Главная   Добавить в избранное Збагачення словникового запасу молодших школярів під час засвоєння граматико-орфографічних знань | дипломная работа


Бесплатные Рефераты, дипломные работы, курсовые работы, доклады - скачать бесплатно Бесплатные Рефераты, дипломные работы, курсовые работы, доклады и т.п - скачать бесплатно.
 Поиск: 


Категории работ:
Рефераты
Дипломные работы
Курсовые работы
Контрольные работы
Доклады
Практические работы
Шпаргалки
Аттестационные работы
Отчеты по практике
Научные работы
Авторефераты
Учебные пособия
Статьи
Книги
Тесты
Лекции
Творческие работы
Презентации
Биографии
Монографии
Методички
Курсы лекций
Лабораторные работы
Задачи
Бизнес Планы
Диссертации
Разработки уроков
Конспекты уроков
Магистерские работы
Конспекты произведений
Анализы учебных пособий
Краткие изложения
Материалы конференций
Сочинения
Эссе
Анализы книг
Топики
Тезисы
Истории болезней


 





Збагачення словникового запасу молодших школярів під час засвоєння граматико-орфографічних знань - дипломная работа


Категория: Дипломные работы
Рубрика: Педагогика
Размер файла: 197 Kb
Количество загрузок:
110
Количество просмотров:
15056
Описание работы: дипломная работа на тему Збагачення словникового запасу молодших школярів під час засвоєння граматико-орфографічних знань
Подробнее о работе: Читать или Скачать
Смотреть
Скачать


lign="left">-- прочитати текст, замінити підкреслені слова антонімами. Яку пору року буде тепер описано?

Прийшла весна. Зазеленіли дерева. Дні стали довгими, а ночі короткими. Прилетіли перелітні птахи. У полях починається гаряча пора.

скласти можливі словосполучення з словами багряний, багровий (прапор, рубець);

доповнити речення порівняннями (наприклад: Усе було вкрите білим снігом, мов ...).

в) Творчі вправи (складання словосполучень, речень із потрібним словом, розповідей за опорними словами тощо). Наприклад:

скласти кілька словосполучень з багатозначними словами (за вибором учнів);

скласти текст, використовуючи дані вчителем слова чи словосполучення: Київ, столиця України, місто-герой.

За формою виконання ми використовували такі словникові вправи: усні і письмові.

Дані критерії розпізнавання словникових вправ дають змогу класифікувати кожну вправу. Зокрема, вправа «Прочитати твір. Назвати в ньому слова, вжиті в переносному значенні» є за дидактичною метою вправою на пояснення значення слів; за характером розумових операцій -- аналітичною; за ступенем самостійності -- на спостереження за вживанням і значенням слова в тексті; за формою виконання усною.

Словникова робота в початкових класах розпочинається з ознайомлення зі словом і його значенням. У поясненні значення слова, як і в усякій навчальній діяльності, необхідно керуватися загальними дидактичними настановами, спрямованими на підвищення рівня самостійності і пізнавальної активності школярів. Завдання вчителя у проведенні словникової роботи полягає в тому, щоб школярі правильно сприйняли незнайоме слово в тексті, зрозуміли це слово з усіма його відтінками, засвоїли і закріпили у процесі виконання різних вправ з читання і, нарешті, вжили його самостійно в потрібній ситуації [32, 32].

У сучасній методиці існує кілька способів і прийомів пояснення значення слів. Їх використання залежить від віку і загального рівня розвитку дітей, характеру пояснюваного слова [25]. Слова з предметним значенням можна пояснити, скажімо, прийомом демонстрації макета чи малюнка, а слова з абстрактним значенням вимагають інших прийомів.

Для пояснення семантики незрозумілих слів учителі найчастіше вдаються до таких способів:

демонстрація предмета чи малюнка;

використання контексту;

найпростіший словотворчий аналіз;

тлумачення слів (коротке пояснення, використання словника) [38, 13-14].

Кожен спосіб може бути здійснений одним із кількох різних прийомів залежно від конкретного випадку.

Пояснення значення слова шляхом демонстрації можна здійснити такими прийомами:

а) показ натуральних предметів (дзиґа, бриль, канни, баклажан);

б) показ чучел, макетів, муляжів (тетерук, стриж, шпак);

в) показ малюнків, діапозитивів, слайдів (акула, окунь, ясен, явір, рись, козуля) [46, 62].

Пояснення значення слова шляхом використання контексту здійснюється за допомогою різних прийомів:

а) самостійне пояснення значення слова учнями. Цим прийомом учитель користується тоді, коли прозорий контекст підказує учням значення слова. Так, слово чемно у реченні Чемно вітаюся: «Доброго ранку!» учні пояснюють як «ввічливо», «з повагою»;

б) конкретизація значення слова, поясненого учнями на основі контексту, не зовсім точно. Наприклад, у реченні Періщить дощ, як із відра діти пояснюють слово періщить як іде, ллє. Насправді ж, говорить учитель, періщить - це сильно бє, січе;

в) введення невідомого слова в контекст. Щоб пояснити значення слова ґудзик, учитель, зокрема, вводить його в речення Пальто було застебнуте на всі ґудзики [60, 45].

Найпростіший словотворчий аналіз учні початкових класів здійснюють під керівництвом учителя, тому що навичками такого аналізу вони володіють недостатньо. Класовод запитує: «Від якого слова утворене пояснюване слово? Чому даний предмет назвали саме так?» Наприклад: очеретянка -- пташка, яка живе в очереті, через це її так назвали. Аналогічно пояснюють діти і слова теплохід (той, що рухається за допомогою тепла), самоскид (автомобіль, який сам скидає вантаж), панелевоз (машина, яка возить панелі).

Цей прийом пояснення досить ефективний. Він дає змогу не тільки пояснити значення незнайомого слова, а й показати різницю в значеннях однокореневих, зовні схожих слів-паронімів. Наприклад, дружний (згуртований) -- дружний клас, дружна сімя, дружній (приятельський, схвальний) -- дружній погляд, дружня усмішка.

