток підприємств та організацій; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; рентна плата, що сплачується нафтогазодобувними підприємствами - за природний газ і нафту; плата за землю; державне мито; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір на обовязкове державне пенсійне забезпечення; збір на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; збір на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; збір на загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття; збір на обовязкове пенсійне страхування, що сплачуються при відчуженні легкових автомобілів, з виробництва тютюнових виробів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, послуг стільникового рухомого звязку (додаткові збори на виплату пенсій) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; збір до Фонду України соціального захисту інвалідів; плата за пробірування і клеймування виробів та сплавів із дорогоцінних металів; плата за отримання іноземних кредитів, щодо яких надані державні гарантії (поручительства, векселі та ін,); плата за забруднення навколишнього середовища та інші збори.

До місцевих податків і зборів належать: комунальний податок; податок з реклами; збір за припаркування автотранспорту; ринковий збір; збір за право використання місцевої символіки; збір за проїзд через територію прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; збір за отримання дозволу на розміщення обєктів торгівлі і сфери послуг; збори за надання земельних ділянок для будівництва обєктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах та інші [13,19].

Загальнодержавні податки, збори та платежі встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Місцеві податки, збори та платежі і порядок їх сплати встановлюються органами місцевого самоврядування. Вони справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Для субєктів господарювання важливим є поділ податків, зборів і платежів за джерелами їх сплати до державного і місцевого бюджетів:

Ціна (вирахування з ціни):

- Податок на додану вартість;

- Акцизний збір;

- Мито.

Виробнича собівартість продукції:

- збори на обовязкове державне пенсійне забезпечення;

- загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного виписку на виробництві та професійного захворювання, які спричинюй втрату працездатності;

- загальнообовязкове Державне соціальне страхування України на випадок безробіття та збір до Фонду України соціального захисту інвалідів (в частині, повязаній з оплатою праці робочих);

Валовий прибуток (податки і збори відносяться на зменшення валового прибутку):

- Податок на нерухоме майно підприємств (проект);

- Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- Плата за землю;

- Рентні платежі;

- Державне мито;

- Комунальний податок;

- Податок з реклами;

- Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету;

- Збір за спеціальне використання, природних ресурсів;

- Збори на обовязкове державне пенсійне забезпечення;

- Збори на обовязкове пенсійне страхування, що сплачуються при відчуженні легкових автомобілів, з виробництва тютюнових виробів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, послуг, стільникового рухомого звязку;

- Плата за забруднення навколишнього середовища;

- Збір за право використання місцевої символіки;

- Збір за проїзд через територію прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

- Збір за припаркування автотранспорту;

- Ринковий збір;

- Збори за надання земельних ділянок для будівництва об єктів виробничого і невиробничого призначення;

- Митні збори;

- Плата за пробірування і клеймування виробів та сплавів із дорогоцінних металів та інші збори.

З прибутку, отриманого від звичайної та надзвичайної діяльності нараховується: податок з нарахованих дивідендів, плата за торговельний патент на окремі види підприємницької діяльності (відносяться на зменшення суми податкових зобовязань з податку на прибуток).

Особливістю оподаткування субєктів малого підприємництва є система спрощеного оподаткування.

Спрощена система оподаткування або сплата єдиного податку введена Указом Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р.

Субєкти підприємницької діяльності - юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, які поряд з діючою системою оподаткування можуть самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком. При цьому спосіб оподаткування доходів вибирається один раз і залишається незмінним протягом звітного року.

Спрощена система оподаткування не поширюється на субєктів підприємницької діяльності, в статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам-учасникам і засновникам даних субєктів, які не є субєктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Також не можуть бути платниками єдиного податку довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи.

Такий спосіб оподаткування можливий за умов:

- якщо за рік середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 чоловік (включаючи сумісників і тих, які працюють за угодою підряду);

- якщо обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) разом з податком на додану вартість не перевищує 500000 євро.

Окрім того, спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюється на юридичних осіб, які займаються: гральним бізнесом, проведенням лотерей (в тому числі державних) та розіграшів із видачею виграшів у грошовій або натуральній формі; ліцензійним видобутком і виробництвом дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів природного та органічного походження; оптовою і роздрібною торгівлею промисловими виробами з дорогоцінних металів; обміном іноземної валюти; виробництвом підакцизних товарів (пиво солодове, всі види алкогольних напоїв та тютюнових виробів, спирт етиловий і коньячний, нафтопродукти, автомобілі і мотоцикли, причепи і напівпричепи житлові); експортом та імпортом підакцизних товарів; оптовою торгівлею підакцизних товарів; оптовою і роздрібною торгівлею підакцизними пально-мастильними матеріалами.