Тлумачення слів -- найпоширеніший у шкільній практиці спосіб пояснення значення слів. Користуючись цим способом, учитель вдається до ряду прийомів:

а) розчленування загального поняття на часткові (тканини -- це сукно, сатин, ситець, шовк; цитрусові -- це апельсини, лимони, мандарини);

б) підведення часткових понять під загальні (цемент, пісок, цегла -- будівельні матеріали; муха, оса, ґедзь -- комахи);

в) розгорнутий опис (колектив -- це група людей, звязаних спільною працею, спільними інтересами; батьківщина -- це країна, в якій живуть народжені в ній люди, що є її громадянами);

г) добір слів-синонімів. До використання цього прийому слід поставитися дуже серйозно. Пояснення шляхом добору синонімів тільки тоді буде ефективним, коли діти добре знають значення слів. Так, слово рубіновий треба пояснити не словами-синонімами багряний чи пурпурний, а знайомим дітям словом червоний;

д) добір антонімів (значення слова темрява стає зрозумілим дітям через зіставлення його із словом світло; слово смуток -- через зіставлення зі словом радість);

є) пояснення шляхом перекладу з російської мови. В умовах білінгвізму, особливо на території північних і південно-східних говорів, де вплив російської мови досить великий, значення окремих слів можна пояснити з допомогою російських відповідників, а саме: шкарпетки -- носки, окуляри -- очки, ковзани -- коньки;

є) зясування значення незнайомих слів за допомогою довідкових матеріалів (тлумачний словник, виноски в читанках) [25, 136-137].

Пояснення значення одного й того самого слова можна здійснити різними способами і прийомами. Так, значення слова панчохи пояснюється або за допомогою демонстрації предмета чи малюнка, або підведенням часткових понять під загальні (панчохи -- це частина одягу), або внаслідок перекладу (панчохи -- чулки), чи розгорнутим описом (панчохи -- це виріб машинного або ручного вязання, що одягається на ноги за коліна).

Класовод обирає той спосіб, який найбільше підходить до кожного випадку пояснення слова.

Учні часто плутають пряме і переносне значення слова, і тому завдання класовода -- навчити школярів:

§ розрізняти пряме і переносне значення слів;

§ вживати слова з переносним значенням у мовленні [10, 44].

Щоб упоратися з цими завданнями, вчитель має відвести вправам на спостереження за прямим і переносним значенням слів належне місце у загальній системі вправ з граматики.

З терміном «пряме і переносне значення слова» учні -знайомляться в 3 класі. У 1-2 класах вони спостерігають за вживанням у текстах слів з переносним значенням.

Для організації спостереження школярів за вживанням слів із переносним значенням учитель може використовувати той лексичний матеріал, який є у вправах підручників з української мови і повязаний із вивченням частин мови (іменника, прикметника, дієслова), а також зустрічається в текстах читанок та дидактичних посібниках [12, 30].

Ознайомлення школярів з прямим і переносним значенням слова починається із спостереження над спеціально дібраними реченнями чи текстом, яке організовує вчитель. Зручними у роботі є ті тексти, до складу лексичного матеріалу яких входять прикметники, бо саме вони нерідко вжи-ваються в переносному значенні, виконуючи роль епітетів.

Виділяючи з тексту такі прикметники у сполученні з іменниками, вчитель звертає увагу дітей на переносне значення прикметника, показує на конкретному прикладі вживання цього прикметника в прямому значенні, зіставляє пряме і переносне значення. Таке зіставлення дає можливість практично показати учням засоби виразності прикметників. Так, пояснюючи переносне значення прикметника шовковий, вчитель пропонує для спостереження за значенням цього прикметника такі речення: Вітер колише трави шовкові (П. Тичина) та У нашої Оксаночки таке хороше вбраннячко: шовкова спідничка, білі черевички (Н. Забіла).


Учні виписують словосполучення, до складу яких входить прикметник шовковий. Зіставляючи значення цього прикметника в обох словосполученнях (шовкові трави і шовкова спідничка), учні доходять висновку, що в першому випадку прикметник ужитий не в своєму звичайному значенні, а в переносному. Щоб школярі переконалися в тому, наскільки виразнішим стає мовлення від використання того чи іншого слова, вжитого в переносному значенні, вчитель вдається до порівняння двох речень з нейтральними в одному і образними в другому синонімами: У моєї мами працьовиті руки і У моєї мами золоті руки.

Поряд із вправами, які виконуються під керівництвом учителя, слід пропонувати дітям також завдання на самостійне відшукування у реченнях чи текстах слів -- різних частин мови із переносним значенням. Наприклад: визначте слова, вжиті в переносному значенні: Кожна гілка на світанку дзвонить срібною росою (В. Скомаровський).

З метою формування навичок самостійного вживання дітьми слів із переносним значенням слід пропонувати вправи на заміну прямого значення слів синонімічними словами або виразами, що мають переносне значення [25] (замініть виділене слово словосполученням із дужок: Настала весна (прийшла, стала на порозі, прилетіла на зелених крилах), а також вправи на самостійне складання речень зі словами у переносному значенні (складіть речення із словом сміятися, щоб воно було вжите у прямому і переносному значенні). Такі вправи не тільки збагачують словниковий запас дітей, а й виховують у них уважне ставлення до слова, розвивають мовленнєве чуття.

Розширенню й активізації словника учнів, розвитку їх мислення сприяють і спостереження за багатозначністю слів.

Робота над вивченням багатозначності слів передбачає:

а) усвідомлення того, що слово може мати не одне, а кілька значень;

б) точність уживання багатозначних слів у мовленні [12, 31].

Розпочинаючи опрацювання матеріалу про багатознач-ні слова, вчитель пропонує дітям для аналізу речення із багатозначними словами. Діти зясовують, про які предмети, названі однаковими словами, йде мова.