Підприємства, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування, сплачують такі податки і збори:

- акцизний збір (якщо є обєкт акцизного збору);

- єдиний податок (за ставкою 6 або 10 відсотків);

- податок на додану вартість (за умови сплати єдиного податку у розмірі 6 відсотків);

- податок із власників транспортних засобів;податок на репатріацію доходів нерезидента;

- всі утримання із заробітної плати громадян, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку;

- плату за торговий патент у випадку, якщо підприємство здійснює торговельну діяльність за готівкові кошти.

Ставка єдиного податку для субєктів підприємницької діяльності - юридичних осіб:

- 6 відсотків від обсягів виручки від реалізації продукції товарів, робіт, послуг) без урахування сум акцизного збору і податку на додану вартість;

- 10 відсотків від обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування суп акцизного збору.

Реалізованою продукцією (роботами, послугами) вважається вартість відвантаження продукції (виконаних робіт, послуг), що зазначена в оформлених (як підстава для розрахунків з покупцями -(замовниками) документах, включаючи продажну вартість відвантаженої на виконання товарообмінного (бартерного) контракту продукції (робіт, послуг).

Отже, податки це - встановлені вищим органом державної законодавчої вдали обовязкові платежі, які сплачують юридичні (фізичні) особи до бюджету в розмірах і у терміни, передбачені законом.

Відповідно до чинного законодавства України, субєкти господарювання є платниками загальнодержавних і місцевих податків, платежів, зборів, та відрахувань.

Для субєктів господарювання важливим є поділ податків, зборів і платежів за джерелами їх сплати до державного і місцевого бюджетів: (вирахування з ціни: податок на додану вартість, акцизний збір, мито; виробнича собівартість продукції: збори на обовязкове державне пенсійне забезпечення, загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного виписку на виробництві та професійного захворювання, які спричинюй втрату працездатності, загальнообовязкове Державне соціальне страхування України на випадок безробіття та збір до Фонду України соціального захисту інвалідів; податки і збори відносяться на зменшення валового прибутку: податок на нерухоме майно підприємств, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плата за землю, рентні платежі, державне мито, комунальний податок, податок з реклами, збір за спеціальне використання, природних ресурсів, плата за забруднення навколишнього середовища, збір за припаркування автотранспорту, ринковий збір, митні збори та ін.; з прибутку, отриманого від звичайної та надзвичайної діяльності нараховується: податок з нарахованих дивідендів, плата за торговельний патент на окремі види підприємницької діяльності (відносяться на зменшення суми податкових зобовязань з податку на прибуток).

1. 3. Оподаткування юридичних осіб

Підсистема оподаткування юридичних осіб передбачає поділ - податків і зборів на три групи: непрямі податки, прямі податки та інші податки, збори і платежі.

Непрямі податки - податки, які визначаються розміром споживання і не перебувають у тісному звязку з доходами або майном платника і встановлюються у вигляді надбавки до ціни товарів чи послуг.

Джерелом сплати непрямих податків є ціни або тарифи, які, оплачені кінцевим споживачем товарів або послуг.

В Україні справляються такі непрямі податки:

Податок на додану вартість включається до ціни товарів і сплачується на всіх етапах руху товарів, тобто він є ціноутворюючим елементом.

Платниками податку є підприємства, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти місяців перевищує 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (обсяг оподатковуваних операцій може змінюватися на підставі виданих нормативних актів).

Підприємства, які продають товари (роботи, послуги) на митній території України за готівкові кошти, сплачують податок незалежно від обсягів продажу.

Для обчислення податку на додану вартість Законом визначено дві ставки податків - 20 процентів та нульова ставка. Застосування нульової ставки означає повне відшкодування податку сплаченого постачальниками за товари (роботи, послуги), матеріальні ресурси, використані для здійснення вищезазначених поставок.

Нульову ставку оподаткування застосовують при виконанні операцій з продажу вітчизняних товарів платниками податку за межі митної території України та продажу товарів і послуг, призначених для використання і споживання за межами митної території України та ін.