Іншим варіантом такої роботи може бути вивішена таблиця, на якій зображені журавель -- птах і журавель -- пристрій для набирання води з колодязя, груша -- плід і груша -- спортивний інвентар, спечений хліб і лан пшениці чи жита. Учні розглядають перші пари малюнків і усвідомлюють: назви виникли на основі подібності предметів. Учитель запитує, чи можна до наступної пари малюнків дібрати одну назву. Учні мають записати як спільну назву слово хліб (між цими словами існує внутрішній звязок: з жита і пшениці печуть хліб). Отже, в основі багатозначності лежить якийсь зовнішній або внутрішній звязок предметів.

Наступна робота над багатозначністю слів передбачав самостійне зясування учнями значення слів, ужитих в окремих словосполученнях і реченнях. Наприклад, учитель пропонує пояснити значення слова іде в текстах для читання: Людина іде (пересувається). Літак іде на посадку (летить). Урок іде (триває). Дощ іде (ллє) і т. ін.

З метою розширення словника дітей вчитель передбачає і вправи творчого характеру, як-от: скласти речення, у яких слово нести було б ужите в різних значеннях; описати предмети, назвою яких є багатозначне слово (земля, клас, голова та і н) [21, 68].

Усвідомлення природи багатозначних слів готує учнів до засвоєння явища омонімії. Із словами-омонімами учні практично знайомляться ще в період навчання грамоти (ключ, лист та ін.). У наступних класах учні продовжують спостерігати за новими для них словами-омонімами (без термінів). Робота над вивченням омонімів має на меті:

-- усвідомлення учнями того, що окремі слова, які однаково звучать, мають різне значення;

-- точне вживання однозвучних слів у мовленні [28, 15].

Ознайомлення учнів зі словами, які однаково звучать, але мають різне значення, починається в період навчання грамоти. Вчитель може використати малюнки букваря, на яких зображені, наприклад, коса (дівоча і знаряддя праці), котики (на вербі і кошенята) чи лист (дерева і поштовий). Називаючи зображені предмети одним і тим же словом, діти переконуються в тому, що різні предмети можуть мати однакову назву.

У 2-4 класах учні не раз мають змогу зустрітися з омонімами [64]. Щоб розширити уявлення школярів про явище омонімії, вчитель може запропонувати їм скласти словосполучення чи речення за малюнками із зображенням різних предметів, назви яких однозвучні (ключ -- предмет, яким відмикають двері, джерело, музичний і т. ін.), скласти словосполучення і речення із певними словами, показавши при цьому, що значення слів різне {нота, пара, літній і т. ін.), а також розповісти, які б малюнки намалювали діти до слів лисичка, коса, кран.

Робота над синонімами допомагає учням тонше сприймати слово, бачити в ньому, крім основного значення, ще й різні смислові та експресивні відтінки, а відтак бути точнішими у слововживанні. У процесі роботи над синонімами вчитель має сформувати у дітей уміння:

розрізняти в мовленні близькі за значенням слова;

добирати синоніми;

замінювати в тексті те чи інше слово відповідним синонімом;

самостійно вживати в готовому тексті дібране за смислом синонімічне слово;

самостійно вибирати із свого лексичного запасу найбільш влучний для висловлення власної думки синонім [7, 38-39].

Завдання вчителя під час роботи над синонімами полягає в тому, щоб забезпечити успішне оволодіння кожним із визначених умінь і тим самим піднести рівень мовленнєвої культури школярів.

Робота над синонімами повинна проводитися систематично і планомірно. Система роботи над синонімами розвиває у школярів навички уникати повторення тих самих слів, одноманітності викладу. Від уміння з ряду синонімів вибрати одне слово, яке б найповніше передавало думку, залежить правильність, точність, образність вислову.

Уміння користуватися синонімами формується в учнів поступово протягом тривалого часу. У процесі цієї роботи вчитель добирає різні типи вправ:

1. Вправи на вибір слів, близьких за значенням.

Щоб навчити учнів розрізняти слова, близькі за значенням, доцільно давати завдання на спостереження і виділення з невеликих за змістом текстів чи окремих речень слів-синонімів. Одне з можливих завдань: прочитати загадку і знайти в ній слова, близькі за значенням.

Хто дід?

Зїжджалися дочки у гості до діда: Ось там Завірюха санчатами їде, За нею Метелиця слідом мете, Хурделиця Хугу з собою веде, А тільки-но вітер у полі завіє, Як стануть на лижі Хуртеча й Завія, Нарешті удвох з Заметіллю приїхала Найменша -- улюблена донечка Віхола. (Дід Мороз.)

2. Вправи на групування слів, близьких за значенням.

Такі вправи допомагають усвідомити синонімічні відношення між словами, їх синонімічну близькість. Наприклад, учні повинні згрупувати синоніми з поданого ряду слів: Батьківщина, праця, сміливий, труд, відважний, робота, хоробрий, Вітчизна.

3. Вправи на розташування синонімів за ступенем інтенсивності ознаки.

Увазі учнів пропонуються слова: огрядний, посміхатися, повний, реготатися, товстий, сміятися. Треба спочатку згрупувати слова-синоніми, а потім записати синоніми кожного ряду за ступенем інтенсивності ознак (повний, огрядний, товстий) чи дії (посміхатися, сміятися, реготатися).

4. Вправи на вибір одного з поданих синонімів. Виконуючи з учнями вправи такого типу, вчитель повинен домогтися, щоб діти осмислено вибирали слово, яке найкраще підходить до даного випадку. Працюючи, наприклад, над реченням Верби (сумують, журяться, нудьгують) над водою, вчитель запитує: «Яке з слів, поданих у дужках, не може бути використане? Чому?» (нудьгують).

5. Вправи на заміну синонімів у реченні чи тексті.

Ці вправи мають на меті показати дітям, що заміна в тексті повторюваних слів їх синонімами усуває його одноманітність, робить мовлення стилістично досконалішим. Робота на уроці складається з таких етапів:

а) читання тексту;

б) бесіда-аналіз прочитаного;

в) добір синонімів до слова;

г) створення тексту із заміною слова відповідним синонімом.

д) читання і аналіз учнівських робіт.

6. Вправи на самостійний добір синонімічних слів.

Такі вправи є кінцевою метою вправ із синонімами. Вони мають на меті формування навичок самостійного добору слів із власного лексичного запасу і використання їх у власному мовленні.

Цій меті підпорядковані вправи на складання словосполучень чи речень з одним із дібраних синонімів, на заміну слів самостійно дібраними синонімами (стилістичне редагування), на вживання синонімів під час написання переказів, творів [12, 29].

У процесі виконання вправ такого типу слід показати учням, що місце слова в синонімічному ряду визначається багатозначністю. Так, залежно від лексичного значення слово може бути членом різних синонімічних рядів. Наприклад: свіжий - сьогоднішній (свіжа газета, свіжий хліб) холодний (свіжий вітер, свіже повітря).

Спостерігаючи за такими словами, учні повинні зрозуміти, що для правильного добору синонімів до поданого слова його потрібно ввести в контекст. Важливо також організувати спостереження за лексичною сполучуваністю синонімічних слів. Учні повинні усвідомити, що синоніми мають неоднакову здатність поєднуватися з іншими словами. З цією метою слід використовувати вправи на утворення словосполучення із синонімічними словами (наприклад: коричневий, карий, плаття, очі, костюм).

Серед різноманітних видів вправ важливе місце посідають вправи з антонімами, мета яких -- збагатити словниковий запас учнів, виробити в них уміння яскраво і образно висловлювати свої думки. Крім того, виконуючи вправи з антонімами, школярі користуються такими логічними операціями, як порівняння, зіставлення, протиставлення, які сприяють розвиткові розумових здібностей дітей [11, 18].

За програмою 1-4 класів учні повинні навчитися зіставляти слова, протилежні за значенням, і розуміти їх, здійснювати спостереження за роллю антонімів у реченні, використовувати антоніми у своєму мовленні. Отже, програма передбачає практичне ознайомлення учнів з антонімами.

Для того, щоб навчити дітей розрізняти антоніми і правильно користуватися ними у своєму мовленні, потрібні спеціальні вправи, які залежно від поставленої мети можуть проводитися на окремих словах, словосполученнях, реченнях і звязних текстах.

У роботі з антонімами використовуються такі види вправ:

виділення з речення чи тексту слів з протилежним значенням (антонімів) і групування антонімів парами;

добір антонімів до поданих слів;

заміна в тексті виділених слів антонімами;

дописування речень словами, які мають антонімічний смисл;

складання речень з антонімами [27, 10].

Ознайомлення дітей зі словами протилежного значення починається з організації спостереження за вжитими в реченні антонімами. Вчитель пропонує знайти слова з протилежним значенням у прислівях: Від маленької іскри може загорітися великий ліс. Для щастя свого народу не страшно у вогонь і в воду. Спостереження за вживанням антонімів у прислівях можна організувати на уроках читання.

Вправи на спостереження за вживанням антонімів можуть виконуватися учнями під час вивчення граматичного матеріалу, зокрема іменника, прикметника, дієслова, прислівника.

Важливо показати дітям, що антонімами можуть бути тільки ті слова, які належать до однієї і тієї ж частини мови. З цією метою вчитель пропонує дітям дописати з довідки антоніми до поданих слів: високий, шум, низько, сміятися, плач. (Довідка: тиша, високо, низький, сміх, плакати.)

Звичайно, робота над антонімами не обмежується тільки виділенням чи добором їх із готового матеріалу. Важливо виробити в учнів уміння вживати антоніми у своєму мовленні. З цією метою вчитель використовує різні варіанти вправ, серед них:

а) дібрати до поданих слів антоніми, записати їх: зима--..., старий--..., чорний--...;

б) у словосполученнях чи реченнях замінити виділені слова антонімами: радісна подія, зимові канікули, ледачий хлопчик або почався урок. У класах і в коридорах -- тиша. Замовк шкільний радіовузол, стихла музика. Школярі працюють;

в) до поданих словосполучень дібрати антонімічні словосполучення: темна ніч -- …., хвалять за працю -- ..., ..., весняний ранок -- ....;

г) продовжити почате речення антонімами: як є початок, то й ... буде. Де багато слів, там ... діла;

д) складання невеличких звязних текстів із використанням у них антонімів (наприклад, про спортивні змагання, роботу на пришкільній ділянці тощо).

Як і під час роботи над синонімами, при вивченні антонімів учитель зобовязаний показати дітям, що вибір антонімів часто визначається контекстом. Це зумовлено тим, що багатозначні слова можуть утворювати кілька антонімічних пар. Так, наприклад, до слова солодкий можна дібрати кілька антонімів: солодкий -- гіркий (перець), солодкий-- кислий (виноград), солодкий -- солоний (огірок).

Працюючи з антонімами, учитель разом з тим повторює синоніми. Для цього найкраще використовувати комбіновані вправи: учні спочатку добирають до поданих слів синоніми, а потім антоніми, як-то: сумний, зажурений, похмурий -- веселий; цікавий, захоплюючий -- нудний. Як видно з наведених прикладів, до кількох синонімів можна дібрати один антонім. Однак з допомогою антонімів можна показати дітям різницю в значенні синонімів. Наприклад, різницю в значенні синонімів плакати й ридати можна показати за допомогою антонімів сміятися, реготати.

Виходячи із завдань словникової роботи, доцільно пропонувати дітям такі вправи:

1. Прочитайте колонки слів, знайдіть пари близьких за значенням слів.

2. Прочитайте слово. Як сказати по-іншому?

3. Прочитайте слово. З яких слів воно утворене?

4. Прочитайте словосполучення. Утворіть з його слів нове слово.

5. Серед слів знайдіть прикметник (іншу частину мови). Яке слово сховалось у цьому прикметнику? (Наприклад: пухнастий).

6. Прочитайте слова. Поділіть їх на дві групи. Поясніть, чому так поділили. Поділіть слова на групи, аналізуючи їх значення.

7. Серед словосполучень знайдіть і назвіть вжиті в переносному значенні. Поясніть свою думку [25, 136-137].