Податкове зобовязання - це загальна сума податку на додану вартість, нарахована платником податку в податковому періоді [28,32].

ПЗ = Бо *Со

де ПЗ - податкове зобов"язання

Бо - база оподаткування

Со - ставка оподаткування

Бо = С +П+АЗ+Под.в цін.вир.

де С - собівартість

П - прибуток

АЗ - акцизний збір

Под.вцін.вир. - податки, що включається в ціну виробу.

Суму податку, яку належить сплатити до бюджету, визначають як різницю між загальною сумою податкових зобовязань протягом податкового періоду і сумою податкового кредиту в податковому періоді.

Акцизний збір належить до специфічних акцизів, характерним для яких є застосування до обмеженої кількості товарів.

Акцизний збір - це непрямий податок па окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, що включається до ціни цих товарів (продукції).

Мито є непрямим податком, що стягується за товари та інші предмети, які перетинають митний кордон України (ввезення, вивезення, транзит через територію країни товарів, предметів будь-яким способом, включаючи використання трубопровідного транспорту, мереж електропередач) і включається до ціни товару.

Прямі податки - це податки, які залежать від доходу або майна, і платниками яких безпосередньо є власники таких доходів або майна.

Джерелом сплати прямих податків можуть бути: дохід (малі субєкти підприємницької діяльності), прибуток (валовий прибуток, прибуток, отриманий від звичайної і надзвичайної діяльності), амортизація або частка майна за відсутності власних фінансових ресурсів.

Обєктом оподаткування прямими податками є дохід, прибуток або майно. Ці податки накладають безпосередньо на платників і їх розмір прямо залежить від розмірів обєктів оподаткування.

До прямих податків, які сплачують юридичні особи відносять; податок на прибуток (дохід); податок (плата) на землю; рентні платежі: податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин.

Комунальний податок сплачують усі підприємства, крім бюджетних та сільськогосподарських. Обєктом оподаткування є фактичний фонд оплати праці, обчислений з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та середньоспискової кількості працівників. Ставка податку встановлена у розмірі до 10 процентів неоподатковуваного мінімуму громадян у місяць за кожного середньоспискового працівника. Сума комунального податку враховується у валових втратах підприємства і відноситься на доходи підприємства (валовий прибуток).

Для обрахування комунального податку головним є визначення середньоспискової чисельності штатних працівників.

У списковий склад включаються всі працівники, які прийняті на постійну, сезонну, а також тимчасову роботу строком на один день і більше з дня зарахування їх на роботу (відповідно до наказу Держкомстату України "Про внесення змін до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України" від 18.02.99 №67, зареєстрованої Мінюстом України від 09.03.99 за.№145/3438 до середньооблікової чисельності включаються працівники, які виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру (включаючи договір підряду), і якщо розрахунки за виконану роботу проводяться безпосередньо самим підприємством, а також за умови, що ці працівники не включаються до списків інших підприємств).

У списковому складі враховуються як фактично працюючі, так і відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від форми договору.

Середньоспискова чисельність працівників за звітний період (місяць) обчислюється шляхом підсумування кількості працівників спискового складу за кожний календарний день звітного періоду (місяця), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, та ділення одержаної суми на число календарних днів звітного періоду (місяця).

Розрахунок середньої чисельності позаштатних працівників (працюючих за договорами цивільно-правового характеру та зовнішніх сумісників) за наявності систематичного обліку явок та - неявок на роботу здійснюється аналогічно до вищезазначеного порядку.

Відповідно до Закону України "Про збір на обовязкове державне пенсійне забезпечення", платниками збору на обовязкове державне пенсійне забезпечення є субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи.

За обєкт збору приймаються фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати; інші види виплат і заохочень. виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, що підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

Збір сплачується до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

На обовязкове державне пенсійне страхування встановлюють ставки збору у таких розмірах:

- для субєктів господарювання будь-якої організаційно-правової форми і власності - 32,0 відсотка від обєкта оподаткування;

- для підприємств, на яких працюють інваліди, відрахування визначаються окремо за ставкою 4,0 відсотка від обєкта оподаткування для працюючих інвалідів (фактичні витрати на оплату праці працівників) та за ставкою 32 проценти від обєкта оподаткування для інших працівників такого підприємства.

Сума збору враховується у валових витратах і відноситься до собівартості продукції і на доходи підприємства.

Збір на загальне обовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (загальнодержавний) -- Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Отже, підсистема оподаткування юридичних осіб передбачає поділ - податків і зборів на три групи: непрямі податки, прямі податки та інші податки, збори і платежі.

Непрямі податки - податки, які визначаються розміром споживання і не перебувають у тісному звязку з доходами або майном платника і встановлюються у вигляді надбавки до ціни товарів чи послуг. Джерелом сплати непрямих податків є ціни або тарифи, які, оплачені кінцевим споживачем товарів або послуг.

Прямі податки - це податки, які залежать від доходу або майна, і платниками яких безпосередньо є власники таких доходів або майна. Джерелом сплати прямих податків можуть бути: дохід (малі субєкти підприємницької діяльності), прибуток (валовий прибуток, прибуток, отриманий від звичайної і надзвичайної діяльності), амортизація або частка майна за відсутності власних фінансових ресурсів.

До прямих податків, які сплачують юридичні особи відносять; податок на прибуток (дохід); податок (плата) на землю; рентні платежі: податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин.

З першого розділу можна зробити висновок, що податкова політика, яка нині проводиться в Україні, має ряд суттєвих недоліків. Актуального значення набуває проблема такої трансформації податкової політики, щоб вона реалізувала свої значні потенційні можливості у подоланні загальної кризи та сприяла сталому соціально-економічному розвитку української держави.

Важливою ланкою системи оподаткування України як сукупності взаємоповязаних між собою податків і зборів є підсистема оподаткування юридичних осіб.

Підсистема оподаткування юридичних осіб передбачає поділ - податків і зборів на три групи: непрямі податки, прямі податки та інші податки, збори і платежі.

Одним з актуальних завдань реформування податкової системи у напрямі стимулювання сталості економічного зростання є внесення змін, які б мінімізували «вимивання» оборотних коштів підприємств у звязку зі сплатою податків. При формуванні податкової системи слід мінімізувати оподаткування результатів діяльності капіталу як таких, підвищуючи рівень оподаткування для засобів, що виводяться з виробничого обороту .

РОЗДІЛ 2. Аналіз виробничо-господарської діяльності ДП "Яготинський цукровий завод"

2.1. Історична довідка та техніко-економічна характеристика підприємства.

Державне підприємство “Яготинський цукровий завод” розташований в місті Яготин Київської області і підпорядкований Міністерству аграрної політики України.

Районний центр Яготин знаходиться на відстані 100 км від Києва на березі річки Супой. Через Яготин проходять автомагістраль та залізниця Київ-Харків, які звязують його з обласним центром.

Місто Яготин має населення близько 20 000 жителів. Тут працюють ще декілька харчових підприємств: маслозавод, хлібозавод, мясопереробний цех. В Яготині розташований також дослідно-механічний завод, який спеціалізується на випуску обладнання для цукрової промисловості.

Будівництво Яготинського цукрового заводу розпочато в 1910 році. Пошукова група цукрозаводчика Терещенка вибрала майданчик для будівництва на околиці міста Яготин між залізницею, річкою Супой і озером Ржавець, яке пізніше стало технічним ставком заводу.

Акціонерне товариство по будівництву очолив граф Барановський. Землі, вибрані під будівництво належали князю Рєпніну. Так як угода про будівництво була складена, то відразу було прийняте рішення приступати до вирубки лісу та підготовки майданчика під будівництво. В урочищі Грабському ріс добрий ліс: сосни, граби, дуби, осики, які потім використовувались як будівельний матеріал для заводу.

В тому ж 1910 році почало надходити обладнання з Київського заводу «Греттен-Кревенс» - нині завод «Більшовик» та Варшавського «Борман-Шведе». Сумські машинобудівні заводи виготовили силове обладнання: центральні парові машини потужністю 500 кінських сил та парову машину продуктового відділення - 250 кінських сил. 300 землекопів та 500 робітників інших професій працювали на будівництві. 150 мідників клепали трубопроводи.

Канатами за допомогою блоків, використовуючи лише силу рук робітників, піднімали і монтували обладнання. Праця була надзвичайно тяжкою, працювали по 15 - 17 годин на добу.

Церемонія пуску заводу відбулася 6 жовтня 1911 року, а перший білий цукор отримано в лютому 1912 року. В сезоні переробки буряків 1914-1915 рр. Завод пропрацював 116 діб і було вироблено 13 248 пудів цукру.