Важливим видом роботи над текстом є виконання вправ на розвиток орфографічної пильності, засвоєння теоретичних знань з мови, яке базується на читанні з граматичним завданням.

1. Знайти слово на задане правило.

2. Знайти словосполучення прикметник + іменник. Скласти словесний малюнок, використавши знайдені словосполучення.

3. Знаходження слів, які передають певні почуття (до чогось закликають).

4. Читання і знаходження споріднених слів.

5. Читання з виписуванням слів до практичного словника [32, 31].

Вправи на визначення образної та смислової ролі слова і слово-сполучень практично переконують дітей в тому, що в художніх творах випадкових слів не буває -- кожне слово використане з певним смисловим художнім навантаженням.

1. Знайдіть в тексті епітети, порівняння, метафори (без уживання термінів). Поясніть їх використання.

2. Знайдіть і прочитайте опис. Назвіть у ньому слова, які позначають ознаки предметів. Яку роль вони відіграють в описі?

3. Прочитайте, які слова передають швидкість зміни подій. До якої частини мови належать ці слова?

4. Знаходження в реченні (тексті) слів, ужитих у переносному значенні. Пояснення необхідності використання даного слова з прочитаному уривку.

5. Замініть подані вислови словами тексту.

6. Доберіть слова, близькі за значенням до поданих. Як по-іншому можна сказати? Чому саме таке слово використав автор?

7. Читання і знаходження слів, за допомогою яких автор показує своє ставлення до зображуваного.

8. Пояснення доцільності використання образного слова, вислову а словесній картині.

9. Порівняння образних висловів, використаних на початку і в кінці твору, які описують одне і те ж явище (предмет, істоту).

10. Знаходження слова, яке найчастіше повторюється у творі. Для чого його використав автор?

11. Визначити, який настрій передають дані слова. Що хотів підкреслити цим автор?

12. Які слова передають любов до людей (інші почуття)? [29, 21].

Роботу над словом можна назвати ефективною, якщо учень використав його з таким значенням у власному мовленні, усному чи писемному.

Важливим напрямком збагачення словникового запасу молодших школярів є робота із пояснення походження (етимології) слів. Розуміти походження слова і вміти його пояснювати -- основа розвитку як пізнавального інтересу до рідної мови, так і звязного мовлення.

Вправи з етимології слів не передбачаються програмою, проте аналіз змісту підручників з читання виявив значну кількість лексики, походження якої можна легко пояснити учням [38]. Зрозуміло, що молодші школярі самостійно не можуть виконувати етимологічний аналіз слів, якщо у них не сформувати інтерес до таких завдань. При цьому в початкових класах цю роботу можна проводити за трьома напрямками:

1. Учитель розповідає про походження певного слова, що зустрічається у змісті навчання на уроках рідної мови, читання, інших предметів.

2. В учнів тривалими вправами виробляється уміння пояснювати походження слів, у яких містяться «підказування» у допоміжному матеріалі з читання -- малюнках, загадках, віршах, коротеньких описах, уривках з казок та легенд і т.д.

У процесі навчання доцільно використовувати спеціально розроблений тематичний словничок незнайомих чи малознайомих слів в системі вправ, які стимулюють пізнавальний інтерес під час уроків читання.

І. Вправи, розраховані на пояснення походження слів учителем. Виконуючи такі вправи, слід намагатися доступно й цікаво пояснити походження слів. Розповідь не має бути тривалою. Щоб зацікавити учнів, треба використовувати загадки, ілюстрації, предмети, про які йдеться.

Наприклад:

1 Велосипед.

-- Діти! Відгадаймо загадку:

Натискаю на педалі -- їду далі, далі, далі.

Іду швидко я вперед,

Мчиться мій… (велосипед).

-- А чи знаєте ви, що слова швидкий і велосипед родичі? Слово велосипед утворилось від латинського велокс, що означає швидкий, і педис -- нога. Разом -- швидконіг. Отже, це складне слово, у якому поєднано два поняття.

2. Дятел.

-- Діти, спробуйте відгадати ще одну загадку:

Вірно людям я служу -- їм дерева стережу.

Дзьоб міцний і гострий маю,

Шкідників ним добуваю.

Хто ж це такий?

Так, це дятел. А назва його походить від словянського слова, яке означало той, що довбає. А чому його так називають, ви вже здогадалися. Птах тому так зветься, що він довбає кору дерев -- знищує шкідливих комах.

3. Ящірка.

-- Подивіться на малюнок і скажіть, що це за тварина. Де можна її побачити?

-- Слово ящірка означає та, що швидко утікає. Як ви вважаєте, чи правильно її назвали ?

II. Вправи на розуміння етимології слів за допоміжним матеріалом.

Цей тип вправ містить підказку в самому матеріалі. Тут доцільно використовувати віршовані тексти, бо, як відомо, діти люблять їх читати. Невеличкі віршовані рядки легко завчаються, і учні краще запамятовують походження певного слова. Інший варіант розрахований на пояснення походження слова шляхом аналізу його окремих частин.

Такі вправи можна проводити у формі змагань: хто швидше розкриє таємницю походження слова. Звичайно, слушним є використання загадок, ілюстрацій, прислівїв. Наприклад:

1. Редиска.

-- Про який овоч йдеться в загадці:

Я кругленька, червоненька,

З хвостиком тоненьким.

На городі мене рвуть.

Мене ріжуть, мене труть

І до столу подають.

Як мене з народі звуть? (Редиска).

-- Послухайте, що розповіла про себе редиска:

Я у Франції вродилась,

В цілім світі полюбилась.

Означаю -- корінець.

Ось і загадці кінець.

2. Соняшник.

-- Серед українських назв рослин є слова настільки прозорі, що коли дібрати до них споріднені, то легко можна встановити походження їх назви.

Спробуйте відгадати загадку. Яка рослина так про себе говорить?

На сонечко я схожий і сонечко люблю.

До сонця повертаю голівоньку свою.

Стою стрункий, високий, в зелених шатах я.