Перший післяреволюційний сезон розпочався в вересні 1923 року. За той сезон заводом перероблено 817375 берковців буряків. Добова продуктивність складала 3481,2 берковців - це становило 81,1% продуктивності 1914 року. Дигестія буряків складала 15,29%. Виробленого цукру було 54629 центнерів. Витрати палива на парові котли складав 29,7%, витрати вапнякового каменю - 6,36%.

В 1923 році заводу було присвоєно імя Ілліча.

Напередодні Великої Вітчизняної війни завод мав потужність 12 000 центнерів на добу.

За виробничий період 1945-1946 рр. завод працював з 24 грудня по 11 березня, при цьому було перероблено 272 103 центнерів буряків та вироблено 20 369,8 центнерів цукру.

В 1954 році розпочата повоєнна реконструкція, яка продовжувалась до 1962 року. В 1959 році була збудована ТЕЦ і завод перейшов з парових приводів на електричні.

В 1961 році введений в експлуатацію новий сокоочисний цех. Збудовано нове приміщення і змонтоване нове обладнання дефекосатурації.

В 1962 році здійснена реконструкція парових котлів і вони переведені на газ.

В 70-х роках проведено велику реконструкцію бурякопереробного відділення і тракту подачі і доочищення буряків.

На протязі 80-х років значного технічного переозброєння зазнала сушка цукру та продуктове відділення.

В даний час виробнича потужність заводу складає 3 000 тон буряків на добу, норма добової продуктивності по буряках - 2 500 т, коефіцієнт використання потужності становить - 83,3%.

Площа, яку займає підприємство, складає близько 62,3 га, з них 14,05га становить площа кагатного поля. Призаводський бурякопункт має місткість 210 тисяч тон буряків, добова потужність по прийманнню - 6 тисяч тон. Кагатні поля на площі 123,5 тис.кв.м мають тверде покриття, в тому числі 17,0 тис.кв.м з активним вентилюванням.

Основними видами продукції Яготинського цукрового заводу є: цукор-пісок, жом свіжий та патока.

Чисельність виробничо-промислового персоналу складає 358 осіб. Вартість основних фондів становить - 111,392 млн.грн (балансова) і 35,416 млн.грн (залишкова).

В 2006 році площа сировинної зони Яготинського цукрового заводу склала 6 650 га. На підприємство постачають сировину господарства чотирьох областей: Київської (Яготинський, Згурівський, Переяслав-Хмельницький, Баришівський, Бориспільський райони), Полтавської (Пирятинський район), Черкаської (Драбівський район), Чернігівської (Бобровицький район).

Урожайність по господарствах має велику строкатість від 140,45 цнт/га (ТОВ ім. Кравченка Яготинський район) до 517,14 цнт/га (ССФГ “Сокол” Бориспільський район).

Загалом, після підбиття підсумків техніко-економічних показників за 2006 рік, були виявлені досить сприятливі для роботи заводу показники, які наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Техніко-економічні показники роботи ДП “Яготинський цукровий завод” за 2006 рік.

№ п/п

Показники

Од. виміру

Дані заводу

1

Прийнято буряків

тн

103966

2

Дигесія буряків при прийманні

%

13,4

3

Втрати буряків при зберіганні та транспорт.

%

3,46

4

Дигестія буряків до переробки

%

16,03

5

Граничні втрати цукру в виробництві

%

0,88

6

Вміст цукру в мелясі

%

1,84

7

Вихід цукру

%

13,31

8

Вихід меляси

%

3,64

9

Середньодобова переробка буряків

тн

2533

10

Витрати праці на 100 т буряків

люд.днів

10,7

11

Коефіцієнт використання потужності

%

84,43

12

Перероблено буряків

тн

100 372

13

Тривалість сокодобування

діб

39,62

14

Кількість виробленого цукру

тн

12 622,2

15

Коефіцієнт вилучення цукру з буряків

%

78,36

16

Обсяг виробництва товарної продукції в порівняльних цінах

тис. грн

20 021,4

Велика строкатість урожаю по господарствам негативно впливає на процес добування цукру. Досить значними є втрати цукру при зберіганні - 3,46 %, яких неможливо уникнути. Вміст цукру в мелясі майже 2% також зменшує загальну кількість виробленого цукру. Коефіцієнт вилучення цукру з буряків, який складає 78,36 % є відносно низьким показником, який треба підвищувати за рахунок введення нових технологій.

2.2. Аналіз балансу ДП "Яготинський цукровий завод"

Баланс державного підприємства “Яготинський цукровий завод складений у відповідності з додатком 2 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку.

Для проведення аналізу балансу спочатку дамо визначення основних понять та категорій, які відображають баланс і піддаватимуться аналізу.

Виробничі фонди підприємства за умовами функціонування в процесі виробництва поділяються на основні та оборотні.

Основні засоби функціонують на протязі багатьох років, приймають участь в багатьох виробничих циклах, зберігаючи свою натуральну форму та переносячи свою вартість по частинах в міру всього зносу.

До виробничих основних засобів підприємства за прийнятою класифікацією відносяться: приміщення, споруди, передавальні пристрої, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання, вимірюючі та регулюючі прилади і пристрої, лабораторне обладнання, транспортні засоби, інструменти, виробничий та господарський інвентар.

Основні засоби зношуються в процесі виробництва як фізично, так і морально. Кошти для відшкодування зносу основних фондів накопичуються шляхом амортизаційних відрахувань, які проводяться за спеціальними нормативами. Ці нормативи встановлюються у відсотках до вартості основних засобів. Вони розраховані на те, щоб на момент вибуття основних засобів із експлуатації були повністю компенсовані їхня первісна вартість та затрати на капітальні ремонти за весь період роботи.

Виробничі оборотні фонди на відміну від основних повністю споживаються в кожному виробничому циклі, переносять на продукцію повністю свою вартість та, як правило, змінюють свою натуральну форму.

До них в бурякоцукровому виробництві відносяться виробничі запаси сировини, матеріалів та палива, тарні матеріали та готова тара, матеріали для поточного ремонту основних засобів та ін. До оборотних фондів відносять також малоцінні предмети і такі, що швидко зношуються та господарський інвентар. Це дозволяє спростити їхній облік.

2.2.1.Актив.

Якщо проаналізувати перший розділ “Неборотні активи” балансу Яготинського цукрового заводу за 2005 рік, то можна стверджувати наступне:

1. Первісна вартість основних засобів зросла за звітний період з 110769,80 тис.грн до 111392,80 тис. грн (+ 623 тис.грн), або ріст склав

0,5% до початку року. Зростання вартості скоріш за все відбулося за рахунок введення в дію нових основних засобів.

2. Судячи з балансу можна стверджувати, що основні засоби явно застарілі. Знос основних засобів на кінець року становить 68,2%, а на початок року 66,2%, тобто введення в дію нових основних засобів не припинило процесу старіння тому, що було порівняно незначним.

3. Незважаючи на деяке незначне зменшення незавершеного будівництва з 8785,8 тис.грн до 8780,7 тис.грн, необоротні активи в цілому за рік знизились з 57361,4 тис.грн до 53299,2 тис. грн.

Таким чином, можна зробити висновок, що підприємство недостатньо займається оновленням основних засобів. Така діяльність веде до занепаду підприємства. Застарілі основні засоби потребують значних витрат на ремонт, сприяють досить відчутним втратам палива та електроенергії і, найголовніше, призводять до значних втрат цукру у виробництві. Все це в значній мірі підвищує собівартість продукції і веде до різкого зменшення доходності виробництва.

В розділі ІІ “Оборотні активи” спостерігається збільшення оборотних активів з 176595 тис.грн на початку року до 39761,4 тис.грн на кінець року, за рахунок збільшення окремих статтів, зокрема: виробничі запаси з 2510,8 до 2809,8 тис; готова продукція з 3426,1 до 12622,2 тис. грн.; запаси товарів з 192,5 до 493,7 грошові кошти з 62,2 до 10178,5 тис. грн. Зменшення по розділу, відбулося у незавершеному виробництві з 5011,1 до 2870,6 тис. грн. Можна зробити висновок, що оновленню засобів праці увага, на жаль, не прид ...........



Страницы: [1] | 2 | 3 |








 
 
Показывать только:




Портфель:
Выбранных работ  


Рубрики по алфавиту:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

 

Ключевые слова страницы: Податкова політика на прикладі ДП "Яготинський цукровий завод" | курсовая работа

СтудентБанк.ру © 2014 - Банк рефератов, база студенческих работ, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам, а также отчеты по практике и многое другое - бесплатно.