І золотом убрана голівонька моя. (Соняшник).

3. Січень.

Діти, як називається перший місяць року ?

Так, січень. Про цей місяць складено багато прислівїв. Послухайте одне з них:

Січень січе, ще й морозить, господар з лісу дрова возить.

-- А ось чому місяць назвали січнем, я вам розповім. Назва походить від старовинного словянського слова сікти. В цю пору давні словяни вирубували ліс, чагарник, готуючи землю для посіву зерна. Від основи дієслова сікти й утворився іменник січень.

Важливою умовою збагачення словникового запасу молодших школярів є робота, спрямована на формування умінь граматично правильно і лексично виправдано застосовувати у власному мовленні слова різних лексико-граматичних розрядів для побудови звязних висловлювань певного типу (розповіді, описів, міркування) [43, 23].

Робота над вивченням словникового матеріалу в початкових класах має велике загальноосвітнє і практичне значення. Вивчення її розширює знання учнів про мову, знайомить з одиницею мовлення -- словом, є головним джерелом збагачення словника дітей. Словникова робота розвиває увагу учнів до значення і вживання слів, виховує у них потребу у відборі необхідного слова для точного висловлення думки, чуття мови. Через інтерес до слів виховується інтерес до мови в цілому.

Висновки

Отже, робота над вивченням лексики в школі спрямована на збагачення активного словника учнів, розвиток звязного мовлення, вироблення навичок свідомого оволодіння новими словами, уточнення значення і сфери вживання відомих слів.

Лінгводидактичною основою організації роботи над формуванням словникового запасу учнів є лексикологія. Основний предмет її досліджень -- слова в усіх їх функціональних виявах. Слово називають центральною функціонально-структурною одиницею мови. Усі інші елементи мови існують або для слова й у слові (фонеми та морфеми), або завдяки йому (речення). Це вираження асоціації певного значення з певним комплексом звуків, що піддається певному граматичному використанню. Основною відмінною рисою слова є наявність у ньому певного граматичного значення. Загалом слово -- це самостійна, наділена одним або кількома граматичними значеннями одиниця мови, яка передає одне чи більше лексичних значень, легко відтворюється і є будівельним матеріалом для речення.

Слово в мовленні виступає в різних формах і з різним значенням. Під лексичним значенням (семантикою) слова розуміють історично закріплену у свідомості народу (колективу) співвіднесеність слова з певним явищем. Лексичне значення і звукова форма слова виступають як нерозривна єдність, у якій лексичне значення -- ідеальний зміст, а звукова форма -- матеріальна оболонка. Є три типи лексичних значень слів: номінативне (первинне й похідне), фразеологічне й контекстуальне. Слова бувають однозначні й багатозначні, мають пряме й переносне значення. Лексичне значення слів, особливо життєво важливих, виявляє високу стійкість. Слово в мові має вживатися в його загальноприйнятому лексичному значенні. Відхилення від його значення може призвести до непорозуміння, а то й до неправильного тлумачення сказаного.

Групувати слова можна за різними критеріями. Так, за частотою вживання слова умовно поділяють на часто вживані, помірно вживані і рідкісні. За походженням виділяють слова питомі й запозичені, за стилістичною віднесеністю - стилістично нейтральні й стилістично забарвлені, за сферою вживання - загальновживані й вузьковживані. Лексика класифікується насамперед за значенням. Значення слів можна розглядати з різних позицій. За граматико-семантичними ознаками усі слова поділяються на повнозначні (самостійні) частини мови (іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова, прислівники), службові слова (прийменники, сполучники, частки) й окремо вигуки. За функціонально-семантичними ознаками слова бувають номінативні, вказівні і службові. Ці слова в будь-якому контексті мають однакове або близьке за значенням реальне наповнення.

Основними напрямами роботи над словом є збагачення, уточнення, активізація словника, та усунення нелітературних слів. Збагачення словника - це процес засвоєння незнайомих учням слів, у результаті якого цілеспрямовано розширюється словниковий запас учнів і розвивається виразність їхнього мовлення. Це і робота над засвоєнням лексичного значення слова, робота над усвідомленням прямого і переносного значення слів, багатозначністю та омонімією, робота над синонімами, вивчення антонімів.

Методика ознайомлення з новим словниковим словом включає кілька етапів: ознайомлення із словом, усвідомлення його значення, аудіювання, різниця між вимовою та написанням, підбір спільнокореневих. Важливо, щоб учитель у процесі роботи над словником дітей здійснював постійний міжпредметний звязок (наприклад, уроків читання і письма, читання і музики та ін.). Це привчає дітей краще приглядатися до лексичного багатства і стилістичних можливостей рідної мови, сприяє розвиткові загальної мовленнєвої культури. І разом з тим потрібно час від часу відводити окремі уроки, що передбачаються для розвитку мовлення.

Значне місце на уроках відводиться вправам, які допомагають розширити й уточнити словник дітей. Значення невідомих слів, що трапляються в текстах, обовязково слід пояснювати, формуючи в учнів відповідні уявлення й поняття. Також слід виробляти в учнів уміння добирати слова, якими можна найточніше, найяскравіше, образно висловити думку. З перших днів навчання дитини у школі необхідно повсякденно працювати над словом, пояснювати різні його значення, добирати синоніми, вводити слова в речення, виявляти синоніми в ілюстративному матеріалі. Вирішуючи ці завдання на уроках читання, вчитель збагачує мовлення учнів кількісно, тобто поповнює їхній активний словник.

Джерелами збагачення словникового запасу учнів початкових класів є навколишня дійсність, навчальний процес, ілюстративний матеріал підручників, наочні посібники, технічні засоби і т. ін. Протягом першого року навчання мовлення дітей на уроці здійснюється у межах досить широкого кола тематичних груп. У цей період словниковий запас молодших школярів активно поповнюється прикметниковими і дієслівними формами, а самі висловлювання стають більш повними, емоційними, яскравими. Важливу роль у збагаченні словника дітей має мова вчителя. Вона завжди є зразком для учнів, а тому й повинна бути не лише правильною щодо побудови, а й багатою, змістовною, різноманіт-ною за своїм словниковим складом.

У сучасній методиці існує кілька способів і прийомів пояснення значення слів. Для пояснення семантики незрозумілих слів учителі найчастіше вдаються до таких способів: демонстрація предмета чи малюнка; використання контексту; найпростіший словотворчий аналіз; тлумачення слів. Кожен спосіб може бути здійснений одним із кількох різних прийомів.

У лексико-семантичній роботі надзвичайно важливим є систематичність у роботі над словниковими словами. Таку роботу зі словниковими словами бажано проводити відповідно до розділу мови, який вивчається: фонетики, орфоепії, акцентології, лексикології, синтаксису, морфеміці і морфології. Даючи завдання вчитель повинен враховувати також і рівень підготовки класу, мовне середовище, в якому перебувають діти, географічно-територіальне розташування, а також проводити диференціацію (від варіантної до індивідуальної).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бадер В. Класифікація помилок у мовленні молодших школярів // Рідна школа. - 1999. - №9. - С. 53-55.

2. Бадер В.І. Удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів // Педагогіка і психологія. - 1998. - №4. - С. 31-36.

3. Барановська Л.В. До теоретичних засад формування культури мовлення // Педагогіка і психологія. - 1997. - №3. - С. 33-37.

4. Бархин К.Б. Развитие речи в начальной школе. - М.: Учпедиз, 1955. - 83 с.

5. Безпояско О.К. та ін. Граматика української мови. - К.: Либідь, 1993. - 364 с.

6. Бих І. Мовно-мовленнєвий розвиток учнів початкових класів як необхідна умова успішного навчання // Магістр. - 2005. - Вип.1. - С. 95-98.

7. Блохина Г.В. Работа с синонимами в начальных классах // Начальная школа. - 1997. - №12. - С. 36-41.

8. Бондаренко А.А. Работа над ударением в начальных классах // Нач. школа, 1989. - №2. - С. 18-21.

9. Буденкевич Ю. Поради батькам: як працювати над словом в молодшому шкільному віці // Початкова шко-ла. - 1997. - №10. - С. 11.

10. Бурмистрова Л. Сказки про страну словографию // Семья и школа. - 1991. - №8. - С. 44-46.

11. Бутузова И.Д. Лексическая работа на уроках чтения // Начальная школа. - 1992. - №2. - С. 14-19.

12. Варзацька Л.О. Активізація мовленнєвої діяльності учнів // Поч. школа. - 1991. - №2. - С. 28-31.

13. Варзацька Л.О. У пошуках концепції початкового курсу рідної мови // Початкова школа. - 1990. - № 9. - С. 12-15.

14. Вашуленко М. С. Державний освітній стандарт з української мови (початкова ланка) // Початкова шко-ла. -- 1997. - № 2. - С.2-5.

15. Вашуленко М.С. Навчання української мови в 2 класі // Початкова школа. - 2003. - №1. - С. 42-46.

16. Вашуленко М.С. Орфоепія і орфографія в 1-3 класах. - К.: Рад. школа, 1982. - 104 с.

17. Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови. - К.: Пульсари, 2004. - 398 с.

18. Волох О.Т. та ін. Сучасна українська літературна мова. - 2-е видання, перероблене і доповнене: Підручник. - К.: Вища школа, 1989. - 336 с.

19. Воскресенська Н.О. та ін. Українська мова у 4 класі чотирирічної початкової школи. - К., 1994. - 196 с.

20. Гільбух Ю.З., Пенькова О.І. Психологічні аспекти словникового розвитку молодших школярів // Початкова школа. - 1979. - №12. - С. 66-69.

21. Гольдберг А. Особливості оволодіння учнями молодших класів лексикою рідної мови. - К.: Рад. школа, 1959. - 226 с.

22. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») // Освіта. - №44-46. - 1993. - 16с.

23. Дика Н. Поняття культури мовлення учнів // Дивослово. - 2002. - №2. - С. 50-51.

24. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. - К.: Радянська школа, 1964. - 386 с.

25. Дорошенко С.І. та ін. Методика викладання української мови: Навч. пос. - К.: Вища школа, 1992. - 380 с.

26. Дубовик С.Г. Прийоми розрізнення відмінків іменника // Початкова школа. - 1996. - №7. - С. 6-10.

27. Забіяка В. Робота зі словником // Початкова шко-ла. - 1997. - №10. - С. 8-11.

28. Измайлова Р.Г. Обогащение речи младших школьников синонимами прилагательных // Начальная школа. - 1995. - №10. - С. 11-16.

29. Канакина В.П. Лексико-орфографические упражнения при изучении слов из словаря // Начальная школа. - 1990. - №11. - С. 17-22.

30. Канакина В.П. О некоторых особенностях словаря младших школьников // Начальная школа. - 1998. - №7. - С. 21-27.

31. Канакина В.П. Особенности лексики младших школьников // Началь-ная школа. - 1997. - №6. - С. 72-77.

32. Карунна Н. Збагачення словникового запасу під час засвоєння грама-тико-орфографічних знань // Початкова шко-ла. - 1991. - №2. - С. 31-32.

33. Коляда О. Комплексні завдання для самостійних робіт з української мови // Початкова школа. - 1997. - № 2. - С. 14-16.

34. Крикун М. Роль слова в розвитку звязного мовлення молодших школярів // Початкова школа. - 2003. - №11. - С. 27-35.

35. Кротевич Є.В., Родзевич Н.С. Словник лінгвістичних термінів. - К.: Освіта, 1957. - 360 с.

36. Ладоня І.О. Українська мова: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1993. - 143 с.

37. Лазаренко Н. Збагачення словника молодших школярів прикметниками // Початкова школа. - 1999. - №1. - С. 14-17.

38. Луцак Н. Збагачення лексики школярів-шестиліток // Початкова школа. - 1996. - №7. - С. 12-14.

39. Малярук А.Я. Дидактичний матеріал для виправлення мовних недоліків. - К.: Ірпінь, 1997. - 408 с.

40. Методика та технологія уроків рідної мови в початковій школі / Наумчук М.М., Гузар О.В. - Тернопіль, 1999. - 114 с.

41. Методичні рекомендації щодо усного і писемного мовлення молодших школярів: Норми оцінювання знань, умінь і навичок. - К.: Магістр-S, 1996. - 80 с.

42. Михайлова Л.В. Урок з української мови та розвитку мовлення в 3 класі // Початкове навчання та виховання. - 2005. - №6. - С. 2-3.

43. Місяк П. Системність роботи зі словниковими словами // Початкова школа. - 1997. - №4. - С. 21-23.

44. Мовчун Л. Норма і відхилення: мовні помилки-штампи // Поч. школа. - 1999. - №1. - С. 27-29.

45. Мовчун Л. Норми літературної вимови // Початкова школа. - 1999. - №4. - С. 43-44.

46. Мовчун Л. Словник у роботі вчителя // Початкова школа. - 2001. - №12. - С. 61-63.

47. Морфологічна побудова сучасної української мови / Редкол.: М.А.Жо-втобрюх, І.Р. Вихованець, А.П. Гриценко. - К.: Наукова думка, 1975. - 208 с.

48. Наумчук М.М. Дидактичний матеріал з української мови в 4 класі. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. - 80 с.

49. Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі (Методика і технологія навчання). - Тернопіль: Астон, 2002. - 352 с.

50. Наумчук М.М., Лушпинська Л.П. Словник-довідник основних термінів і понять з методики української мови. - Тернопіль: Астон, 2003. -132 с.

51. Олійник Т. Виправлення недоліків мовлення в учнів перших класів // Питання філології. - Вип. 1. - Тернопіль: ТДПУ, 1997. - С. 91-93.

52. Пархоменко М. Методика роботи над словом, текстом на уроках читання // Початкова школа. - 1997. - №7. - С. 44-48.

53. Пентилюк М. Основні аспекти навчання рідної мови // Початкова школа. - 1997. - №4. - С. 10-12.

54. Приступа Г.Н. Словарно-орфографическая работа на уроках чтения // Начальная школа. - 1996. - №5. - С. 9-15.

55. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. - К.: Початкова школа, 2006. - 432 с.

56. Прокіпчак О.Д. Загальне поняття про іменник. Назви істот і неістот (урок рідної мови) // Розкажіть онуку. - 1999. - №2. - С. 44-45.

57. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Академія, 1999. - 360 с.

58. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. - К.: Магістр. - 1997. - 255 с.

59. Слободян О.М. Іменник. Цикл уроків за темами початкового етапу вивчення // Вивчаємо українську мову та літературу. - К. - 2004. - №29. - С. 5-8.

60. Собко В.О. Збагачення словникового запасу учнів прикметниками // Початкова школа. - 1985. - №9. - С. 41-46.

61. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. - 2-е видання, перероблене і доповнене. - К.: Вища школа. - 1997. - С. 365-378.

62. Сучасна українська мова / За ред О.Д. Пономарьова. - 2-е видання, перероблене. - К.: Либідь, 2001. - С. 134-149.

63. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1-4 класах. Науково-теоретичні засади та методичні рекомендації. - Київ: Наукова думка, 1995. - 112 с.

64. Українська мова з методикою навчання в початкових класах. - Інтегрований курс: Підручник для педагогічних вузів / За ред А.П.Каніщенко, Г.О.Ткачук. - К.: Промінь, 2003. - 232 с.

65. Фесуненко П. Словникова робота в умовах класу-кабінету // Початкова школа. - 1984. - №2. - С. 28-30.

66. Хорошковська О. Розвиток українського мовлення молодших школярів // Початкова школа. - 1997. - №8. - С. 14-16.

67. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навчальний посібник. - К.: Література, 2000. - 688 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Конспект уроку з розвитку мовлення

Тема. Написання твору « Прихід весни»

Мета. Вчити висловлювати свої думки в логічній послідовності, збагачувати активний словник учнів. Розвивати творчі здібності, спостережливість. Виховувати любов до природи, вміння відчувати красу рідного слова.

Обладнання. Дитячі малюнки про весну, пейзажі, репродукції, кольорові олівці, папір, зошити для творчих робіт.

Хід уроку

1. Ознайомлення з темою і метою уроку

В центрі на дошці написана тема «Прихід весни».

У нас сьогодні дуже цікава робота. Ми будемо вчитись писати твір про весну. Що означає - написати твір? Це означає - творити, працювати творчо, висловлювати свої думки, передавати почуття, мрії, надії, захоплення, стан вашої душі. А весна пробуджує від сну, вносить у природу красу, чарівність.

2. Творча робота

А для чого, щоб написати твір про весну, треба підібрати такі слова, які допоможуть нам розповісти про цю чарівну пору року. Погляньте у віконечко, подумайте і назвіть дібрані слова.

(Діти називають такі слова-іменники: сонце, небо, хмарки, тепло, струмочки, земля, квіти, трава, дерева, птахи.)

Правильно, діти. Першим ви назвали СОНЦЕ, бо від його тепла
все оживає, починає рости та розвиватися. А якого кольору слово
СОНЦЕ?

(Це слово тепле, воно оранжеве)

Напишіть на аркуші посередині слово ВЕСНА, а вгорі у лівому
куточку кольоровим олівцем слово СОНЦЕ.

(Вчитель пише на дошці так само, а під словом СОНЦЕ прикріплює малюнок сонечка і так на кожне ...........



Страницы: 1 | 2 | [3] | 4 |








 
 
Показывать только:


Портфель:
Выбранных работ  


Рубрики по алфавиту:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

 

Ключевые слова страницы: Збагачення словникового запасу молодших школярів під час засвоєння граматико-орфографічних знань | дипломная работа

СтудентБанк.ру © 2014 - Банк рефератов, база студенческих работ, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам, а также отчеты по практике и многое другое - бесплатно.